|
Актуальність теми. Побудова в незалежній і суверенній Україні демократичної і правової держави відбувається у складній ситуації, яка обумовлена наявністю і впливом цілої низки різноманітних об єктивних і суб єктивних чинників, в тому числі й зростанням злочинності у всіх її проявах, що викликає посилення соціальної напруги в суспільстві. В такій складній ситуації на сучасному етапі розбудови нашої держави важливого значення набуває вдосконалення роботи правоохоронних органів, подальше підвищення ефективності і результативності їх роботи на всіх напрямах діяльності, і передусім, у сфері розслідування злочинів. Успішність вирішення правоохоронними органами України завдань повного, всебічного і об єктивного розслідування злочинів суттєво залежить від рівня розвитку науки криміналістики, яка перебуває на передньому краї боротьби зі злочинністю. Це обумовлено тим, що саме криміналістика озброює працівників органів дізнання, слідчих, експертів-криміналістів та суддів науково обгрунтованими та перевіреними практикою засобами, прийомами та методами розкриття, розслідування та попередження злочинів. В процесі розкриття, розслідування та судового розгляду будь-якого злочину, в центрі уваги завжди опиняється людина. Це може бути особа, що підозрюється у вчиненні злочину, обвинувачений, підсудний, засуджений, потерпілий та інші учасники процесу.
Проблема вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і засудженого завжди була предметом уваги кримінального права, кримінального процесу, кримінально-виконавчого (виправно-трудового) права, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінології та інших юридичних наук. Не залишає без уваги цю проблему і криміналістика.
Ще на початку 70-х років минулого століття М.Т. Ведерніков, досліджуючи проблеми вивчення особи суб єкта злочину, підкреслював, що в залежності від завдань, які вирішуються в процесі вивчення особи злочинця, необхідно розрізняти кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, виправно-трудовий, кримінологічний та криміналістичний аспекти цієї проблеми [62, с.63] .
Сутність криміналістичного аспекту дослідження (вивчення) особи більшістю вчених визначається як отримання про неї криміналістично значущої інформації, що включає в себе відомості про притаманні їй анатомічні, біологічні, психологічні та соціальні властивості, які є необхідними для ідентифікації особи, вирішення тактичних завдань та встановлення фактичної картини події злочину в процесі його розкриття та розслідування.
Дійсно, як ні в якій іншій сфері пізнання, в криміналістиці (теоретичній і практичній) людина, в межах необхідності, може досліджуватися у всій різноманітності проявів її властивостей: фізичних і психічних, генетично обумовлених та сформованих в процесі життя, природних і соціальних. Відомо, що всі властивості людини співіснують у нерозривній єдності, а їх сполучення в конкретному індивіді утворює ще одну важливу якість – індивідуальність. Різноманітність ситуацій, що виникають при здійсненні злочинної діяльності і в ході розслідування злочинів, створює передумови до того, що в процесі вивчення особи злочинця і жертви злочину, в ролі криміналістично значущих можуть опинитися будь-які властивості людини: від анатомічних і біологічних (ознаки зовнішності, папілярні узори, група крові і т. ін.) до психологічних і соціальних (особливості перебігу психічних процесів, світогляд, професія і т. ін.) [190, с. 138].
В різний час окремі аспекти вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та свідка, а також проблеми щодо визначення основних напрямків, обсягу та меж такого вивчення і використання отриманої інформації про властивості особи в процесі розкриття і розслідування злочинів, в тій чи іншій мірі, розглядались в наукових працях Ю.І. Азарова, В.П. Бахіна, П.Д. Біленчука, В.Л.Васильєва, М.Т. Ведернікова, Ф.В. Глазиріна, В.Г. Гончаренка, П.С. Дагеля, Ю.П. Дубягіна, В.А. Жбанкова, С.П. Зеленковського, Н.І. Клименко, В.О.Коновалової, М.Г. Коршика, М.В. Костицького, А.С. Кривошеєва, В.С.Кузьмічова, Г.К. Курашвілі, В.П. Лаврова, М.А. Лушечкіної, І.О. Матусевича, М.М. Міхеєнко, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, З.Д. Смітієнко, В.К. Стринжи, С.С. Степічева, П.П.Цвєткова та інших вчених. В сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи України, її гуманізації і приведення у відповідність до вимог міжнародних стандартів та правил, особливої актуальності набуває завдання підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в установах цієї системи. Виявлення та розкриття злочинів, вчинених в установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини та здійснення оперативно-розшукової діяльності належать до одного з головних напрямків діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань, і, відповідно, потребують якісного теоретичного та методичного забезпечення з боку науки криміналістики, в тому числі й у напрямку криміналістичного дослідження (вивчення) особи засудженого до позбавлення волі. Важливість криміналістичного аспекту вивчення особи засудженого до позбавлення волі обумовлюється тим фактом, що інформація про особу засудженого до позбавлення волі є невід ємним елементом криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються засудженими в місцях позбавлення волі, яка в свою чергу, є підгрунтям, типовою моделлю для розробки та побудови методики розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі. Необхідно також враховувати, що в процесі розслідування злочинів, вчинених у ВТУ, засуджений може бути не тільки підозрюваним чи обвинуваченим, а й потерпілим або свідком у розслідуваній справі.
Окремі питання, присвячені проблемі вивчення особи засудженого до позбавлення волі, висвітлювалися у цілому ряді наукових праць на протязі 70–90-х років ХХ століття. Проте, майже у всіх цих працях автори розглядали проблему вивчення особи засудженого до позбавлення волі тільки в одному аспекті – психолого-педагогічному або пенітенціарному, який передбачає дослідження властивостей та ознак особи засудженого до позбавлення волі з метою використання інформації про них для здійснення ефективного виховного впливу для досягнення ресоціалізації засудженого. Проблема ж дослідження особи засудженого до позбавлення волі в криміналістичному аспекті – з метою використання отриманої інформації в процесі розкриття і розслідування злочинів – окремо не досліджувалась. Тому, на сьогодні відсутнє монографічне дослідження про криміналістичне значення властивостей і ознак особи засудженого до позбавлення волі, джерела криміналістично значущої інформації про них та основні напрямки її використання для вирішення завдань розкриття та розслідування злочинів, вчинених засудженими під час відбування покарання. Необхідно зазначити, що на ступені дослідження та розробки цієї проблеми не міг негативно не позначитися той факт, що на протязі тривалого часу (ще з часів існування СРСР і майже до середини 90-х років минулого століття) практично вся інформація, що стосувалася проблем процесу відбування покарання засудженими в місцях позбавлення волі, вивчення особи засудженого до позбавлення волі, розкриття і розслідування злочинів, вчинених в місцях позбавлення волі, була закритою та недоступною для широких верств суспільства. Зазначені вище обставини і обумовили обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року), метою якої є забезпечення активної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чіткого визначення пріоритетів, поступового нарощення зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів; плану наукових досліджень кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення особи засудженого до позбавлення волі в криміналістичному аспекті, виявлення її властивостей та ознак, що мають істотне значення для розкриття і розслідування злочинів, вчинених засудженими під час відбування покарання та вдосконалення діяльності органів розслідування.
Для досягнення цієї мети, дисертантом у певній логічній послідовності були вирішені наступні завдання:
- проаналізована питома вага позбавлення волі серед інших видів покарань в санкціях норм Особливої частини КК України в редакції від 5.04. 2001 р. та визначено її співвідношення з питомою вагою цього виду покарання в санкціях норм Особливої частини КК України 1960 р.; - показані сутність, завдання і значення криміналістичного аспекту дослідження (вивчення) особи засудженого до позбавлення волі та його відмінність від інших аспектів – кримінально-правового, кримінально-процесуального, кримінологічного та пенітенціарного;
- розкриті філософська та правова суть і зміст поняття “особа засудженого до позбавлення волі”;
- розглянутий порядок і момент набуття підсудним процесуального статусу засудженого та стан законодавчого регулювання обсягу його основних процесуальних прав за чинним кримінально-процесуальним законодавством України;
- розкритий механізм утворення джерел криміналістично значущої інформації про властивості та ознаки особи засудженого до позбавлення волі, наведена їх класифікація;
- показано на підставі аналізу структури злочинності в місцях позбавлення волі та її динаміки, які саме властивості і ознаки особи засудженого до позбавлення волі мають істотне значення для використання інформації про них в процесі розкриття і розслідування злочинів, вчинених в місцях позбавлення волі;
- досліджено криміналістичне значення “кримінального” татуювання, “кримінального” жаргону та мови жестів злочинців; - проаналізовані основні напрямки, форми та особливості використання інформації про властивості психологічного складу особистості засуджених в процесі розслідування злочинів, вчинених в місцях позбавлення волі.
Об єктом наукового дослідження є особа засудженого до позбавлення волі, її властивості та ознаки.
Предметом наукового дослідження є закономірності використання інформації про властивості та ознаки особи засудженого до позбавлення волі в процесі розкриття та розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях відбування покарання.
Методологічну основу дисертації складає діалектика дослідження особи засудженого до позбавлення волі у криміналістичному аспекті. При виконанні дисертаційного дослідження були застосовані історико-правовий, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, статистичний та соціологічний методи, і зокрема при: аналізі вітчизняного кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства, тлумаченні змісту окремих правових норм і їх порівнянні з нормами зарубіжного законодавства; класифікації джерел інформації про властивості особи засудженого до позбавлення волі; узагальненні і аналізі злочинів, вчинених засудженими у виправно-трудових колоніях України; проведенні опитування працівників кримінально-виконавчої системи та слідчих органів внутрішніх справ України. Правовою основою дослідження є: Конституція України, кримінальний, кримінально-процесуальний і виправно-трудовий кодекси України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативні акти Генеральної прокуратури, МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших відомств, що регулюють діяльність правоохоронних органів з розслідування злочинів; ведення криміналістичних, довідкових та інших видів обліків; порядок виконання і відбування кримінального покарання засудженими у виді позбавлення волі (позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі) .
Емпіричну базу дослідження складають статистичні звіти МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань за 1996-2000 роки про стан злочинності у виправно-трудових установах України, її якісну та кількісну характеристику; матеріали 75 архівних кримінальних справ про злочини, вчинені засудженими до позбавлення волі під час відбування покарання, що були розглянуті судами Вінницької області; результати соціологічних досліджень з питань теми дисертації, проведених дисертантом шляхом анкетування 186 респондентів – працівників виправних установ управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області і слідчих підрозділів УМВС України у Вінницькій області. Використано також особистий практичний досвід автора, набутий як під час більш ніж п ятнадцятирічної роботи в органах внутрішніх справ (в тому числі і у виправно-трудовій установі, підрозділах штатного дізнання та слідства), так і під час перебування на викладацькій роботі. Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є одним з перших за часи незалежності в Україні монографічних досліджень, в якому розглянуті криміналістичне значення інформації про властивості, ознаки та якості особи засудженого до позбавлення волі, джерела такої інформації та основні напрямки її використання при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі. Відповідно до визначених завдань дослідження у дисертації висвітлені наступні положення, висновки і методичні рекомендації, які в тій чи іншій мірі відрізняються новизною і на цій підставі виносяться на публічний захист:
- аналіз санкцій норм Особливої частини КК України 2001р. дає підстави вважати, що покарання у виді позбавлення волі було і продовжує залишатися одним з найбільш поширених видів кримінального покарання в Україні, що суттєво впливає на загальну кількість осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі; - дослідження (вивчення) особи засудженого до позбавлення волі є необхідною передумовою вирішення цілого комплексу завдань і може розглядатися в різних аспектах: в пенітенціарному, кримінально-правовому, кримінологічному, процесуальному та криміналістичному;
- сутність криміналістичного аспекту дослідження особи засудженого до позбавлення волі полягає у отриманні інформації про властивості, якості та ознаки особи засудженого до позбавлення волі, які мають значення для розкриття злочинів, вирішення ідентифікаційних, діагностичних, оперативно-розшукових і тактичних завдань розслідування злочинів, вчинених у місцях позбавлення волі, і їх профілактики; - аналіз норм чинного кримінально-процесуального законодавства свідчить, що підсудний набуває процесуального статусу засудженого з моменту проголошення обвинувального вироку; - під поняттям “особа засудженого до позбавлення волі” необхідно розуміти людину, яка вчинила злочин, відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду та характеризується неповторною сукупністю фізичних, психічних, соціальних та інших властивостей, ознак та якостей;
- серед розмаїття ознак і властивостей особи можна виділити окремі, які специфічно притаманні особі засудженого, що відбував покарання у місцях позбавлення волі; - в межах класифікації джерел криміналістично значущої інформації про особу засудженого на види (люди; речі; системи люди-речі) доцільно виділяти в залежності від підстав утворення (певного етапу діяльності засудженого) наступні їх підвиди: а) джерела інформації, утворення яких пов язано з діяльністю засудженого до вчинення злочину (що був підставою для засудження); б) джерела, утворення яких пов язано з вчиненням злочину, його розслідуванням і засудженням до покарання у виді позбавлення волі; в) джерела, утворення яких обумовлено відбуванням покарання засудженим в установі кримінально-виконавчої системи; г)джерела, утворення яких пов язано із вчиненням засудженим злочину в місцях позбавлення волі; - пропозиції із запровадження єдиного документа, який би передбачав послідовну фіксацію в ньому відомостей про особу винного, отриманих як на стадіях досудового розслідування та судового розгляду, так і на стадії виконання покарання у виді позбавлення волі, а також створення при службі спеціального обліку Державного департаменту України з питань виконання покарань автоматизованого банку даних про осіб, що були засуджені і відбували покарання в місцях позбавлення волі; - для вирішення ідентифікаційних завдань в процесі розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі пріоритетне значення має інформація про ознаки зовнішності засуджених, а окремі теоретичні питання вчення про криміналістичну ідентифікацію людини за ознаками зовнішності потребують подальшої розробки і вдосконалення; - ефективна реалізація тактичних завдань розслідування можлива тільки за умов вивчення та врахування слідчим психологічних особливостей, характерних для більшості засуджених, що перебувають в місцях позбавлення волі; фактори, що впливають на формування їх психологічних особливостей, доцільно класифікувати на об єктивні та суб єктивні;
- проведення слідчих дій за участю засуджених, які страждають на психічні аномалії, потребує своєчасного отримання та використання слідчим патопсихологічної інформації про особу засудженого. - пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного кримінального, кримінально-процесуального та виправно-трудового законодавства України.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Висновки і пропозиції, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для подальшого вдосконалення теоретичних положень криміналістичної техніки і криміналістичної методики розслідування злочинів, вчинених засудженими у виправно-трудових установах. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що пропозиції і рекомендації, зазначені в дисертації, доцільно використати:
- в процесі розкриття та розслідування злочинів, вчинених засудженими в місцях позбавлення волі; - для покращання організації оперативно-службової діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань при вирішенні завдань вивчення особи засудженого, вдосконалення існуючої системи обліків та профілактики злочинності;
- в процесі розслідування злочинів, вчинених особами, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі;
- у правотворчій діяльності – при підготовці нового та вдосконаленні чинного кримінального, кримінально-процесуального та виправно-трудового законодавства; - у навчальному процесі – при викладанні курсу криміналістики та її спецкурсів.
Окремі положення та висновки, сформульовані у дисертації, знайшли відображення у складових частинах підручника з криміналістики (Криміналістика: підручник /За ред. П.Д.Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – С. 236-258).
Розробки, підготовлені за матеріалами дисертаційного дослідження, впроваджені та використовуються в навчальному процесі кафедрою кримінально-правових дисциплін Інституту права МАУП. Низка пропозицій щодо вдосконалення документальних джерел інформації про особу засудженого до позбавлення волі, а також існуючої системи обліку засуджених направлена до Державного департаменту України з питань виконання покарань
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, що самостійно виконане автором. Особистим внеском здобувача є конкретні результати, викладені в дисертації, які він отримав на підставі дослідження теоретичного та емпіричного матеріалу, а також чинного законодавства. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданні кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів у сучасних умовах” (22-23.03. 2001 р., Київ, факультет підготовки слідчих та криміналістів Національної академії внутрішніх справ України), міжвузівському науково-практичному семінарі “Теоретико-правові засади реформи пенітенціарної системи України” (30.03. 2001р., Київ, Міжрегіональна академія управління персоналом), другій міжнародній науково-практичній конференції “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії” (23-25.05. 2001р., Вінниця, Вінницька філія Міжрегіональної академії управління персоналом), міжнародному науково-практичному семінарі “Автоматизація дактилоскопічних обліків органів внутрішніх справ України: проблеми та шляхи вдосконалення (28-29. 11. 2001р., Київ, ДНДЕКЦ МВС Украіни). Публікації. Автором за темою дисертації опубліковано вісім статей у фахових виданнях (з них п ять – одноособові), в тому числі: одна – у науковому журналі “Право України”, п ять – у збірниках наукових праць “Держава і право” інституту держави і права ім. Корецького НАН України, дві – у збірниках наукових праць “Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка (Юридичні науки)”. Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження та складається із вступу, двох розділів, що об єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 244 сторінкі, в тому числі список використаних джерел (344 найменування) на 27 сторінках, додатки на 41 сторінці.
|
