|
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена передусім конституційними положеннями про те, що людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави [1]. Суттєву роль в такій діяльності виконує прокуратура України, на яку Конституцією (ст. 121) покладаються не тільки нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов язаних з обмеженнями особистої свободи громадян, а й представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Чинний Закон України “Про прокуратуру” не зовсім відповідає конституційним вимогам і міжнародним підходам щодо ролі та місця прокуратури в суспільстві, тому розробляється нова редакція цього Закону, який має регулювати на новому, сучасному рівні усі суспільні відносини пов язані з організацією та діяльністю органів прокуратури. При цьому засади, принципи прокурорського нагляду визначають не тільки його природу і спрямованість у теоретичному плані, а мають і суто практичне значення, вказують на те, що органи прокуратури функціонують на демократичних засадах права. Саме принципи права є критерієм законності та правомірності дій громадян і посадових осіб і за певних умов мають велике значення для зростання правосвідомості населення, його культури і освіти. А це свідчить про те, що принципи підлягають системному аналізу в їх динаміці і статиці.
Це повною мірою стосується і принципів організації та діяльності органів прокуратури. Незважаючи на велике значення правових принципів для організації і функціонування прокуратури, ця проблема не піддавалась окремому, самостійному монографічному дослідженню. З проблеми принципів організації та діяльності прокуратури існують лише публікації на рівні статей, глав, параграфів в підручниках, монографіях (Басков В.І., Даєв В.Г., Добровольська Т.Н., Зеленецький В.С., Козлов А.Ф., Ломовський В.Д., Маршунов М.Н., Меженцева А.Є., Михайленко О.Р., Мурашин Г.О., Новіков С.Г., Рагінський М.Ю., Ремізов Є.В., Рябцев В.П., Савицький В.М., Сапожніков Ю.С., Тадевосян В.С., Чеканов В.Я., Черв якова О.Б. та інші). Проблемам теорії принципів права присвятив монографію Колодій А.М. Системі правових галузевих принципів присв ячені монографії Гриненка А.В., Добровольської Т.М., Маляренка В.Т., Мотовиловкера Я.О., Свердлика Г.А., Семенова В.М., Тиричева І.В., Чангулі Г.І.
На високому монографічному рівні були досліджені і окремі принципи права, особливо це стосується кримінально-процесуального і цивільного процесуального права (Ларін О.М., Лібус І.Л., Касумов Ч.С., Куликов В.А., Мухін І.І., Сєдаш Є.А., Серьогін В.О., Стецовський Ю. І., Строгович М.С., Телега Т.М., Тараненко В.Ф., Каткова Т.В., Ципкін А.Л., Бондар А.Т., Джафаркумов М.А., Аширбекова М.Т., Сейтназаров К.Р., Танцюра О.В. та інші).
Окремі аспекти принципів організації та діяльності органів прокуратури в Україні досліджують: Бабкова В.С., Бакаєв Д. М., Грошевий Ю.М., Давиденко Л.М., Долежан В.В., Кожевніков Г.К., Марочкін І.Є, Мичко М.І., Полянський Ю.Є., Руденко М.В., Сухонос В.В., Шумський П.В. та інші.
Із зазначеного видно, що проблеми правових принципів привертають увагу багатьох авторів.
Проте найменш вивченими залишаються питання визначення системи принципів організації та діяльності прокуратури України, хоча потреба в цьому є як з позиції теорії, так і з потреб практики.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповіднодо комплексно-цільвої програми кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми вдосконалення законодавства України про судоустрій та судочинство”.
Дисертант поставив за мету комплексно дослідити проблему сутності, генезису, значення та функціонування системи принципів організації та діяльності прокуратури України у взаємодії з іншими галузевими правовими принципами в умовах розбудови правової держави Україна.
· Для досягнення обраної мети автор вирішував відповідні конкретні завдання, а саме: дослідити історію, витоки зародження і динаміку розвитку органів прокуратури, їх місце в механізмі державності сучасної України;
· розкрити сутність, значення, зміст принципів організації та діяльності прокуратури, їх класифікацію і систему;
· дослідити співвідношення принципів організації та діяльності прокуратури з іншими галузевими правовими принципами;
· показати вплив зазначених принципів на виконання прокуратурою своїх конституційних функцій;
· дати характеристику конкретних принципів організації та діяльності прокуратури з точки зору їх змісту і реалізації.
Об єктом дослідження стали еволюція, правова природа, зміст, нормативне регулювання та реалізація принципів організації і діяльності прокуратури України, суспільні відносини, що при цьому виникають.
Об єкт дослідження обумовлює, конкретизує його предмет, до якого входять: історичні джерела, відповідне законодавство, правові норми, наукові публікації з проблем обраної теми, практика здійснення прокуратурою своїх функцій з позицій основних засад прокурорського нагляду.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який дав змогу встановити природу, сутність системних явищ і процесів щодо організації і функціонування органів прокуратури та динаміку їх правового регулювання. Застосовані також окремі методи і підходи: системний підхід, історичний та логічний методи, догматичний метод, метод правової типології (класифікації), порівняльно-правовий.
Теоретичну основу дисертації складають відповідні наукові праці з філософії, логіки, соціології, теорії та історії держави і права, кримінального, кримінально- процесуального та цивільного процесуального права.
Основою дисертаційного дослідження є наукові праці з теорії і практики органів прокуратури, в тому числі відповідна дореволюційна і зарубіжна література з цієї тематики. Емпіричну базу дисертації становлять: опублікована практика Верховного Суду України, державна статистична звітність Генеральної прокуратури України за 1996-2001 роки, опубліковані дані щодо дотримання законності, прав та свобод громадян, а також роботи органів прокуратури, пов язаної з реалізацією принципів організації та діяльності прокуратури. Правову й інформаційну базу дослідження складають, перш за все, Конституція України, законодавство щодо організації та діяльності прокуратури з часів її виникнення і до теперішнього часу, стенограми сесій Верховної Ради України, накази Генерального прокурора України, роз яснення Пленуму Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України, проекти Закону України "Про прокуратуру" та КПК України, матеріали Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Використані закони колишнього Союзу РСР, держав СНД і Балтії, що регламентують діяльність прокуратури, а також деякі міжнародно-правові акти. Звернута увага і на висновки експертів Ради Європи щодо проекту Закону про прокуратуру стосовно реформування прокуратури України.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється актуальністю теми дисертаційного дослідження, яке є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем системи принципів організації та діяльності прокуратури.
За результатами проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на публічний захист, зокрема, вперше у вітчизняній літературі:
· досліджено історичні витоки зародження, формування поняття і розвитку системи принципів організації та діяльності прокуратури, дається система цих принципів на різних етапах історії, коли окремо в законодавстві принципи не виділялись, а саме: в період давнини, за козацької доби, в період створення прокуратури у Франції; за часів царювання в Росії Петра I; при проведенні судової реформи імператором Росії Олександром II, і в наступні періоди, в тому числі і за радянських часів;
· доводиться, що ще задовго до визнаної теорії Ш.Монтеск є про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову основи такого поділу були визначені Пилипом Орликом в історичному документі “Пакти та Конституції законів та вольностей Війська Запорізького” (так звана Конституція Пилипа Орлика);
· наводяться аргументи про те, що прокуратура України перебуває поза межами гілок державної влади і представляє самостійний вид, форму державної діяльності та її влади, а також про те, що прокуратуру не слід відносити до законодавчої, “контрольно-наглядової” гілки влади, оскільки віднесення прокуратури до будь-якої гілки влади буде означати ліквідацію прокуратури як єдиної, незалежної державної інституції, органу нагляду за додержанням законів;
· дається визначення поняття органу прокуратури як організаційно відокремленого підрозділу, установи єдиної централізованої системи прокуратури, що в межах своєї компетенції здійснює відповідну діяльність від імені прокуратури України;
· визначено взаємовідносини прокуратури з діяльністю Верховної Ради України, Президента України, органами виконавчої і судової влади, дізнання та досудового слідства, які спрямовані на забезпечення прав та свобод людини, законності у державі;
· зазначаються логіко-філософські, методологічні підходи до визначення поняття, зокрема, принципів організації та діяльності прокуратури як закріплених у законодавстві держави основних вихідних положень, що визначають суть, зміст організації та діяльності прокуратури. Принципи відображають погляди суспільства на те, яким має бути прокурорський нагляд, як повинна бути організована прокуратура, якими методами і засобами повинен здійснюватися нагляд, які завдання мають виконувати органи прокуратури;
· розкривається системний підхід до вивчення принципів організації та діяльності прокуратури, оскільки окремо взяті принципи взаємопов язані між собою і утворюють певну систему; підкреслюється цілісність цієї системи. Система принципів організації та діяльності прокуратури - це сукупність загальноприйнятих, об єктивно обумовлених, взаємопов язаних між собою, законодавчо закріплених основних положень, що вказують на сутність, побудову та функціонування всієї системи органів прокуратури;
· висвітлюється особистий погляд щодо класифікації принципів організації та діяльності прокуратури, оскільки незалежно від того поділяти їх на організаційні та функціональні, конституційні й інші, всі принципи як фундаментальні, вихідні положення є рівнозначними, однаковими за своїм імперативом; можуть відрізнятися між собою лише за своїм змістом і суттю, правовідносинами, що виникають на їх основі;
· визначено співвідношення, взаємозв язок принципів організації та діяльності прокуратури з принципами кримінального, кримінально-процесуального і цивільного процесуального права, виходячи з того, що ці принципи не відокремлені один від одного, а в своїй сукупності складають соціально-правову систему галузевих принципів, які, у свою чергу, входять до загальної системи принципів права України;
· показується своє бачення щодо визначення поняття, системи та класифікації конституційних функцій, покладених на прокуратуру України. Функції прокуратури потрібно розглядати не тільки як певні напрямки діяльності, основні завдання, як правовий інститут, а також як реальне, організоване здійснення конкретної діяльності через певний механізм реалізації. Систему фунцій прокуратури становлять: підтримання державного обвинувачення, нагляд за додержанням законів, представництво інтересів громадянина або держави в суді. Наглядова функція поділяється на декілька підфункцій за такими критеріями: органи, за законністю діяльності яких здійснює нагляд прокуратура; застосування заходів примусового характеру, пов язаних з обмеженням особистої свободи громадян; застосування до громадян спеціальних засобів примусу, що паралізують волю і обмежують свободу громадян; показано, що організація роботи в органах прокуратури завжди має комплексний характер, що переважно складається з підготовки, підбору і розстановки кадрів, підвищення кваліфікації; планування роботи, контролю і перевірки виконання; обліку і звітності; узагальнення і аналізу практики; систематизації законодавства; діловодство в органах прокуратури; організація взаємодії прокуратури з державними органами та громадськими організаціями щодо боротьби з порушеннями законності, всі можливі напрямки прокурорської діяльності здійснюються на основі принципів організації та діяльності прокуратури ; розкривається суть, генезис, зміст конкретних принципів організації та діяльності прокуратури, визначається їх система, враховуючи сучасний механізм правового регулювання. До цієї системи включаються такі принципи: єдність прокурорської системи, централізація органів прокуратури, єдиноначальність в діяльності прокуратури, законність, незалежність органів прокуратури, гласність діяльності прокуратури, поєднання інтересів людини і держави в діяльності органів прокуратури, невідворотність відповідальності і профілактика правопорушень в діяльності прокуратури.
Окрім того, в дисертації автором сформульовані пропозиції щодо удосконалення правових інститутів, система яких викладена у висновку дисертації.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів має багатоаспектний характер, вони можуть реалізовуватися в таких сферах, як:
· у науково-дослідницькій галузі - використовуватись при подальшій розробці проблем, що розглядалися в дисертації;
· у навчальному процесі – при проведенні занять із студентами з курсів “Прокурорський нагляд в Україні”, “Прокуратура України”, “Кримінально- процесуальне право України”, "Цивільне процесуальне право України" а також у системі підвищення кваліфікації працівників прокуратури;
· у правозастосовчій практиці - для підвищення наукового рівня в організації та діяльності відповідних правоохоронних органів з метою підвищення ефективності їх діяльності;
· у правотворчій діяльності - при розробці законопроектів про прокуратуру та інших законодавчих актів.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертація є самостійною працею монографічного характеру, яка вперше присвячена комплексному вивченню принципів організації та діяльності органів прокуратури України, в тому числі і в історичному плані. Формулюються теоретичні і практичні висновки, пропозиції, положення, що мають соціальну цінність. У статтях, опублікованих у співавторстві, теоретичні положення, аналіз літератури проведені з окремих історичних питань, поняття принципів, реалізації органами прокуратури принципу гласності, були узагальнені і відредаговані співавторами. Особистий внесок у підготовку цих видань становить більш ніж 70%.
Апробація результатів дисертації була здійснена при обговоренні її матеріалів на засіданнях кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка; при проведенні семінарських і практичних занять з курсу “Прокуратура в Україні” в цьому університеті, а також при читанні лекцій і проведенні семінарських занять зі студентами у Фінансово-правовому коледжі при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, курсу "Прокурорський нагляд" у Київському університеті права НАН України.
Теоретичні аспекти роботи доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів "Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників" (м. Київ, 29-30 листопада 2001 року), науково-практичному семінарі "Роль університету та факультету у підготовці працівників прокуратури" (м. Київ, вересень 2001 року), міжвузівській науково-студентській конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (м. Косів, Івано-Франківської обл., 24-26 січня 2002 року), міжнародному семінарі "Обмін слідчими та прокурорськими методиками у розслідуванні справ по торгівлі людьми" (Інститут Генеральної прокуратури України, м. Київ, 28 лютого -1 березня 2002 року).
За результатами проведеного дослідження до комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності була подана наукова записка з пропозиціями щодо підготовки нового законопроекту "Про прокуратуру" та вдосконалення процесуального законодавства України. Результати дисертаційного дослідження відображені у наукових публікаціях: 1. Малюга В. Історія виникнення та розвитку прокуратури: завдання, принципи, функції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 43.-2001. - С. 36-39;
2. Малюга В. Формування принципів організації та діяльності прокуратури в період з найдавніших часів до XIX ст. // Право України. - 2001. №10. - С. 99-101;
3. Михайленко О., Малюга В. Поняття, значення принципів організації та діяльності прокуратури // Вісник прокуратури. - 2001. №3. - С. 22-27;
4. Лакизюк В., Михайленко О., Малюга В. Гласність в системі принципів організації та діяльності прокуратури України // Вісник прокуратури. - 2001. № 4. - С. 16-21.
5. Малюга В.І. Прокуратура в механізмі державності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 44.-2001. - С. 74-76;
6. Малюга В. Система принципів організації та діяльності прокуратури: суть, класифікація // Вісник прокуратури. - 2001. №6. - С. 31-36.
Структура дисертації обумовлена завданнями, предметом дослідження, логікою викладення дисертаційного матеріалу і складається зі вступу, трьох розділів, що містять загалом 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
|
