|
Актуальність теми дослідження. За останнє десятиріччя в Україні відбуваються корінні економічні, соціальні і політичні перетворення, спрямовані на побудову вільної ринкової, демократичної і правової держави. Ці процеси не завжди протікають послідовно, що спричинює, поряд з негативною спадщиною минулого, істотний вплив і на злочинність. Її рівень значно збільшився в порівнянні з 80-ми роками, змінилася і її структура, у якій значна вага припадає на злочини у сфері економіки.
Проблема юридичної оцінки такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, є досить актуальною у сучасній науці кримінального права як в Україні, так у багатьох закордонних країнах. Це пояснюється рядом причин. По-перше, відмивання злочинних доходів по своїй суті є складовим елементом організованої злочинної діяльності в цілому, тому що дозволяє завуалювати, приховати дійсне походження майнових цінностей, здобутих у результаті здійснення різних злочинів. Оскільки боротьба з організованою злочинністю в наш час входить у число першочергових задач світового співтовариства, і розроблення правових основ і практичних методів протидії легалізації кримінальних капіталів також є невід ємною частиною комплексу заходів державного реагування на прояви організованої злочинності не тільки в нашій країні, але і в усьому світі. По-друге, необхідно враховувати міжнародний характер діяльності по відмиванню злочинних доходів, що сформувався в процесі інтернаціоналізації організованої злочинності (зокрема торгівлі наркотиками, зброєю, тощо) в цілому. Зростаючі в кількісному і якісному відношеннях злочинні групи та організації постійно мають потребу в легалізації своїх капіталів, що стрімко збільшуються. Ця тенденція породила останнім часом у багатьох країнах цілі конгломерати легально зареєстрованих фірм, що займаються винятково відмиванням злочинних доходів своїх господарів. Таким чином, легалізація майнових цінностей злочинного походження перетворилася до середини 90-х років у міжнародний кримінальний бізнес. По-третє, антилегалізаційне законодавство не тільки в Україні, але й у ряді західних країн знаходиться ще в стадії формування, у деяких інших закордонних державах (де відповідні законодавчі акти були прийняті раніше – у 70-80 роки) у даний час відбувається процес модернізації і переробки колишніх норм. По-четверте, донині, як в українській, так і в іноземній юридичній літературі продовжуються гострі наукові дискусії в досліджуваній галузі. При цьому, найбільш полемічними є теоретичні питання визначення поняття і форм легалізації злочинних доходів. Суперечки ведуться також навколо ступеня караності тих чи інших способів інтеграції злочинно нажитих засобів у легальну економіку а також з приводу формулювань переліку протизаконних діянь, відмивання доходів від яких, утворює склад кримінально караної легалізації.
Новий Кримінальний кодекс, що містить у розділі VII (“Злочини у сфері господарської діяльності”) статтю 209 “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом”, поставив як перед правозастосовувачами, так і перед українською наукою кримінального права безліч питань, що стосуються розуміння, тлумачення і практичного застосування законодавчих новацій і, зокрема, норми про відповідальність за легалізацію майнових цінностей злочинного походження. Отже, однією із основних задач даної дисертації є аналіз чинного законодавства й оцінка перспективи його подальшого розвитку.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тема роботи затверджена кафедрою кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України, а потім Вченою Радою цього ж навчального закладу. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри на 1999-2002 роки. Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Указом Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1), Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років” (п. 7), та ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р. Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного кримінально-правового і кримінологічного дослідження проблеми боротьби з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, та вироблення на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення практики застосування ст.209 КК України.
Мета дослідження визначила коло завдань, рішення яких склало зміст дослідження:
- вивчити соціальні й економічні передумови виникнення і розвитку такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, в Україні та закордонних країнах;
- провести історичний і порівняльно-правововий аналіз даної проблеми, огляд і характеристику діючих міжнародно-правових актів і національних законодавств окремих закордонних держав, що стосуються боротьби з відмиванням кримінальних капіталів;
- проаналізувати склад злочину і дати його кримінально-правову і кримінологічну характеристику; встановити причини й умови легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; запропонувати міри його попередження;
- узагальнити й оцінити основні наукові концепції про юридичну сутність легалізації злочинних доходів; вивчити джерела виникнення розглянутої проблеми в колишньому СРСР, та розглянути історичну ретроспективу формування антилегалізаційного законодавства в нашій країні;
- визначити місце легалізації майнових цінностей злочинного походження в сучасній системі українського кримінального права та здійснити аналіз чинного українського законодавства про боротьбу з відмиванням злочинних доходів;
- дати тлумачення понять, що містяться в диспозиції ст. 209 КК, розгляд спірних питань інтерпретації тексту даної норми і вироблення пропозицій щодо вдосконалення її змісту;
- встановити елементи подібності й розходження антилегалізаційної норми ст. 209 КК з іншими нормами КК, розмежування суміжних складів.
Об єктом дослідження є легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, як соціальне і правове явище, відповідальність за яке передбачено чинним кримінальним законодавством.
Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство, яке встановлює відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, практика його застосування, норми міжнародного права, які стали основою створення національної системи заходів протидії легалізації, а також система наукових поглядів і розробок, стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження. У процесі роботи над даною дисертацією використані різні методи наукового дослідження проблеми, яка розглядається. Зокрема, у процесі дослідження розвитку злочинної діяльності щодо легалізації майнових цінностей злочинного походження в ретроспективному, історичному аспекті було використано історико-правовий метод дослідження причин виникнення і розростання цього кримінального явища. У ході дослідження економічних джерел і соціальної обумовленості існування даного різновиду організованої економічної злочинності виявлені і проаналізовані ті конкретні економічні й соціальні умови (не тільки в України, але і за кордоном), що сприяють або, принаймні, не перешкоджають здійсненню процесу легалізації тіньових капіталів на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях.
Догматичний метод дозволив проаналізувати норму чинного КК України, у яких передбачено відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозиції і санкції цієї норми.
Здійснюючи огляд і даючи характеристику західних наукових концепцій і сучасного міжнародного законодавства про боротьбу з легалізацією злочинних доходів, автор використовує порівняльно-правовий метод вивчення як різних теоретичних положень, вироблених з приводу даного питання в зарубіжній юридичній літературі, так і конкретних міжнародно-правових документів і національних нормативних актів окремих закордонних країн. При цьому виділяються риси подібності і принципового розходження досліджуваних законодавчих норм, які обумовлені, крім іншого, неоднаковістю наукових підходів до оцінки даного злочину.
У процесі аналізу норм нового КК та інших нормативних актів, а також останніх законопроектів, що стосуються протидії відмиванню кримінальних капіталів, були використані різні способи тлумачення тексту вищезгаданих документів: систематичний, граматичний, історичний і логічної інтерпретації. Крім цього в рамках даної дисертації застосовувався метод структурно-системного аналізу, використаний при конструюванні і структуризації системи економічних злочинів і визначенні місця легалізації злочинних доходів у цій системі. Метод наукового узагальнення дозволив при цьому сформулювати авторське визначення поняття досліджуваного злочину з урахуванням закордонного досвіду й українських правових традицій. Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з кримінального права та кримінології, наукові праці західних, головним чином, європейських учених-юристів, а також ще досить невеликий за обсягом науково-дослідний матеріал з проблеми легалізації, створений на даний час українськими правознавцями. До числа вітчизняних правознавців, у роботах яких у тій чи іншій мірі висвітлюється тема легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, варто віднести імена Дудорова О.О., Бабич Н., Бондаревої М.В, Беніцького А.С., Навроцького В.О., Перепелиці О.І., Савченко А., Попович В.М., Стрельцова Є.Л., Туркевич І.К., Шапченка С., Фесенка Є. У російській науці кримінального права даною проблематикою займалися такі юристи, як: Є.А. Абрамов, В.М. Алієв, Б.С. Болотський, Л.Д. Гаухман, В.В. Верін, Б.В. Волженкін, В.Д. Ларичев, С.У Максимов, В.Е. Мельников, Б.В. Геленко. Закордонні джерела набагато більш численні. Розглянутій проблемі присвячені наукові дослідження, проведені Г. Арцем, Б. Бургсталлером, Р. Фортхаузером, К. Лакнером, Ш. Штоером, Ю.Б. Акерманом, Ф. Цюндом, X. Мюллером, П. Бернасконі.
Крім названих наукових джерел, у процесі дослідження були проаналізовані й охарактеризовані також нормативні акти міжнародного, європейського і російського законодавства, повний перелік яких викладається в списку використаної літератури.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти банківського, фінансового та податкового законодавства. Емпіричну базу дослідження складають результати анкетного опитування 112 практикуючих юристів, працівників правоохоронних органів і осіб, які займаються підприємницькою діяльністю в м. Києві і м. Харкові, а також вивчення діяльності податкової міліції щодо протидії легалізації. Тематика опитувань стосувалася розуміння респондентами суті легалізації злочинно здобутих майнових цінностей як кримінально-каранного діяння, а також деяких питань тлумачення змісту ст. 209 КК, що регулює розглянуті правовідносини. Таким чином, був застосований соціологічний метод наукового дослідження, який виявився дуже корисним при характеристиці української антилегалізаційної норми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінально-правових і кримінологічних проблем легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У ньому висвітлено низку нових положень, розроблених особисто здобувачем, які і виносяться на захист:
1. Проведений автором системний аналіз дозволив зробити висновок про наявність необхідних і достатніх підстав для криміналізації такого явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і відповідності її виробленим наукою кримінального права принципам криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь.
2. Вперше обґрунтовано, що досліджуване діяння, незалежно від форми, способів і обставин його здійснення, є, як мінімум, двохоб єктним. Об єктами посягання можуть бути при цьому визначені як установлений законодавством порядок здійснення законної підприємницької і іншої господарської діяльності з однієї сторони та інтереси правосуддя – з іншої. 3. Вперше запропоноване таке тлумачення поняття “фінансової операції”, що використовується у диспозиції ст. 209 КК:
- банківські операції й інші угоди кредитних організацій і їхніх філій, пов язані з коштами, цінними паперами, дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями й іншими цінностями відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”;
- угоди з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на ці цінні папери;
- поштові і телеграфні перекази коштів, поштові відправлення з коштовними вкладами;
- переміщення (у першу чергу за контрактами) через митний кордон України коштів, у тому числі іноземної валюти, а також цінних паперів, транспортних засобів та іншого рухомого майна;
- одержання виграшу в казино, лотереї, тоталізаторі, системної (електронної) гри й в інших заснованих на ризику іграх, організація і проведення яких здійснюються відповідно до дозволу (ліцензії) уповноваженого державного органу чи органів місцевого самоврядування;
- внесення фізичною чи юридичною особою (страхувальником) коштів (страхового внеску) страховику по договорах майнового чи особистого страхування, а також одержання страхового відшкодування або страхової суми по цих договорах;
- передача в ломбард чи на збереження (депонування) цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів, інших дорогоцінних речей і майнових цінностей.
4. Вперше здійснена кримінологічна характеристика даного явища, проаналізовані причини і умови виникнення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
5. Дістало подальшого розвитку висвітлення форм здійснення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
6. Дістало подальшого розвитку обґрунтування зайвості використання у КК України терміну “легалізація” поряд з терміном “відмивання”. Вказані терміни є ідентичними за змістом, тому їх одночасне використання суперечить правилам законодавчої техніки.
7. Дістало подальшого розвитку визначення предмету злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
8. Наведено додаткові аргументи на користь того, що терміни “майно” та “доходи”, що використовуються у ст. 209 КК України є тотожними за змістом.
Таким чином, запропоноване дисертаційне дослідження, що містить у собі як докладний огляд і характеристику новітніх закордонних наукових і законотворчих досягнень в галузі боротьби з розглянутим злочином, так і всебічний правовий аналіз чинного українського законодавства, а також вивчення й оцінку наявної правозастосовчої практики в даній сфері, задовольняє вимогам наукової новизни й актуальності дисертаційної роботи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом;
- у правотворчості – можуть бути застосовані окремі пропозиції, щодо вдосконалення кримінального законодавства;
- у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації зазначеного злочину у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі – при викладенні курсу Особливої частини кримінального права, спецкурсів, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів та курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України. Положення даної дисертаційної роботи були враховані автором при підготовці наукових статей для опублікування в українській юридичній пресі, при участі в роботі наукових конференцій, зокрема, у конференції “Транснаціональна злочинність: міри протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних органів”, що проводилася в Університеті внутрішніх справ МВС України в червні 2000 року, та в науково–практичній конференції “Новий кримінальний кодекс України: проблеми впровадження”, яка відбулася в червні 2001 року, а також при викладанні дисципліни кримінальне право України (Особлива частина).
Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертанта відображено в трьох наукових статтях які опубліковані у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та в підрозділі навчального посібника.
| 
