|
Актуальність теми дослідження. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні та змі-ни, що відбуваються в усіх сферах її суспільного життя, вимагають перегляду змісту багатьох нормативно-правових актів попереднього періоду розвитку нашої держави та приведення наці-онального законодавства у відповідність з вимогами Конституції України та міжнародних пра-вових актів у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Однією з основних тенденцій сучасного розвитку вітчизняної правової системи є її від-критість, використання прогресивних зарубіжних концепцій, імплементація загальновизнаних міжнародних принципів, норм та стандартів з прав і свобод людини та громадянина.
Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недотор-канність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, Українська держа-ва визнає людину метою свого існування, підкреслюючи притаманний багатьом розвинутим країнам світу зв язок між державою і громадянином, за якого держава існує для людини, а не навпаки.
У даний час йде активний процес входження України до світового співтовариства, а це, в свою чергу, означає, що наша держава при розробці та прийнятті нових законодавчих актів по-винна керуватись не тільки змістом національних правових норм, але й міжнародними право-вими актами, зокрема, міжнародними стан-дартами з прав людини. Одним із пріоритетних на-прямів правової реформи в Україні є створення такої правової системи, яка б сприяла можливо-сті максимального розширення та захисту прав і свобод людини незалежно від умов, в яких во-на перебуває. Розглядаючи пенітенціарну систему як складову національної правової системи, дисертант одним із основних завдань у цій сфері вважає приведення змісту прав та свобод засу-джених у відповідність з міжнародними стандартами. За період існування України як незалеж-ної держави права і свободи засуджених до позбавлення волі були істотно розширені, що суттє-во наблизило умови утримання цієї категорії громадян до міжнародних стандартів. Разом з тим, чинне законодавство України ще не повною мірою відповідає існуючим міжнародним стандар-там, що обумовлює теоретичну і практичну значущість дослідження цієї проблеми.
Результатом такого дослідження має бути розробка оптимального варіанта моделі прав і свобод засуджених з урахуванням існуючих соціально-економічних реалій та практична реалі-зація цієї моделі Державним департаментом України з питань виконання покарань (далі – Депа-ртамент). При цьому дисертант виходить з того, що питання забезпечення прав і свобод засу-джених є складовою більш за-гальної проблеми забезпечення прав і свобод людини і громадя-нина в нашій державі в цілому.
Проблеми забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи питан-ня їхньої відповідності міжнародним стандартам, досліджувались у роботах таких вітчизняних вчених, як В.Б. Авер янов, Л.К. Воронова, М.І. Козюбра, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.Ф. Сіренко, Є.А. Тихонова, О.Ф. Фрицький, Ю.С. Шемшученко, Л.Т. Юзьков та інші. Питання прав і свобод засуджених до по-збавлення волі розглядалися у працях Л.В. Багрій-Шахматова, О.В. Беца, О.М. Джужі, В.О. Ко-рчин- ського, А.С. Мацка, В.С. Медведєва, М.П. Мелентьєва, О.І. Осауленка, Г.О. Радова, В.П. Севостьянова, О.П. Северова, І.С. Сергеєва, В.М. Синьова, А.Х. Степанюка, В.М. Трубнікова, С.Я. Фаренюка та інших.
Проте зазначені автори розглядали, як правило, окремі види прав і свобод громадян або вирішували ці питання стосовно загального правового статусу особи.
Проблема сутності та змісту міжнародних стандартів з прав засуджених до позбавлення волі та їх практичної реалізації в Україні залишається недостатньо вивченою, а на дисертацій-ному рівні досліджується вперше. Відсутність таких досліджень залишає законодавчу та кримі-нально-виконавчу практику без чітких науково обґрунтованих критеріїв прийняття відповідних рішень. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до програми науково-дослідної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань (№ 5/1-18 від 11. 07. 2000 року), плану науково-дослідних та до-слідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік і пов язане з реалізацією програми Міжнародного фонду ”Відродження” щодо сприяння рефор-муванню пенітенціарної системи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у теоретичному дослідженні нормативно-правових актів, які регулюють права і свободи засуджених в Україні, на предмет їхньої відповідності міжнародним стандартам, а також у розробці науково обґрунтованих реко-мендацій щодо їх втілення у національне законодавство.
Вказана мета визначає основні завдання дослідження, а саме:
визначення загальних тенденцій розвитку прав і свобод засуджених до позбавлення волі;
дослідження особливостей відповідних етапів міжнародного співробітництва щодо ство-рення міжнародних стандартів з прав і свобод таких засуджених;
дослідження процесу імплементації міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі у національне законодавство України;
аналіз загальнотеоретичних проблем правового статусу засуджених та вироблення власної його конструкції;
вивчення діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань по забезпеченню реалізації міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених та визначення його місця в соціально-правовому механізмі їх забезпечення;
визначення шляхів вдосконалення діяльності Департаменту щодо вирішення проблем, які досліджуються.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, пов язані з виконанням кримінальних пока-рань у виді позбавлення волі, права та свободи засуджених.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють права і свободи засу-джених до позбавлення волі, міжнародні стандарти з цих питань, механізми втілення їх у прак-тику забезпечення прав і свобод засуджених.
Методи дослідження теоретико-методологічно ґрунтуються на загально- філософському діалектико-матеріалістичному підході до пізнання соціально-правових явищ і включають такі дослідницькі методи, як історико-правовий (для з ясування витоків, етапів і динаміки процесу формування норм і стандартів з прав і свобод засуджених), порівняльний (при зіставленні від-повідних юридичних норм і практики їх реалізації у кримінально-виконавчих системах різних країн), аналізу документації, прямих і опосередкованих спостережень, бесід та інтерв ю (для визначення сучасного стану і перспектив удосконалення практики діяльності кримінально-виконавчої системи України).
Системному і порівняльному аналізу підлягали джерела з теорії держави і права, консти-туційного, виправно-трудового, кримінального права України, країн СНД та інших держав, від-повідні законодавчі акти України та їх проекти, інші нормативно-правові акти (укази Президен-та України, постанови Кабінету Міністрів України, міжвідомчі накази, накази та інструкції Де-партаменту), а також міжнародні правові акти з цієї проблематики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі вперше проведеного у вітчизняній науці дослідження змісту та практичної реалізації в Україні прав і свобод засу-джених до позбавлення волі на предмет їхньої відповідності міжнародним стандартам:
– встановлені етапи формування міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі;
– з ясовані особливості та детермінанти впливу міжнародних правових документів з прав і свобод засуджених на формування виправно-трудового законодавства України та практики йо-го виконання у різні історичні періоди існування України (у складі Російської імперії, а згодом – Радянського Союзу);
– обґрунтовані теоретичні положення про імплементацію міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених у національне законодавство та визначено ступінь їх втілення у законодав-ство України;
– удосконалено структуру правового статусу засудженого до позбавлення волі та з ясова-но ступінь відповідності змісту кожного з його структурних елементів міжнародним стандар-там;
– обґрунтовано місце Департаменту у системі правоохоронних органів, визначені його роль і функції у соціально-правовому механізмі забезпечення прав і свобод засуджених до по-збавлення волі;
– удосконалено основні напрями подальшого реформування кримінально-виконавчої сис-теми України з метою найбільш повного і всебічного забезпечення відповідності її функціону-вання міжнародним стандартам з прав і свобод засуджених.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором під час дослідження нау-кові результати були використані при підготовці низки нормативно-правових актів (законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міні-стрів України, наказів Департаменту), які стосуються правового статусу засуджених до позбавлення волі, а також проекту Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК), керівником робочої групи з підготовки якого є ав-тор дисертаційного дослідження.
Результати дослідження використовувалися в роботі Координаційного комітету Ради Єв-ропи з питань реформування пенітенціарної системи України, Міжвідомчої комісії по імплеме-нтації норм міжнародного права в законодавство України, Кримінологічної асоціації України, а також у діяльності Департаменту. Крім того, положення роботи використовувалися автором у правоосвітницькій діяльності (виступах у засобах масової інформації, перед курсантами Київ-ського інституту внутрішніх справ).
Висновки і пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути викори-стані:
– при формуванні концепції подальшого реформування системи правоохоронних органів України та її складових, у тому числі Департаменту;
– у нормотворчій роботі – для вдосконалення нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус засуджених до позбавлення волі;
– у науково-дослідних цілях – для проведення подальших досліджень проблем забезпе-чення прав і свобод засуджених до позбавлення волі;
– при організації практики виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі;
– при проектуванні, методичному забезпеченні та практичному здійсненні педагогічного процесу в юридичних закладах освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації пенітенціарного персоналу, зокрема з таких дисциплін, як “кримінально-виконавче право”, “юридична деонтологія”, “кримінологія”, “пені-тенціарна психологія та педагогіка”.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на:
міжнародному семінарі наукових та керівних працівників кримінально-виконавчої систе-ми (Київ, 24–25 листопада 1994 р.);
міжнародному семінарі з питань реформування діяльності кримінально-виконавчої систе-ми України за участю експертів Ради Європи (Київ, 24 червня 1997 р.);
реґіональному семінарі “Система виконання покарань в Україні та стандарти Ради Євро-пи” (Донецьк, 26–27 квітня 2000 р.);
засіданнях “круглих столів” з питань: реформування кримінально-виконавчої системи за участю науковців і практиків України та інших країн – членів СНД (Київ, 25 квітня 2001 р.); доопрацювання проекту КВК за участю науковців і практиків України та інших країн – членів СНД (Київ, 15 листопада 2001 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної науково-дослідної і практичної роботи автора. Усі представлені у роботі висновки зроблені автором одноосібно.
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у шести публікаці-ях, п ять з яких опубліковано в наукових фахових виданнях (одна у співавторстві). У статті, на-писаній у співавторстві, здобувачеві належить 50%.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури (184 джерела). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з яких основного тексту – 183 сторінки.
| 
