|
Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід ємне (абсолютне) право на життя. Обов язок держави захищати життя людини. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Ці положення Конституції України відповідають загальновизнаним принципам міжнародного права, сформульованим у Загальній Декларації прав людини, Європейській Конвенції з прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права та ін. і закріплюють пріоритет загальнолюдських цінностей та положення про заборону свавільного позбавлення життя. Сучасна криміногенна ситуація в Україні характеризується зростанням злочинності, в тому числі умисних посягань на життя людини. Про це свідчать статистичні дані про зростання кількості умисних вбивств, як на терені СРСР, так і України. В 1956 році в СРСР було зареєстровано 9 649 вбивств, а в 1991р. – 25 437, в Росії за 1986-1995 р.р. кількість вбивств збільшилась в 3,4 разів.
В Україні в 1972 р. було зареєстровано 1 577 вбивств, в 1992 р. – 3 679, а в 2000 р. – 4 034 вбивства, при цьому значна частина цих злочинів залишилась нерозкритою, що засвідчує зростання латентності цих особливо тяжких злочинів. Аналіз структури і динаміки вбивств дає підстави стверджувати, що в даний час умисні вбивства вчиняються з більшою жорстокістю і зухвалістю, та набувають надзвичайно високого рівня організованості при підготовці до їх вчинення та укриття їх наслідків, що призводить до суттєвого спотворення розуміння фактичних обставин і подальшої хибної юридичної оцінки діяння, негативно впливаючи на призначення справедливого покарання.
Правова охорона людини від злочинних посягань, як на найбільш важливу соціальну цінність, забезпечується нормами Кримінального кодексу України 2001 р., яким встановлена найбільш сувора відповідальність за їх найтяжчий різновид – умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК). Кримінальне законодавство всіх країн світу започатковує Особливу частину нормами, що містять положення про відповідальність за умисне вбивство, тим самим на правовому рівні стверджуючи пріоритет загальнолюдських цінностей. Проблема умисного вбивства взагалі і вбивства при обтяжуючих обставинах потребує подальшого уточнення поняття вбивства та деталізацію ознак юридичних складів кваліфікованих вбивств; вироблення більш повних роз яснень змісту обтяжуючих обставин, які суттєво впливають на кваліфікацію дій суб єкта вбивства і , природно, на призначення законного та справедливого покарання; проведення більш точної класифікації обтяжуючих обставин умисного вбивства, для уникнення можливих помилок в правозастосовчій діяльності, а в деяких випадках – можливих зловживань з боку працівників правоохоронних та правозастосовчих органів.
Зумовлено це тим, що постановлення судом законного вироку по факту кваліфікованого вбивства, вимагає проведення довгострокових та затратних оперативних і слідчих дій.
Іншою проблемою є те, що структура Особливої частини КК України, архітектоніка її норм при кваліфікації цих різновидів вбивств створюють ускладнення, пов язані з конкуренцією кримінально-правових норм, кваліфікацією вбивств при співучасті тощо.
Названі проблеми постійно досліджувались відомими як вітчизняними, так і зарубіжними вченими-криміналістами. На Україні цією проблематикою займались: Ю.В.Александров, П.П.Андрушко, М.І.Бажанов, В.О.Бурко, В.І.Борисов, В.О.Глушков, В.Т.Дзюба, П.В.Кобзаренко, М.Й.Коржанський, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, В.О.Навроцький, В.Т.Нор, В.В.Скибицький, В.М.Смітієнко, В.В.Сташис, С.А.Тарарухін, Є.В.Фесенко, С.Д.Шапченко, С.С.Яценко, а в Російській Федерації: М.К.Аніянц, Ю.М.Антонян, С.В. Бородін, М.І.Загородніков, Н.Ф.Кузнєцова, Є.Ф.Побєгайло, М.Д.Шаргородський. Проте слід зазначити, що ці дослідження проводилися в іншій політико-правовій ситуації за умов соціалістичної системи права. Нове кримінальне законодавство України, яке має іншу філософську та концептуальну природу, вимагає дослідження проблем класифікації та кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах на нових правових та наукових засадах.
Це в першу чергу стосується визначення поняття вбивства, об єкту злочинів проти життя, з ясування тих фактичних даних, які враховані при визначенні нових обтяжуючих обставин, та які, в подальшому, повинні бути враховані законодавцем при вдосконаленні кримінального законодавства. Подальша розробка цієї проблеми позитивно впливатиме на правотворчу та правозастосовчу діяльність, сприятиме кращому розумінню механізму вчинення вбивства, в тому числі і кваліфікованого. Проблема полягає і в тому, що в Україні не проводилось монографічного дослідження, яке в комплексі охоплювало б проблему кримінальної відповідальності за умисне вбивство та його різновиди. Також відсутні роз яснення Пленуму Верховного Суду України з питань кваліфікації вбивств при обтяжуючих обставинах щодо нового законодавства. Окрім цього, навіть саме нове законодавство України про кримінальну відповідальність за посягання на життя людини має бути приведено у відповідність до норм міжнародного права щодо прав людини, а в силу цього, відповідно, вдосконалено архітектоніку відповідних кримінально-правових норм тощо. Цим і пояснюється вибір теми дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з цільовою комплексною програмою “Внутрідержавна та міжнародна охорона особистості і економічних відносин засобами кримінально-правового напрямку” № 207 від 29.01.2001р. економіко-правового факультету Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова. Обраний напрямок дослідження базується також на основних положеннях Концепції розвитку законодавства України за період 1996-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996р. № 837/96. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення юридичної природи умисних вбивств при обтяжуючих обставинах; розробка критеріїв (підстав) класифікації обтяжуючих обставин цього різновиду вбивства; більш чітке визначення та вдосконалення правил кваліфікації умисних вбивств; розробка пропозицій з поліпшення практики застосування законодавства (ст. 115 КК) та вдосконалення чинного законодавства.
Враховуючи наведене, об єктом дослідження є кримінально-правова категорія – вбивство, тобто діяння (дія або бездіяльність), під час вчинення якого потерпілий (фізична особа) протиправно і свавільно позбавляється життя, в тому числі й такий різновид цього злочину вбивства як вбивство при обтяжуючих обставинах.
Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, якими передбачена відповідальність за вбивство; слідча та судова практика застосування норм КК України про відповідальність за вбивства при обтяжуючих обставинах; доктринальне тлумачення та розуміння слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями юридичної природи та змісту норм КК України за кваліфіковане вбивство.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконане за допомогою прийнятих в юридичній науці методів наукового дослідження, а також окремих методів і прийомів наукового пізнання, з яких основними є: історичний – вивчення нормативних матеріалів, літературних та інших джерел з питань правової природи умисних вбивств; порівняльно-правовий – аналіз та співставлення нормативних матеріалів національного та зарубіжного права, зокрема, англо-саксонської та романо - германських систем (сімей) права тощо; діалектичний – як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах; інші методи – формально-логічний, системно-структурний, статистичний та інші.
У роботі використовувались довідкова література та словники.
Нормативно-правовою базою дисертаційного дослідження є Конституція України, Кримінальний кодекс України 2001 року, міжнародно-правові акти. Достовірність теоретичних висновків і рекомендацій. Дисертантом проаналізовані матеріали 212 найбільш характерних з точки зору судової практики та теорії правозастосування з досліджуваних питань кримінальних справ судів України, узагальнення Верховного Суду України по цій категорії справ та врахував власний досвід розгляду кримінальних справ про вбивства. Отримані результати цього аналізу враховуються у діяльності судів України, та направлені до Верховного Суду України для врахування при прийнятті Пленумом постанови щодо кваліфікації вбивств.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням в Україні питань кримінальної відповідальності за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, їх кваліфікації та класифікації. На основі комплексного дослідження історичних, нормативних та доктринальних аспектів проблеми кваліфікації вбивства при обтяжуючих обставинах, автор сформулював нове бачення основного змісту кримінальної відповідальності за ці злочини.
У дисертації виноситься на захист ряд нових у теоретичному плані та важливих у правозастосовчій діяльності положень, зокрема:
1. Сформульовано власне визначення поняття вбивства, під яким розуміється “протиправне умисне позбавлення життя іншої особи, народженої людиною (вбивство)”.
2. Вперше обґрунтовано необхідність доповнити коло обтяжуючих обставин, що визначені ч. 2 ст. 115 КК України, наступними видами, зокрема вбивства: поєднане із викраденням людини; з метою вилучення органів або тканин потерпілого; що вчинене злочинною організацією; при розбої, вимаганні та бандитизмі; родичів, близьких, рідних з ганебних мотивів або нешанобливого ставлення до них; особою, яка переховувалась від слідства та суду з метою уникнення відповідальності; із залученням жінки, неповнолітнього а також особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності. Пропонується також доповнити п. 4 ч. 2 ст. 115 такою обставиною як “вбивство особи, яка перебувала у безпорадному стані (похилий вік, тяжка хвороба)”.
3. Вперше сформульовано доповнення переліку обтяжуючих обставин такою ознакою: “вбивство, вчинене спеціальним суб єктом (особою, яка використовує свою службову діяльність для схилення осіб, що від нього залежать по службі, до вчинення вбивства)”.
4. В роботі обґрунтовується поділ обтяжуючих обставин умисного вбивства на два види за об єктивними та суб єктивними підставами.
5. Запропоновано доповнити ст. 27 КК видами співучасників “замовник”, “функціонер”, “посередник” з визначенням їх юридичних ознак.
6. Вперше аргументується виключити з числа вбивств “вбивство через необережність” та визначити це діяння як “необережне заподіяння смерті”, передбачивши різновиди цього злочину.
7. Сформульовано пропозицію роз єднати на нормативному рівні “злочини проти життя” від “злочинів проти здоров я”.
Практичне значення отриманих результатів полягає насамперед у тому, що теоретичні висновки і практичні рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані при розробці та удосконалені законодавства щодо кримінальної відповідальності за кваліфіковані вбивства, вбивства у співучасті, відмежування злочинів проти життя від злочинів проти здоров я, у навчальному процесі Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, в юридичних вузах при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, при проведенні занять по темі: “Злочини проти життя та здоров я людини”; а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.
Висновки і пропозиції, викладені в дисертації, можуть стати теоретичним і практичним матеріалом для подальших досліджень в науці кримінального права, цьому сприяють: великий масив нормативних актів, матеріалів слідчо-судової практики та літературних джерел, проблемний та дискусійний характер сформульованих автором положень.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики економіко-правового Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова, а також на семінарах – нарадах колегій в кримінальних справах обласних судів України.
Результати роботи доповідалися на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, які відбувалися в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова та на Міжнародній конференції, яка відбулася в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу (16-17 травня 2001р.).
Дисертантом підготовлені Методичні рекомендації регіональним судам України щодо розгляду справ про вбивства та направлені до обласних судів та Верховного Суду України.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у статтях чотирьох журналів, трьох фахових, у чотирьох брошурах, а також – одних тезах доповіді.
| 
