|
Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що економічні реформи, спрямовані на створення ринкової економіки в Україні та її інтеграцію в світову економічну систему, супроводжуються глобальними дезінтеграційно-руйнівними процесами; в сфері суспільно-економічних відносин необхідні науково виважені та технологічно продумані організаційно-правові підходи до інтеграції ринкових фінансово-правових інструментів в економіко-правове середовище України, що зумовлено високим ступенем політизації суспільно-економічних процесів та механічним перенесенням ринкових технологій в сферу фінансово-господарських відносин. Такий поверховий підхід до трансформаційних процесів зумовлює прорахунки в економіко-правовому та організаційно-управлінському забезпеченні реформування економічної системи. Прорахунки в кредитній, інвестиційній, монетарній, податковій та зовнішньоекономічній політиці держави продукують системну економічну кризу, безробіття, широкомасштабну “тінізацію” фінансово-господарських відносин, пригнічення капіталообороту, руйнацію виробничого сектора економіки, деградацію продуктивних сил суспільства, інтелектуального потенціалу і суспільної свідомості в країні.
Різко скоротився валовий внутрішній продукт (далі ВВП), головний індикатор визначення економічного стану країни.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень (далі НІСД) [1], національний валовий продукт у порівнянні з 1991 роком зменшився вполовину. Загальне виробництво продукції скоротилося більш ніж у два рази, сільськогосподаської продукції – на 40%, випуск промислової продукції скоротили три четверті підприємств України. Всі ці роки зростали лише інфляційні процеси. Порівняно з 1992 роком інфляція зросла в 46,9 тисяч разів.
Знижується купівельна платоспроможність населення. Середня заробітна плата становить лише пўяту частину заробітної плати 1991 року. Ситуація ускладнюється тим, що навіть така заробітна плата не завжди виплачується. Заборгованість з виплат заробітної плати на 10 січня 1999 року становила 6,5 млрд. грн, 19,2 % складають борги за 1997 рік.
Невпинно зростає і набула загрозливих масштабів криза неплатежів. Дебіторська та кредиторська заборгованість на кінець 1996 року порівняно з його початком відповідно зросла до 51,4 млрд. грн. і – 76,8 млрд. грн. загальна сума кредиторської і дебіторської заборгованості станом на 1 грудня 1998 року відповідно становила 106,7 млрд. грн та 148,2 млрд. грн. Проблема загострюється тим, що цей процес продовжує зростати. Так, згідно даних Національного банку України на 1 січня поточного року обсяг кредиторської заборгованості порівняно з минулим роком подвоївся і в 1,8 рази перевищив обсяг ВВП України, тобто становив понад 229 млрд. грн.; дебіторська заборгованість зросла в 1,3 рази і склала понад 170 млрд. грн., при цьому більше 105 млрд, чи 53,7% і понад 75 млрд, чи 44,2% становить прострочена кредиторська і дебіторська заборгованість [2].
Безумовно, у цій масі неплатежів і непоставок мають місце латентні псевдоугоди, вчинені з метою ухилення від сплати податку на прибуток, емісії фіктивних безготівкових коштів і багато інших зловживань. У звўязку з цим, не можна не визначити такий аспект, який впливає на руйнацію економіки, як те, що сферу управлінських і фінансово-господарських відносин прогнозують такі антигромадські прояви, як організована злочинність, корупція, широкомасштабні тіньові операції, шахрайство, необовўязковість партнерів по бізнесу, організовані форми фінансових махінацій, присвоєння кредитних коштів, псевдобанкрутство т. ін., криміногенні та інші деградаційні відносини в фінансово-господарській діяльності набули рівня саморегулятивного відтворення [3, 329].
Таким чином, серед найважливіших завдань України з моменту обрання курсу на створення ринкової економіки провідне місце посідають фінансова стабілізація, запровадження дієвих механізмів стимулювання процесу виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств та детінізація економіки. Здійснення економічних реформ, спрямованих на створення в Україні ринкової багатоукладної економіки, її інтеграція в світову економічну систему неможлива, якщо не подолати ці дезінтеграційно-руйнівні процеси. Подолання цих руйнівних тенденцій у сфері економічних відносин вимагає розробки та впровадження малоризикових ринкових фінансових інструментів, форм і методів управління ризиками, які б сприяли відтворенню та розвитку перш за все виробничого сектора економіки. В умовах необхідності відродження виробництва на засадах конкуренції субўєктів господарської діяльності одним з таких ефективних інструментів фінансування підприємництва є лізинг, який дозволяє розвивати виробництво, використовуючи нову техніку при відсутності власних коштів. Це питання є вкрай важливим у контексті кризи фінансування виробничого сектора економіки та розвитку малого та середнього підприємництва.
Протягом останніх років спостерігається підвищення наукового інтересу щодо вивчення питань, що стосуються історичних аспектів розвитку лізингу, його поняття та видів, взаємовідносин між учасниками лізингової діяльності. В першу чергу слід відзначити праці таких вчених, юристів та економістів, як: Андрєєва П.А., Баутіна В.М., Внукової Н.М., Газмана В.Д., Гехта Л.І., Голікова Р.П., Горемикіна В.А., Кабатової Є.В., Лубўяницького О.Г., Міщенко В.І., Ольховикова О.В., Славўянської Н.Г., Францевої Є.В., Юсупова А.Г.
Серед досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів та публікацій у періодичних виданнях, які аналізують окремі питання, що охоплюють проблеми державного регулювання лізингової діяльності, її організаційні та фінансово-правові, зокрема податкові аспекти, можна виділити публікації вчених-юристів, управлінців, економістів, а також представників владних структур та практичних працівників: Аверґянова В.Б., Андрійко О.Ф., Андрушка П.П., Бондаренка М.П., Бережного В.В., Воронової Л.К., Голосніченка І.П., Євтушевського В.А., Єфімова О., Івасенко А.Г., Калюжного Р.А., Карпа М.В., Кибенко О.Р., Комарова В., Кубка Є.Б., Ляшенка В.І., Матузова М.І., Махмутова Р.А., Міцкевича A.B., Мироненко Н.М., Мосійчука В., Нижник Н.Р., Сазонця І.Л., Саніахметової Н.О., Сироти А.І., Січкаря І., Сосюрка Ю.В., Столярова В.Ф., Строкача Л.М., Усенка Я.Б., Шабаліна Є.М. Під час розгляду питань ефективності та безпеки реалізації лізингових проектів використовувались праці: Балабанова І.Т., Внукової Н.М., Качалова Р.М., Клейнера Г.Б., Лапуста М.Г., Поповича В.М., Тамбовцева В.Л., Шаршунової Л.Г.
В той же час слід констатувати відсутність досліджень, що присвячені вивченню проблем корпоративного управління в сфері лізингової діяльності, розробці дієвої організаційно-правової інфраструктури реалізації лізингового методу модернізації основних фондів, його ролі для досягнення фінансової стабілізації роботи підприємств в перехідних умовах та кризовій ситуації в економіці України, протидії її тінізації. Недостатньо уваги приділяється питанням управління ризиками, що виникають в процесі здійснення лізингової діяльності. Наведені вище чинники зумовлюють актуальність та своєчасність дисертаційного дослідження, в якому були розглянуті ці питання.
Звўязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам адміністративно-правової та економічної реформи в Україні та тематичним планам прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4КМ/2), а також тематичним планам Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 та науково-дослідної програми кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження полягає у всебічному вивченні державної політики щодо інтеграції лізингу в сучасні економіко-правові відносини в Україні, а також у визначенні і розвґязанні науково-практичних проблем корпоративного управління процесом здійснення лізингової діяльності. На підставі вивчення практики застосування лізингу передбачається визначити пропозиції щодо удосконалення організаційно-правового механізму здійснення лізингової діяльності та її правового забезпечення в Україні.
Для досягнення мети дослідження ставились такі завдання:
- вивчити історичний досвід виникнення та розвитку лізингової діяльності в різних країнах світу;
- проаналізувати стан і тенденції розвитку правового, організаційного та інформаційно-технічного забезпечення інтеграції лізингу в економіко-правове середовище України та розробити пропозиції щодо його вдосконалення; визначити напрями вдосконалення організаційно-правового забезпечення корпоративного управління в сфері лізингової діяльності в Україні та ефективність її застосування як методу оновлення основних фондів виробничого сектору економіки;
- визначити найбільш типові схеми використання лізингу як засобу довгострокового фінансування;
- розробити пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на ефективне управління ризиками як елементу корпоративного управління та засобу попередження зловживань, повўязаних з проведенням лізингових операцій.
Обґєктом дисертаційного дослідження є організаційно-правові аспекти лізингової діяльності як обґєкту корпоративного управління і засобу оновлення основних фондів підприємств в умовах її інтеграції в економіко-правове середовище України.
Предметом дослідження є діяльність субґєктів корпоративного управління щодо створення правових та організаційних механізмів ефективного і правомірного здійснення лізингової діяльності в Україні, а також удосконалення процесів управління ризиками під час реалізації лізингових проектів.
Методи дослідження обрані з урахуванням обґєкта і предмета дослідження. Застосування різних наукових методів у їх поєднанні дало змогу повніше вирішити поставлені автором завдання. Зокрема, діалектичний метод застосовувався для пізнання розвитку та взаємозв язку об єктiв реальної дiйсностi, використовувались методи комплексного аналізу лізингових процесів в Україні, порівняльно-правові, історичні та статистичні методи, за допомогою яких досліджувалися дані про обсяги лiзингового iнвестування в Українi та результати проведення дослiджень дiяльностi лiзингових компаній.
Теоретичне і практичне значення результатів проведеного дослідження.
Значимість результатів дослідження полягає в тому, що розглянуті в ньому теоретичні положення сприяють поглибленню рівня знань про організаційно-правові проблеми впровадження лізингової діяльності в Україні і є основою для визначення заходів управлінського та фінансово-правового характеру щодо розвґязання зазначених проблем. Розроблений автором та сформульований в роботі комплекс конкретних пропозицій щодо удосконалення системи оподаткування лізингової діяльності в контексті державної політики щодо лізингової діяльності має сприяти детінізації економіки, попередженню корупції та інших зловживань, що супроводжують тіньовий капіталообіг, зростанню обсягів застосування лізингу в фінансово-господарській системі України, зумовить прискорення темпів оновлення основних фондів підприємств, зростання капіталообороту, забезпечить стимулювання процесів розширеного економічного відтворення та оздоровлення економічної і криміногенної ситуації в країни в цілому.
Пропозиції щодо напрямків реформування вітчизняної лізингової інфраструктури можуть бути використані:
а) для подальших наукових розробок щодо вивчення проблем корпоративного управління в сфері лізингової діяльності та здійснення інвестування із застосуванням лізингових операцій;
б) при підготовці окремих законодавчих та нормативних актів, що регулюють лізингову діяльність;
в) при підготовці студентів юридичних спеціальностей та кадрів в учбових закладах системи МВС, особливо при вивчені та викладанні нових дисциплін, що зосереджені на проблемах корпоративного управління та інвестиційної діяльності;
г) при розробці економіко-правових програм попередження тіньових операцій і ранньої профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарських відносин.
Теоретичні аспекти роботи полягають у висновках про: складові елементи, синтезовані у сучасному лізингу, сукупність яких дозволяє поєднати функції різноманітних форм управління процесом перерозподілу фінансових ресурсів на ринкових засадах та спрямувати фінансові потоки у пріоритетні галузі економіки, її виробничий сектор; роль державного і корпоративного управління процесами створення та функціонування елементів лізингової інфраструктури, як запоруки ефективності здійснення лізингової діяльності. Наведені аспекти були використані дисертантом у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів на кафедрі економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні положення і висновки дисертації є результатом самостійної роботи автора над дослідженням організаційно-правових аспектів корпоративного управління процесами здійснення лізингової діяльності в України.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що автор піддав комплексному аналізу правові, економічні та організаційно аспекти здійснення лізингової діяльності в Україні в контексті корпоративного управління та розглянув лізинг як фінансово-господарський інструмент, який синтезував у собі елементи оренди, кредитування, залучення інвестицій та купівлі-продажу і є ефективним методом перерозподілу фінансових потоків у пріоритетні галузі економіки на засадах ринкової саморегуляції. Одночасно автором проведено моніторинг правового регулювання лізингової діяльності в Україні. Проаналізовано ступінь ефективності такого регулювання і визначені напрямки щодо його вдосконалення. В процесі дослідження розроблена оптимальна модель реалізації лізингових проектів в економіко-правових умовах України, запропоновані методи управління ризиками як інструменту мінімізації збитковості здійснення лізингової діяльності.
Найбільше вагомими результатами дисертаційної роботи, на думку автора, є:
- пропозиція розглянути двоїсту управлінську сутність лізингової діяльності як обґєкта корпоративного управління в сфері функціонування лізингових компаній і як метода управління розподілом коштів з метою модернізації основних фондів субґєктів господарювання на засадах ринкової саморегуляції;
- уточнення понятійного апарату лізингової діяльності, зокрема: запропоновано своє визначення поняття “лізинг”, пояснюється сутність поняття “фіктивний лізинг”, доводиться, що колізії у чинному законодавстві стосовно визначення понять “фінансовий лізинг” та “оперативний лізинг” ускладнюють здійснення лізингової діяльності в Україні;
- пропозиція створити комплексну правову, організаційну і інформаційно-технічну інфраструктуру інтеграції лізингу в економіко-правове середовище як передумову фінансово-господарської стабілізації вітчизняної економіки;
- спроба вперше обгрунтувати механізм ефективного корпоративного управління в сфері лізингової діяльності, який, зокрема, в контексті інституту управління ризиками, дозволяє прогнозувати ті чи інші ризики і уникнути або суттєво знизити наслідки їх негативного впливу на запланований рівень прибутку від здійснення лізингової діяльності;
- обгрунтування необхідності кардинального реформування державної політики щодо оподаткування лізингових операцій в Україні, в процесі якого необхідно реалізувати регулятивну функцію податків, що стане чинником стимулювання розвитку лізингової діяльності в Україні;
- твердження, за яким збільшення обсягів лізингової діяльності зумовить зростання динаміки капіталообігу в економіці нашої держави, внесе елементи передумов її детінізації, що підвищить рівень поповнення доходної частини державного бюджету та вплине на зниження ухилень від оподаткування, корупції і протиправного потенціалу в сфері суспільно-економічних відносин.
На підставі висновків і положень, отриманих в результаті дослідження, висунуто пропозиції щодо основних напрямів державної підтримки лізингової діяльності в Україні та вдосконалення інститутів корпоративного управління у сфері лізингової діяльності, відповідно до яких необхідно:
- розробити комплексну держану програму сприяння розвитку лізингових відносин в Україні, основними складовими якої мають стати необхідність ліцензування субґєктів-лізингодавців, відповідне законодавче забезпечення в сфері оподаткування, створення інформаційно-аналітичних баз моніторингу ризиків та систем управління ризиками лізингової діяльності;
- створити механізм реалізації вимог ст. 22 Закону України «Про лізинг» щодо узгодження чинних нормативно-правових актів, які регулюють лізингову діяльність відповідно до положень указаного Закону;
- внести зміни і доповнення до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» щодо визначення поняття та складових терміну «лізингові платежі»;
- розширити зміст ст. 1 Закону України «Про лізинг» положенням щодо можливості залучення для фінансування лізингових операцій позичкових коштів; доповнити Закон України «Про податок на додану вартість» нормою, яка встановлює можливість відшкодування лізингодавцю суми податку на додану вартість, що сплачується ним при купівлі предмета лізингу;
- внести доповнення до абзацу другого п.1.18.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо надання лізингодавцю можливості включати до «валових витрат» витрати на придбання предмета лізингу за договором фінансового лізингу та враховувати ці, а також попередні зміни та доповнення при доопрацюванні проекту Податкового кодексу України. Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях. Зокрема: конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”, Український фінансово-економічний інститут (м.Ірпінь), 15 жовтня 1999 року та конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення”, Академія ДПС України (м.Ірпінь), 1-2 грудня 2000 р. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у семи наукових публікаціях, три з яких у фахових виданнях. Структура дисертації визначена логікою дослідження та його метою. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки.
| 
