|
Актуальність теми дослідження. Служба в органах внутрішніх справ є невід ємною складовою державної служби України. Органи внутрішніх справ (міліція) виконують за-вдання спрямовані на забезпечення особистої безпеки громадян, попередження і припинен-ня злочинів, здійснюють заходи щодо охорони громадського порядку і забезпечення гро-мадської безпеки, надають допомогу громадянам, посадовим особам, підприємствам, уста-новам, організаціям і громадським об єднанням у здійсненні їх законних прав та інтересів в межах, установлених чинним законодавством України. З метою успішного виконання цих завдань, виникає необхідність докорінного поліпшення не лише форм і методів боротьби органів внутрішніх справ (міліції) зі злочинністю, але й належної зміни організаційно-функціональної структури органів внутрішніх справ, а також забезпечення застосування ді-євих підходів до визначення правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Удосконалення адміністративно-правового становища посадової особи дозволяє дося-гти таких соціально значимих результатів:
1) забезпечити демократизацію діяльності посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції), удосконалити стиль та методи їх роботи в сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
2) реалізувати ідеї правової держави, посилити механізм підтримання правопорядку на підставі зміцнення законності, забезпечення верховенства закону в сфері громадського по-рядку;
3) забезпечити реалізацію в діяльності органів внутрішніх справ (міліції) таких важли-вих принципів адміністративного права як принцип пріоритетності прав людини, принцип заборони адміністративної сваволі, принцип співмірності мети і засобів адміністративно-правового регулювання;
4) сприяти нормативному закріпленню функцій, прав і обов язків посадових осіб щодо реалізації принципів законності, гуманізму, поваги до прав і свобод особи і громадянина, гласності, відповідальності посадових осіб за перешкоджання реалізації права громадян на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю тощо.
Визначення адміністративно-правового становища посадової особи дає можливість зміцнити правову культуру співробітників органів внутрішніх справ за рахунок удоскона-лення форм організації і стимулювання посадової діяльності, зміцнення державної та служ-бової дисципліни, посилення контролю і відповідальності за діяльністю посадової особи.
Різнобічність державного управління в органах внутрішніх справ неможливо реалізу-вати без відповідного правового забезпечення. Лише гарантування всебічного та безпечного державного і громадського життя, боротьба з бюрократичним стилем управління можуть дозволити досягти законної соціально-корисної мети діяльності посадових осіб. Закріплені законодавчим шляхом нові форми соціального управління у сукупності з вже сформовани-ми формами (єдиноначальність, підпорядкованість, відповідальність тощо) складають єди-ну правову основу діяльності посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Питання визначення адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) до теперішнього часу не були об єктом комплексного теоретич-ного дослідження. Більше того, у законодавстві України залишаються недостатньо виріше-ними ряд питань, а саме: відсутнє визначення поняття посадової особи органів внутрішніх справ; поняття організаційно-розпорядницьких функцій і адміністративно-господарських функцій посадової особи; залишається не врегульованою система гарантій повноважень по-садової особи міліції. Все вищесказане негативно впливає на практичну діяльність посадо-вих осіб органів внутрішніх справ (міліції). У зв язку з цим виникла потреба удосконалення законодавства про міліцію та практики його застосування в механізмі адміністративно-правового регулювання, що повною мірою свідчить про актуальність наукового вирішення цієї проблематики.
Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали В.Б. Авер янов, С.С. Алєксєєв, Д.М. Бахрах, І.Л. Бачило, Д.А. Бекерська, Ю.П. Битяк, А.С. Васільєв, В.А. Владіміров, В.А. Власов, Л.К Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.І. Демченко, Є.В. Додін, А.Ф. Євтихєєв, А.І. Єлістратов, В.Ф. Захаров, Ю.В. Іщенко, Р.А Калюжний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.П. Коренєв, Б.М. Лазарєв, В.М. Манохін, В.Ф. Опришко, І.М. Пахомов, Ю.А. Петров, М.І. Піскотін, С.С. Студенікін, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, А.Т. Усольцев, В.О. Шамрай, Я.Н. Шевченко, Ю.С. Шемшученко, Я. Щепаньський, А.І. Щербак, В.А. Юсупов, Ц.А. Ямпольська та ін.
З огляду на ступінь розробленості теми в юридичній літературі, існує необхідність у продовженні дослідження щодо визначення адміністративно-правового становища посадо-вої особи органів внутрішніх справ (міліції) у зв язку з тим, що вказані органи, на відміну від всіх інших органів виконавчої влади, наділені широким колом повноважень розпоряд-ницького характеру, а їх працівники, з одного боку, виступають як представники влади, з іншого – як посадові особи.
Таким чином, констатація незадовільного стану розробки теми й обумовлює актуаль-ність проведеного дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та науко-во-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4 КМ/2) і планами науково-дослідних робіт та тематичними пла-нами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр. Крім того, напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837 / 96.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану адміністративно-правового регулювання становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) та подальше поглиблення теоретичних засад її правового становища і вироб-лення на підставі цього пропозицій з удосконалення законодавства України про державну службу та міліцію.
Виходячи з мети дослідження, здобувач поставив перед собою такі основні завдання:
– розкрити зміст поняття “посадова особа”;
– розглянути етапи історико-правового розвитку поняття “посадова особа”;
– дослідити поняття “посадова особа” у доктринальному та нормативно-правовому аспектах;
– розглянути класифікацію посадових осіб державної служби;
– здійснити дослідження стосовно визначення поняття та елементів правового ста-новища посадової особи органів внутрішніх справ;
– визначити особливості адміністративно – правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції);
– дослідити питання щодо порядку відповідальності посадових осіб органів внутрі-шніх справ;
– здійснити науковий аналіз системи чинного законодавства України та виявити прогалини в питаннях визначення адміністративно-правового становища посадової особи міліції та порядку проходження нею служби;
– обґрунтувати практичні пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
Об єктом дослідження виступає система відносин, що складається в сфері діяльності посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) та безпосередньої її діяльності як пред-ставника органу виконавчої влади (сукупність питань нормативно-правового та організа-ційного забезпечення діяльності посадової особи).
Предметом дослідження є відносини пов язані з реалізацією адміністративно-правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції) та шляхи їх удо-сконалення.
Методика дослідження. Загальним методом дисертаційного дослідження є діалектич-ний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. Цей метод сприяє об єктивній оцінці рівня та ефективності реалізацій посадовими особами владних посадових повноважень. Крім того, діалектичний метод дозволяє проаналізувати норми чинного зако-нодавства, допомагає виявленню в ньому прогалин та недоліків і дає змогу сформулювати пропозиції з удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, що здійснюються посадовими особами органів внутрішніх справ у сфері правоохоронної діяль-ності.
В ході дослідження використані також метод правового аналізу (порівняльно-правовий), системно-структурний та соціально-юридичний методи аналізу чинного законо-давства, конкретно-соціологічний, безпосередні методи наукового пізнання (вивчення нор-мативно-правових актів, документів, статистичних та інших даних, що відображають прак-тичну діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ). Ці та інші методи наукового до-слідження використовувалися у їх взаємозв язку.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кодекси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, кримінально-процесуальний), Закони України, підзаконні нормативні акти, що визначають адміністративно-правове становище посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції).
Емпіричну основу дослідження складають матеріали ГУАСМ МВС України, ГУ МВС України в м. Києві та УМВС України в м. Севастополі.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається як самою постано-вкою проблеми, так і підходом до її дослідження з урахуванням ступеня розробленості. Ди-сертація є одним із перших в Україні спеціальних комплексних досліджень теоретико-правових і організаційно-правових проблем правового становища посадової особи органів внутрішніх справ (міліції).
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретичних положень та висновків, практичних рекомендацій з удосконалення чинного законодавства, до найбільш значущих з яких належать:
1. Визначення основних ознак та формулювання поняття “посадова особа” в доктри-нальному та нормативно-правовому аспектах.
2. Авторська класифікація посадових осіб державної служби.
3. Поділ посадових осіб на два види − посадові особи публічної служби та посадові особи приватних організацій.
4. Висновок про необхідність використання на законодавчому рівні для позначення державної служби терміну “публічна служба”.
5. Пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу”, які полягають у необхідності визначення кола осіб, на яких поширюється його дія та здійснення класифікації посад у державних органах за змістом і характером діяльності, способами обіймання посади і надання повноважень.
6. Пропозиції про необхідність розробки та прийняття Закону України “Про державну службу в органах внутрішніх справ”.
7. Сформульовано та розкрито зміст загальних функцій посадової особи міліції до яких відносяться: а) інформаційно-аналітична робота; б) планування; в) підготовка проектів управлінських рішень; г) організація виконання прийнятого рішення; д) контроль; ж) взає-модія і координація; з) юрисдикційна; к) виховна, а також специфічних – застосування дер-жавного примусу у сфері підтримання громадського порядку і громадської безпеки.
8. Визначити повноваження та обов язки посадової особи міліції відповідно до їх спе-цифічної спрямованості.
9. Пропозиції щодо необхідності заміни чинної Інструкції про порядок розгляду про-позицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах си-стеми Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрі-шніх справ України № 414 від 10 червня 1998 року на “Інструкцію з порядку розгляду про-позицій і заяв громадян в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ Украї-ни”.
10. Пропозиції щодо введення до глави 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України переліку адміністративно-процесуальних норм, що регулюватимуть питання правового становища учасників дисциплінарного провадження, тобто визначатимуть коло посадових осіб органів внутрішніх справ, уповноважених накладати дисциплінарні стяг-нення; правила здійснення початкової стадії дисциплінарного провадження тощо.
11. Пропозиції щодо необхідності закріплення у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України конкретних обставини, які пом якшують або обтяжують дисцип-лінарну відповідальність посадової особи органів внутрішніх справ.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації, у тому числі й законодавчі ініціативи, розви-вають теоретичні засади науки адміністративного права та науки управління органами вну-трішніх справ.
Рекомендації автора можуть бути використані при оновленні та розробці нормативно-правових актів, а також у процесі вирішення нормативно-правового і організаційного забез-печення діяльності посадових осіб органів внутрішніх справ.
Окремі положення дисертації доцільно використовувати в лекціях, при підготовці під-ручників і навчальних посібників для магістрів, слухачів і курсантів вищих навчальних за-кладів системи МВС України, а також для підвищення кваліфікації практичних працівників органів внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисер-тації. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії і практики у сфері визначення адміністративно-правового становища посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції). Всі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунту-ються на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження дістала відображення в опубліко-ваних автором наукових роботах та розроблених на їх основі науково-методичних матеріа-лах. Результати дослідження обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри адміні-стративної діяльності та кафедри адміністративного права Національної академії внутрі-шніх справ України і використовуються в навчальному процесі.
Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах ав-тора на:
– науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (30-31 травня 2001 р.), місце проведення − Дніпропетров-ський юридичний інститут МВС України (м. Дніпропетровськ).
– науково-практичній конференції “Проблеми реалізації нового Кримінального ко-дексу України” (9 січня 2002 р.), місце проведення – Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали своє відображен-ня у шести наукових статтях і тезах науково-практичних конференцій та науково-практичному посібнику.
Структура дисертації обумовлена завданням і логікою здійсненого дослідження і складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку викорис-таних джерел. Обсяг дослідження – 157 сторінок, без урахування списку літератури (201 найменування).
| 
