|
Актуальність теми дослідження. В умовах глибокого реформування Української державності, створення нових галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах життя суспільства, змін та удосконалення структури органів державної влади і місцевого самоврядування досить актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чіткого правового регулювання статусу неповнолітніх, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень серед цієї категорії осіб. Можна впевнено стверджувати, що правопорушення неповнолітніх та молоді є важливою проблемою в українському суспільстві. Адже це не лише кримінологічне й деліктологічне питання, але й моральне, педагогічне, соціально-психологічне, пов язане із формуванням життєвої позиції молодих громадян – майбутнього нашої держави.
Емпіричні дані, між тим, свідчать про несприятливі криміногенні та деліктогенні тенденції в країні, особливо – в середовищі неповнолітніх. Ситуація, яка склалася в суспільстві, серйозні труднощі, пов язані з глибокою кризою в усіх сферах соціального життя, нагально диктують потребу активізувати попередження правопорушень серед неповнолітніх, протиправна поведінка яких щоденно якісно змінюється, стає дедалі більш зухвалою і цинічною. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з непоодинокими фактами залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Мають місце випадки створення організованих злочинних угруповань з числа неповнолітніх, які спеціалізуються на вчиненні тяжких злочинів і успішно конкурують зі злочинними угрупованнями дорослих.
Особливо слід наголосити на тому, що останніми роками також систематично зростає кількість адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми. На наш погляд, вимагає значного удосконалення правова база протидії цим протиправним явищам. З одного боку, спостерігається її очевидна нестабільність (наявність численних протиріч, прогалин, непослідовність законодавця в прийнятті рішень тощо), з іншого, – зростає правовий нігілізм на місцях, наявною є певна конкурентність між нормами законодавства та рішеннями місцевих органів влади і управління. Як наслідок – знижується ефективність протидії правопорушенням та злочинній діяльності.
Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, прийнятий Верховною Радою 24 січня 1995 року, Указ Президента України № 200/98 від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” закріпили загальні принципи організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. Однак, на жаль, на практиці багато з положень цих нормативних актів так і залишаються нереалізованими, до того ж відсутній механізм їх втілення у життя.
Слід звернути увагу і на те, що традиційний розгляд діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів управління від вимог життя, психологічного несприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи.
Звичайно, актуальність, складність та багатоплановість проблем, пов язаних із правопорушеннями серед неповнолітніх, їх профілактикою, теоретична і практична значимість цих питань визначили особливу зацікавленість до них з боку юристів, психологів та педагогів. Однак на сьогоднішній день з проблематики, пов язаної із профілактикою правопорушень взагалі, найбільшою мірою дослідженими є питання превенції злочинності, у той час як сутність, правове й організаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх вивчені недостатньо.
При розробці проблеми дисертант керувався рядом документів ООН, Ради Європи, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Керівними принципами ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, Резолюцією Ради Європи (78)63 щодо злочинності серед неповнолітніх та соціальних перетвореннях, Рекомендацією Ради Європи R(79)17 щодо захисту дітей від жорстокого поводження та Рекомендацією Ради Європи R(85)4 щодо насильства в сім ї тощо.
На формування основних результатів дослідження мали істотний вплив наукові розробки українських правників, управлінців, адміністративістів, психологів, кримінологів, педагогів В.І. Антіпова, О.М. Бандурки, Н.В. Барахтяна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.М. Джужі, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, А.В. Іщенка, М.Й. Коржанського, В.П. Казміренка, Я.Ю. Кондратьєва, В.К. Колпакова, Ф.А. Лопушанського, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.І. Олефіра, В.М. Синьова, В.Д. Сущенка, Л.П. Тузова, В.І. Шакуна та інших.
Також використовувалися наукові праці російських вчених-юристів: Г.А. Аванесова, Д.Н. Бахраха, Н.І. Вєтрова, Ю.А. Денисова, Е.С. Жигарьова, К.Е. Ігошева, І.І. Карпеця, А.П. Клюшниченка, В.М. Кудрявцева, Г.М. Міньковського.
У дисертаційному дослідженні знайшли відображення наукові погляди зарубіжних вчених: Х. Вільсон, І. Анденеса, М. Раттера.
Проте, у більшості робіт, присвячених дослідженню причин правопорушень і їх превенції, адміністративні проступки підлітків називаються в числі “інших”, або “фонових”, незважаючи на їх істотну специфіку. Зазвичай, у багатьох неповнолітніх правопорушників, з одного боку, відсутні будь-які помітні схильності до злочинної поведінки, але з іншого, порушення антиалкогольного законодавства, дрібне хуліганство і сьогодні в середовищі неповнолітніх є нормою.
Розгляд названих вище проблем у рамках цього дослідження дозволяє розширити традиційний підхід до попереджувальної діяльності, пов язати питання попередження правопорушень не тільки з профілактикою злочинів серед неповнолітніх, але й виробити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень цієї категорії осіб.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 р.”), Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 рр.”). Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Указам Президента України від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” та “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності“ від 28 січня 2000 р., Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення детермінантів протиправної поведінки, соціальних протиріч, що впливають на формування особистості неповнолітніх правопорушників, аналіз різноманітних концептуальних підходів відносно визначення суті попередження адміністративної деліктності підлітків, а також розробка науково-обґрунтованих пропозицій з визначення та здійснення сучасних правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.
Згідно з поставленою метою здійснено спробу вирішити такі завдання:
- сформулювати ознаки, що визначають спеціальний адміністративно-правовий статус неповнолітнього;
- визначити врегульовані правом групи суспільних відносин, учасниками яких безпосередньо є неповнолітні;
- дослідити фактори, що обумовлюють деліктогенну ситуацію та визначити її поняття;
- проаналізувати та охарактеризувати діючі нормативні акти і практичну діяльність певних підрозділів органів виконавчої влади по роботі з неповнолітніми;
- розкрити поняття “попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” на підставі виявлення його сутності, відмінностей і взаємозв язків з загальним попередженням злочинів;
- визначити завдання і компетенцію органів, що здійснюють профілактику адміністративних правопорушень підлітків, внести пропозиції з удосконалення і систематизації правових основ цієї діяльності, поліпшення інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ;
- всебічно розглянути та проаналізувати діяльність щодо попередження правопорушень серед підлітків - суб єктів профілактичної діяльності згідно з Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;
- класифікувати основні форми і методи діяльності міліції з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, в тому числі у взаємодії з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Об єктом дослідження є правовідносини у сфері здійснення адміністративно-правового попередження правопорушень серед неповнолітніх.
Предметом дослідження є:
- діяльність органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності з попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- дослідження правових актів, які встановлюють адміністративно-правовий статус неповнолітніх, статистичні дані, що характеризують стан деліктності серед зазначеної категорії осіб.
Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об єкта та предмета дослідження, керуючись метою дослідження, а також комплексністю проблем, що розглядаються. Основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв язання. Системно-структурний метод та метод класифікації задіяні для здійснення аналізу чинного законодавства у сфері попередження правопорушень серед неповнолітніх. З метою визначення відповідності попередження адміністративної деліктності неповнолітніх сучасним вимогам демократичної держави застосовувався порівняльний та логіко-юридичний методи. За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного методів з ясовані сутність, функції і механізм правового регулювання попередження правопорушень серед неповнолітніх. Завдяки використанню логіко-семантичного методу поглиблено розуміння понятійного апарату, визначені загальні засади адміністративно-правового статусу неповнолітніх громадян України.
Використовувались загальнонаукові методи: положення матеріалістичної діалектики, системно-структурний, структурно-функціональний, історико-правовий та ін.
Аналіз значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу, який стосується обраної теми, дозволив багато в чому по-новому підійти до дослідження та проаналізувати чимало проблем, що мають значне практичне значення, але до цього часу залишалися поза увагою науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом є однією з перших в Україні, в якій у теоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності функцій і механізму попередження органами внутрішніх справ та іншими суб єктами профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки складних і дискусійних питань, що істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії адміністративної деліктології, формулює пропозиції з удосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб єктів профілактичної діяльності з даного питання.
Це дало змогу автору обґрунтувати ряд положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:
1. Обґрунтовано положення про те, що неповнолітні, як суб єкти опіки і піклування, володіють ознаками, які дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу.
2. Проаналізовані положення щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх в міжнародних правових актах і національному законодавстві та:
- обґрунтована теза про те, що найдійовішим засобом попередження правопорушень серед цієї вікової категорії є дотримання їх прав і законних інтересів;
- сформульовано основні засади щодо молодіжної політики, сім ї і взаємин держави та сім ї які, на думку дисертанта, можуть позитивно вплинути на стан роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх і захист прав дитини.
3. Досліджено особливості формування системи елементів адміністративно-правового статусу неповнолітнього та визначено його поняття, як сукупність юридичних прав і обов язків підлітків у суспільстві, реалізація яких забезпечується економічними, правовими й організаційними гарантіями.
4. Доведено існування адміністративної деліктності неповнолітніх як самостійного явища і як структурної частини деліктності в цілому.
5. Сформульовано поняття “адміністративна деліктність неповнолітніх” під яким розуміється сукупність діянь, які посягають на встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян, вчинених неповнолітніми на визначеній території за певний період, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
6. Запропонована класифікація форм і методів діяльності органів внутрішніх справ (міліції) з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх з використанням ЕОМ.
7. Розглянуто діяльність державних органів, створених у відповідності до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та розроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавчих актів, які регламентують їх діяльність.
8. Сформульовано авторське бачення термінів: “бездоглядна дитина”, “дитина, що перебуває в соціально небезпечному становищі”, “родина, що перебуває у соціально небезпечному становищі”, “профілактика адміністративної деліктності неповнолітніх” які, на погляд дисертанта, потребують свого законодавчого закріплення.
9. На основі аналізу міжнародно-правових актів та законодавства України обґрунтовано доцільність:
прийняття Закону України “Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх”;
внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення розділу “Про адміністративну відповідальність за порушення прав дитини і сім ї”;
невідкладної розробки проекту Закону “Про ювенальні суди”;
внесення до статті 213 розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення змін в частині доповнення переліку органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, службою у справах неповнолітніх;
внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері профілактики серед неповнолітніх, роз яснень щодо ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов язків по вихованню і навчанню неповнолітніх дітей.
10. З метою поліпшення охорони прав дитини і вдосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб єктів профілактики з попередження правопорушень серед неповнолітніх запропоновано:
запровадження інституту Уповноваженого з прав дитини на всіх рівнях, починаючи із селищної Ради;
введення державного контролю за виділенням і дотриманням квоти робочих місць для підлітків на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й організаційно-правових форм, виділення в місцевому бюджеті фінансування роботодавців у зв язку з додатковими витратами на забезпечення таких робочих місць, або введення для них пільгового оподатковування;
забезпечення реалізації і зміцнення державних соціальних гарантій життєзабезпечення дітей, у першу чергу, на безкоштовну медичну, включаючи наркологічну, допомогу, на безкоштовне загальнодоступне навчання, охорону здоров я, соціальну підтримку і захист.
11. Розроблена комплексна програма, яка передбачає скоординовану діяльність установ різної відомчої підпорядкованості та громадських формувань з попередження правопорушень неповнолітніх (на адміністративній одиниці).
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на вдосконалення профілактичної діяльності органів державної влади з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх та поліпшення захисту їх прав і законних інтересів. Пропозиції були використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті” та Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Положення і висновки дослідження можуть бути використані:
- при впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права, що стосується діяльності органів виконавчої влади з питань попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- у навчальному процесі при вивченні відповідних тем курсів “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”;
- у науково-дослідній роботі слухачів, курсантів і студентів; у просвітницькій роботі – для підвищення рівня правових знань населення;
- при доопрацюванні та прийнятті проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення й інших законодавчих актів;
- при розробці комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності попередження правопорушень серед неповнолітніх;
- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів та громадських формувань при забезпеченні дотримання прав дитини та попередженні адміністративної деліктності серед неповнолітніх.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на спільному засіданні кафедр адміністративного права, управління, економічної безпеки, адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України і дістали позитивний відгук. Окремі положення дисертації висвітлювались автором: на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” 21-25 лютого 2000 року (м. Київ) на Другій зустрічі, організованій Радою Європи при співробітництві з Національною академією внутрішніх справ України “Нелегальна міграція та торгівля людьми” 3-4 травня 2000 року (м. Київ) на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” у повідомленні 22-23 березня 2001 року (м. Київ).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли своє відображення у 4 публікаціях у наукових фахових виданнях.
За безпосередньою участю дисертанта був розроблений посібник “Знаємо та реалізуємо свої права” для програми ООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці пошуку, та вимогам ВАК України, складається зі вступу, двох розділів, які об єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних та цитованих джерел (248 найменувань), додатків (обсягом 14 сторінок). Повний обсяг роботи становить 226 сторінок, з яких основного тексту – 189.
| 
