|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. В доктрині кримінального права завжди приділялась значна увага дослідженню питань кримінально-правового захисту людей від посягань на їх життя. Проблемним та іншим питанням, які пов язані з кримінальною відповідальністю за злочини проти життя людини, присвячено багато праць. Ці питання досліджували Ю. В. Александров, М. К. Аніянц, М. І. Бажанов, В. І. Борисов, С. В. Бородін, В. О. Глушков, В. Т. Дзюба, М. І. Загородніков, М. Й. Коржанський, В. М. Куц, А. В. Наумов, Є. Ф. Побєгайло, В. В. Сташис, С. Д. Шапченко, М. Д. Шаргородський, С. С. Яценко та багато інших відомих учених.
Незважаючи на значну увагу, що приділяється питанням кримінальної відповідальності за злочини проти життя людини, спеціальному кримінально-правовому дослідженню деяких видів вбивств присвячено небагато праць. Зокрема, є всі підстави вважати, що поза належної уваги вчених залишилося дослідження питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене у зв язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов язку, ознаки якого були передбачені в п. “в” ст. 93 КК України 1960 р. Аналіз юридичної літератури показує, що проблемні та інші питання кримінальної відповідальності за цей вид вбивства не були самостійним об єктом кримінально-правового дослідження. Деякі вчені окремі з цих питань розглядали у контексті кримінально-правового дослідження інших злочинів. Наприклад, С. С. Яценко розглядав їх у межах дослідження питань кримінально-правової охорони представників влади та громадськості, В. Т. Дзюба – у межах дослідження кримінальної відповідальності за посягання на життя працівника міліції або народного дружинника.
Відсутнє таке дослідження і щодо умисного вбивства особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку, ознаки якого передбачені в п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України 2001 р. Окремі питання кримінальної відповідальності за цей різновид вбивства висвітлюються у науково-практичних коментарях КК України 2001 р., підручниках із кримінального права. Звичайно, у цих літературних джерелах зазначені питання розглядаються досить фрагментарно. Отже, актуальність теми дисертації зумовлюється, насамперед, відсутністю в науці кримінального права України комплексного дослідження, присвяченого питанням кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку.
Необхідність у такому дослідженні обумовлюється й відсутністю в чинному КК України належної регламентації відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку. Ми вважаємо, що в законодавчій конструкції цього злочину використовується термінологія, яка не відповідає вимогам законодавчої техніки нормативно-правового конструювання. Зокрема, це стосується використання у п. 8 ч. 2 ст. 115 КК формулювання “виконання службового або громадського обов язку”. До того ж, відповідно до такої законодавчої конструкції не всі особи, життя яких потребує посиленого кримінально-правового захисту у зв язку з їх правомірною суспільно корисною діяльністю, мають такий захист. Недосконалою є й законодавча конструкція деяких складів злочинів, ознаки яких передбачені в спеціальних щодо п. 8 ч. 2 ст. 115 КК нормах. Це стосується як ознак деяких із цих складів злочинів, так і термінології, що застосовується для їх позначення. Така ситуація породжує багато проблем, однією з яких можна назвати відсутність чітких критеріїв розмежування умисного вбивства особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку та деяких суміжних злочинів. Мета й завдання дисертаційного дослідження. Виходячи із сутності зазначених проблем, головною метою дисертаційної роботи є всебічне дослідження проблемних та інших питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК). Для досягнення зазначеної мети дисертантом були поставлені такі завдання: 1) розглянути визначення поняття вбивства, види вбивств та зміст ознак, які є спільними для всіх видів вбивств; 2) з ясувати юридичну й соціальну природу умисного вбивства особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку та зміст специфічних ознак цього різновиду вбивства; 3) розглянути співвідношення між умисним вбивством особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку та деякими іншими злочинними посяганнями на життя людини; 4) дослідити деякі проблеми, які пов язані з призначенням покарання за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку.
Об єкт та предмет дисертаційного дослідження. Об єктом дисертаційного дослідження є проблемні та інші питання кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку. Його предметом є: 1) пов язані з розглядуваною темою норми, що містяться в чинному законодавстві України та містилися у відповідних нормативно-правових актах, які були чинними на певних етапах історичного розвитку України; 2) практика судів України щодо кваліфікації умисного вбивства, вчиненого у зв язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов язку (п. “в” ст. 93 КК України 1960 р.), та призначення покарання за цей злочин; 3) положення чинного кримінального законодавства деяких зарубіжних держав, які стосуються регламентації відповідальності за злочини, які є подібними умисному вбивству особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) та специфічним різновидам цього вбивства (ст. 112, ст. 348, ст. 379, ст. 400, ст. 443 та ч. 4 ст. 404), відповідальність за які передбачена в КК України 2001 р.; 4) пов язані з розглядуваною темою положення доктринальних праць вітчизняних та зарубіжних учених.
Методи дослідження. Крім діалектичного, як загального методу пізнання, для досягнення поставленої у роботі мети були використані догматичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, статистичний методи дослідження та метод системного аналізу.
Догматичний метод. За допомогою правил формальної логіки й граматики (синтаксису) у дослідженні визначається зміст юридичних термінів та конструкцій, які використовуються законодавцем при регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку та за деякі інші види вбивства.
Метод системного аналізу. Зміст специфічних ознак умисного вбивства особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) визначається шляхом встановлення змісту специфічних ознак злочинів, відповідальність за які передбачається в спеціальних щодо п. 8 ч. 2 ст. 115 КК нормах (ст. 112, 348, 379, 400, 443 та ч. 4 ст. 404 КК). Зокрема, таким чином визначається коло осіб, які можуть бути потерпілими від умисного вбивства, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
Порівняльно-правовий метод. З метою порівняння з нормами, які сформульовані в п. 8 ч. 2 ст. 115, ст. 112, 348, 379, 400, 443 та ч. 4 ст. 404 КК України 2001 р., були вивчені відповідні норми кримінального законодавства Франції, Російської Федерації, Республіки Польща, Іспанії, Латвійської Республіки, Голландії, Швеції, Китайської Народної Республіки, Республіки Бєларусь.
Історико-правовий метод. У дослідженні розглядаються історичні передумови, підстави виділення умисного вбивства особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку в окремий різновид умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. В історичному аспекті розглядається взаємозв язок між цим видом вбивства та його специфічними різновидами.
Статистичний метод. На підставі даних, отриманих у результаті вивчення кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені у зв язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов язку (п. “в” ст. 93 КК України 1960 р.), вивчалися деякі аспекти структури, динаміки вчинення цих злочинів та деякі аспекти призначення покарання за ці злочини.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, в яких висвітлюються як загальні питання кримінальної відповідальності, так і питання кримінальної відповідальності за вбивство та окремі його види. Зокрема, теоретичним підґрунтям цього дослідження є роботи Александрова Ю. В., Анашкіна Г. З., Андрушка П. П., Аніянца М. К., Антоняна Ю. М., Бажанова М. І., Борисова В. І., Бородіна С. В., Волкова Б. С., Глушкова В. О., Дзюби В. Т., Жижиленка А. А., Загороднікова М. І., Зелінського А. Ф., Коржанського М. Й., Кудрявцева В. М., Кульберга Я. М., Куца В. М., Матишевського П. С., Михайленка П. П., Навроцького В. О., Наумова А. В., Побєгайла Е. Ф., Савінова В. М., Сташиса В. В., Тація В. Я., Шапченка С. Д., Шаргородського М. Д., Яценка С. С. та інших учених. У процесі написання дисертації, поряд із кримінально-правовою, використовувалася література з кримінології, віктимології, теорії держави і права, історії держави і права України, історії України, філософії, соціології, психології та деяких інших наук.
Нормативно-правову базу дисертації становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України та інші закони України. Досліджуючи питання історичних передумов появи та розвитку норм, передбачених у п. 8 ч. 2 ст. 115, в ч. 4 ст. 404 та в статтях 112, 348, 379, 400, 443 КК, були використані окремі нормативно-правові акти, починаючи з 1927 р. У процесі порівняльно-правового аналізу регламентації кримінальної відповідальності за розглядуваний вид вбивства в чинному КК України та в кримінальному законодавстві деяких зарубіжних країн були використані нормативно-правові акти цих країн. Зокрема, такими нормативно-правовими актами стали КК Франції, КК Російської Федерації, КК Республіки Польща, КК Іспанії, Кримінальний Закон Латвійської Республіки, КК Республіки Бєларусь, КК КНР, КК Швеції, КК Голландії.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження є матеріали практики судів України в справах про злочини, передбачені п. “в” ст. 93 та ст. 190-1 КК України 1960 р. Зокрема, були досліджені 47 кримінальних справ зазначеної категорії, що розглядалися Київським міським судом, Київським обласним судом та деякими іншими судами України в період з 1977 р. по 2001 рік. Також були використані постанови Пленуму Верховного Суду України та ухвали його колегії з кримінальних справ по конкретних кримінальних справах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства. Зокрема, в дисертації:
- Вперше обґрунтовується необхідність внесення змін та доповнень до п. 8 ч. 2 ст. 115 КК щодо уточнення формулювання “виконання службового або громадського обов язку” – його заміну на формулювання “здійснення службової, професійної або іншої правомірної суспільно корисної діяльності”.
- Дістала подальший розвиток думка про те, що посиленого кримінально-правового захисту потребують як близькі родичі особи, яка виконує службовий або громадський обов язок, так і інші особи, які є близькими цій особі в силу тих чи інших життєвих обставин. - Робиться висновок про те, що не лише мета припинити виконання потерпілою особою або її близьким родичем службового або громадського обов язку або помста за таку діяльність є змістом суб єктивної сторони розглядуваного виду вбивства – такими ознаками можуть бути й інші мотиви або цілі, якщо вони детермінуються саме виконанням потерпілою особою чи її близьким родичем службового або громадського обов язку. При цьому обґрунтовується, що умисне вбивство особи або її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку може вчинюватися одночасно з різних мотивів та цілей. У зв язку з цим стверджується, що не виключається можливість кваліфікації такого вбивства одночасно за п. 8 та п. 6, п. 7 або 9 ч. 2 ст. 115 КК. - Стверджується, що посилений кримінально-правовий захист повинні мати працівники правоохоронних органів та їх близькі не тому, що ці працівники є представниками певних державних органів, а тому, що вони здійснюють діяльність, пов язану з боротьбою зі злочинами та іншими правопорушеннями. У зв язку з цим пропонується у ст. 348 КК передбачити відповідальність за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу або близької для нього людини у зв язку з діяльністю цього працівника, яка пов язана з виконанням покладених на нього обов язків щодо охорони громадського порядку, нагляду й контролю за додержанням законів, проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання чи досудового слідства, розгляду справ чи матеріалів у суді або виконання судових рішень чи рішень, які приймаються компетентними органами в процесі такої діяльності. - Дістала подальший розвиток думка про те, що в КК України 2001 р. необхідно уніфікувати термінологію, яка використовується для позначення одного і того ж явища. Так, у диспозиції ст. 112 КК пропонується замінити формулювання “посягання на життя” на формулювання “вбивство або замах на вбивство”. Пропонується у межах КК під “виконанням службових обов язків” розуміти діяльність, що входить у коло повноважень службової особи, ознаки якої вказуються у примітці до ст. 364 КК.
- Вперше обґрунтовується те, що в КК України 2001 р. є колізія між нормою, ознаки якої передбачаються в ч. 2 ст. 115, та нормами, ознаки яких передбачаються в статтях 112, 348, 379, 400, 443 та ч. 4 ст. 404, у зв язку з невідповідністю їх санкцій принципам конструювання загальних та спеціальних норм.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що: 1) воно є першим в Україні комплексним дослідженням проблемних та інших питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК); 2) положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних розробок із курсу “Кримінальне право України (Особлива частина)” для студентів юридичних вузів та факультетів; 3) окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблемних питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку; 4) деякі з теоретичних висновків дисертаційного дослідження втілено у пропозиціях дисертанта щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері кримінальної відповідальності за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв язку з виконанням цією особою службового або громадського обов язку.
Зв язок із науковими програмами. Тема дисертації пов язана з Комплексною державною програмою “Формування механізму реалізації й захисту прав та свобод громадян в Україні” (тема № 01БФ042-01, 2000 р. – 2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися: на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; на міжнародній науково-практичній конференції “Права й свободи людини та сучасний суспільний прогрес”, яка проводилася 24 – 25 лютого 1999 р. в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права; на науково-практичній конференції “Проблеми державотворення й захисту прав людини в Україні”, яка проводилася у Львівському національному університеті імені Івана Франка 8 – 9 лютого 2000 р.; на науково-практичній конференції “Україна: поступ у майбутнє”, яка проводилася Академією праці і соціальних відносин Федерації профспілок України 5 квітня 2000 р.; на міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, яка проводилася в Дніпропетровському національному університеті 13 – 14 лютого 2001 р.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох публікаціях у фахових виданнях.
|
