|
Актуальність теми. За оцінками ООН в різних формах рабської залежності знаходяться десятки мільйонів людей. Це потребує боротьби з рабством як із загальносвітовим явищем, яке на сьогодні охопило майже всі країни світу. Україна є стороною переважної більшості міжнародних договорів, якими рабство заборонено, і все активніше бере участь у міжнародному співробітництві у боротьбі з торгівлею людьми. Відбулися зміни в національному кримінальному законодавстві, за якими торгівлю людьми визнано злочином.
Актуальність цього дослідження на сучасному етапі обумовлена декількома обставинами.
По-перше, участь України в міжнародно-правовій співпраці щодо прав людини потребує спеціальних досліджень для розробки виваженої і збалансованої міжнародно-правової позиції стосовно сучасного розуміння рабства. По-друге, у вітчизняній міжнародно-правовій доктрині відсутні фундаментальні дослідження питань міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею.
По-третє, існує нагальна необхідність правового аналізу сучасних уявлень про рабство, що формуються у практиці міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, Ради Європи та ін.), або висловлюються у пропозиціях держав. По-четверте, у міжнародному праві не вирішено питання про порядок притягнення до міжнародно-правової відповідальності держав і фізичних осіб за тримання у рабстві або в підневільному стані та за работоргівлю. По-п яте, зберігається необхідність подальшої національної імплементації в Україні міжнародно-правових норм про боротьбу з рабством.
Вищезазначені чинники визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору як загальної доктрини міжнародного права, так і вітчизняної доктрини.
Ступінь наукової розробленості проблеми. В Україні до цього часу не проводилося спеціальних комплексних досліджень міжнародно-правових питань співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею. Хоча в цілому питання сучасного рабства у вітчизняній науці вивчали з позицій соціології, демографії, міграційних процесів (В.М. Глушков, В.І.Римаренко), а в останні роки з явилися кримінологічні (В.В. Голіна) та кримінально-правові (Н.О. Гуторова) дослідження у цій сфері. Серед вітчизняних правознавців піднімалися лише окремі питання міжнародно-правової боротьби з рабством: співробітництво у міжнародних органах щодо заборони торгівлі дітьми (Е.І. Вінгловська) та жінками (А.С. Мацко). Між іншим, ця проблематика викликає значний інтересів у іноземних вчених-міжнародників (Л. Ачер, Г. Дрост, С. Девідсон, Р. Ковер, К. Літфік, Г. МакДугал, П. Фінкельман, Д. Харріс, В.П. Панов та ін.).
У дисертації проаналізовані вітчизняні загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження (В.Г. Буткевич, А.С. Гавердовський, В.А. Василенко, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, В.С. Семенов, Л.Д.Тимченко) і спеціальні роботи українських юристів, що присвячені міжнародному захисту прав людини (М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, Л.Г. Заблоцька, С.В. Ісакович, П.О. Недбайло, І.В. Ніколайко, П.М. Рабінович), міжнародному співробітництву в боротьбі з рабством і работоргівлею (С. Акімов, Р. Безпальча, Ю.І. Римаренко).
У роботі використані міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Е.Х. Аречага, Д. Гом єн, Г. Дрост, С. Девідсон, І.І. Карпець, В.А. Карташкін, Р. Ковер, Г. МакДугал, Ю.М. Колосов, П. Маланчук, К.Літфік, І.І. Лукашук, В.П. Панов, Б.Г. Манов, М. Ейкхерст, М. Новак, Р.А. Мюллерсон, М.Л. Ентін, П. Фінкельман, Д. Харріс).
Емпіричною базою дослідження є найважливіші міжнародно-правові документи, прийняті в рамках ООН, Радою Європи, Європейським Союзом, ОБСЄ, Організацією Американських Держав, зокрема: Статут ООН, Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, схожих на рабство 1956 р., Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р., Американська конвенція з прав людини 1969 р. У роботі проаналізовані також інші міжнародні документи в галузі прав людини (декларації, резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових та квазі-судових органів). Проаналізовані нормативно-правові акти України, що спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)» (державна реєстрація № 0186.0.070868).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правового регулювання співробітництва боротьби з рабством і работоргівлею, розроблення пропозицій щодо подальшої національної та міжнародно-правової імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства.
Відповідно до мети дослідження в дисертації зосереджена увага на виконанні таких основних завдань: – провести аналіз еволюції міжнародно-правової боротьби з рабством і работоргівлею;
– визначити соціальну та політико-правову обумовленість процесу формування міжнародно-правової заборони рабства і работоргівлі;
– проаналізувати сукупність універсальних і регіональних міжнародних договорів про заборону рабства з тим, щоб визначити її природу і сутність;
– виявити специфічні риси понять «рабство» та «обов язкова чи примусова праця»;
– охарактеризувати специфіку правової допомоги в міжнародному співробітництві у боротьбі з рабством;
– встановити особливості і значення міжнародних організаційних механізмів контролю в галузі співробітництва в боротьбі з рабством;
– оцінити сучасний рівень дотримання міжнародних норм про заборону рабства в законодавстві України;
– зробити висновки та сформулювати рекомендації щодо міжнародно-правової і національно-правової імплементації в українське законодавство норм про заборону рабства.
Об єктом дослідження є міжнародно-правові відносини в боротьбі з рабством, работоргівлею, інститутами та звичаями, схожими на рабство.
Предметом дослідження є генезис та етапи становлення міжнародно-правового інституту заборони рабства, особливості міжнародного організаційно-правового співробітництва у боротьбі з рабством і работоргівлею в сучасних умовах, практика міжнародних судових та квазі-судових органів у боротьбі з рабством, національна та міжнародна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлю, та про заборону інститутів та звичаїв, схожих на рабство. Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці міжнародного публічного права. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися діалектичний системний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів розвитку інституту міжнародно-правової заборони рабства; загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системного аналізу, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних поглядів щодо правової характеристики рабства як родового явища та теоретичних розробок щодо міжнародно-правової відповідальності за тримання у рабстві і нормативного регулювання відповідних суспільних відносин.
Використання формально-юридичного та порівняльно-правового методів надало можливість проаналізувати юридичний зміст міжнародно-правових норм про заборону рабства і міжнародно-правових норм про заборону примусової чи обов язкової праці, виявити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні такої заборони.
У роботі використані теоретичні положення загальної теорії права, історії держави і права, міжнародного права, кримінального права. Комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і використання зазначених методів дозволило всебічно розглянути розвиток та сучасний стан інституту міжнародно-правової заборони рабства як складової частини міжнародного права в галузі прав людини.
Наукова новизна дисертації характеризується тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею. Вперше в українській доктрині міжнародного права на теоретичному рівні досліджено систему універсальних та регіональних міжнародно-правових норм про заборону рабства, проаналізовано зміст поняття «рабство», проведено його порівняння з «інститутами, схожими на рабство» та «звичаями, схожими на рабство», проведено порівняльний аналіз понять «рабство» та «обов язкова чи примусова праця», досліджено регіональні міжнародні організаційно-правові механізми боротьби з рабством, розглянуто особливості міжнародно-правової та національно-правової імплементації норм про заборону рабства, внесені пропозиції щодо внутрішньоправової імплементації в Україні міжнародно-правових норм про злочинність рабства і работоргівлі.
Наукова новизна одержаних результатів проявляється в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації: – вперше обґрунтовано, що в процесі еволюції міжнародно-правової боротьби з рабством і работоргівлею в міжнародному праві склалася система загальновизнаних норм, які містяться в універсальних і регіональних міжнародних договорах та встановлюють заборону будь-якого здійснення відносно людини атрибутів права власності;
– вперше доведено, що міжнародно-правова заборона рабства виходить за межі відносин між окремими особами і забороняє засіб виробництва, який засновано на використанні підневільної праці;
– по-новому розглядається поняття «рабство» як родове по відношенню до «інститутів та звичаїв, схожих на рабство», «експлуатації проституції третіми особами», «торгівлі людьми», «підневільного стану»;
– доведено, що «рабство» не обов язково пов язане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існувати як залежність, яка виникає в наслідок традицій, культури, релігії, віку;
– дістав подальшого розвитку висновок, що національна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства повинна відбуватися на підставі міжнародно-правових зобов язань України та з урахуванням термінології, яка в них застосовується;
– пропонується новий підхід щодо шляхів підвищення ефективності міжнародних організаційно-правових конвенційних механізмів контролю в сфері боротьби з рабством та работоргівлею; – вперше обґрунтовано пропозицію про необхідність укладення протоколу про правову допомогу, зокрема про екстрадицію, до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів та звичаїв, схожих на рабство з тим, щоб спростити міждержавне співробітництво в цій сфері;
– вперше обґрунтовано пропозицію про необхідність включення до проекту міжнародної конвенції про боротьбу з організованою злочинністю рабства і работоргівлі, як злочинів, які в переважній більшості скоюються групою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що правовий аналіз, який містить дисертація, основні положення і висновки показують становлення та розвиток міжгалузевого міжнародно-правового інституту заборони рабства і работоргівлі, який є одним з центральних як в захисті прав людини, так і в сфері міждержавного співробітництва в боротьбі із злочинністю.
Слід вирізнити такі аспекти застосування результатів дисертації:
– науково-дослідний (у дисертації вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексний аналіз міжнародно-правових актів та документів, що мають відношення до заборони рабства і до цього часу не були предметом спеціального наукового аналізу, а положення і висновки дисертації можуть бути використаними для подальших досліджень міжнародно-правових проблем боротьби з торгівлею людьми);
– науково-освітній (використання розроблених у дисертації наукових положень під час викладання курсу «Міжнародне право», «Міжнародний захист прав людини», «Міжнародне співробітництво в боротьбі з злочинністю», «Міжнародне гуманітарне право»);
– науково-методичний (для вдосконалення навчальних програм з міжнародного публічного права при підготовці підручників і навчально-методичних посібників);
– практичний (для підготовки та перепідготовки юристів і працівників Міністерства закордонних справ України, в практиці правотворчих органів, правозахисними неурядовими організаціями).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення дисертації доповідалися на таких конференціях:
Наукова конференція «Права людини і правова держава» (Харків, 1998 р., тези знаходяться у друку);
Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (27 грудня 2000 р., м. Харків; тези опубліковані).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у двох тезах доповідей та повідомлень на наукових семінарах і конференціях.
Відповідно до мети, задач, предмету та логіки дослідження обрано структуру дисертації, яка містить вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки та список використаних джерел, який нараховує 169 позицій і займає 14 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 176 сторінок.
| 
