|
Актуальність теми дослідження. Прихильність України до європейського вибору та відданість загальнолюдським цінностям можуть бути реалізовані лише на основі послідовного утвердження демократичних засад розвитку суспільства, прав та свобод людини у всіх їх виявах, побудови правової держави, становлення громадянського суспільства. Цей процес, серед іншого, передбачає повномасштабне реформування правової системи України на основі принципів та стандартів, що утвердилися на загальноєвропейському рівні на основі сучасного демократичного міжнародного права в результаті діяльності європейських регіональних міжнародних організацій. До останніх відноситься не тільки Європейський Союз, а й Рада Європи та Організація з безпеки і співробітництва в Європі.
Саме цим обумовлено той факт, що входження нашої держави до європейського правового простору визначається внутрішніми нормативними актами України як необхідна умова інтеграції України до Європейського Союзу та інших європейських структур. Тому саме з метою забезпечення умов для входження України до “європейського правового простору” видано укази Президента України “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” від 24 лютого 1998 р., “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. та “Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС” від 30 серпня 2000 р. У зазначених указах “входження до європейського правового простору” пов язується насамперед із вступом України до Європейського Союзу як кінцевою метою її участі в європейській інтеграції.
Поняття “європейський правовий простір” широко застосовується в офіційних документах європейських регіональних міжурядових організацій, присвячених процесам правової інтеграції на континенті, що передбачає зближення національних правових систем держав Європи.
Отже, поняття “європейський правовий простір” є ключовим для розуміння процесу здійснення європейського вибору України, повноцінної участі нашої держави у діяльності європейських інтеграційних структур, визначення змісту процесів спільного правового розвитку держав Європи. Тому необхідним є теоретичне розроблення поняття “правовий простір” у контексті розвитку процесів регіональної інтеграції, визначення міжнародно-правових засад зближення національних правових систем держав Європи, дослідження перспектив формування європейського права як нової своєрідної правової системи, що об єднує держави континенту, які беруть участь в інтеграційних процесах.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю наукової розробки концепції “європейський правовий простір”, зв язку процесів регіональної інтеграції та спільного правового розвитку держав у Європі.
Стан дослідження проблеми. Концепція “європейського правового простору” набуває дедалі більшого визнання у документах та діяльності європейських міжнародних організацій – ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу. Наукове її опрацювання в європейській та вітчизняній юридичній літературі розпочалося наприкінці 1980-х років. Віддаючи данину певним досягненням у цьому напрямку, слід визнати, що питанням формування європейського правового простору в науках міжнародного права та порівняльного правознавства достатньої уваги досі не приділялося. Серед робіт зарубіжних науковців необхідно відмітити дослідження французького вченого Е. Крабі (E. Crabit), який зробив першу у юридичній науці спробу комплексно дослідити концепцію європейського правового простору (1988 р.). Серед дослідників з пострадянських держав необхідно звернути увагу на роботи С.А. Бєляєва та В.В. Пустогарова (1989-1992 рр.), які звернули увагу на зв язок становлення європейського правового простору та утвердження країн Східної Європи та колишнього Союзу РСР як правових держав, а також на обґрунтування А.Х. Саїдовим наукової цінності концепції європейського правового простору для наук міжнародного права та порівняльного правознавства (1993, 2000 рр.). Окремі теоретичні аспекти доцільності наукового вжитку поняття “правовий простір” висвітлюються у роботах Ю.А. Тихомирова. У 2000 р. у зв язку з проблематикою інтернаціоналізації внутрішнього права держав на основі норм і стандартів, вироблених у регіональному міжнародному праві, до поняття “європейський правовий простір” звернувся І.І. Лукашук.
Важливими для різнобічного розкриття процесу становлення європейського правового простору є роботи російських вчених Л.М. Ентіна, О.І. Тіунова, Б.М. Топорніна, Є.T. Усенка, Ю.М. Юмашева, а також таких західних вчених, як Е. Аннерс, Дж. Вейлер, Дж. Вінер, В. Греве, Р. Давід, А. Романо, М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі, А. Татам та ін. Хоча українські автори досі не ставили за мету дослідження концепції європейського правового простору, існує чимало їх робіт, важливих для аналізу окремих аспектів проблеми. Зокрема, питання історичного розвитку ідеї Європи як сукупності правових держав, сучасного змісту європейського права, права Європейського Союзу, правової діяльності Ради Європи та ОБСЄ, а також аспектів реформування правової системи України у відповідності з ними досліджуються у працях А.І. Дмитрієва, А.С. Довгерта, В.К. Забігайла, Л.Г. Заблоцької, О.В. Задорожнього, А.П. Зайця, В.Є. Мармазова та І.С. Піляєва, В.І. Муравйова, Л.Д. Тимченка, Ю.С. Шемшученка.
Разом з тим, об єктивна потреба у продовженні дослідження сучасної концепції європейського правового простору та об єктивного зв язку між його формуванням і розвитком інтеграційних процесів у Європі, що сприятиме подальшому розвитку наук міжнародного права та порівняльного правознавства в Україні.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України 1996-2005 рр.”, планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародних правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави” № 97128, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є аналіз сучасної концепції європейського правового простору, визначення ролі регіональних міжнародних організацій та окремих держав у його створенні, а також встановлення об єктивної взаємозалежності процесів розширення Європейського Союзу та включення до європейського правового простору держав, що прагнуть членства в ЄС.
Відповідно до цього, у дисертації зосереджується увага на досягненні таких завдань:
- простежити історичні етапи розвитку Європи як правової спільноти та розробити підхід до дослідження регіональних процесів правової інтеграції шляхом аналізу застосування поняття “європейський правовий простір” у вітчизняній та зарубіжній доктрині, актах законодавства України та інших європейських країн, документах Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи та Європейського Союзу;
- визначити інституційну структуру європейського правового простору, для чого з ясувати роль у його створенні НБСЄ/ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу як основних центрів правового співробітництва європейських держав;
- дослідити місце в європейському правовому просторі політико-правових норм і стандартів, вироблених в рамках “загальноєвропейського процесу” НБСЄ/ОБСЄ, сформоване в результаті діяльності Ради Європи “європейське гуманітарне право”, а також сучасний стан та перспективи правової інтеграції всередині Європейського Союзу (гармонізація кримінального, цивільного та процесуального законодавства держав-членів ЄС та проблема створення “конституції” ЄС);
- визначити роль процесу поглиблення та розширення інтеграційних процесів для розвитку європейського правового простору, а також важливість належної міри участі держав Центральної та Східної Європи у подальшому розвитку європейського правового простору для вступу до ЄС.
Об єктом дослідження є міжнародно-правові аспекти утвердження Європейського континенту як сукупності держав, які формують єдиний європейський правовий простір в ході економічних та політичних процесів регіональної інтеграції на основі спільних стандартів та принципів побудови національних правових систем в контексті загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Предметом дослідження є сучасне регіональне міжнародне право, правові системи Європейського Союзу та держав Європи, що складають об єктивну основу європейського правового простору, а також політичні та економічні процеси розвитку співробітництва та інтеграції.
Методологічні та науково-теоретичні основи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є загальнофілософський діалектичний метод, метод системного аналізу суспільних відносин, що виникають у зв язку з процесами регіональної інтеграції на європейському континенті, формально-юридичний метод, що дозволяє проаналізувати юридичний зміст правових актів, які становлять основу європейського правового простору, порівняльно-правовий метод, який дає змогу встановити основні закономірності розвитку права в Європі, а також історичний метод для простеження становлення ідеї Європи як політико-правової спільноти. Застосовуються логічний, а також спеціальні методи наукового дослідження.
При виконанні дисертації використані загальнотеоретичні та спеціальні дослідження науковців, присвячені проблемам співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права, взаємодії національних правових систем, правової інтеграції та конвергенції, взаємодії права Європейського Союзу з правовими системами його держав-членів. Це праці С.С. Алексєєва, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, А.С. Гавердовського, В.К. Забігайла, І.І. Лукашука, Р.А. Мюллерсона, А.О. Рубанова, А.Х. Саїдова, Ю.А. Тихомирова та ін.
Крім того, у дисертації широко використано міжнародні та внутрішньодержавні нормативні правові акти, серед яких – основоположні договори Європейських співтовариств та Європейського Союзу, резолюції Європейського Парламенту, директиви та регламенти ЄС, рішення Суду Європейських співтовариств, Угоди про партнерство та співробітництво між “новими незалежними державами Європи” і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, конвенції Ради Європи, рішення Європейського суду з прав людини, документи Наради та Організації з безпеки та співробітництва в Європі, двосторонні договори України, закони України, укази Президента та інші нормативні правові акти України.
Наукова новизна результатів дослідження. У дисертації вперше в Україні проведено комплексне дослідження концепції європейського правового простору, яка формується, здійснено системне дослідження міжнародних та національних джерел права, спрямованих на розвиток, удосконалення і встановлення меж європейського правового простору. Автор вперше вводить до наукового обігу в українській юридичній літературі концепцію європейського правового простору та обґрунтовує її значення для здійснення європейського вибору України, спрямованого на укладення з Європейським Союзом угоди про асоціацію та, у перспективі, набуття Україною повноправного членства у цій організації.
Основні наукові положення дослідження, які виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:
– положення, що концепція “європейський правовий простір” стала результатом тривалого історичного розвитку ідей забезпечення єдності держав європейського континенту правовими засобами, її історичним прототипом було середньовічне ius commune як вироблена постґлоссаторами на основі римського права система норм, спільних для країн континентальної Європи;
– висновок, що концепція “європейський правовий простір” забезпечує основу для дослідження регіональних процесів правової конвергенції, інтеграції національних правових систем на основі правових цінностей та стандартів, створених у процесі міжнародного спілкування;
– визначення європейського правового простору як правової системи у стані становлення, складовими якої є юридичні норми, принципи та стандарти, вироблені в рамках регіональних міжнародних організацій (ЄС, Рада Європи, ОБСЄ), а також узгоджені на їхній основі національні правові системи держав Європи;
– положення, що європейський правовий простір слід розглядати як середовище, в якому на межі національного та міжнародного права формується європейське право – правова система, спільна для всіх держав Європи;
– висновок, що способами створення європейського правового простору є правотворча та правозастосовча діяльність регіональних міжнародних організацій, спрямована на інтернаціоналізацію національних правових систем держав Європи у формах рецепції, апроксимації, гармонізації або уніфікації;
– положення, що розширення ЄС та встановлення його договірних відносин з державами Центральної та Східної Європи є чинником формування європейського правового простору через розповсюдження на держави, що є кандидатами на членство в ЄС, acquis communautaire як втілення правопорядку, спільного для всіх держав-членів ЄС;
– висновок, що напрямком державної політики України, метою якої проголошено вступ до Європейського Союзу як повноправного члена через входження України до європейського правового простору, повинна стати не тільки апроксимація (адаптація) законодавства, а реформування всієї правової системи за європейськими стандартами, які містяться у документах ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, а також із врахуванням національної правової практики держав-членів ЄС.
Наукове і практичне значення дисертації. У практичному плані положення дисертації можуть бути використані для визначення напрямків правової політики України у зв язку з реформуванням її правової системи, участю в європейських регіональних міжнародних організаціях, а також у діяльності правотворчій (зокрема, при підготовці проектів Закону про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та Постанови Верховної Ради України “Про заходи щодо вдосконалення законодавчого процесу з метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”) і правозастосовчій (здійснення визначеної Указами Президента України та Постановами Кабінету Міністрів України стратегії інтеграції України до Європейського Союзу).
В науковому плані дисертація може бути використана при читанні курсів “Право Європейського Союзу”, “Право Ради Європи”, “Міжнародне публічне право”, “Правові системи сучасності”. На основі дисертаційного дослідження автором запропоновано запровадити спецкурс “Розвиток та взаємодія правових систем Європи” та розроблено його робочий план.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено у виступах на міжнародній конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (13 квітня 2000 р.), перших щорічних зборах Української асоціації міжнародного права (15 грудня 2000 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія і практика”, організованій Інститутом законодавства Верховної Ради України (26 червня 2001 р.), засіданнях кафедри порівняльного правознавства.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у п яти наукових статтях та матеріалах міжнародної науково-практичної конференції.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена основною метою дослідження і включає вступ, три розділи, одинадцять підрозділів, перелік посилань. Загальний обсяг роботи – 187 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 18 сторінок.
| 
