|
Актуальність теми. Розширення цивільно-правових відносин між суб єктами господарської діяльності є невід ємною ознакою розвитку економіки України. Серед найбільш динамічних процесів, що відбуваються в галузі економіки, можна відзначити використання транспортних засобів. На сучасному етапі транспорт є розповсюдженим, невід ємним і важливим об єктом економічного та цивільного обігу. Ця обставина має особливе значення для дисертаційного дослідження: вказаний фактор соціально-економічного розвитку суспільства і конструктивна особливість, специфіка експлуатації та обслуговування транспортних засобів (як складних технічних пристроїв та джерел підвищеної небезпеки) викликали необхідність приділити особливу увагу правовому регулюванню оренди транспортних засобів.
У цивільному праві України за період існування держави відбулись значні зміни, пов язані із становленням ринкових відносин. Відповідні зміни в законодавстві України мають певний вплив і на розвиток інституту оренди транспортних засобів. Як наслідок зазначених факторів вперше у вітчизняній історії цивільного права в новому Цивільному кодексі України виділено вид договору оренди транспортних засобів, що має особливості в правовому регулюванні. Отже, в процесі вдосконалення правового регулювання транспортної сфери та розширення господарських зв язків виявилась актуальність договору оренди транспортних засобів, необхідність його більш детального законодавчого розгляду та системного наукового дослідження. Слід зауважити, що, не зважаючи на значний обсяг нормативного матеріалу, в правовому регулюванні оренди транспортних засобів існують певні недоліки. Навіть новий Цивільний кодекс не вирішує всіх проблем, і це обумовлено неповнотою понятійного апарату, недостатньою конкретизацією окремих правових норм. Що стосується окремих транспортних кодексів і статутів, у яких можуть бути відображені особливості оренди деяких видів транспортних засобів, то в даний час вони не містять у собі положень, що вказували б на специфіку оренди того або іншого виду транспортного засобу. Тому виникають певні труднощі у випадках локального договірного регулювання відносин конкретних сторін, що також викликає необхідність проведення ретельного аналізу діючого законодавства і розробки методики його застосування на практиці.
Вказані недоліки, як уявляється, зумовлені відсутністю спеціальних теоретичних досліджень і методичних розробок, необхідних для застосування в договірній практиці в галузі оренди транспортних засобів. Перша спроба провести комплексне науково-теоретичне дослідження інституту оренди транспортних засобів була здійснена Д.С.Левенсоном в 1969 році у роботі “Договор аренды транспортних средств”[73]1, в якій розкриваються питання укладення, змісту та розірвання зазначеного договору. Вчені, досліджуючи окремі аспекти договору оренди транспортних засобів, присвятили свої наукові праці питанням оренди деяких видів транспортних засобів (Асеановський Г.Б., Баронов А.М., Смирнов В.Т., Гришин О.М., Єгоров К.Ф., Кабатова Є.В., Калачова С.О., Калпін А.Г., Ляндерс В.Б., Маковський А.М., Первушина А.П., Полянська Г.Н., Прилуцький Л.Н., Фархтдинов Я.Ф., Ходунов М.Є., Хоменко В.М.). У дисертації також акумулюється інший науковий матеріал, який став її дослідницькою основою та посприяв збереженню послідовності у розвитку правової науки – це праці Шершеневича Г.Ф., Мейєра Д.І., Агаркова М.М., Алексєєва С.С., Суханова Є.О., Брагинського М.І., Братуся С.М., Вітрянського В.В., Гєнкіна Д.М., Іоффе О.С., Калмикова Ю.Х., Красавчикова О.О., Новицького І.Б., Тархова В.А., Толстого Ю.К., Халфіної Р.О. та деяких інших авторів.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на 1995-2000 рр. (додаток №2 до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 р., протокол №4км/2) та Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996 – 2001 роки, затверджених вченою радою 5 січня 1996 року, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2006 рр., затверджених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року (протокол №8).
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є висвітлення проблем та розробка рекомендацій щодо вдосконалення відповідної законодавчої бази на підставі всебічного комплексного аналізу правових відносин оренди транспортних засобів та дослідження їх нормативно-правового регулювання з урахуванням сучасного законодавства України та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних конкретних завдань:
- виявити межі правового регулювання відносин оренди транспортних засобів;
- проаналізувати поняття й зміст договору оренди транспортних засобів та відмежувати від суміжних договорів (перевезення, підряду, лізингу, схову та ін.);
- визначити поняття та ознаки предмета вказаного договору;
- виявити можливих суб єктів цих правових відносин та спеціальні вимоги, що ставляться до них як учасників договору оренди транспортних засобів;
- визначити правовий статус екіпажу та його керівника за договором оренди транспортних засобів з наданням послуг по управлінню та технічній експлуатації;
- провести порівняльну характеристику прав та обов язків сторін за договором оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу;
- дослідити особливості відповідальності сторін у вказаних видах договору оренди транспортних засобів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства України, в тому числі розробити примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Об єктом дослідження є договір оренди транспортних засобів як правовідносини (його поняття, юридична природа, порядок укладення, структура і зміст, відповідальність сторін).
Предметом дослідження є система нормативних актів, що регулюють правовідносини, які виникають при оренді транспортних засобів, судова практика та договори оренди транспортних засобів окремих підприємств та організацій.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, прийняті в юридичній науці в цілому і в науці цивільного права зокрема. У процесі роботи автором було використано: метод системного аналізу досліджуваних у їх взаємозв язку правовідносин, порівняльно-правовий, який застосовувався для вивчення позитивного правотворчого досвіду, зокрема Російської Федерації, у досліджуваній сфері правового регулювання, та інші загальнонаукові та спеціальні методи. У роботі також використовувались методи соціології: вивчення актів судової практики, збір та аналіз матеріалів правозастосування, обговорення проблем інституту оренди транспортних засобів з юристами м.Харкова та м.Бєлгорода. Нормативною базою дослідження є Конституція України, цивільне законодавство та інші нормативно-правові акти. Емпіричною базою дослідження стали матеріали оприлюдненої судової практики та цивільних справ, розглянутих господарським судом Харківської області, з питань оренди транспортних засобів, використані автором під кутом зору дисертаційного дослідження для формування наукових положень та висновків дисертації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим цивільно-правовим дослідженням інституту оренди транспортних засобів з початку соціально-економічних реформ і становлення ринкової економіки в Україні та формування нового по суті законодавства.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:
- важливість закріплення положень про оренду транспортних засобів та виділення їх в окремому параграфі нового Цивільного кодексу не викликає сумнівів. Відсутність таких норм у транспортних кодексах та статутах є суттєвим недоліком, що негативно впливає на регулювання орендних відносин;
- правова природа договору оренди транспортних засобів з екіпажем не суперечить правовій сутності цивільно-правового інституту оренди. Надання послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації - особливість цього договору, що надає певної юридичної специфіки його змісту;
- правове регулювання виділених у новому Цивільному кодексі виключно тільки двох видів договору оренди транспортних засобів (залежно від наявності або відсутності послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації) при відсутності загальних положень про оренду транспортних засобів обмежує потенційно можливе сполучення умов даного договору;
- на підставі аналізу й характеристики предмета договору оренди транспортних засобів проведено розмежування понять “перевізні засоби”, “засоби транспорту” та “транспортні засоби”. Визначена актуальність цивільно-правового поняття транспортного засобу та необхідність його включення до Цивільного кодексу України. Зазначається, що предметом договору оренди транспортних засобів можуть бути також пристрої, не обладнані двигуном і призначені для руху в складі з механічними транспортними засобами. При цьому не може бути предметом договору оренди трубопровідний транспорт, зважаючи на особливості технічного устрою та специфічний характер його використання;
- орендарем за договором оренди транспортних засобів повинна бути особа, яка зареєстрована як суб єкт підприємницької діяльності. Враховуючи визначення оренди за Законом України “Про оренду державного і комунального майна” в редакції від 14.03.1995р., можна зробити висновок, що для орендаря отримання транспортного засобу у користування відбувається з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності. Тобто, не може бути договором оренди такий договір, за яким транспортний засіб отримується для задоволення побутових потреб;
- моментом закінчення дії договору оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу є не момент передачі орендованого транспортного засобу орендодавцю, а момент закінчення вказаного у договорі строку. Для відновлення договірних відносин оренди транспортних засобів необхідна не пролонгація, а навіть при збереженні попередніх умов, укладення нового договору з обов язковим уточненням або можливим включенням до нього нових умов;
- є неприпустимою заміна договору оренди транспортних засобів укладенням трудового контракту або наданням доручення при передачі у користування та володіння автотранспортного засобу. Відповідним чином вирішується завдання зберігання орендованого транспортного засобу, контролю за його належною технічною та комерційною експлуатацією, але така практика є викривленням цивільно-правового регулювання відповідних відносин та вимагає закріплення загальної імперативної норми, що передбачає можливість орендодавця здійснювати контроль за збереженням та належним використанням транспортного засобу орендарем;
- необхідно зазначити в договорі те місце передачі предмету договору, яке могло б сприяти завдяки своїм технічним та функціональним характеристикам перевірці показників рівня експлуатаційного стану транспортного засобу, відповідності його стану реальним перевірочним та випробувальним показникам;
- детальний експлуатаційний стан транспортного засобу в багатьох випадках у договорах оренди та в актах прийому-передачі транспортного засобу не зазначається. Це пояснюється фактичною неможливістю його опису на момент передачі орендарю. Слід для кожної транспортної галузі визначити єдині нормативно-правові критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу, які б утворили системні, науково обґрунтовані показники, та попередили б суперечки між сторонами;
- слід доповнити новий Цивільний кодекс нормою про межі використання транспортного засобу. Орендар має право від свого імені укладати договори перевезення та інші договори, дотримуючись призначення відповідного транспортного засобу, якщо договором не встановлено обмеження або розширення його права щодо цільової експлуатації, при додержанні загальних нормативно-правових обмежень та правил безпеки транспортного руху. Крім того, орендарю бажано в договорі оренди закріпити за собою право отримувати від орендодавця консультаційну допомогу щодо технічного обслуговування та експлуатації транспортного засобу;
- за договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець не тільки повинен відшкодувати збитки в разі пошкодження транспортного засобу з вини екіпажу, але й нести відповідальність перед орендарем за неналежне виконання своїх обов язків екіпажем, що призвело до збільшення витрат при експлуатації орендованого транспортного засобу;
- орендарю рекомендується при укладенні договору страхування транспортного засобу зазначати особою, яка отримує відшкодування шкоди, орендодавця як особу, що безпосередньо несе ризик втрати або пошкодження майна. Результатом цього дослідження стали розроблені примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати мають певне значення для науки цивільного права і можуть бути використані для подальшого наукового дослідження відносин за договором оренди транспортних засобів та інших суміжних договорів. Практична значимість полягає в тому, що результати наукового дослідження можуть бути враховані в процесі поточної законодавчої практики з метою усунення виявлених прогалин та недоліків, зокрема, при формуванні та вдосконаленні галузевих транспортних кодексів та статутів, а також у судовій практиці. Основні положення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсу “Цивільне право”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, одним із перших в Україні спеціальних досліджень сутності та правової природи договору оренди транспортних засобів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ та використовувались у навчальному процесі під час проведення практичних та семінарських занять з курсу “Цивільне право”. Результати дослідження доповідались автором на зборах суддів господарського суду Харківської області.
Окремі положення обговорювались на всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України” присвячена 50-річчю наукової, педагогічної та громадської діяльності професора О.А.Пушкіна (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 1999р.); “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності” (Донецький інститут внутрішніх справ, березень 2000р.); “Актуальные проблемы предпринимательской деятельности на региональном уровне” (Бєлгородський юридичний інститут МВС РФ, 16 березня 2000р.); конференція ад юнктів та магістрантів Національного університету внутрішніх справ (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 14 квітня 2000р.); Міжвузівська науково-практична конференція, присвячена світлій пам яті професора О.А.Пушкіна “Проблеми цивільного права” (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2001р.).
Наукові публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у семи наукових статтях, п ять з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел.
| 
