|
Актуальність дослідження. В умовах подолання наслідків існування тоталітарної держави, перспективи створення в Україні правової держави і громадянського суспільства важливого наукового та практичного значення набуває проблема прав людини і громадянина, їх законодавчого закріплення, охорони та умов здійснення. Серед визначених Конституцією України політичних, економічних, соціальних, культурних прав людини екологічні права посідають особливе місце.
Проте, якщо в законодавстві ряду зарубіжних країн екологічні права людини і громадянина були закріплені ще в 70-х роках ХХ ст., то для громадян України вони досі залишаються новим різновидом конституційних прав і свобод.
Екологічна функція держави в умовах сьогодення має неперевершене значення, оскільки від неї залежать здоров я і життя людини. Настав час значно посилити авторитарний характер екологічної функції Української держави. Тому актуальним залишається завдання активізації діяльності у зазначеному напрямку правоохоронних органів, і зокрема органів внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ можна віднести до функціональних спеціально уповноважених органів держави по охороні навколишнього природного середовища. Прийнято вважати також, що органи внутрішніх справ у зазначеній сфері наділено надвідомчою компетенцією.
На думку пошукача, надвідомчість компетенції органів внутрішніх справ пояснюється їх універсальністю по відношенню до найрізноманітніших завдань, які доводиться вирішувати останнім. Це повною мірою стосується і забезпечення конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина.
Хоча в Україні існує конституційне регулювання екологічних прав і свобод людини та громадянина, проте воно не досконале, а ряд важливих питань не врегульовано взагалі. Практика застосування відповідних норм фактично тільки починає формуватися.
Проблеми, пов язані з діяльністю органів внутрішніх справ саме по забезпеченню конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина в Україні, потребують систематичного дослідження та вдосконалення, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті. Розглядаючи практичну бездіяльність органів внутрішніх справ, які повинні забезпечувати реалізацію конституційних екологічних прав людини і громадянина, як фактор, що знижує ефективність охорони останніх, слід пам ятати, що зазначена бездіяльність характеризується підвищеною соціальною небезпекою, оскільки при цьому не вживаються необхідні заходи щодо припинення правопорушень у зазначеній галузі. Адже загальновідомо, що безсилля влади, її бездіяльність тільки розбещує, провокує ескалацію злочинності.
Тому закріплені за органами внутрішніх справ повноваження в галузі забезпечення конституційних екологічних прав є не лише правами останніх, але одночасно виступають і обов язком забезпечувати реалізацію зазначених прав у повному обсязі та на належному якісному рівні.
Існуючий стан справ і зумовив актуальність обраної теми дослідження. Зокрема, потребують наукового обґрунтування питання реалізації конституційних екологічних прав і свобод шляхом підвищення ефективності законодавчої та правореалізаційної діяльності державних правоохоронних органів (зокрема органів внутрішніх справ) по забезпеченню зазначеного виду прав. Серед них слід назвати такі проблеми: максимальне пристосування конституційного екологічного законодавства до практичного використання шляхом усунення дублювання нормативно-правових актів, відмінностей в розумінні термінології стосовно опису тих самих фактів і явищ; усунення невідповідності значної частини нормативно-правових актів (перш за все відомчих), що суперечать вимогам Конституції, сприяння більшому рівню їх доступності; усунення абстрактного, декларативного характеру правових норм, по можливості заміна їх нормами прямої дії; надання процесу законотворчості плановості, обґрунтованості, доцільності та послідовності, усунення відомчого впливу.
Необхідно підвищити рівень ефективності конституційних екологічних прав шляхом орієнтації їх на реалізацію основної мети – безпосередньої охорони людини, її права на життя та здоров я в цілому. Слід також розробити і прийняти ряд важливих правових актів – про екологічну інформацію, екологічну безпеку, про відшкодування екологічної шкоди, прийняти базовий законодавчий акт прямої дії – Екологічний кодекс; удосконалити правову базу діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні шляхом видання відповідного наказу Міністерством внутрішніх справ, внесення відповідних змін до Закону України “ Про міліцію”, прийняття Законів “Про органи внутрішніх справ ”, “Про екологічну міліцію”, “Про діяльність органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій”.
Ось далеко не повний перелік причин, що зумовили вивчення та вирішення організаційних і правових проблем діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина, які і є предметом дисертаційного дослідження. Стан наукової розробки проблеми. Питанню конституційних екологічних прав, зокрема певним проблемам інституту екологічних прав громадян, загальній характеристиці окремих з них, забезпеченню їх органами внутрішніх справ присвячені наукові праці В.І.Андрейцева, І.А.Дмитренка, Н.Р.Кобецької, М.В.Костицького, С.М.Кравченко, М.В.Краснової, Н.Р.Малишева, Б.Г.Розовського, Ю.С.Шемшученка та ін.
Але в більшості згаданих праць тема екологічних прав громадян висвітлюється в контексті аналізу загальних питань охорони довкілля.
Зважаючи на роль та значення наукових розробок вітчизняних вчених, слід відзначити, що комплексні спеціальні дослідження питань конституційних екологічних прав людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ в сучасних умовах становлення і розвитку української державності не проводились.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до науково-дослідної програми кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України, плану науково-дослідних робіт та тематичних планів і тем Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр., плану наукових досліджень “Пріоритетні напрямки фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. згідно з п.п.1.2.2. “Актуальні проблеми розвитку української держави і права” (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. №4 КМ/2).
Мета й основні завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження: з ясування місця і ролі органів внутрішніх справ у сфері забезпечення конституційних екологічних прав людини і громадянина; визначення свого уявлення зазначеної проблеми та пропозицій щодо її вирішення шляхом розробки поняття конституційних екологічних прав людини і громадянина в Україні, критеріїв їх відмінності від інших видів конституційних прав, відповідності їх міжнародно-правовим нормам, комплексний аналіз нормативної вітчизняної та зарубіжної правової бази, наукового матеріалу, досвіду діяльності державних органів в галузі забезпечення реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина, теоретичне їх осмислення, заповнення прогалин, що мають місце в науці із зазначеної проблеми, пошук та опрацювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення зазначеної діяльності органів внутрішніх справ.
Завдання дисертаційного дослідження:
1. Аналіз генези конституційних екологічних прав людини і громадянина, з ясування їх відмінностей від інших конституційних прав і свобод.
2. Формулювання визначення та з ясування системи конституційних екологічних прав людини і громадянина, юридичних гарантій їх забезпечення.
3. Визначення особливостей відображення змісту конституційних екологічних прав людини і громадянина у міжнародних правових актах, розкриття можливості їх імплементації до національного законодавства України.
4. Дослідження та аналіз системи нормативно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ (зокрема міліції) по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина.
5. Проведення комплексного аналізу компетенції, форм та методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина у світлі сучасних теоретичних та практичних вимог на підставі ознайомлення з формами та методами діяльності поліцейських (міліцейських) структур в інших країнах.
6. Розробка конкретних пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства, яке регулює питання діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина в Україні.
Об єктом дисертаційного дослідження є загальні закономірності суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації суб єктами своїх повноважень у сфері забезпечення конституційних екологічних прав.
Предметом дослідження є відповідні конституційні, нормативно-правові, міжнародні норми, які становлять зміст конституційних екологічних прав людини і громадянина, організаційно-правові форми і методи, які використовуються в діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню досліджуваної групи конституційних прав в Україні.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до використання методів, зокрема: системного, історико-правового, порівняльно-правового, структурно-функціонального, формально-юридичного, соціологічного, політологічного та ін. Основні теоретичні висновки та вироблені практичні рекомендації базуються на вивченні чинного законодавства України, визнаних міжнародних угод, практичних матеріалів, аналізі підходу до вивчення зазначених питань в зарубіжних країнах.
У ході дисертаційного дослідження використано теоретичні положення, розроблені в теорії держави і права, конституційному, кримінальному, цивільному, екологічному та адміністративному праві.
Теоретичною основою дисертації стали праці сучасних українських дослідників-правознавців: В.І.Андрейцева, І.А.Дмитренка, Б.Г.Розовського, М.В.Краснової, В.В Копєйчикова, А.М Колодія, В.В. Костицького, Н. Р. Кобецької, С.Л.Лисенкова, Н.Р.Малишева, А.Ю.Олійника, В.Ф.Опришко, В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка та інших; вчених близького зарубіжжя: С.С.Алексєєва, Р.Д.Боголєпова, М.М.Брінчука, М.В.Вітрука, Л.В.Воєводіна, Б.В.Єрофеєва, В.О.Карташкіна, О.С.Колбасова, В.В.Лазарева, М.І.Матузова, В.В.Петрова, Ф.М.Рудинського, К.Б.Толкачова та ін.
Нормативною базою наукової праці є норми Конституції України, Законів України “Про міліцію”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Земельного і Лісового кодексів, Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення, Указу Президента України “Про утворення місцевої міліції”, “Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні”, інших нормативно-правових актів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в незалежній Україні монографічних досліджень функціонування конституційних екологічних прав, що розглядаються комплексно, через призму їх нормативно-правового регулювання та діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації зазначених прав.
Це дає змогу автору сформулювати та обґрунтувати основні положення, які відображають новизну дослідження та особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми.
У результаті проведеної дослідницької роботи сформульовано комплекс положень та висновків, що виносяться на захист, а саме:
– дослідження дисертантом системи конституційних екологічних прав дозволило дійти висновку про те, що зазначеними правами доцільно вважати закріплену нормами Конституції якісно нову, самостійну групу можливостей, спрямовану на задоволення екологічних (а не політичних, матеріальних, духовних або інших) потреб та інтересів. Виходячи з цього, зміст конституційних прав становить собою можливості людини і громадянина проживати в безпечному для життя і здоров я довкіллі та відшкодовування завданої порушенням цього права шкоди, вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, право на поширення зазначеної інформації та заборону її засекречення;
– - обґрунтовано думку про те, що зазначена система прав не є сталою та незмінною. Автор вважає можливим її розширення з урахуванням міжнародно-правових стандартів прав людини, доповнення існуючих новими видами екологічних прав та свобод, з метою забезпечення нормального існування людини, як біосоціального організму. Відмічено, що екологічні права досі не мають справжнього закріплення у міжнародному праві і залишаються в стані правової вимоги; зазначивши, що концепцію права людини і громадянина на безпечне навколишнє середовище більш ґрунтовно відображено в українському законодавстві, ніж у міжнародному праві (Ю.С.Шемшученко), а це, в свою чергу, об єктивно стримує процес закріплення зазначеного права за умов орієнтації на загальносвітові цінності, зумовлює невиправдане різночитання стосовно його розуміння та тлумачення, дослідник звертає увагу на необхідності приведення екологічного законодавства України у відповідність до близько 300 законодавчих актів Європейського союзу та міжнародних документів ;
– найбільш актуальним завданням, яке повинно сприяти реалізації конституційних екологічних прав, дисертант визначає підвищення ефективності законодавчої та правореалізаційної діяльності державних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ у галузі забезпечення зазначеного виду прав;
- відповідний авторський аналіз дозволив виділити в системі нормативно-правового забезпечення органів внутрішніх справ конституційних екологічних прав людини і громадянина положення, які: а) розкривають зміст конституційних екологічних прав; б) стосуються особливостей діяльності зазначених органів; в) встановлюють види відповідальності за порушення згаданої категорії прав;
- обґрунтовано висновок про те, що особливостями діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав є такі: діяльність зазначених органів, що визначається компетенцією всіх їх функціональних підрозділів, повинна бути чітко сформульована та визначена законодавством; вказана компетенція визначається у відповідних сферах, серед яких розрізняють сферу охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, дізнання, виконання судових рішень та постанов тощо;
- основними напрямками розвитку компетенції органів внутрішніх справ, як частини юридичних гарантій реалізації конституційних екологічних прав та свобод, автор вважає: створення умов для дійсної реалізації громадянами своїх прав та свобод; забезпечення їх безпосередньої реалізації; профілактика правопорушень, що посягають на екологічні права та свободи громадян; охорону (захист) зазначених прав та свобод людини і громадянина та їх відтворення у випадку порушення;
- комплексний аналіз форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав, характеристика їх змісту, дозволяє поділити форми на правові (нормотворчу, правореалізаційну, правоохоронну) та неправові (організаційну, виховну і профілактичну); доповнити існуючі форми діяльності міжнародно-правовою та інформаційно-правовою; до методів зазначеної діяльності запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності ( правова пропаганда, інформування, стимулювання ініціативи громадськості по сприянню, поширення позитивного досвіду, профілактичні заходи, заохочення громадян);
– дослідження аналізу форм та методів діяльності зарубіжних правоохоронних структур дозволило дійти висновку про практику покладення обов язку боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства на спеціалізовані підрозділи, що наділені широкими повноваженнями, працівники слідства яких проходять регулярну підготовку та тренування з навичок розслідування екологічних злочинів. Зазначаючи, що структурно підрозділи спеціальної екологічної поліції підпорядковуються системі природоохоронних відомств або загальним поліцейським службам, автор робить висновок, що кваліфіковано виявляти та розслідувати екологічні правопорушення здатні лише спеціально підготовлені працівники органів внутрішніх справ, не обтяжені завданням попередження та боротьби з іншими видами правопорушень;
– обґрунтовується пропозиція створення підрозділів екологічної міліції в системі місцевої міліції, яка може утворюватись органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим з Міністерством внутрішніх справ України, на базі підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів міліції. Підрозділи місцевої міліції запропоновано підпорядковувати відповідним управлінням ( відділам) внутрішніх справ. Адже, на думку автора, діюче законодавство та рівень фінансових можливостей правоохоронних органів на сьогодні не дозволяють предметно обговорювати ідею створення екологічної поліції, як самостійного органу;
пропонується, з метою координації та взаємодії органів внутрішніх справ, створити спеціальний механізм, а саме: у складі Міністерства внутрішніх справ, управлінь в областях створити структурні підрозділи по забезпеченню конституційних екологічних прав та екологічні комісії, рішення яких матимуть значення рекомендацій; під час планування державної програми з екологічної безпеки розширити поле діяльності органів внутрішніх справ, вивести її за межі суто природоохоронної, організувати її на підставі комплексного підходу до забезпечення екологічної безпеки, як складової конституційних екологічних прав; удосконалити спеціально-освітній рівень підготовки працівників органів внутрішніх справ шляхом викладання у відомчих навчальних закладах нормативно-правових засад забезпечення конституційних екологічних прав, введення до програм профілюючих предметів вивчення особливостей діяльності зазначених органів по забезпеченню прав, про які йдеться; - автором внесено й інші конкретні пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства України, а також щодо прийняття нових нормативних актів, які забезпечать повнішу й ефективнішу реалізацію конституційних екологічних прав людини й громадянина та забезпечення їх діяльністю органів внутрішніх справ, зокрема: прийняття Закону “Про органи внутрішніх справ”, в якому мають бути чітко визначені правова база, права та обов язки, компетенція, форми і методи діяльності всіх структурних підрозділів по забезпеченню зазначених прав, Законів “Забезпечення конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина в діяльності правоохоронних органів”, “Про екологічну міліцію”, Екологічного кодексу тощо.
Наукове і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть сприяти процесу вдосконалення Основного Закону та національного законодавства в галузі регулювання конституційних екологічних прав людини і громадянина взагалі, а також удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері правовідносин.
Крім того, сформульовані в дисертації висновки і пропозиції як теоретичні, так і практичні, можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій діяльності – для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційного статусу людини і громадянина, забезпечення реалізації конституційних екологічних прав;
- у законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів, і передусім органів внутрішніх справ у зазначеній галузі;
- в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права; при викладанні курсів з дисциплін “Конституційне право”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, “Права, свободи та обов язки людини і громадянина”, “Екологічне право”, в науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів і студентів ;
- у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підняття рівня правової культури населення, працівників органів влади, органів внутрішніх справ, усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право ”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, “Права, свободи та обов язки людини і громадянина”, “Юридична деонтологія”, “Екологічне право”, “Трудове право”, “Теорія держави і права”, в навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших форм навчальної роботи.
Особистий внесок здобувача. Для отримання науково-теоретичного результату автором проаналізовано певний обсяг нормативно-правових актів та доктринальних джерел, що дало можливість обґрунтувати теоретичні положення і сформулювати практичні пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина, а також удосконалення нормативно-правового регулювання останніх. Реалізуючи мету і поставлені завдання, було отримано результати, які характеризують новизну роботи. Це дає змогу характеризувати досягнуті здобувачем висновки й пропозиції як певний внесок у науку: а) в конституційне право; б) в екологічне право.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась на міжнародній та республіканських конференціях, зокрема:
- на міжнародній науковій конференції пам яті П.І.Новгородцева “Ідея правової держави: історія та сучасність” (Луганськ, 23-24 листопада 2000 р.);
- на Всеукраїнській науковій конференції Національної академії внутрішніх справ України “ Україна між минулим і майбутнім” ( Прикарпатська філія, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.);
- на регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський університет, юридичний факультет, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.);
- на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 27 квітня 2001 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п яти наукових публікаціях автора у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації визначені метою та завданням дослідження, логікою викладу. Дисертація складається із: вступу, двох розділів, що містять дев ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (204 найменування) та додатку. Обсяг рукопису - 178 сторінок друкованого тексту. Повний обсяг дисертації - 214 сторінок.
| 
