|
Актуальність теми дисертації. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпе-чення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, по-долання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського наро-ду є обов язком держави [1].
Забезпечення екологічної безпеки досягається різними шляхами [11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20]. Один із найважливіших серед них – це запобігання надзвичайним еко-логічним ситуаціям та ефективна ліквідація їх наслідків. На жаль, такі ситуації в умовах сучасної України є непоодинокими. Останнім часом щороку реєструється до 500 надзви-чайних ситуацій техногенного характеру, унаслідок яких гинуть тисячі людей. Сума за-вданих при цьому збитків за період 1997-2000 рр. склала близько 205 млн. грн. Основними причинами високої небезпеки виникнення надзвичайних екологічних ситуацій є такі: ста-ріння основних фондів, у тому числі природоохоронного призначення; аварійний стан значної частини каналізаційних мереж у комунальному господарстві; недостатня інвести-ційна підтримка екологічно небезпечних галузей промисловості, насамперед металургій-ної, хімічної, нафтохімічної, а також енергетики, щодо впровадження новітніх ресурсо-зберігаючих і екологічно чистих технологій; критичне екологічне становище в гірничодо-бувних реґіонах країни, зокрема в Донбасі, Кривбасі, Львівсько-Волинському реґіоні; еко-логічні проблеми, пов язані з істотними змінами стану геологічного та гідрогеологічного середовища у зв язку з закриттям нерентабельних гірничодобувних підприємств, шахт і розрізів; недосконалість системи екологічного нормування тощо. Політика держави щодо вирішення проблем запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації зна-ходить своє відображення в чинному законодавстві України. На сьогодні ці питання пря-мо чи опосередковано реґулюються понад 200 нормативно-правовими актами різної юри-дичної сили. Проте кількісне зростання нормативно-правової бази, що забезпечує відпові-дну сферу, не означає її якісної досконалості. Відповідне законодавство не складає сього-дні єдиної системи, у ньому існують неузгодженості, суперечності, прогалини. Це насам-перед пов язано з тим, що розвиток відповідного законодавства не спирається на чітко ви-значене науково-теоретичне підґрунтя. До останнього часу проблема не була предметом комплексного дослідження правознавців екологічного профілю. Під різними кутами зору та з різним ступенем конкретизації правові проблеми екологічної безпеки та надзвичайних екологічних ситуацій розглядали такі вітчизняні вчені-юристи, як В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашова, А.П. Гетьман, М.І. Єрофеєв, В.В. Костицький, С.М. Кравченко, М.В. Краснова, Ю.М. Крупка, Н.Р. Мали-шева, В.Л. Мунтян, В.К. Попов, Б.Г. Розовський, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшу-ченко, а також російські та інші зарубіжні вче-ні: М.М. Бринчук, С.О. Бо-голюбов, Б.В. Єрофеєв, О.С. Колбасов, В.В. Петров.
У 2000 р. С.О. Кузніченком було захищено кандидатську дисертацію, присвячену одному з аспектів організації ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а саме пробле-мам управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних, за терміно-логією автора, "аномальними явищами техногенного і природного характеру". Однак предметом цієї роботи не є надзвичайні екологічні ситуації, а увага зосереджена лише на організації діяльності органів внутрішніх справ у відповідних умовах.
Певною мірою правових проблем попередження надзвичайних ситуацій та їх лікві-дації торкається у своїй кандидатській дисертації М. Фролов, однак до її розгляду автор підходить лише з позиції можливих екологічних ризиків.
Актуальність же даної роботи зумовлюється недостатністю теоретико-правового опрацювання відповідного питання в еколого-правовій літературі, відсутністю комплекс-ного правового дослідження цієї проблеми та нагальною потребою в ньому, викликаною бурхливим розвитком правотворчої діяльності у відповідній сфері та невпорядкованістю процесу правозастосування.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження узгоджується з планами пріоритетних напрямків фундаментальних і прикла-дних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на 2001-2005 рр., комплексною програмою науково-дослідної роботи Луганської академії внутрі-шніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України "Гармонізація екологічного, госпо-дарського та кримінального законодавства України". Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науково-правовий аналіз проблеми запобіган-ня надзвичайним екологічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для подальшого розвитку законотворчого процесу у відповідній сфері та впорядкування правозастосування.
Виходячи з означеної мети, дисертант ставив перед собою такі завдання:
- розглянути понятійно-термінологічний апарат, який використо-вується у відповід-ній сфері, і дати рекомендації щодо узгодження різноманітних понять, котрі застосову-ються сьогодні в законодавстві для визначення "надзвичайних екологічних ситуацій";
- проаналізувати сучасний стан правового реґулювання відносин у сфері запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків, а також динаміку його розвитку;
- виявити всі рівні та форми правового реґулювання відповідних питань: від міжна-родно-правового до локального, з ясувавши межі та поширення сфери дії кожного з них;
- здійснити аналіз і дати оцінку діючої системи організаційного забезпечення діяль-ності у сфері запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків, визначити місце в цій системі кожної організаційної ланки та системи їх взаємовідносин;
- розкрити зміст і особливості правового режиму зон надзвичайних екологічних си-туацій, дати пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення;
- висвітлити специфіку правового забезпечення економічного механізму вирішення проблем, пов язаних з неґативними наслідками надзвичайних екологічних ситуацій, зок-рема особливості фінансування заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій, відшкодування шкоди, заподіяної в результаті їх настання фізичним і юридичним особам тощо.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій.
Предметом дослідження є екологічне законодавство України, акти зарубіжного за-конодавства та міжнародно-правові документи з питань запобігання та ліквідації надзви-чайних екологічних ситуацій, а також суміжне законодавство з питань надзвичайних си-туацій та цивільної оборони, адміністративне законодавство, що реґулює питання ство-рення і функціонування організаційної системи забезпечення запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій. Предметом дослідження є також правозастосовча практика відповідних організаційних структур.
Методи дослідження. У роботі використовувалися формально-логічний, порівняль-но-правовий, історичний, структурно-функціональний, класифікаційний методи дослі-дження, а також метод системного аналізу. За допомогою формально-логічного методу проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат, виявлено окремі скла-дові механізму організаційного забезпечення запобігання та ліквідації надзвичайних еко-логічних ситуацій.
Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити різнорідні масиви правових норм, що реґулюють відносини у відповідній сфері, використати зарубіжний досвід реґулювання та правозастосування.
Завдяки методу історичного аналізу розглянуто досліджувані правові явища в їх іс-торичній динаміці.
Застосувавши структурно-функціональний метод, дисертант вніс упорядкованість у розгляд управлінської діяльності органів, які забезпечують попередження й ліквідацію надзвичайних екологічних ситуацій.
Класифікаційний метод дав можливість диференційовано підійти до аналізу різнога-лузевих, різнорівневих і різних за змістовим спрямуванням правових норм, що діють у відповідній сфері.
У процесі дослідження було використано здобутки загальної теорії держави та пра-ва, а також інших галузей права, зокрема конституційного, адміністративного, фінансово-го, цивільного та інших. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що до теперішнього часу правові проблеми запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям і ліквідації їх наслідків не були предметом комплексного дослідження з боку правознавців екологічного профілю, що справило неґативний вплив на хід і характер законотворчих ро-біт у відповідній сфері. Дисертація є однією з перших спроб усунути наявну прогалину і розробити оптимальну модель законотворчих дій та вдосконалити правовий режим над-звичайних екологічних ситуацій. На захист виносяться такі положення, висновки та реко-мендації.
1. Визначення характерних ознак зовнішньо близьких понять "надзвичайна ситуа-ція", що використовується в законодавстві про надзвичайні ситуації та цивільну оборону, та "надзвичайна екологічна ситуація", що застосовується в екологічному законодавстві, які (ознаки) мають прийматися до уваги при визначенні правових режимів "зони надзви-чайної екологічної ситуації" та "зони надзвичайної ситуації". Надзвичайні ситуації мають чотири головні ознаки: виникають раптово, розвиваються швидко, призводять до значних руйнівних та інших неґативних наслідків. Надзвичайні екологічні ситуації характеризу-ються змінами в довкіллі, які мають стійкий, стабільний, а часом і необоротний характер, несуть загрозу для життя і здоров я людини, можуть призвести до руйнування природних екологічних систем, деґрадації флори і фауни;
2. Наведення додаткових арґументів щодо екологічного зонування за ступенем еко-логічної безпеки території, з урахуванням техногенних та природних факторів, що при-звели чи можуть призвести до сталих або необоротних змін у довкіллі, небезпечних для людини, рослинного і тваринного світу. 3. Арґументування необхідності розмежування сфери застосування екологічного законодавства та законодавства з питань надзвичайних ситуацій щодо визначення правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій. У межах екологічного законодавства мають вирішуватися питання екологічної реабілітації територій, неґативні зміни в екосистемі яких мають стійкий, необоротний характер, а в межах законодавства про надзвичайні ситуації – питання оперативного реаґування на ава-рії, катастрофи, стихійні лиха, що створюють загрозу для життя і здоров я людини. 4. Об-ґрунтування доцільності прийняття нового Закону України "Про правовий режим зон над-звичайної екологічної ситуації", який має усунути дублювання, неузгодженості у реґулю-ванні суспільних відносин, які сьогодні мають місце між актами екологічного законодав-ства й актами законодавства з питань надзвичайних ситуацій і цивільної оборони.
5. Арґументування вдосконалення організаційної системи реґулювання й управління в галузі попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій. Потреба в цьому зумовлена невиправданою розпорошеністю по численних нормативно-правових актах приписів, що визначають повноваження в даній сфері органів державної влади та органів місцевого самоврядування, певною неузгодженістю в реґламентації відповідних питань між законами й підзаконними актами. Тому необхідним є прийняття спеціального закону з питань організації діяльності державних органів у сфері запобігання надзвичайним ситуа-ціям із небезпечними екологічними наслідками.
6. Обґрунтовання пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру", Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" інших нормати-вно-правових актів з питань: визначення підстав та впорядкування процедури оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; визначення акта, яким па-рламент має затверджувати укази Президента про оголошення окремих місцевостей зона-ми надзвичайної екологічної ситуації; визначення заходів, які повинні здійснюватися в мі-сцевостях, які оголошені зонами надзвичайної екологічної ситуації.
7. Визначення заходів для посилення ефективності економіко-правового забезпечен-ня екологічної безпеки територій і населення в разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій: установлення на рівні закону вимог щодо розроблення та реалізації програм екологічної реабілітації територій, на яких систематично виникають надзвичайні екологі-чні ситуації або деґрадація навколишнього природного середовища досягла критичного рівня; орієнтація законодавства на утворення системи екологічних фондів для вирішення міжреґіональних екологічних проблем, які можуть виникнути внаслідок аварій, катастроф, стихійних лих та інших негативних техногенних впливів на довкілля.
8. Визначення основних положень спеціального закону про екологічне страхування, який має надати можливість ефективніше вирішувати питання відшкодування шкоди по-терпілим від надзвичайних ситуацій із небезпечними для життя і здоров я людини та ста-ну довкілля екологічними наслідками.
- Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та ви-сновки проведеного дослідження можуть бути використані: для подальшого поглибленого дослідження правових проблем, пов язаних із забезпеченням екологічної безпеки в разі виникнення аварій, катастроф, стихійного лиха на територіях із кризовою екологічною си-туацією; для вдосконалення законодавства з питань надзвичайних екологічних ситуацій; у процесі підготування підручників і навчальних посібників з курсу "Екологічне право", а також викладання відповідної навчальної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були оприлю-днені на науково-практичній конференції "Становлення і розвиток правової системи Укра-їни" (м. Київ, 21 березня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготов-ки кадрів ОВС України" (м. Луганськ, 30-31 травня 2002 р.).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображено в семи публікацій, із яких: одна монографія, чотири наукові статті, опубліковані в провід-них фахових виданнях, тези двох виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 169 сторі-нок. Список використаної літератури включає 133 джерела і становить 15 сторінок.
| 
