|
Актуальність теми дослідження обумовлена економічною, культурною та соціальною значимістю результатів творчої діяльності, збільшенням кількості правопорушень у сфері авторського і суміжних прав, необхідністю забезпечення законних прав і інтересів їх суб єктів, прагненням запобігти економічним втратам на внутрішньому і зовнішніх ринках. Правові відносини стосовно використання об єктів авторського і суміжних прав (майнових прав суб єктів) сьогодні прирівнюються до відносин матеріального виробництва, а їх використання в підприємництві забезпечує розвинутим країнам Заходу приріст від 4 до 7 відсотків валового національного доходу і приносить США прибуток в 120 млд.$. Українське законодавство щодо інтелектуальної власності, зокрема в сфері авторського і суміжних прав, розроблене з урахуванням вимог міжнародних конвенцій, відповідає їх принципам та є адаптованим до вимог ринкової економіки. Але, не дивлячись на це, проблемним залишається виконання ним охоронної та превентивної функцій на етапі переходу до ринкових відносин. Через це зросла кількість правопорушень в сфері інтелектуальної власності, що стали причиною виникнення конфліктів між власниками майнових прав, творчими організаціями, суб єктами шоу-бізнесу і навіть між державами. Причиною останньої є: економічні війни, запровадження санкцій, скорочення програм співробітництва, зменшення розмірів інвестицій тощо. Таким чином, актуальність дослідження полягає у необхідності забезпечення міжнародних зобов язань України і намаганні вступити у Світову організацію торгівлі, що є неможливим без приведення національного законодавства у відповідність до міжнародного законодавства та без ефективної діяльності держави в особі її органів щодо запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності.
Рівень дослідження цієї проблеми як у науці адміністративного права, так і в законодавстві України є недостатнім. Публікації теоретичного і практичного характеру стосовно авторського і суміжних прав здебільшого присвячені аналізу їх цивільно-правового механізму. Проблеми управління і адміністративного захисту цих інститутів є мало досліджуваними, що відобразилося на рівні законодавства України, яке передбачає адміністративну відповідальність за порушення авторського та суміжних прав. У поодиноких публікаціях поряд із науковими підходом щодо дослідження проблем правового регулювання інтелектуальної власності зустрічається непрофесіоналізм. Все це шкодить науці, породжує неточність правових категорій, впливає на помилкове формування правосвідомості населення України, появу концептуально неправильних позицій у розвитку національного законодавства і діяльності державних органів. Наслідок – безліч проблем, що потребують невідкладного наукового вирішення. Застосування лише адміністративних заходів охорони авторського і суміжних прав у правовій системі України є недостатнім, тому і існують інші правові заходи захисту вказаних прав: цивільно-правові та кримінально-правові. Але захист авторських і суміжних прав адміністративно-правовими заходами має велике значення для забезпечення законності і правопорядку у цій сфері. Питання встановлення адміністративної відповідальності за порушення авторського та суміжних прав містять досить широку проблематику. Тому й виникає необхідність аналізу сутності порушень авторського та суміжних прав, за які законодавством України передбачено адміністративну відповідальність.
Питання теоретичного, законодавчого і правозастосувального характеру, які пов язані з адміністративною відповідальністю за порушення авторського та суміжних прав не були предметом окремого ґрунтовного наукового дослідження, притягнення до адміністративної відповідальності за проступки у сфері інтелектуальної власності носять вибірковий, епізодичний та несистемний характер. Зазначеним і обумовлено вибір теми цього дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного та підприємницького права Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відповідно до п. 3.12 плану науково-пошукових робіт, комплексної цільової програми № 0186.0.070867 “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (Основні напрями наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 роки, затверджені зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р).
Мета та завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає у виявленні сутності авторського і суміжних прав як об єктів правової охорони адміністративного права, розробці цілісної концепції їх охорони заходами адміністративної відповідальності.
Визначена мета передбачає вирішення наступних завдань:
- з ясувати юридичну природу авторського права і суміжних прав;
- проаналізувати економічні, соціальні та доктринальні чинники становлення концепцій авторського права та особливості їх відображення у законодавстві України;
- визначити сутність, зміст та види авторського права і суміжних прав як об єктів адміністративно-правового захисту;
- дослідити правове становище суб єктів авторського права і суміжних прав;
- удосконалити механізм адміністративно-правової охорони авторських та суміжних прав;
- визначити найбільш доцільні заходи впливу адміністративної відповідальності на порушників законодавства про інтелектуальну власність;
- розробити і обґрунтувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення авторського та суміжних прав.
Об єкт дослідження – є суспільні відносини, що складаються в процесі порушення авторського та суміжних прав, і які пов язані з притягненням винних осіб до адміністративної відповідальності.
Предметом дослідження є система нормативних актів, які регулюють творчу діяльність і права інтелектуальної власності в Україні та інших країнах, діяльність адміністративно-юрисдикційних органів у цій сфері.
Методи дослідження. У роботі використано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. За основу дослідження було взято історично обумовлені умови розвитку правової науки та легальні визначення. На їх основі досліджувались: сама творчість як юридичний факт і підстава виникнення цивільних прав; її наслідки та механізм охорони адміністративно-правовими заходами. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності і обґрунтованості її силогізмів в рамках понятійного апарату правової науки. Зміст належних прав та їх охорона розглядаються як складний структурований комплекс взаємопов язаних правових можливостей та засобів (суб єктивних прав та юридичних обов язків, дозволів, заборон, рекомендацій, санкцій, діяльності самих суб єктів та уповноважених державних органів), де кожен з них відіграє свою роль.
Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та у різних правових системах, а також при з ясуванні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій. Теоретичну базу наукового дослідження склали праці вчених – дореволюційних російських цивілістів Г.Ф. Шершеневича та В.І. Пиленко. У сучасному адміністративному праві ці проблеми не досліджувалися. Тому, теоретичні висновки та практичні рекомендації, які викладені в дисертації, грунтуються на аналізі чинного законодавства, практики його застосування та загальних здобутках теорії держави і права, цивілістичної та адміністративно-правової наук, а також на працях вчених-юристів: В.Б. Авер янова, А.Б. Агапова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, Г.П. Бондаренко, В.І. Дахно, А.С. Васильєва, О.В. Дяченка, О.А. Єпіфанова, В.І. Жукова, Д.А. Керімова, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, Н.М. Мироненко, М.І. Панова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Н.О. Саніахметової, О.Ф. Скакун, М.М. Тищенка, Р.Б. Шишки та інших. Використовувались також роботи зарубіжних вчених: Р. Дюма, Ж. Жолі, М. Ланге, Ж. Суареша, Я. Шарпа, К. Шмідта, Л. Шретера, Ж. Фіхте, К. Фон Врангеля та багатьох інших.
Наукова новизна дослідження насамперед визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням сутності адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності як суб єктивного права, специфіки її суб єктів та засобів охорони на фоні оновленого законодавства у сфері інтелектуальної власності, в якому обґрунтовані важливі для науки та практики положення і висновки, зокрема:
- дістало подальшого розвитку дослідження правопорушень авторського і суміжних прав як соціального та правового явища, їх відмінностей і особливостей щодо інших адміністративних порушень;
- вперше здійснено порівняльний аналіз понять “право власності” і “право інтелектуальної власності”;
- набуло подальшого розвитку дослідження заходів адміністративного примусу в сфері охорони авторського права та суміжних прав;
- удосконалено дослідження суспільної небезпеки правопорушень; поглиблено зміст теоретичного поняття адміністративного проступку, під яким у дисертаційному дослідженні розуміється суспільно небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), за яке передбачено законодавством України адміністративну відповідальність;
- дістало подальшого розвитку дослідження прогалин законодавства про адміністративну відповідальність за порушення авторського і суміжних прав;
- вперше обґрунтовано необхідність виділення у новому КУпАП окремої глави про адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності;
- запропоновано критерії виділення окремих складів адміністративних проступків у сфері інтелектуальної власності;
- вперше пропонується в Кодексі України про адміністративні правопорушення деталізувати конструкції порушень авторського та суміжних прав, закріплюючи при цьому обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність, як кваліфікуючі ознаки;
- набуло подальшого з ясування особливостей суб єктів порушення авторського і суміжних прав;
- вперше запропоновано провести спеціалізацію суддів з питань розгляду категорії справ про захист прав інтелектуальної власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зроблені висновки та пропозиції можуть слугувати для удосконалення законодавства, яке встановлює адміністративну відповідальність. Положення дисертації були використані при розробці програм курсів: “Адміністративний процес і відповідальність”, “Митне право”, “Захист прав людини в міжнародних судових процесах” та їх методичного забезпечення. Положення дисертації знайдуть своє застосування у процесі оновлення правового регулювання авторського права і суміжних прав та їх теоретичної платформи, а деякі дискусійні положення - при підготовці наукових робіт, у тому числі кваліфікаційних. Матеріали дисертації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності при доктринальному тлумаченні спірних положень чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі адміністративного та підприємницького права Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, де вона неодноразово обговорювалась і отримала схвалення. Сформульовані у ній висновки та пропозиції відображені у наукових статтях і оприлюднені на таких наукових конференціях: “Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов язків” (Українська академія управління при Президентові України, Харків 2000), “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (ЗІДМУ Запоріжжя 2001р.). Результати дослідження використовувались автором при проведенні занять на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п яти наукових статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (168 найменувань). Повний обсяг праці становить 171 сторінку.
| 
