|
Прийняття 5 квітня 2001 р. Нового Кримінального Кодексу України ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем вчення про злочин з метою виробки науково обґрунтованих рекомендацій для правильного його застосування, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв язку з цим безсумнівну актуальність набуває розробка питань, які пов язані із вивченням різних за конструкцією складів злочинів, передбачених у КК, особливо тих одиничних злочинів, які ускладнені за своїм змістом. Традиційно (до середини вісімдесятих років) при розгляді цього питання виділялися лише три види таких одиничних злочинів: триваючі, продовжувані і складені. Але вже останнім часом до їхнього числа приєднали і злочини з похідними наслідками, часто іменовані в літературі як “злочини, кваліфіковані за наслідками”, “злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків” чи “злочини, що кваліфікуються за наявністю додаткових тяжких наслідків”. До них відносяться, наприклад: такі злочинні діяння як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч.4 ст.152), умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194), захоплення чи утримання заручника, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 147), тощо, усього – 29 складів. Так, Б. М. Леонтьєв, А. В. Наумов, Н. О. Ниркова і І. М. Тяжкова зазначають, що ці злочинні діяння є самостійним видом одиничних злочинів. Однак їхню юридичну природу дотепер ще не вдавалося точно визначити. Заслуговує на увагу думка М. І. Бажанова, який відзначив низку особливостей таких злочинів, зазначивши, що в них завжди мають місце два наслідки – основний (проміжний) і додатковий (похідний), і вони (ці наслідки) настають хронологічно, послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння.
Питання про природу і види одиничних злочинів у певній мірі висвітлювалися в докторських і кандидатських дисертаціях, монографіях, навчальних посібниках і навчальній літературі. Зокрема, А. Н. Трайнін, даючи характеристику особливостей одиничних злочинів, точно зазначив, що “мовне вираження законодавчої думки в них ускладнене привідними моментами”. Однак, якщо продовжувані злочини докладно висвітлені в кандидатській дисертації О. М. Ораздурдиєва, а у нас в Україні - в роботі П. Г. Кривошеєва, складені делікти досліджені в кандидатській дисертації І. О. Зінченко, то зазначені злочини з похідними наслідками будь-якому самостійному дослідженню ще взагалі не піддавалися. І це, незважаючи на те, що існує явна тенденція до збільшення числа таких складів злочинів у кримінальному законодавстві (у новому КК України їх міститься 29, у той час як у КК України 1960 р. за станом на 1 вересня 2001 р. містилося 18, а на момент його прийняття було лише 8 злочинів даного виду). Разом з тим, деякі кроки все ж таки, у цьому напрямку були зроблені. Так, А. В. Наумов, Ю. І. Ляпунов, І. О. Зінченко, досліджуючи складені делікти, торкалися деяких особливостей кваліфікації зазначених діянь, а в підручниках і монографіях питання, пов язані із злочинами з похідними наслідками, розглядалися і у зв язку з висвітленням інших проблем: множинності злочинів (М. І. Бажанов, В. П. Малков, О. С. Никифоров, О. М. Яковлєв та ін.), злочинних наслідків (Н. Ф. Кузнєцова), способу здійснення злочину (Н. І. Панов), складної (подвійної) форми вини (А. О. Пінаєв, О. Д. Горбуза, Б. М. Леонтьєв і І. М. Тяжкова, тощо), кваліфікації злочинів (В. М. Кудрявцев, В. О. Навроцький).
Наявні в літературі різні погляди на юридичну і соціальну природу одиничних злочинів з похідними наслідками, неоднозначне тлумачення їх ознак, відсутність єдиної термінології для визначення цих діянь в теорії, дискусійний характер застосування на практиці багатьох питань, пов язаних з їх кваліфікацією, є достатніми аргументами на користь необхідності самостійного теоретичного дослідження цих злочинів. Вивчення зазначених деліктів знаходиться на межі відразу декількох великих проблем: а) вчення про одиничний злочин як структурний елемент множинності; б) визначення законодавчих прийомів (способів) конструювання складів злочинів; в) кваліфікації злочинів. Усе це і визначило тему даної дисертації, її структуру, розміщення матеріалу, прийоми і методи, що використувані в даній роботі. Автор усвідомлює, що висвітлити всі питання, пов язані із злочинами з похідними наслідками в межах однієї роботи неможливо, тому в ній поставлені і розглянуті лише основні моменти, що вважаються найбільш важливими і мають принципове значення для з ясування сутності даних діянь, їхнього місця серед одиничних ускладнених злочинів, особливостей об єктивних і суб єктивних ознак, тобто ті питання, котрі взагалі не вирішені, або носять дискусійний характер.
Вивчення злочинів з похідними наслідками доцільно почати з визначення їхнього кола, виділення і дослідження юридичних ознак і відмежування їх від інших суміжних понять. Чіткість у вирішенні цього питання дуже важлива, тому з ясування змісту основних ознак злочинів з похідними наслідками та їх впливу на кваліфікацію має важливе значення як для науки кримінального права, так і для судово-слідчої і правотворчої практики. Крім того, для більш глибокого розуміння сутності даних діянь варто розглянути деякі питання їхньої соціальної і юридичної обумовленості, виявити причини, що спонукають законодавця конструювати в тих чи інших випадках дані ускладнені склади злочинів. Важливе значення має і питання про особливості їхніх об єктивних і суб єктивних ознак, тому що це дозволяє показати їх з різних сторін, повніше пізнати характер даних правових явищ, відстежити правила їхньої кваліфікації. Правильність теоретичних висновків варто перевірити на практиці. Тому важливим етапом даного дослідження є з ясування питань, які пов язані з особливістю кваліфікації злочинів з похідними наслідками. Звичайно, усе коло проблем кваліфікації таких діянь розглянути неможливо, адже вони “розкидані” по різних розділах Особливої частини Кримінального кодексу, не усі з них однаково часто зустрічаються й у судовій практиці. У цьому зв язку автор вважав за доцільне обрати для аналізу найбільш поширені випадки і показати на їхньому прикладі типові помилки й труднощі, що виникають при кваліфікації таких злочинів, а також запропонував шляхи вирішення спірних питань.
З кола проблем, що стосуються деліктів даного виду, в роботі свідомо не розглядаються особливості їхньої караності, оскільки стосовно цих злочинів в цілому важко знайти і виділити будь-які загальні, характерні риси, властиві застосуванню за них покарання. Щодо кожного конкретного складу злочину з похідними наслідками такі особливості, безумовно, існують, але оскільки в дисертації ці діяння розглядаються в комплексі, як самостійний вид одиничних ускладнених злочинів, тобто як єдине кримінально-правове явище, розгляд питань призначення покарання в даному контексті, на думку автора, є недоцільним. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” № 0186.0.07 0883, розрахованої на 1996-2001 роки.
Мета і задачі дослідження полягають у вирішенні загальних питань кримінально-правової характеристики злочинів з похідними наслідками, їхньої кваліфікації, а також у виділенні їх істотних ознак з метою правильного застосування кримінального закону. Об єктом дослідження є склади злочинів з похідними наслідками як самостійний вид одиничних ускладнених злочинів. Предмет дослідження утворюють суттєві ознаки злочинів з похідними наслідками: особливості їхнього об єкта, об єктивної сторони, а так само суб єкта і суб єктивної сторони.
Методи дослідження, використані в дисертації:
- історико-правовий - при дослідженні та аналізі злочинів з похідними наслідками на різних історичних етапах формування кримінального законодавства;
- порівняльно-правовий - при аналізі різних груп злочинів, що характеризуються настанням похідних наслідків, та їх відмежуванні від суміжних понять;
- метод тлумачення права - при з ясуванні та роз ясненні особливостей об єктивних та суб єктивних ознак, притаманних злочинам цього виду; діалектичний метод - при розгляді соціальної та юридичної обумовленості аналізованих одиничних деліктів, які в процесі розвитку кримінального законодавства зазнавали деяких змін.
Дисертантом вибірково вивчено більше ста кримінальних справ, розглянутих судами м. Києва і Харківської області, а також понад двохсот касаційних і наглядових рішень вищих судових інстанцій (за період з 1956 по 2001 роки), опублікованих у різних джерелах.
Наукова новизна отриманих результатів. Робота є першим як в Україні, так і на території СНД комплексним дослідженням злочинів з похідними наслідками.
Наукова новизна проявляється в наступному:
1. Вперше сформульовано критерії, що дозволяють виділити дану групу діянь як окремий вид одиничних злочинів, головною ознакою яких є наявність у них проміжного і похідного наслідків.
2. Вперше запропоновано нову термінологію для позначення деліктів розглянутого виду: “злочини з похідними наслідками”, яка заснована на особливостях їх правової природи: наявність проміжного наслідку в них є істотною ознакою цих діянь, і цей проміжний наслідок потім породжує похідний наслідок.
3. Наводяться додаткові аргументи про наявність у злочинах, що розглядаються, двох об єктів - основного і додаткового. Вперше обґрунтовується, що в даних злочинах додатковий об єкт завжди є обов язковим. У диспозиціях статей, в яких сформульовані склади злочинів з похідними наслідками, вказується як один з таких об єктів, так і декілька, кожному з них шкода може бути заподіяна одночасно. У цьому зв язку зазначені злочини можуть бути або двооб єктними, або поліоб єктними. По-новому вирішено питання про причинний зв язок в одиничних ускладнених злочинах даного виду. Через специфіку їхньої конструкції існує необхідність окремого встановлення причинного зв язку до кожного із наслідків: до проміжного і до похідного.
4. Вперше обґрунтований погляд на те, що визначальною умовою для встановлення причинного зв язку в злочинах з похідними наслідками є саме проміжний наслідок, який створює реальну загрозу настання наслідку похідного.
5. Вперше визначено вплив "привхідних сил" між проміжним і похідним наслідками на розвиток причинного зв язку в злочинах даного виду.
6. Розвинене положення, що суб єктивна сторона злочинів з похідними наслідками щодо діяння і проміжного наслідку припускає тільки умисну форму вини. Крім цього, доведено, що при характеристиці психічного відношення особи до похідних наслідків у багатьох випадках принципове значення мають встановлення способу здійснення діяння, а так само рівня знань і досвіду, якими володіє суб єкт.
7. Вперше обгрунтовані різні комбінації умислу та необережності у злочинах, що розглядаються, стосовно похідних наслідків: 1) об єднання в межах одного делікту тільки умисного і необережного злочинів (умисел + необережність), тобто наявність подвійної форми вини; 2) можливість вчинення такого злочину як в межах подвійної форми вини, так і в межах однієї – умисної форми вини (умисел + умисел).
8. Наведені додаткові аргументи щодо доцільності використання запропонованого раніше в літературі, але не отримавшого достатнього поширення, терміну "злочин з комбінованою формою вини", який охоплює собою делікти з альтернативними похідними наслідками, до одних із яких психічне відношення особи може характеризуватися умисною формою вини, а до інших - необережною (умисел + умисел + необережність).
9. Запропонована модель кримінально-правової норми про відповідальність особи, яка вчинила злочин з похідними наслідками.
Нормативну базу дисертації склали: Конституція України і Кримінальний кодекс України 2001 року, міжнародно-правові акти (конвенції, пакти), що визначають політику європейських держав і країн СНД у сфері боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти інших галузей права.
Практична значимість роботи полягає в тому, що сформульовані в ній положення і висновки можуть бути використані: у науково-дослідній роботі - як методологічна основа при більш поглибленій розробці різних видів одиничних ускладнених злочинів; навчальному процесі - при викладенні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених загальним проблемам інституту множинності злочинів; правозастосовчій практиці - при кваліфікації конкретних видів злочинів з похідними наслідками.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (27 грудня 2000 року) та на науковій конференції молодих вчених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (30 червня 2001 року), а також були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослав Мудрого та науково-практичних семінарах, що проводились протягом 2000 - 2001 років.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 3 статті і 2 тез виступів на науково–практичних конференціях. Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновку, де послідовно розглядаються проблеми, пов язані з одиничними злочинами з похідними наслідками. При підготовці даної роботи використано більше трьохсот першоджерел (монографій, статей, коментарів, навчальних посібників і т.д.). Повний обсяг дисертації складає 177 сторінок.
Дисертація виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.
Законодавство і література використані за станом на 1 вересня 2001 р.
|
