|
Актуальність теми дослідження. Є очевидним, що процес створення Україною власної правової системи обумовлюється реальними потребами розвитку суспільства, а також спирається на історичні традиції українського права. Разом з тим, оскільки Україна розташована на європейському континенті, а також беручи до уваги глобальний характер інтеграційних тенденцій правових систем країн Європи, становлення вітчизняної правової системи не може відбуватися ізольовано. Зважаючи на це, доцільним і надзвичайно важливим є вивчення відповідного досвіду провідних держав світу. Особливо це стосується незнайомих українському праву інструментів правового регулювання, потенціал яких широко застосовується іншими країнами. Серед таких інструментів важливе місце займає судовий прецедент. Результати всебічного дослідження судового прецеденту як форми юридичного впливу на суспільне життя здатні допомогти: а) у діяльності з встановлення в Україні режиму законності та гарантій забезпечення його реалізації; б) у визначенні нових методів підвищення ефективності українського законодавства; в) при удосконаленні процедур відправлення правосуддя; г) у створенні незалежної судової влади, яка користується авторитетом у суспільстві; д) при імплементації конструкцій англо-американського права. Актуальність теоретичного осмислення сутності, розвитку та механізму дії прецедентної форми права базується також і на об єктивній необхідності постійного оновлення науки теорії права, яка, по-перше, не може обмежуватись рамками вітчизняної правової системи, а по-друге, має йти попереду практики, виконуючи свою прогностичну функцію. Як вказують В. Тацій та Ю. Грошевий, українською правовою наукою має бути переосмислено ставлення до судового прецеденту [176, c.53,54]. З іншого боку, оскільки судовий прецедент є продуктом судової діяльності, актуальність дослідження обумовлюється і тим, що в ньому розкриваються питання, які стосуються особливостей здійснення судом правотворчої функції. Проведення судово-правової реформи поставило перед Україною завдання щодо закріплення статусу суду в якості справді незалежного та неупередженого державного органу, що забезпечує дотримання законності та справедливості. Одним з вірогідних шляхів досягнення цього є можливість набуття певними рішеннями вищих судів прецедентного характеру. Є безсумнівним, що при відповіді на питання як про доцільність надання правотворчих повноважень судовій владі, так і про їх обсяг та порядок здійснення, необхідно враховувати відповідний історичний досвід інших розвинутих країн, наприклад, Англії. Англійське право є класичним зразком функціонування судового прецеденту, тому його аналіз дозволяє найбільш рельєфно виявити позитивні та негативні аспекти врегулювання суспільних відносин за допомогою прецедентного права. Однак на сьогодні у вітчизняній науці відсутні дослідження, присвячені ролі та місцю судового прецеденту у правовій системі Англії. У радянські часи дослідження англійського судового прецеденту обмежувалось історичним аспектом (Т. Апарова [11], В. Лучнікова [99]). У відповідних випадках саме Т. Апарова вказується як єдиний дослідник англійського судового прецеденту у радянській юридичній науці [31, c.7], однак при цьому завжди підкреслюється історичний характер її роботи [105, c.207]. Не заперечуючи наукової цінності праць цього періоду, слід сказати, що вони були спрямовані, перш за все, на виявлення негативних моментів в англійському праві, а також містили значне ідеологічне навантаження. У пострадянський період спеціальні теоретико-правові дослідження англійського судового прецеденту також не проводились. Так, в Росії лише І. Богдановська, розглядаючи особливості прецедентного права одночасно у всіх країнах англо-американської правової сім ї, коротко зупинилась на питанні дії прецеденту у просторі і часі. У цілому ж, на даний час теоретичний аналіз англійського судового прецеденту обмежився стислим оглядом його деяких особливостей у підручниках (О. Романов, О. Скакун та ін.), а також окремими положеннями декількох статей російських вчених (М. Марченко, Н. Подольська). Таким чином сьогодні не втратили актуальності слова М. Нікіфорової, яка у 1980р. була змушена констатувати відсутність робіт, присвячених “комплексному дослідженню судового прецеденту в якості джерела права і методу правового регулювання” [127, c.4]. Отже, знання про англійський судовий прецедент мають обмежений та фрагментарний характер, що обумовлює необхідність здійснення комплексного аналізу цього явища. Особливо очевидною є потреба у дослідженні значного кола теоретико-правових питань, що стосуються прецедентної норми права, особливостей її застосування, а також у розгляді судового прецеденту в контексті всієї правової системи Англії.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної роботи “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (ТЗ НДР №01 БФ042-01), яка виконується на юридичному фаультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета дисертації полягає у проведенні комплексного теоретико-правового дослідження місця та ролі судового прецеденту у правовій системі Англії, а також у з ясуванні сучасного стану і перспектив розвитку прецедентної форми права в Україні. Мета дослідження обумовлює його завдання, які можна сформулювати наступним чином: - розкрити ознаки, сутність і структуру англійського судового прецеденту як джерела (форми) права; - визначити характер взаємозв язків судового прецеденту з іншими основними компонентами правової системи Англії; - встановити особливості функціонування прецедентного права Англії;
- виявити основні підходи англійської юридичної науки до обгрунтування прецедентної форми судової правотворчості; - розкрити теоретичні аспекти процедури застосування судами норм прецедентного права Англії;
- вивчити вплив судового прецеденту на методологію галузевих досліджень права Англії; - здійснити порівняльний аналіз прецедентних проявів у судовій системі України з англійським судовим прецедентом.
Об єктом дослідження виступає англійський судовий прецедент як соціальне явище.
Предметом дослідження є найважливіші теоретичні аспекти функціонування англійського судового прецеденту: місце та роль судового прецеденту у правовій системі Англії; особливості виникнення, ознаки та структура прецедентної норми права; співвідношення і взаємодія судового прецеденту та закону в сучасному англійському праві. Методологічна основа дисертації: а) загальнофілософські категорії (сутність і явище, конкретне і абстрактне, форма та зміст, ціле і частина, структура та елемент, причина і наслідок), за допомогою яких судовий прецедент досліджується з урахуванням його постійного розвитку та існування в контексті зв язків з іншими явищами; б) загальнонаукові методи (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез); в) спеціальні методи (порівняльно-правовий, формально-юридичний). Застосування системного підходу, методів аналізу і синтезу обумовлено дослідженням судового прецеденту в якості окремого компонента системи. Використання історичного методу [187, c.8] стало наслідком специфіки об єкту дослідження, яка полягає у необхідності розкриття питань, що стосуються становлення держави і права Англії. Порівняльно-правовий метод застосовувався при з ясуванні відмінностей між двома основними видами форм права: судовим прецедентом та законом, що надало змогу більш глибоко пізнати особливі характеристики судового прецеденту. М. Ансель пише, що цей метод є особливо необхідним для поглибленого вивчення теорії права, яка в повній мірі розкривається тільки тоді, коли виходить за вузькі рамки однієї правової системи [9, c.38]. Вітчизняні вчені (А. Козловський [76, c.132-133], В. Копєйчиков [64, c.9]) також зазначають на актуальності цього методу для української юридичної науки та справедливо пов язують з ним нинішній етап розвитку теорії права. Формально-юридичний метод був задіяний при формулюванні визначень, наукових тез, аналізі позицій дослідників та змісту юридичних норм.
У дисертації використані положення, категорії та поняття, розроблені у працях з теорії права (С. Алєксєєв, С. Братусь, А. Васильєв, А. Вєнгєров, В. Денисов, В. Забігайло, О. Зайчук, С. Зівс, Д. Кєрімов, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Котюк, В. Матузов, Є. Назаренко, П. Недбайло, П. Рабінович, О. Скакун, О. Сурілов, В. Туманов, О. Чєрданцев), з історії держави і права Англії (П. Віноградов, О. Жидков, В. Макарчук, М. Страхов, М. Сєлєзньов, К. Федоров, З. Черніловський, О. Шевченко), з галузевих досліджень держави і права Англії (Н. Крилова, В. Мармазов, Ю. Матвєєв, В. Пучинський, І. Решетнікова, В. Романовська, М. Стеценко, Р. Халфіна, В. Шаповал), з порівняльного правознавства (М. Богдан, М. Глендон, М. Гордон, Р. Давід, Х. Кьотц, К. Осакве, К. Цвайгерт, Р. Шлесінгер). Основну увагу приділено роботам найвидатніших дослідників англійського права (К. Аллен, П. Арчер, А. Барак, Г. Берман, У. Блекстоун, Дж. Бейкер, А. Дайсі, Р. Дворкін, А. Деннінг, У. Джелдарт, Е. Дженкс, Ф. Джеймс, А. Кіралфі, Р. Кросс, А. Лефрой, Дж. Салмонд, Х. Стіфан, Р. Уолкер, Х. Харт, У. Холдсуорт, Л. Фуллер, А. Хайєк та ін.). Наукова новизна дослідження обумовлюється по-перше, відсутністю в українській та радянській науці робіт, присвячених теоретико-правовим аспектам англійського судового прецеденту; по-друге, самою постановкою проблеми та підходах до її вирішення; по-третє, використанням автором низки англомовних наукових джерел, які до сьогодні не були предметом всебічного аналізу вітчизняних та радянських вчених (саме цим пояснюється досить велика кількість посилань у тексті дисертації). Дисертацією вперше досліджується функціонування судового прецеденту в якості компонента правової системи Англії, визначаються особливості застосування і основні ознаки прецедентної норми та прецедентного права Англії в цілому. Результати наукового дослідження знайшли своє втілення у наступних основних положеннях, які відбивають його новизну. - Судовий прецедент виконує інтегруючу роль у правовій системі Англії, є її ядром, оскільки безпосередньо формує та спрямовує розвиток, а також визначає функціонування всіх її компонентів. - Залежність правової системи Англії від судового прецеденту обумовлює специфіку методології дослідження всіх аспектів англійського права. Це знаходить свій вираз у тому, що при здійсненні аналізу будь-якого явища, пов язаного з англійським правом, слід враховувати системний, історичний та процесуальний аспект функціонування цього явища.
- Судовий прецедент та прецедентна норма права співвідносяться як форма та зміст. Виходячи з цього, запропоновані наступні визначення цих явищ. Судовий прецедент – це акт правотворчості у вигляді закріпленого у судовому звіті рішення (вироку) одного з вищих судів по конкретній справі, правовий принцип вирішення (ratio decidendi) якої являє собою норму права, при цьому юридична сила прецеденту залежить від ієрархічного становища як суду, що його створив, так і суду, що розглядає схожу справу. Прецедентна норма права – це загальнообов язкове правило поведінки, що створюється суддею при формулюванні основного принципу обгрунтування прийнятого ним рішення (вироку) по конкретній справі і поширюється на судовий розгляд схожих справ. Такий спосіб виникнення (в якості побічного результату відправлення правосуддя) прецедентної норми обумовлює її наступні особливості: нечіткий текстуальний вираз диспозиції, конкретизованість гіпотези (у вигляді розгорнутого викладення обставин і фактів справи та аналізу їх суддею), а також ретроспективну дію всієї норми та імперативний характер її обов язковості.
- Правила застосування судами прецедентів (доктрина прецеденту) дозволяють прецедентному праву Англії бути одночасно як визначеним та передбачуваним (завдяки великій кількості прецедентів), так і гнучким та динамічним при вирішенні конкретного спору. - Повна залежність законодавчих актів від прецедентного права є наслідком застосування англійськими суддями різноманітних засобів тлумачення положень законів при розгляді конкретних спорів, рішення по яким набувають прецедентного характеру. - Будь-який судовий прецедент є продуктом судової правотворчості, але не кожен результат судової правотворчості має прецедентний характер. Тому акти судової правотворчості за способом виникнення юридичної норми, яка в них міститься, поділяються на три види. 1. Судові прецеденти (серед яких виділяють: а) креативні прецеденти; б) деклараторні прецеденти). 2. Нормативно-правові акти, видані судовою владою (серед яких виділяють: а) роз яснення вищими судовими органами змісту норм права; б) затвердження такими органами процесуальних правил розгляду справ). 3. Квазіпрецеденти (серед яких виділяють: а) рішення органів конституційної юрисдикції з визнання неконституційними нормативно-правових актів та з надання офіційного тлумачення; б) рішення судів загальної юрисдикції з скасування нормативно-правових актів на підставі їх невідповідності законодавству). Під квазіпрецедентом розуміється акт правотворчості у вигляді судового рішення, єдиною метою якого є скасування незаконного нормативно-правового акту або надання офіційного тлумачення. В свою чергу квазіпрецедентна норма права – це загальнообов язкове правило поведінки, яке встановлюється судом у резолютивній частині рішення по справі про скасування певного незаконного нормативно-правового акту або про надання офіційного тлумачення. Практичне значення одержаних результатів. Положення дослідження можуть використовуватись при розгляді судового прецеденту як джерела (форми) права, при вивченні інститутів правової системи Англії, інших держав англо-американської правової сім ї, а також у підготовці підручників для слухачів вищих навчальних закладів і при викладанні предметів “Теорія права”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, спецкурсу “Правові системи сучасності”. Окремі результати дослідження можуть бути корисними при проведенні подальших заходів судово-правової реформи та при гармонізації вітчизняного законодавства з юридичними конструкціями англо-американського права. Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права КНУ ім. Т. Шевченка; на науково-практичному семінарі для аспірантів юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, 20 грудня 2000р.; на VII Щорічній науковій конференції Національного університету “Києво-Могилянська академія”, 23-24 січня 2001р.; на науково-практичній конференції “Проблеми держави та права очима молодих дослідників”, КНУ ім. Т. Шевченка, 5-6 квітня 2001р. Публікації. Положення дисертації викладено у п яти публікаціях: 1. Основні правила тлумачення статутів англійськими судами // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наукових праць.- К.: КНУ ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнародних відносин, 2000.- Вип. 23 (Част. І).- С. 95-101. 2. Історичні умови становлення англійського прецедентного права (ХІ – ХІХст.) // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.9.- С. 71-77. 3. Прецедентна норма англійського права (теоретичні аспекти) // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.10.- С. 47-53. 4. Винятки з англійської доктрини обов язковості судового прецеденту // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.11.- С. 23-28. 5. Прецедентне право Англії. Теоретичні аспекти. // Наукові записки НаУКМА. Спец. випуск.- К.: КМ Академія, 2001.- Т. 19. (Част. І.) – С. 232-237. (Розгорнуті тези доповіді).
Структура дослідження відповідає його меті і складається з вступу, чотирьох розділів, дев яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел на 23 сторінках (316 найменувань). Обсяг основного змісту дисертації – 206 сторінок.
|
