|
Ідея непорушності прав і свобод людини, їх невід`ємності та рівності відображає богатовікове прагнення людства. В сучасному світі ступінь реальності і гарантованості забезпечення прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості.
Для підтримки існуючого державного ладу вельми важливим є чітке врегулювання та упорядкування взаємозв язків держави і індивіда. Складовий зв язок, що виникає між державою та індивідом і взаємовідношення людей між собою фіксуються державою в юридичній формі – формі прав, свобод і обов язків та гарантій їх забезпечення, які є важливими політико-юридичними категоріями, що нерозривно зв язані з соціальною структурою суспільства.
Права людини – це суб`єктивні права, які виявляють не потенціальні, а реальні можливості індивіда і які закріплені в конституціях і законах. Однак недостатньо проголосити права і свободи людини та громадянина. Необхідно щоб існували гарантії цих прав і свобод, а також можливості їх реалізувати в житті.
Конституційно-правові гарантії прав і свобод особистості є одним з основних елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Поряд з правосуб єктністю, конституційними принципами і громадянством вони є приоритетним інститутом в системі національного конституційного права. Без існування гарантій проголошені права і свободи втрачають сенс. Тільки завдяки гарантіям, як свідчить практика, права людини і громадянина стають реальними. З плином часу можуть змінюватися економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, громадянські права і свободи людини в державі. Але не може бути скасована система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини. В широкому розумінні конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина можна розглядати як складову правової системи України в цілому. Разом з цим гарантованість прав і свобод особи стала однією із глобальних проблем сучасності. До останнього часу конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в нашої державі залишаються найменш дослідженими. В національній юридичній літературі їм дана тільки загальна характеристика. Українські конституціоналісти торкаються питань гарантій прав і свобод людини і громадянина досить коротко.
Враховуючи велику необхідність даного інституту, виникає потреба належного наукового дисертаційного дослідження конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні. Разом з тим, це потребує поглибленого дослідження багатьох суттєвих проблем, які мають не тільки теоретичне, але й практичне значення.
Актуальність теми. До 1996 року проблема конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні, на жаль, не була достатньо розроблена. Це було зв`язано з недостатністю фундаментальних досліджень в цієї галузі конституційного права. Але після прийняття Верховною Радою України нової Конституції [1] процес вдосконалення діючого законодавства в сфері гарантій прав і свобод людини та громадянина в значній мірі покращив положення людини в державі.
Не зважаючи на те, що Конституцією та законодавством України вперше повно визначені основні права і свободи людини і громадянина, зокрема, громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні, гарантії цих прав залишаються малодослідженою проблемою. Правова природа прав і свобод в цілому досліджена вітчизняними та зарубіжними вченими. А щодо гарантій, то вони потребують комплексного і структурного дослідження. До останнього часу в галузі науки конституційного права не існувало цілісної фундаментальної теорії щодо гарантій прав і свобод людини. До нині не створено теоретичних засад гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні, немає фундаментальних наукових досліджень цієї проблеми. Це ускладнює не тільки визначення поняття, системи і місця гарантій в системі конституційно-правового статусу людини і громадянина в нашій країні, але й дослідження складових елементів блоку конституційних прав і свобод особи. Праці українських конституціоналістів характеризуються наявністю великого розмаїття думок (часто суперечливих) щодо проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина.
В зв язку з новизною інституту конституційно-правових гарантій для конституційно-правового механізму здійснення прав і свобод людини в Україні в теперішній час виникає необхідність у детальному науковому розробленні питань природи, поняття, місця і системи гарантій. Необхідна науково обґрунтована та виважена класифікація гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Недостатнім є недосконалість регулювання відносин між державою та людиною і громадянином. В українському конституційному законодавстві відсутні чіткі положення, що визначають обов`язки держави і державних органів як гарантів прав і свобод людини і громадянина в Україні. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена комплексним характером гарантій прав і свобод людини як правового інституту, який складається з норм різних галузей національного законодавства, що регулюють суспільні відносини, пов язані з забезпеченням прав громадян, а саме конституційного, цивільного, адміністративного, екологічного, житлового, кримінального тощо. Така особливість правової регламентації гарантій прав і свобод людини і громадянина вимагає єдиної концептуальної спрямованості цих норм, у зв язку з цим особливого значення набуває розроблення теоретичних питань щодо гарантій прав і свобод.
Заслуговує на увагу і зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Україна як член Ради Європи відповідно з Паризькою Хартією для нової Європи від 21 листопада 1990 р. взяла на себе обов язки приєднатися до міжнародних стандартів в галузі прав людини, створити внутрішньодержавні гарантії їх здійснення, які ґрунтуються на загальновизнаних міжнародно-правових гарантіях, закріплених у відповідних міжнародно-правових нормах. Саме тому дослідження теоретичних питань про гарантії прав і свобод людини є актуальним напрямком сучасної правової науки.
Враховуючи вищевказане, вважаємо за доцільне проведення теоретичних досліджень з головних проблем гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні. Рішення відповідних теоретичних питань об`єктивно сприятиме, по перше, вдосконаленню механізму їх втілення у життя, по-друге, позитивно вплине на подальший розвиток конституційного права України як галузі права, як науки та навчальної дисципліни.
Зв язок роботи з науковою програмою, планом, темою. Дисертаційне дослідження проводиться як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема теми “Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (№ держ. реєстрації 0196U012890) і кафедри теорії держави та права Дніпропетровського національного університету.
Тема даної кандидатської дисертації відповідає затвердженому Вищою атестаційною комісією України переліку тем, де наголошується на необхідність проведення досліджень з питань прав людини, а також цілком узгоджується з Програмою правової освіти населення України, затвердженою Кабінетом Міністрів України [2].
Мета і задача дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в формулюванні загальної концепції конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні, а також підготовки рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства, яке закріплює гарантії прав і свобод в загальнонаціональній системі права. Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв язання таких задач:
1) з ясувати загальні риси конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні;
2) дати визначення поняття гарантій і поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина;
3) висвітлити місце конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина у системі правового статусу людини і конституційного ладу України;
4) визначити систему критеріїв класифікації конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина та здійснити на її основі таку класифікацію;
5) здійснити аналіз нормативно-правових, організаційно-правових та міжнародно-правових гарантій.
Об єктом дослідження є правові відносини, які виникають в процесі забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Предметом дослідження є конституційно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв язання поставлених задач при проведенні даного наукового дослідження використовувалася сукупність наукових методів, що ґрунтуються на вимогах об єктивного та всебічного аналізу суспільних відносин політико-правового характеру, якими є гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначаючи їх фундаментальними методами наукового пізнання процесів самоорганізації в суспільстві. В основу методології дослідженні покладені загально-теоретичні принципи та підходи щодо визначення сутності конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина. З цією метою використовуються логічні прийоми: аналіз і синтез, індукція і дедукція, зрівняння, узагальнення, прогнозування тощо; загальні методи теорії права і держави: метод філософської діалектики, матеріалістичний, історичний та логічний. Конституційно-правові гарантії розглядаються з урахуванням єдності галузевих методів: порівняльно-правового, юридико-догматичного, історико-юридичного, системно-функціонального, компаративного та статистичного. Загальним методом теорії держави і права є метод філософської діалектики, який виражається в підході до вивчення держави і права, основаного на загальних закономірних зв язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, цей метод передбачає розгляд гарантій, як явища, яке визначається природою людини і умовами життя суспільства і яке пов язане з іншими соціальними явищами і знаходиться в постійному розвитку, якісному відновленні.
Матеріалістичний метод дозволив розглядати гарантії як субінститут права, який залежить від матеріальної природи світу. Його використання допомогло краще опанувати загальними властивостями відносно гарантій прав і свобод, а також сприяв одержанню найбільш об єктивних та обґрунтованих результатів стосовно досліджуваного питання. З метою якісного обґрунтування теоретичного аспекту використовується історичний метод, який дозволив з ясувати еволюцію гарантій прав і свобод людини, тенденцію виникнення та зміни окремих видів гарантій, а також сприяв виявленню напрямків подальшого розвитку гарантій прав і свобод в зв язку з імплантацією міжнародних стандартів в галузі прав людини. Логічний метод, згідно якому пізнання здійснюється в два етапи: спочатку пізнання гарантій сприймається як деяка нероздільна ціла в складі правового статусу людини, а потім за допомогою аналізу система правового статусу поділялася на складові частини, які після всебічного дослідження за допомогою синтезу знову відновлювалася в більш складне поняття, тобто просте явище розглядається раніше і передує більш складному явищу. Системно-функціональний метод дозволяє розглядати всі державно-правові явища як елементи системи, простежити взаємодію держави і особистості як комплексне явище зі всіма його проявами. Завдяки системному підходу єдина конституційно-правова цілісність, якою є субінститут гарантій прав і свобод людини, поділялась у процесі дослідження на окремі складові частини – політичні, економічні, соціальні гарантії тощо, кожна з яких розглядається самостійно і, в свою чергу, поділялась на окремі складові компоненти: гарантії участі у місцевому самоврядуванні, гарантії на об єднання в політичні партії та громадські організації, гарантії на свободу творчої діяльності та інші.
Системно-функціональний метод наукового пізнання дозволив виявити місце субінституту гарантій прав і свобод людини як в структурі конституційно-правового статусу особи, так і в системі конституційного права України, а також його роль у правовій системі нашої держави. Застосування цього методу до предмету даного дослідження дозволило визначити поняття конституційно-правових гарантій, їх сутність, а також відмежувати гарантії від інших конституційно-правових явищ.
З числа галузевих методів використовується юридико-догматичний метод, який передбачає вивчати предмет дисертаційного дослідження як такого в безумовному зв язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. За допомогою цього методу здійснено аналіз діючого законодавства і практики його застосування державними органами. Порівняльно-правовий метод передбачає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і вияв між ними подібностей і розходжень. Цей метод дозволив в дисертаційному дослідженні призвести класифікацію конституційно-правових гарантій і виявити генетичні зв язки між ними.
Застосування формально-юридичного методу дав змогу уяснити зміст нормативного матеріалу – конституції, законів та інших правових актів, які вивчалися і аналізувалися при написанні цієї роботи. Проведений аналіз нормативних документів інших країн (Німеччини, Польщі, Швейцарії, Великобританії, Сполучених Штатів Америки за допомогою компаративного методу дали можливість ознайомитися не тільки з досвідом цих країн в установленні і здійсненні гарантій прав і свобод людини, але й сприяли формуванню висновків і пропозицій про втілення досвіду цих країн в розвиток нашої правової бази. Природно, повинна враховуватися специфіка українського національного права і менталітет нашого народу.
Статистичний метод застосовується при аналізі кількісних факторів, які впливають на предмет дисертаційного дослідження, зокрема данні про зростаючу кількість злочинів проти прав і свобод людини дозволили зробити більш точне та науково обґрунтовані висновки про необхідність посилення відповідальності за цю категорію злочинів.
Науково-теоретичною базою стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених щодо проблем конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина та їх реалізації.
При підготовні дисертації були враховані загальні положення робіт з конституційного права, теорії держава та права, історії держави та права України, історії політичних і правових вчень, адміністративного права, міжнародного публічного права, кримінального, цивільного, кримінально-процесуального та цивільно-процесуального, житлового та трудового права.
Джерельну базу дослідження складає Конституція України 1996 року, міжнародно-правові договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та інші джерела. З метою порівняльно-правового аналізу природи конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні досліджувались зарубіжні наукові джерела та законодавство.
В дисертаційному дослідженні використані матеріали наукових фондів Національної бібліотеки України ім. В.В. Вернадського, Парламентської бібліотеки України, Наукової бібліотеки Київського університету імені Т. Шевченка, бібліотеки Правничої фундації, бібліотеки Дніпропетровського національного університету. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, в процесі якого сформульована загальна концепція гарантій прав і свобод людини і громадянина.
1. У рамках проведеного автором дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну: Сформульоване авторське поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина, як передбаченої Конституцією і законами України системи правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюється охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
2. Сформульована концепція місця та ролі гарантій прав і свобод людини і громадянина як пріоритетного виду гарантій конституційного ладу, а також основного елементу в структурі інституту конституційного-правового статусу людини і громадянина.
3. Здійсненна класифікація конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина на основі запропонованої автором типології, за якою гарантії поділяються на нормативно-правові і організаційно-правові, що взаємопов язані між собою і взаємно обумовлені і котрі в свою чергу класифікуються враховуючи різні критерії: види прав і свобод людини і громадянина, територію поширення, форму закріплення в нормативних актах, характер правових норм, функціональну спрямованість та інші.
4. Сформульована авторська концепція нормативно-правових гарантій, як об єктивного права, що включає в себе матеріальні норми-принципи, обов язки держави, органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, юридичну відповідальність та процесуальні норми.
5. Обґрунтована ідея, за якою нормативними гарантіями прав і свобод людини і громадянина є не тільки правові норми, але й інші соціальні норми, зокрема моральні, корпоративні, канонічні, звичаєві і, особливо, етичні, оскільки ці норми, як правило, є складовою частиною службових регламентів органів державної влади і місцевого самоврядування.
6. Обґрунтована авторська концепція організаційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина, в систему яких входять механізм держави, органи місцевого самоврядування, посадові особи, політичні партії і громадські організації, засоби масової інформації і міжнародні правозахисні організації, а також їхня діяльність у сфері правотворчості і правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами.
7. У рамках наукового дослідження гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні вперше виявлено нові перспективні напрямки для подальших досліджень: діяльність Президента як гаранта конституційних прав і свобод людини; правове регулювання діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Однією із специфічних рис конституційного права є обмеженість у проведенні експерименту, особливо коли йдеться про гарантії прав людини, в зв`язку з цим дана кандидатська дисертація охоплює теоретичний аспект гарантій прав і свобод людини і громадянина в нашій країні. Однак її переважно теоретична спрямованість не означає відірваності від практики. Одержані результати можуть широко використовуватися у реальному житті. Дисертаційне дослідження може бути використане в процесі подальших досліджень проблем реалізації конституційно-правових гарантій прав і свобод, а також може бути застосована в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування. Деякі положення дисертації можуть бути використаними при підготовці проектів законів, кодексів, які стосуються гарантій прав і свобод людини, зокрема, при розробці Кодексу про права людини, Концепції реалізації і охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Основні положення та висновки з дисертації можуть бути використані в процесі викладання конституційного права України, конституційного права закордонних країн, теорії держави та права та читанні відповідних спецкурсів в Вищих навчальних закладах тощо, а також науково-дослідницькій роботі студентів і аспірантів юридичного факультету.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно. Положення та висновки, які сформульовані в даній роботі обґрунтовані на підставі особистих досліджень автора. Всі наукові праці, в яких відображено зміст дисертації, написані одноособово без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні погодження, які містяться в дисертації, неодноразово розглядаються на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, кафедри теорії держави та права Дніпропетровського національного університету.
Проблемні питання гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні широко обговорювалися на конференціях та кафедральних семенарах, що проводилися на юридичному факультеті Дніпропетровського національного університету. Висновки, до яких дійшов пошукач, відображені в його статтях і повідомленнях, що опубліковані в спеціальних юридичних виданнях.
Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, лютий 2001 р., тези опубліковані); “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (Дніпропетровськ, травень 2001 р., тези опубліковані); “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, листопад 2001 р., тези опубліковані); “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, березень 2002 р.).
Окрім цього, результати дисертаційного дослідження використовуються при підготовці та відпрацювання ряду тем навчальних курсів: “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Теорія держави та права”, спецкурсу “Особистість та захист її прав”, що розроблені Дніпропетровським національним університетом.
Публікації. Основні результати даної дисертації опубліковані. У статті: “Міжнародні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини” було здійснено аналіз основних положень міжнародно-правових гарантій, їх призначення, суть та основні завдання, що перед ними стоять [3].
У статті “Поняття конституційно-правової гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні” було розглянуто різні точки зору щодо поняття гарантій прав і свобод людини, як українськими вченими, так і вченими інших держав, сформульована авторське визначення поняття конституційно-правових гарантій [4].
Проблеми систематизації конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина і концепція автора за цією проблемою розглядаються в статті “Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні” [5].
Особливості відповідальності за окремі правопорушення в галузі прав і свобод людини розглядаються в статті “Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні” [6].
В статті “Місце гарантій прав і свобод людини і громадянина в системі гарантій конституційного ладу України” визначається роль гарантій прав і свобод людини і громадянина в системі конституційного права і конституційного ладу нашої держави [7].
| 
