|
Актуальність теми дослідження. Перетворення, що відбуваються в українському суспільстві протягом останнього часу в усіх сферах суспільного життя - соціальній, економічній, правовій, спрямовані на зміцнення та розбудову демократичної, соціальної, правової держави. Водночас відбуваються зміни стосовно реалізації прав і свобод людини, створюються необхідні умови для творчого розвитку особи, забезпечення її гідності і добробуту.
Конституція України проголошує пріоритетність правових основ життя, що визначені в її положеннях, нормах, принципах та підкріплюються демократичними засадами і суспільною практикою. На нинішньому етапі державного будівництва великого значення набуває проблема правового виховання населення, адже у більшості громадян рівень правової свідомості та правової культури має бути значно вищим. Поряд з цим накопичений історичний досвід свідчить, що слабка увага до зазначених проблем може негативно відбитися навіть на стані правового поля та законодавчій базі. Адже без глибокого розуміння соціальної ролі права, суті та змісту правових норм, значення правових відносин неможливе свідоме сприйняття і виконання населенням, державними службовцями вимог правових приписів.
Підвищення морально-гуманістичного потенціалу права, його значення як нормативного вираження соціальної справедливості, міри свободи особистості має сприяти посиленню правового впливу на її поведінку шляхом формування уявлень про правомірну і протиправну поведінку, закріплення умов і критеріїв, що характеризують такі уявлення.
Саме тому вивчення процесів становлення правомірної поведінки, її сутності, мотивів зв язку з правовим регулюванням суспільних відносин, закономірностями соціалізації особистості, її практичної діяльності є суттєвою особливістю розвитку юридичної науки в сучасних умовах. Вона повинна все більше ставати наукою про соціальну поведінку людини в правовій сфері суспільства.
Проблема вдосконалення існуючого нині процесу правового виховання населення та його окремих категорій є досить актуальною, що потребує наукового опрацювання його загальнотеоретичних засад. До дослідження проблем правового виховання населення в різні періоди часу зверталось багато науковців. Наприкінці 40-50-х років з являються наукові роботи П. С. Єлькінда, Є. А. Лукашової, В. Г. Сокуренка, В. А. Сирцева та ін. [1] , в яких досліджуються окремі складові процесу правового виховання населення.
Пік наукових досліджень, що були проведені у сфері правового виховання припадає на 60-80-ті роки. Саме в цей період рядом авторів (Т. І. Демченко, Ф. Ф. Третьяков, В. В. Тищенко та ін.) [2], була здійснена спроба з ясувати поняття «правове виховання», визначити його мету та завдання. Поряд з цим необхідно зазначити, що науковим працям цього історичного періоду була притаманна заполітизованість, заідеологізованість, догматизм. Такий підхід призводив до надмірного формалізму, обмежував розвиток наукових поглядів та досліджень.
Проблемами правового виховання різних категорій населення займалися багато науковців (В. Д. Бабкін, В. В. Головченко, О. В. Дамаскін, В. К. Забігайло, В. Р. Зюбін, М. І. Козюбра, Л. М. Корнієнко, Є. В. Назаренко, В. В. Оксамитний, В. П. Сальніков, П. М. Рабінович, В. Т. Томін, О. В. Шмоткін та ін.), які з ясовували завдання, мету, зміст, принципи, функції, засоби, форми, методи, ефективність правового виховання та критерії її виміру [3]. Кардинальні зміни в дослідженнях проблем правового виховання відбуваються на початку 90-х років, коли Україна проголосила себе незалежною державою. У сучасний період, проблеми правового виховання населення знайшли висвітлення в працях В. В. Головченка, Г. І. Неліп, М. І. Неліпа, К. М. Левківського, Є. І. Федика та ін.[4], у підручниках з теорії держави і права В. О. Котюка, М. М. Марченка, О. Ф. Скакун та ін. [5]. Дослідженню різних аспектів правового виховання присвячені також праці педагогів М. Д. Касьяненка, Л. С. Нечипоренка, Я. В. Подоляк, В. Г. Паснюк та ін. [6]. З філософської точки зору правове виховання розглядали В. С. Каптарь, В. А. Чефранов, М. Й. Штангерт тощо [7]. Окремі науковці Є. І. Камишанченко, В. І. Лозова, І. Ф. Прокопенко розглядають правове виховання як складник економічного, І. Ф. Харламов – морального виховання [8].
Автори підкреслюють, що нині існують значні резерви для правової підготовки особистості, набуття нею нових правових знань, правових переконань, навичок, умінь, а відповідно підвищення рівня її правової свідомості і правової культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності. Звертається увага на необхідність дослідження процесу правового виховання окремих категорій населення, а саме курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Актуальність проблеми формування правової свідомості, правової і професійної культури спеціалістів органів внутрішніх справ спонукає державні органи до прийняття відповідних програмних документів, рішень та заходів. Міністерством внутрішніх справ України було видано накази МВС України: від 29.01.1999 року «Про Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 роки»; № 385 від 17.06.2000 р. «Про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ»; № 356 від 11.05.2001р. «Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 роки» та ін. [9].
Останнім часом більше уваги правовому вихованню цієї категорії населення приділяють науковці та викладачі, які працюють у навчальних закладах МВС України.
Змістовні дослідження проведені українськими фахівцями, що спеціалізуються на дослідженні проблем правового виховання МВС України (В. М. Андріанов, В. Г. Андросюк, В. І. Антипов, М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. В. Бородін, С. Д. Гусарєв, Л. І. Казміренко, І. Г. Кириченко, Я. Ю. Кондратьєв, А. С. Морозов, А. О. Лігоцький, М. Т. Підгурський, В. Л. Регульський, М. І. Рудницький, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, О. Д. Тихомиров, В. І. Темченко, О. М. Ярмиш, Г. О. Юхновець та ін.) [10].
Значною подією в розробці теорії та методології правового виховання кадрів органів МВС стала монографія О. М. Столяренка «Юридическая педагогика» [11]. Важливу роль у розробці цього напряму правознавства відіграють дослідження та публікації зарубіжних вчених А. В. Мещерякової, П. П. Баранова, М. Т. Чарльза, Л. І. Бєляєвої, І. В. Горлінського, А. І. Зубкова, М. П. Стурової, T. W. Gainer, G. Marlin, J. Surbeck – Harris та ін.[12].
У роботах цих вчених підкреслюється роль особистісного фактора у забезпеченні правових відносин у державі, дотримання юридичних норм, формування правової свідомості і культури у працівників МВС України, забезпечення органічного зв язку між правовою і професійною культурою. Автори зауважують, що ускладнення правових ситуацій у суспільстві вимагає зростання рівня правового мислення і творчої активності працівників МВС України.
Враховуючи потреби сьогодення щодо підготовки фахівців, професіоналів високого рівня, з відповідним рівнем правової свідомості та правової професійної культури, необхідним є подальше, поглиблене з ясування поняття, сутності, змісту, функцій і форм правового виховання курсантів як основи їх майбутньої професійної діяльності.
Зв язок проблеми правового виховання курсантів з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планових тем «Теоретико-методологічні проблеми законності» № RK0101U001010 та «Теоретичні проблеми систематизації законодавства України» № RK0196U012887, які включають і питання, що розглядаються в дисертації.
Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних та практичних проблем правового виховання дослідити його як самостійний, комплексний напрям теорії права, що включає в себе цілісне вивчення відповідних процесів і тенденцій, особливо тих, що пов язані з вихованням курсантів вищих навчальних закладів МВС України і дати науково-обгрунтовані рекомендації, що мають значення для розвитку теорії і вдосконалення практики даного напряму виховання.
Об єктом дослідження є процес правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Предмет дисертаційного дослідження – поняття, сутність, зміст, мета, завдання, принципи, функції, засоби, форми, методи та ефективність правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Актуальність теми дослідження, об єкт та предмет наукового пошуку зумовили розв язання таких дослідницьких завдань:
– розкрити та науково обгрунтувати сутність і зміст правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України;
– з ясувати мету, завдання, функції та принципи правового виховання в цілому і курсантів зокрема;
– здійснити аналіз засобів, форм та методів, що використовуються у правовому вихованні населення, в тому числі курсантів; охарактеризувати поняття «ефективність правового виховання» та критерії її виміру;
– сформулювати відповідні практичні рекомендації, які можуть бути запроваджені у навчальному та виховному процесі вищих навчальних закладів МВС України.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають філософські, загальнонаукові принципи і методи, наукові положення теорії держави і права, педагогіки, психології. В дисертаційній роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: структурно-функціональний, системно-логічний, конкретно-соціологічний, формально-логічний, історико-порівняльний тощо.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, юридична практика, досвід навчально-виховного процесу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом в Україні є однією з перших, в якій в загальнотеоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності, функцій і механізму правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України. У дисертації на основі встановленої мети та визначених завдань висвітлені певні теоретичні, правові, організаційно-методичні питання, викладені шляхи їх вирішення, що відповідно має забезпечити ефективність даного напряму виховання.
– Результати наукового пошуку конкретизують такі положення і пропозиції, які відбивають особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми: актуальність правового виховання курсантів пояснюється, як традиційними підставами, так і нинішніми потребами сьогодення: зміцнення законності і правопорядку, низьке розкриття злочинів, невисокий рівень правової свідомості, правової культури, наявність явищ правового нігілізму, посилення професійної підготовки тощо; визначення правового виховання курсантів як цілеспрямованої, організованої, послідовної, систематичної та системної діяльності з боку державних органів, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у них необхідного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення та беззаперечного виконання вимог нормативних актів, виховання поваги до них, законослухняності, необхідності дотримання службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності;
– формулювання мети і завдань правового виховання курсантів, здійснені їх диференціація;
– розкриття органічного зв язку освітнього, виховного і розвиваючого характеру навчання;
– систематизація загальних та спеціально-професійних принципів, які слід використовувати у правовиховній роботі з курсантами, а також з ясування основних функцій правового виховання стосовно досліджуваної категорії населення;
– аналіз засобів, форм і методів правового виховання з урахуванням специфіки правовиховної роботи із курсантами;
– визначення критеріїв ефективності правового виховання підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота спрямована на подальшу розробку концептуальних засад, активізації і удосконалення процесу правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Положення дисертації можуть використовуватись у освітянській, науковій роботі, при підготовці підручників і навчальних посібників, а також її окремі аспекти будуть корисними у викладанні юридичних дисциплін.
Теоретичні розробки можуть також використовуватись для подальших наукових досліджень проблем правового виховання, правової освіти курсантів вищих навчальних закладів МВС України, а також у правовиховній роботі.
Матеріали дисертації використовувались в навчальному процесі під час навчання і перепідготовки кадрів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, зокрема, при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять з теорії держави і права. Рекомендації дисертанта знайшли своє відображення при викладанні ряду навчальних дисциплін: педагогіки, військового навчання і виховання та кадрової, виховної та соціальної роботи в ОВС.
– Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Теоретичні висновки дисертації були оприлюднені на наукових конференціях: «Проблеми наукового обгрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України» (квітень 2000 року, м. Київ);
– «Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ» (травень 2000 року, м. Київ);
– «Дні науки в НаУКМА» (січень 2001 року, м.Київ);
– «Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку» (квітень 2001 року, м. Київ);
– «Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України» (квітень 2001 року, м. Київ, тези опубліковані);
– «Україна між минулим і майбутнім (до десятої річниці незалежності України)» (квітень 2001 року, м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шістьох наукових публікаціях.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, що мають п ять підрозділів, висновків до розділів та загальних висновків. Повний обсяг праці – 189 сторінок, у тому числі список 220 використаних джерел.
| 
