|
Трансформація суспільного життя відповідно до цілей та принципів побудови демократичної, правової, соціальної держави, руйнація існуючої кілька десятиліть правової системи і зародження, розвиток на цій підставі зовсім іншого, відповідаючого цивілізованим стандартам, правового забезпечення функціонування механізму державного апарату, прямо й безпосередньо торкається процесу реформування органів внутрішніх справ України як найважливішої у сфері захисту й охорони права, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин ланки правоохоронної системи держави і суспільства. Загальновідомо, що органи внутрішніх справ сьогодні не в повній мірі виконують завдання, поставлені перед ними суспільством. Цьому є багато причин. Вони різні за характером і сутністю. Однак головними з них обгрунтовано слід вважати низький рівень ефективності управлінської діяльності органів, структур і підрозділів внутрішніх справ та неналежне нормативно-правове забезпечення цієї діяльності. В зв язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативної бази, покликаної регулювати управлінську діяльність в сфері організації й функціонування органів внутрішніх справ України.
Проблеми управлінської діяльності органів внутрішніх справ України в юридичній та управлінській науці завжди були предметом дослідження, що сприяло накопиченню відповідного методологічно-теоретичного матеріалу. На цю тему було опубліковано велику кількість статей, збірників, монографій, підручників. Зокрема, дослідженню проблем управління в органах внутрішніх справ були присвячені праці вчених: Авер янова В.Б., Ануфрієва М.І., Бандурки О.М., Безсмертного О.К., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Венедиктова В.С., Веселого В.З., Гаращука В.Н., Голосніченка І.П., Гоца В.Я., Гуменюка В.А., Додіна Є.В., Дорогіх М.М, Єропкіна М.І., Іншина М.І., Калюжного Р.А., Ківалова С.В., Клюшнічекна О.П., Коваля Л.В., Колодкіна Л.М., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Кондратєва Я.Ю., О.П.Коренева, Кириченко І.Г., Лавріненко О.В., Лазарева Б.М., Луньова О.Є., Нечитайленк А.О., Остапенко О.І., Павловського Р.С., Пахомова І.П., Пєткова В.П., Попова Л.Л., Рабиновича П.М., Римаренка Ю.І., Рябченко О.П., Самсонова В.М., Скакун О.Ф., Тищенка М.М., Цвєткова В.В., Шакуна В.І., Шемшученка Ю.С., Шкарупи В.К., Штанька А.Ф., Щербіни В.І., Ярмиша О.Н. та ряду інших авторів. Водночас, цього не можна сказати про таке явище як ефективність управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ. Сьогодні ж поняття управління в органах внутрішніх справ у ракурсі його ефективності, підвищення якості набуває нового змісту, а тому потребує предметного наукового дослідження, пізнання його сутності і соціально-юридичного характеру.
Наявні теоретичні розробки вітчизняних і закордонних вчених у сфері теорії управління, управління у правоохоронних структурах різних країн становлять добротний науково-методологічний фундамент для аналізу і дослідження актуальних питань ефективності управління в органах та структурних підрозділах внутрішніх справ України. Зараз не викликає сумніву той факт, що організаційна побудова системи управління в органах внутрішніх справ, визначення змісту управлінської діяльності, суб єкта управління, функцій і завдань об єкта управління повинні здійснюватись таким чином, щоб досягнення цілей управління в даній сфері правоохоронної діяльності держави відбувалось за найменших витрат сил, засобів і часу. Управління в органах системи МВС повинно здійснюватись раціонально і ефективно. До критеріїв ефективності в даному випадку слід віднести розміри витрат, терміни та якість виконання завдань стосовно досягнення поставлених цілей. Вимоги ефективного управління полягають у першу чергу в розробці різних варіантів управлінських рішень, їх співставленні й виборі найоптимальнішого з них. У зв язку з цим, вибір оптимального рішення повинен здійснюватись з урахуванням наступних вимог: максимальне використання досягнень науки; реальність та об єктивність; забезпеченість необхідними ресурсами; органічна поєднаність усіх рішень; комплексність; динамічність; узагальнення, врахування й використання нормативного зарубіжного і національного досвіду.
Нині підхід до правового регулювання в органах внутрішніх справ не може бути традиційним. Адже змінюється саме розуміння права і його місця в суспільстві, по-новому співвідносяться право і влада, право і юридична норма, право і державне управління. Нова роль права, правового регулювання управлінської діяльності в органах системи МВС виражається в тому, що у змісті даних явищ соціальної дійсності такі методи управлінської діяльності як командування, висування вимог повинні змінюватись на компроміс, забезпечення, захист. Відповідно, управлінська діяльність в самій системі МВС України має бути віддзеркаленою в нормативно-правових актах і мати суто правовий, законний характер. Тут спостерігається співвідношення двох типів правового регулювання – загальнодозвільного і загальнозаборонного.
Наукові дослідження та розробки щодо ефективності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ особливо доцільні сьогодні, коли набрала чинності низка визначальних нормативно-правових актів, що складають юридичну базу для вирішення багатьох проблем в цій сфері. Це: Закон України “Про державну службу”, Закон України “Про міліцію”, Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”, Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції, Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Ці правові акти безумовно є значними кроками на шляху до забезпечення ефективності управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ. Однак, вже зараз деякі їх положення не відповідають сучасним вимогам, об єктивно не можуть якісно і своєчасно вирішувати проблеми, пов язані з тематикою даної дисертаційної роботи. Звідси, багато положень, що містяться в чинному нормативно-правовому забезпеченні організаційно-структурної побудови та функціонування системи органів внутрішніх справ, очікують свого подальшого розвитку й удосконалення.
Отже, актуальність роботи полягає в:
- науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми ефективності управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ і з ясуванні перспектив її подальшої розробки;
- перегляді існуючої практики управління в органах внутрішніх справ і обгрунтуванні потреби удосконалення її відповідно до вимог і критеріїв ефективності;
- створенні ефективного правового механізму, який спонукав би суб єктів управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ до таких дій, рішень, що повністю відповідають принципам ефективності і як найкращим чином сприятимуть досягненню соціально-правоохоронних цілей державно-організованого суспільства;
- визначенні, з ясуванні критеріїв ефективності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ;
- обгрунтуванні удосконалюючих заходів щодо подальшого розвитку нормативно-правового забезпечення ефективної управлінської діяльності в органах та структурних підрозділах внутрішніх справ.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Дана дисертаційна робота виконана в межах “Комплексної програми удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, “Програмами розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр.”, планів роботи науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та кафедри управління в ОВС України Національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням учбового процесу та підготовці кваліфікованих фахівців для органів внутрішніх справ з урахуванням нового рівня вимог щодо їх організаційно-структурної побудови та функціонування.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей явища ефективності управлінської діяльності в органах та структурних підрозділах внутрішніх справ, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
Об єктом дослідження є управлінсько-правові відносини, які виникають у сфері функціонування органів та підрозділів внутрішніх справ.
Предмет дослідження складають теоретико-методологічні засади, нормативна основа та процедури управлінської діяльності органів внутрішніх справ України.
У роботі поставлено наступні основні завдання:
- дослідити основний понятійний апарат проблематики ефективності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ;
- проаналізувати сучасний стан правового забезпечення управлінської діяльності в органах та підрозділах внутрішніх справ України;
- визначити наукові, соціально-управлінські та правові чинники ефективної діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ;
- з ясувати основні критерії ефективності управлінської діяльності системи органів внутрішніх справ;
- скласти пропозиції стосовно подальшого розвитку органів та підрозділів внутрішніх справ;
- удосконалити існуючий механізм правового забезпечення управлінської діяльності органів внутрішніх справ України.
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають загальнотеоретичні і спеціальні праці вчених-правознавців, економістів, філософів, соціологів, психологів, а також закони, постанови Верховної Ради України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.
Автор керувався методом діалектики, як загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення. При аналізі питань, що є предметом дослідження, використовувались, зокрема, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, порівняльний, соціологічний та інші методи пізнання процесів і явищ, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду та тлумачення правових норм.
Наукова новизна одержаних результатів. Явище “управлінської діяльності органів внутрішніх справ України” в ракурсі його ефективності вперше стало теоретичним об єктом наукового дослідження. Як наслідок, проведений в роботі аналіз дозволив скласти поняття “управлінської діяльності в органах внутрішніх справ” та “ефективності управлінської діяльності органів внутрішніх справ”, виявити і пізнати взаємовплив різних чинників, що тісно з ними пов язані. З урахуванням цього стала можливою розробка механізму правового регулювання управлінської діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ України.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає і в тому, що воно виконано на основі новітнього нормативно-правового забезпечення управлінської діяльності органів внутрішніх справ, що створило реальну можливість сформувати низку науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення відповідних нормативних приписів, основні з них:
- визначенно поняття функцій управління в органах внутрішніх справ України як таку нормативно закріплену, іманентно властиву, відносно відокремлену частину управлінської діяльності держави, яка характеризується єдністю змісту, однотипністю методів і форм реалізації та просторово-часовим виразом у відповідному управлінському циклі;
- визначено поняття принципів права як такі, народжені ідеями розуму і справедливості, закріплені нормативно та віддзеркалені у правосвідомості людей, основоположні нормативні начала, які виконують регулюючу, впорядковуючу, гарантозабезпечуючу роль щодо взаємовідносин учасників правовідносин у суспільстві і державі; визначено поняття правового регулювання в органах внутрішніх справ як таке соціально-юридичне явище суспільної життєдіяльності, що означає об єктивно необхідний, обов язково заснований на принципах права, впорядковуючий службово-трудові відносини вплив загального і спеціального юридичного інструментарію з тим, щоб шляхом впровадження й реалізації загальнозаборонного типу правового впливу в сфері функціонування органів, структур та підрозділів забезпечити якнайповніше здійснення громадянами своїх прав, свобод та законних інтересів;
- визначено поняття нормативно-правового акта як таке мовно-документальне офіційне вираження волі громадянського суспільства (уповноважених ним органів), яке приймається в установленому порядку, містить юридичні норми та інші елементи правової системи і спрямований на ефективне регулювання суспільних відносин;
- визначено поняття актів державного управління в сфері функціонування і структурної побудови органів, структур та підрозділів внутрішніх справ як підзаконні, владні, що мають юридично встановлені форми прийняття і провадження, нормативні рішення органів державного управління в сфері правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України, покликані виражати волю суб єктів громадянського суспільства щодо захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина і людини;
- у якості наукового об єкта дослідження в діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ України, від об єктивності і глибини пізнання якого залежить ефективність управлінської діяльності в цих органах, з ясовано наступні питання: по-перше, функціональний зміст даного різновиду управління; по-друге організаційно-структурна побудова керованих і керуючих систем у цій сфері; по-третє, ресурсне забезпечення суб єкта і об єкта управління, підвищення ефективності їх використання; по-четверте, формування, удосконалення й розвиток механізму управління, його цілей, критеріїв, принципів, методів;
- окреслено, керуючись правилами логічного переходу від об єктивного до суб єктивного та причинно-наслідковими взаємозв язками, механізм суспільної детермінації управління в сфері органів внутрішніх справ наступним чином: соціальна природа – цілі органів системи Міністерства внутрішніх справ – цілі управлінської діяльності в цій сфері – функції – структура – принципи – методи, способи, засоби прийоми;
- диференційовано скорочену і розширену схематичні моделі управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ України. Скорочена модель має вигляд: “ресурсне забезпечення управлінської діяльності в органах системи МВС - витрати – результат”; розширена модель: «ресурсне забезпечення управлінської діяльності в органах системи МВС та відповідні внутрішньоорганізаційні фактори - проміжні соціальні та організаційно-психологічні фактори - витрати - результати виконання певних завдань та реалізації тих або інших функцій - кінцевий, загальний результат управлінської діяльності»;
- доведено, що критерії загальної соціальної ефективності управлінської діяльності в органах внутрішніх справ полягають, а) в ступені відповідності напрямків, змісту та результатів діяльності суб єктів і об єктів управління тим соціальним параметрам, які визначені функціями і статусом кожного органу, структури, підрозділу чи посадової особи; б) в законності рішень та дій відповідних управлінських структур і працівників, оскільки дотримання правових приписів є елементарною передумовою ефективності управління; в) у мірі врахування і вираження в управлінських правоохоронних рішеннях та діях глибинних та комплексних потреб, інтересів, цілей людей; г) в мірі суспільної авторитетності рішень та дій суб єктів і об єктів управлінської діяльності в органах внутрішніх справ; д) в правдивості і доцільності управлінської інформації, яка видається управлінськими структурами і посадовими особами органів, структур та підрозділів внутрішніх справ; обгрунтовано, що процес удосконалення управлінської діяльності в органах, структурах та підрозділах внутрішніх справ повинен здійснюватись безперервно, а у даному процесі необхідні механізми, які б забезпечували самоудосконалення його компонентів, застосовуваних форм і методів. Потрібно, щоб даний процес, органічно пов язаний з основними напрямками і програмами економічного і соціального розвитку країни, був чітко визначеним за цілями, принципами, предметом і джерелом. Це означає, що в кожний відповідний період часу, по-перше, повинно бути чітко означеним «дерево цілей», що їх слід досягти у процесі удосконалення управління в органах системи МВС України. По-друге, повинні суворо додержуватись і забезпечуватись такі принципи удосконалення управлінської діяльності, як комплексність, системність, безперервність, плановість. По-третє, в предмет удосконалення управлінської діяльності повинні бути включеними усі основні компоненти, елементи і взаємозалежності системи управління: суб єкт і об єкт управління, їх функціональні і організаційні структури, діяльність, кадрове, наукове, технічне забезпечення, соціально-психологічні фактори. По-четверте, для підвищення рівня управління повинні використовуватись усі наявні джерела (організаційні, територіальні, соціальні, науково-технічні, правові, кадрові). По-п яте, сам процес удосконалення управлінської діяльності повинен бути внутрішньо організованим, мати необхідні органи, які його забезпечують і спрямовують;
- окреслено основні завдання правотворчості в органах внутрішніх справ України, які полягають в забезпеченні: по-перше, управлінського впливу апаратів МВС, інших суб єктів управління на систему підпорядкованих органів, структур та підрозділів, які безпосередньо реалізують процеси розкриття й розслідування злочинів, підтримання суспільної безпеки; по-друге, організації та удосконаленні процесу управління; гарантій законності в управлінській діяльності; доведено, щоб стати дійсно оптимальними, нормативно-управлінські рішення в органах внутрішніх справ повинні якомога більше відповідати наступним вимогам: а) наукова обгрунтованість, що має базуватись на аналізі достовірної і повної інформації, яка надає реальні підстави для кваліфікованого визначення цілей, завдань, способів і засобів вирішення цих завдань; а) повноважність нормативно-правових актів, що залежить від рівня органу правотворчості, яке він займає в ієрархічній структурі органів державної влади; в) професійна компетентність, яка випливає з вимог науковості; г) цілеспрямованість; д) законність нормативно-правового управлінського рішення: воно не повинно суперечити діючому законодавству і має бути спрямованим на реалізацію законодавчих положень; є) несуперечливість; ж) своєчасність; з) дотримання певної процедури; обгрунтовано необхідність розроблення проекту Концепції розвитку відомчого нормативно-правового забезпечення ОВС України;
- аргументовано потребу створення кодифікованого акту – Кодексу правоохоронної діяльності ОВС України;
- складено поняття механізму правового регулювання управлінської діяльності органів внутрішніх справ як систему правових засобів, що супроводжують, забезпечують процес управління таким чином, за якого досягнення правоохоронних цілей функціонування органів, структур та підрозділів відбувається якісно, повно і своєчасно.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані Міністерством внутрішніх справ, іншими суб єктами влади при розробці проектів нормативно-правових актів України, призначених регулювати організаційно-структурну побудову і правоохоронну діяльність органів, структур та підрозділів внутрішніх справ.
Практична значущість дослідження також полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі – для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань управлінської діяльності в органах внутрішніх справ; б) у правотворчості – при підготовці проекту Концепції розвитку відомчого нормативно-правового забезпечення ОВС України та Кодексу правоохоронної діяльності ОВС України; в) у правозастосуванні – рекомендації, які обгрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері управлінської діяльності органів внутрішніх справ; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні управлінських дисциплін, а також при розробці науково-практичних посібників й методичних рекомендацій.
Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ на лекціях та практичних заняттях по теорії управління в органах внутрішніх справ, адміністративному, трудовому праву та соціально-правовому захисту працівників ОВС України.
Апробація результатів дослідження здійснювалась за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів та внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми роботи з персоналом в ОВС” (Харків, 1999), “Виховне, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування” (Суми, 2000), засіданнях методологічного семінару науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у п ятьох статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінку. Список використаних літературних джерел складається із 125 найменувань і займає 10 сторінок.
|
