|
Актуальність теми дослідження. Охорона навколишнього природного середовища в цілому й окремих її елементів є глобальною проблемою сучасності. Стан навколишнього природного середовища значною мірою визначається станом земельних ресурсів. Згідно зі статтею 13 Конституції України (ст. 1 ЗК України) земля є основним національним багатством України, що знаходиться під особливою охороною держави. Стан земельних ресурсів багато в чому залежить від результатів антропогенної діяльності людини, на нього впливають різні негативні процеси. Серед них треба назвати, насамперед, деградацію земель, що у наш час набула загрозливий характер. У зв язку з цим усе частіше на перший план у галузі охорони навколишнього природного середовища висувається проблема запобігання деградації земель, яка досліджується представниками різних галузей науки. Дослідження показує, що погіршення стану земельних ресурсів стало самостійним фактором і в Україні, яка має унікальні багатства, створені самою природою, головним із яких, є земля. Вона є невід ємною частиною екологічної системи. Це визначає необхідність застосування відповідних заходів щодо збереження її природних якостей. Так, 8 травня 1990 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів “Про концепцію розвитку землеробства в УРСР на період до 2005 та її реалізацію”, якою передбачалося здійснення комплексу агротехнічних заходів із метою усунення розвитку деградаційних процесів на землі. Однак для досягнення реального результату щодо збереження стану земельних ресурсів і запобіганню їх деградації лише агротехнічних заходів виявляється не досить, для цього потрібний і комплекс правових заходів.
Специфічну функцію у сфері економіки покликані здійснювати землі сільськогосподарського призначення – найбільш цінні землі. Їх використання, пов язане із забезпеченням сільськогосподарськими продуктами харчування населення країни, сировиною для промисловості, кормами для тваринництва. З огляду на це зазначені землі виступають основою економічної безпеки країни. Завдяки родючому ґрунтовому покриву землі сільськогосподарського призначення є основним засобом виробництва в сільському господарстві. В той же час сільськогосподарське виробництво за своєю сутністю є живим організмом, його функціонування обумовлене законами природи. Тому технології, що використовуються в процесі ведення сільськогосподарського виробництва, повинні забезпечувати відновлення й підвищення якості земель сільськогосподарського призначення.
Відновлення деградованих земель сільськогосподарського призначення є складною, а в ряді випадків і неможливою справою, оскільки втрата їхньої родючості пов язана з порушенням природних зв язків між рослинами, ґрунтами й мікроорганізмами. Ця обставина впливає на якісні параметри земель сільськогосподарського призначення.
Належний їх стан є фундаментальною основою для забезпечення екологічної безпеки в країні. Тому запобігання будь-яких негативних впливів на вказані землі виступає першочерговим завданням в сфері їх використання та охорони. Необхідність всебічного наукового дослідження правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення обумовлена декількома причинами.
По-перше, проблема правового забезпечення запобігання деградації цих земель значно загострилась, оскільки деградація не тільки впливає на їх стан, але й вважається важливим фактором, що створює передумови для погіршення якісного стану навколишнього природного середовища в цілому. У сучасних умовах із сільськогосподарського використання вилучено 119 тис. гектарів деградованих сільськогосподарських угідь (загальна площа сільськогосподарських угідь складає 41,84 млн. гектарів) . Це викликає необхідність всебічного й глибокого аналізу природи та змісту такого явища і правових форм його запобігання.
По-друге, в умовах формування ринкових відносин в економіці країни й залучення в ринковий товарообіг певної частини земель, запобігання деградації сільськогосподарських земель стає все більш актуальним. Ринкові умови господарювання в аграрному секторі припускають необхідність підвищеної уваги до стану як усіх земель, так і особливо земель сільськогосподарського призначення.
По-третє, підвищення інтенсифікації використання таких земель нерозривно пов язано з підвищенням рівня антропогенного впливу на зазначені землі. Такий вплив повинен здійснюватися тільки у певних межах, які, з одного боку, дозволяли б стримувати процеси такого впливу, а з іншого боку – забезпечували б збереження якісного стану земель сільськогосподарського призначення і запобігання тих негативних наслідків, які можуть бути наслідком антропогенної діяльності.
По-четверте, дотепер у вітчизняній земельно-правовій науці не проводилося спеціального дослідження правового забезпечення запобігання деградації земель. Хоча в цілому проблеми охорони земель і, зокрема, земель сільськогосподарського призначення, розглядалися в літературі в загальній формі. Проведені дослідження стосувалися, головним чином, земель сільськогосподарського призначення. Однак у ринкових умовах, коли Україна придбала самостійність, позначені проблеми в правовому аспекті не аналізувалися.
Викладені обставини визначають актуальність теми дослідження й обґрунтування її вибору. У роботі передбачається проаналізувати поняття, сутність і особливості деградації земель сільськогосподарського призначення як одного із земельних правопорушень, визначити можливі організаційно-правові форми запобігання цього правопорушення, дати їх докладний аналіз, виявити специфіку правового статусу основних суб єктів його здійснення.
Усе це викликає необхідність проведення комплексного аналізу правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження є однією із складових частин цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 0186.0.070871.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні і розробці комплексу правових заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення на основі аналізу земельного законодавства, вивчення земельно-правової і спеціальної літератури; розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, які виникають у результаті здійснення заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до поставленої мети передбачається вирішити наступні основні завдання:
- здійснити науковий аналіз терміна «деградовані землі», визначити його поняття й обґрунтувати необхідність правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення;
- провести аналіз чинного земельного законодавства в сфері охорони земель сільськогосподарського призначення і підвищення родючості ґрунтів;
- визначити й обґрунтувати комплекс найбільш важливих правових заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання механізму реалізації правових заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення.
Предметом даного дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають із приводу здійснення заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення.
Об єктом дисертаційного дослідження є земельне та екологічне законодавство України, що регулює використання та охорону земель сільськогосподарського призначення, запобігання їхньої деградації, наукові розробки як у галузі земельного права, так й інші дослідження із зазначеної проблеми.
Методологічна і теоретична основа дисертації.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є формально-логічний, порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу та інші методи наукового пізнання.
Основні положення і висновки, які були зроблені в результаті дисертаційного дослідження, базуються на всебічному аналізі екологічного і земельного законодавства України й інших держав, на наукових досягненнях земельно-правової науки і суміжних наук, що займаються вивченням проблеми використання, охорони і запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення. Комплексний характер проблеми, що досліджується, визначив необхідність використання значної кількості джерел.
- Теоретичною базою отриманих висновків стали: роботи українських правознавців Ю.С. Шемшученко, В.І. Андрейцева, В.Л. Мунтяна, П.Ф. Кулинича, А.П. Гетьмана, В.К. Попова, М.В. Шульги, Ю.О. Вовка, Н.І. Титової, О.О. Погрібного, Н.Р. Малишевої, Г.І. Балюк, С.М. Кравченко, І.О. Середи, Г.Ф. Ясинської, З.А. Павловича, І.І. Каракаша, І.А. Дмитренко, М.О. Сиродоєва, Г.М. Беженар, В.К. Гуревського, О.М. Пащенко, В.С. Шахова, В.О. Чуйкова, В.І. Семчика, А.Г. Бобкової, В.В. Янчука, Н.І. Ільницької, В.В. Носіка та ін.
- роботи російських вчених-юристів О.М. Колотинської, М.І. Краснова, С.О. Боголюбова, М.І. Козиря, О.М. Козиря, Г.С. Башмакова,О.К. Голіченкова, В.П. Балезіна, Б.Д. Клюкіна, В.М. Харькова, В.В. Петрова, О.С. Колбасова, М.М. Бринчука, С.С. Алєксєєва, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарикова, М.Д. Казанцева, Г.О.Аксеньонка, І.О. Іконицької, О.О. Забелишенського та ін.
- роботи учених-ґрунтознавців В.О. Леонця, В. Шептухова, Т.М. Лактионової, Ю.С. Толчельнікова та ін.
Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження обумовлена тим, що вперше в Україні здійснене комплексне і всебічне дослідження поняття і змісту правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення, дана докладна правова характеристика правових способів запобігання деградації земель, проаналізовані основні правові форми запобігання їх деградації, визначене місце відповідних правових приписів системі земельного права.
З урахуванням новизни дослідження на захист виносяться такі теоретичні висновки і положення:
1. Удосконалено і сформульоване науково обґрунтоване поняття деградації земель сільськогосподарського призначення, під яким передбачається розуміти втрату придатності цих земель для використання за цільовим призначенням як у результаті впливу стихійних природних явищ, так і внаслідок перетворюючої антропогенної діяльності людини.
2. Уперше досліджуються й аргументуються особливості правових форм щодо запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення, пропонується їхня класифікація. Під такими правовими формами варто мати на увазі сукупність правових заходів, що регулюють групу суспільних відносин, які виникають із приводу запобігання деградаційних процесів при використанні земельних ділянок, що установлюються відповідними державними органами для забезпечення публічних інтересів.
3. Отримало розвиток положення про те, що правові заходи для запобігання деградації сільськогосподарських земель являють собою підінститут інституту раціонального використання й охорони даних земель.
4. Уперше пропонується необхідність розробки і прийняття в рамках загальнодержавної і регіональної програм використання й охорони земель переліку заходів для запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення.
5. Уперше доводиться необхідність безпосереднього закріплення обов язку власників і користувачів щодо великих земельних ділянок щодо розробки на плановій основі заходів, спрямованих на запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення.
6. Отримало розвиток положення про те, що наявність суб єктивного права у власника і користувача земельної ділянки для запобігання деградації земель не менш важливо, ніж наявність відповідного обов язку. 7. Набуло подальший розвиток положення про те, що обмеження прав суб єктів, які використовують земельні ділянки, носять попереджувальний характер, що мають своєю метою не допустити настання негативних наслідків для якісного стану земель сільськогосподарського призначення. Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; доповідалися на двох конференціях молодих вчених і аспірантів: «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (Харків, 2000 р.) і «Право власності: проблеми забезпечення, реалізації і захисти» (Харків, 2001 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в трьох статтях і двох тезах наукових конференцій.
Структура обумовлена цілями і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (десяти підрозділів), висновків і списку використаної літератури.
| 
