|
Актуальність теми дослідження. Найважливіша мета розбудови в Україні правової держави полягає в забезпеченні гарантій прав і свобод людини, в захисті її життя й здоров я, які в ст. 3 Конституції України визнаються найвищими соціальними цінностями. На це спрямована вся діяльність державних органів, у тому числі й правоохоронних. В процесі виконання цих конституційних вимог у державі зараз відбуваються значні перетворення. Між тим, поряд із позитивними змінами, мають місце дестабілізуючі явища в усіх сферах нашого суспільства. Одним із свідоцтв цього є наявність складних криміногенних обставин в тому числі і тих, що стосуються зниження цінності людського життя. Відмічається зростання кількості вбивств взагалі та вбивств при обтяжуючих обставинах (ст. 115 КК України). Структура особистості злочинців також зазнала суттєвих змін.
У зв язку з цим проблеми боротьби з убивствами в теперішній час набули підвищеної актуальності. Різні аспекти цієї складної багатогранної проблеми розглядались фахівцями в галузі кримінального права та кримінології, психології та психіатрії, у числі числі яких: Алексеєв А.І., Антонян Ю.М., Бажанов М.І., Бобков В.І., Бородін С.В., Герцензон О.А., Голіна В.В., Гульдан В.В., Гульман Б.Л., Даньшин І.М., Долгова А.І., Єнікеєв М.І., Жалінський А.Е., Закалюк А.П., Зелінський А.Ф., Ігнатов О.М., Карпець І.І., Коржанський М.Й., Корідзе З.В., Костенко О.М., Краснушкін Є.К., Кудрявцев В.М., Кузнецова Н.Ф., Литвак О.М., Лунєєв В.В., Матвійчук В.В., Мошак Г.Г., Панов М.І., Пітерцев С.К., Побігайло Е.П., Ратінов О.Р., Самовічев Є.Г., Слинько М.І., Снігерьов О.П., Сташис В.В., Шепітько В.Ю., Тацій В.Я., Яценко С.С. та ін.
Однак більшість їхніх наукових праць була виконана у 70-80 роки й раніше. Причому в багатьох з них особистості злочинця не приділялося достатньої уваги. Все вищезгадане обумовило обрання теми цього дисертаційного дослідження.
Зв язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема даного дисертаційного дослідження передбачена перспективним планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 1995-2000роки. Вона відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996р. № 837/96, а також Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000р. № 1376/2000.
Мета дослідження полягала в тому, щоб виявити рівень та динаміку умисних убивств у сучасних умовах та описати структуру особистості вбивць, які вчинили злочини, передбачені ст.115 КК України.
Задачі дослідження. На базі наукових положень і зібраних емпіричних даних за двома вищезгаданими напрямками сформулювати пропозиції щодо подальшої розробки теорії особистості злочинця-убивці та висловити практичні рекомендації з попередження суспільно небезпечних посягань на життя людей. Для цього в роботі була зроблена спроба: - всебічно вивчити філософські вчення про особу людини й висловити свої думки з приводу цього феномену;
- проаналізувати погляди на поняття особистості злочинця й, зокрема, особистості вбивці; - виявити соціально-демографічні ознаки, морально-психологічні особливості осіб, що вчиняють умисні вбивства при обтяжуючих обставинах; - розробити типологію умисних убивць;
- намітити шляхи використання відомостей про особу злочинців-убивць при розробці заходів попередження злочинів з їхнього боку.
Об єктом дослідження є кримінологічна характеристика умисних убивств, а предметом – поглиблене вивчення особи тих, хто вчиняє умисні вбивства при обтяжуючих обставинах.
Методи дослідження. Автор при написанні роботи використав наступні наукові методи: - історичний – при дослідженні розвитку філософської думки щодо проблеми особи взагалі; - порівняльно-правовий – при аналізі особистості всіх злочинців та особистості злочинця-вбивці зокрема;
- системно-структурний аналіз – при розробці типології злочинців-убивць;
- статистичні – при збиранні та первинній обробці інформації, отриманої зі статистичної звітності, архівних документів, масових опитувань;
- соціологічні – при збиранні та аналізі інформації про істотні та стійкі суспільні ознаки й соціально зумовлені біопсихологічні особливості злочинців-убивць; - психологічні – при проведенні тестування злочинців-убивць з метою вивчення властивостей, що послаблюють адаптивні можливості особи.
Емпірична база дослідження. Були використані роботи з філософії, соціології, психології, психіатрії, педагогіки та кримінального права. Для обґрунтування окремих положень, висновків та рекомендацій, які містяться в дисертації, було:
- узагальнено матеріали 410 архівних кримінальних справ, розглянутих судами Донецької, Луганської та Харківської областей в 1991-2000 рр., за якими було засуджено 527 злочинців;
- проведено опитування 400 засуджених за вбивство при обтяжуючих обставинах, що відбували покарання у ВТУ Луганській та Харківській областях, а також вивчені матеріали їхніх особистих справ;
- паралельно проведено вивчення контрольної групи в кількості 400 осіб;
- отримано інтерв ю у 90 співробітників ВТУ Луганської і Харківської областей, працюючих з засудженими досліджуваного виду. Використовувались також статистичні звіти МВС України, Міністерства юстиції України та Державного комітету статистики України.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в Україні комплексне системно-структурне дослідження особистості злочинців, які вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, на дисертаційному рівні проведено вперше. Зокрема, в роботі:
- з урахуванням сучасних досягнень різноманітних галузей науки поглиблені знання про феномен особистості злочинця взагалі й особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, зокрема;
- збагачена сучасними даними розгорнута кримінологічна характеристика особистісних властивостей та якостей убивць в історичному та динамічному аспектах (кількісно-якісні показники, структура особистості вбивці тощо);
- вперше серед злочинців-убивць проведено дослідження інстинктів, які домінують у свідомості та підсвідомості, за рахунок чого істотно поглиблено рівень вивчення особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах;
- на підставі кримінологічних критеріїв глибини антисуспільного спрямування особи та стійкості криміногенної мотивації, а також кримінально-правового критерію - ступеня участі суб єкта у вчиненні злочину, запропоновано нову типологію особистості злочинців, які вчинили вбивства з кваліфікуючою ознакою;
- структурні елементи авторської типології проаналізовано з точки зору особливостей, притаманних кожному з типів (підтипів) убивць;
- з урахуванням типологічних особливостей убивць досліджуваного виду висловлюється низка пропозицій щодо вдосконалення діяльності суб єктів попередження умисних вбивств взагалі і умисних вбивств при обтяжуючих обставинах зокрема.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені висновки та рекомендації можна використати:
- у науково-дослідних роботах – для подальшого розвитку та поглиблення знань про феномен злочинця-вбивці; - в практичній діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю; - в навчальному процесі при читанні лекцій з учбової дисципліни “Кримінологія”, її спецкурсів.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені в доповідях на науково-практичній конференції “Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» (Харків, 19 листопада 1997 р.), науково-практичній конференції «Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю» (Харків, 30 вересня 1999 р.), науково-практичній конференції «Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю» (Харків, 30 вересня 1999 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (Харків, 27 грудня 2000 р.), використовувались автором при проведенні практичних занять з кримінології та правової статистики.
Публікації. Основні положення даної роботи викладено в 5-х наукових статтях (три з яких опубліковано у фахових виданнях) та тезах трьох повідомлень на наукових конференціях.
Структура дисертації визначена її метою й завданням. Вона складається із вступу, п яти розділів, висновків, списку використаних джерел (294 найменувань) та десяти додатків. Безпосередній текст дисертації –179 сторінок.
| 
