|
Актуальність теми. Формування нової системи трудових відносин на засадах со-ціального партнерства і створення відповідного правового механізму їх регулювання є необхідною і важливою складовою ринкових перетворень. В умовах ринкової трансфо-рмації економіки суспільні відносини у сфері праці наповнюються новим змістом, змі-нюється їхній характер за рахунок посилення колективних засад. З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні зв язки між працівниками і робо-тодавцями (їхніми представниками) у процесі трудової діяльності не лише в межах під-приємства (установи, організації), а й на інших рівнях — регіон, галузь, держава. Роз-ширюється коло суб єктів цих відносин, у зв язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу.
Під впливом сучасних соціально-економічних чинників змінюється предмет, сфе-ра дії трудового права, галузевий режим правового регулювання, система, з являються інституційні новації. Деякі усталені поняття в науці трудового права потребують ново-го підходу та відповідного теоретичного обґрунтування передусім з позицій забезпе-чення, охорони та захисту прав і свобод людини у сфері праці.
Останніми роками наука трудового права збагатилася змістовними працями відо-мих українських вчених, докторів юридичних наук В.С. Венедиктова, Р.І. Кондратьєва, А.Р. Мацюка, Л.І. Лазор, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, кандидатів юридичних наук О.Т. Барабаша, Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, С.В. Дріжчаної, П.І. Жигалкіна, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, М.П. Стадника, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян та ін., які дослі-джують проблеми правового регулювання трудових відносин в умовах становлення со-ціально орієнтованої ринкової економіки. У сучасній правовій літературі визнається існування колективних трудових відносин у предметі трудового права. Проте науці трудового права бракує ґрунтовних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання колективних відносин, соціального партнерства у сфері праці, юридичного забезпечення колективних трудових прав, впливу міжнарод-ного та європейського трудового права на сучасне трудове право України.
Необхідно визначити поняття, правову природу, ознаки колективних відносин у сфері праці, дослідити їх види, структуру, місце в предметі трудового права, співвід-ношення з індивідуальними трудовими відносинами.
У вітчизняній юридичній літературі ще не дістали належного висвітлення про-блеми соціального партнерства у сфері праці: його поняття, принципи, організаційно-правові форми, система соціально-партнерських угод, їхній зміст та ін. Із розвитком соціального партнерства актуалізувалася проблема представництва у трудових право-відносинах, яка також потребує відповідного теоретичного обґрунтування.
Формування ринкових відносин супроводжується масовим порушенням трудових прав працівників, зростанням безробіття, зниженням рівня грошових доходів населен-ня. Проблема забезпечення надійного захисту трудових прав працівників надзвичайно загострилась, а відтак необхідно визначитися з формами і засобами цих прав, зі змістом нового інституту в системі трудового права – захист трудових прав працівників.
Колективні відносини у сфері праці пов язані з реалізацією їх суб єктами колекти-вних трудових прав, зокрема права на свободу об єднання, права на ведення перегово-рів і укладення колективних договорів, угод, права на участь в управлінні підприємст-вом (установою, організацією) та ін. З ясування змісту, принципів, меж здійснення цих та інших колективних трудових прав є актуальним і необхідним у контексті проблеми забезпечення прав людини у сфері праці.
Оскільки в сучасних умовах держава неспроможна повною мірою забезпечити соціально-економічні права людини праці, посилюється захисна функція профспілок та інших представницьких організацій трудящих. Профспілки докладають значних зусиль до залучення нових членів до своїх лав і намагаються пристосовуватися до соціальних та економічних змін, які потребують вироблення нових форм участі трудящих у пред-ставницьких організаціях. Необхідно чітко визначити роль, функції, завдання, повно-важення та форми діяльності організацій трудящих і роботодавців у нових соціально-економічних умовах, перспективи подальшого існування.
Процес створення законодавчої бази ринкових перетворень у соціально-трудовій сфері, що виявляється у прийнятті нових нормативно-правових актів, внесенні змін і доповнень у чинне законодавство про працю зі спробою пристосувати його до сучасних суспільних і економічних відносин, відбувається з урахуванням міжнародних стандар-тів праці, досвіду постсоціалістичних країн та країн з розвинутою ринковою економі-кою.
У період всесвітньої уваги до проблеми захисту прав людини, глобалізації світо-вого господарства, уніфікації національних економік, розширення міжнародних зв яз-ків, усвідомлення державами необхідності сумісного вирішення важливих проблем сьо-годення і визначення перспектив подальшого розвитку посилюється "міжнародний ви-мір" будь-якої галузі національного права, в тому числі трудового. У зв язку з цим зро-стають роль і значення міжнародних трудових стандартів як універсальних, закріпле-них, зокрема, в актах Організації Об єднаних Націй (ООН), Міжнародної організації праці (МОП), так і регіональних — актах Ради Європи, Європейського Союзу, Спів-дружності Незалежних Держав (СНД). Для належного юридичного забезпечення колек-тивних трудових прав необхідно здійснити порівняльно-правовий аналіз міжнародних стандартів та законодавства України в цій сфері. У роботі аналізується ефективність чинного колективного трудового законодавства України, його відповідність принципам МОП, проголошеним у Конвенції №87 про свободу асоціації та захист права на органі-зацію, Конвенції №98 про право на організацію та на ведення колективних переговорів та інших актах МОП, що регулюють колективні трудові відносини, трудовим стандар-там Ради Європи та Європейського Союзу; вносяться конкретні пропозиції з його удо-сконалення.
У країнах Центральної і Східної Європи, які здійснюють перехід до ринкової еко-номіки, триває широкомасштабне реформування трудового законодавства з рецепуван-ням багатьох положень законодавчих актів країн з соціально орієнтованою ринковою економікою (насамперед ФРН, Франції), загальновизнаних норм про права людини, міжнародних трудових стандартів. Особлива увага надається європейським трудовим стандартам, закріпленим в актах Ради Європи, Європейського Союзу. Кодифікація тру-дового законодавства відбулась в Угорщині, де у 1992 році був прийнятий новий Тру-довий кодекс. Серед країн СНД нові трудові кодекси прийняті у Білорусі (1999 р.), Ка-захстані (у 1999 році був прийнятий невеликий за обсягом (109 статей) кодифікаційний акт “Закон про працю в Республіці Казахстан, який замінив Кодекс законів про працю Казахської СРСР 1972 р.), Таджикистані, Киргизстані (1997 р.), в Азербайджанській Республіці (1999 р.), Туркменістані (1993 р.), Узбекистані (1995 р.). Найближчим часом очікується проведення кодифікації трудового законодавства в деяких інших країнах СНД. 5 липня 2001 року прийнятий у першому читанні Узгоджений проект нового Трудового кодексу Російської Федерації.
Хоча постсоціалістичні країни йдуть шляхом змін з різною швидкістю, ставлять перед собою дещо різні цілі, їх багато що об єднує в минулому, перед ними виникають однакові проблеми. Вивчення досвіду реформування трудового законодавства в інших постсоціалістичних країнах (зокрема, досвіду законодавчого регулювання колективних трудових відносин, соціального партнерства у сфері праці) допоможе знайти відповідні рішення та розширити діапазон можливих підходів до вирішення проблем розвитку на-ціонального законодавства.
Серйозні зміни відбуваються у розвитку трудового права країн із розвинутою ри-нковою економікою. "Оновлюється, збагачується його нормативна основа; зміщуються кут аналізу, акценти; виникають нові напрямки правового регулювання; модифікують-ся структура, співвідношення різних інститутів і підінститутів; переосмислюються тра-диційні поняття і конструкції. Все це результат триваючих радикальних змін соціальної сфери в цих країнах, які вже вступили чи поступово вступають у посткапіталістичну (постіндустріальну) епоху" [ ]. Нові методи виробництва і комунікації, зростаюча кон-куренція та глобалізація світової економіки, нові підходи до розвитку людських ресур-сів викликають чимало питань у регулюванні трудових відносин. Зокрема, виникають питання щодо ефективності дво- чи тристоронніх колективних трудових відносин. "Чи є майбутнє у двосторонніх чи трихсторонніх угод типу тих, які мали місце у 60-ті та 70-ті роки, коли промислово розвинуті країни були більш занепокоєні створенням і стабі-льністю робочих місць, ніж умовами життя й праці? Чи залишаються ще дійовими ко-лективні переговори та інші методи, які застосовувались до цього часу? Чи слід адапту-вати їх або необхідні нові підходи?" [ ]. Характерною рисою сучасного трудового пра-ва залишається його динамічність, нестабільність, яка виявляється у досить частих змі-нах законодавства про працю [ ]. Триває пошук ефективних моделей правового регу-лювання колективних трудових відносин.
Вищезазначене зумовлює необхідність комплексного дослідження проблеми ко-лективних відносин у сфері праці з метою теоретичного обґрунтування пропозицій для підвищення ефективності чинного трудового законодавства і практики його застосу-вання.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практи-чні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин досліджувались у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення „Проблеми розвитку правового регулювання трудових відно-син, соціального страхування та пенсійного забезпечення в Україні” на 1998-2000 роки та „Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні” на 2001-2005 роки, які є складо-вими відповідно плану науково-дослідної роботи Одеської державної юридичної ака-демії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин” на 1998-2000 роки та плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101V001195).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення колективних відно-син як складової предмету сучасного трудового права України, обгрунтування їхньої трудоправової природи, дослідження видів, структури, співвідношення з соціально-партнерськими відносинами у сфері праці, здійснення порівняльно-правового аналізу міжнародних стандартів колективних трудових прав та актів національного трудового законодавства, вироблення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо його удоско-налення, спрямованих на більш повне утвердження і забезпечення прав людини у сфері праці. Для досягнення поставленої мети дослідження вважаємо за необхідне вирішення таких завдань:
аналіз системи суспільних відносин у сфері найманої праці та їх правового опосе-редкування, визначення місця колективних відносин у предметі трудового права;
здійснення системно-структурного аналізу колективних трудових правовідносин; з ясування їх особливостей, співвідношення з індивідуальними трудовими правовідно-синами;
аналіз правового статусу профспілок і організацій роботодавців як суб єктів коле-ктивних трудових правовідносин;
дослідження теоретичних питань соціального партнерства у сфері праці;
визначення ролі трудового права у забезпеченні прав людини у сфері праці і об-грунтування об єктивної необхідності зміщення акцентів з виробничих інтересів на ви-знання, дотримання і захист трудових прав;
характеристика юридичного механізму захисту трудових прав працівників в умо-вах ринкових відносин;
дослідження змісту та принципів реалізації колективних трудових прав з ураху-ванням міжнародних всесвітніх та європейських стандартів;
визначення місця норм, які регулюють колективні трудові відносини, у системі трудового права та моделі правового регулювання колективних трудових відносин на-ціональним законодавством з урахуванням позитивного досвіду країн з розвинутою ри-нковою економікою та країн, які перебувають на перехідному етапі;
аналіз ефективності колективного трудового законодавства України та окреслення шляхів його подальшого розвитку і вдосконалення. Об єктом дослідження є сучасна система колективних відносин у сфері праці, механізм соціального партнерства між ро-ботодавцями, працівниками і державою, міжнародні стандарти колективних трудових прав, чинне трудове законодавство України, яке регулює діяльність профспілок, органі-зацій роботодавців, ведення колективних переговорів, укладення колективних догово-рів і угод, вирішення колективних трудових спорів.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулю-вання колективних відносин у сфері праці, соціально-партнерських відносин, юридич-ного забезпечення колективних трудових прав під кутом зору всесвітніх універсальних і європейських трудових стандартів. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, зв язку між собою і з суспільством, ви-являти закономірності та тенденції розвитку системи колективних відносин у сфері праці. Для досягення мети і виконання завдань дослідження у роботі були використані також спеціальні наукові методи системного, історичного, структурно-функціонального та нормативно-порівняльного аналізу. Історичний метод використо-вувся для розкриття генезису колективних трудових відносин; системно-функціональний – для дослідження їх особливостей, структури, місця у предметі тру-дового права. У роботі над проблемами, що увійшли до кола дисертаційного дослі-дження, широко застосовувався метод нормативно-порівняльного аналізу, зокрема, при вивченні прогресивного досвіду правового опосередкування колективних трудових відносин країн із розвиненою ринковою економікою, а також країн, які здійснюють пе-рехід до ринку (постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, держав-учасниць СНД), міжнародних стандартів колективних трудових прав.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним до-слідженням теоретичних та практичних проблем правового регулювання колективних відносин у сфері праці в умовах ринкової економіки.
Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні та формулюванні ряду но-вих концептуальних у теоретичному плані та практично важливих положень, що сто-суються правового регулювання колективних відносин, соціального партнерства у сфе-рі праці, юридичного забезпечення колективних трудових прав, міжнародно-правового регулювання праці, з позицій забезпечення, охорони і захисту трудових прав і свобод. У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають науко-ву новизну:
уточнено основні завдання сучасного трудового права, проаналізовано зміни у змісті і співвідношенні основних принципів, галузевих функцій в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки; визначено поняття, види колективних тру-дових правовідносин, в основу яких покладено реалізацію працівниками, роботодавця-ми (їх представниками) колективних трудових прав;
досліджено структуру колективних трудових правовідносин, при цьому особливу увагу приділено суб єктному складу цих відносин (статусу трудових колективів, проф-спілок, організацій роботодавців);
обґрунтовано формування нових інститутів у системі трудового права – інституту соціального партнерства у сфері праці та інституту захисту трудових прав працівників; визначено їхній зміст; досліджено роль, функції, завдання, повноваження та форми дія-льності організацій працівників у нових соціально-економічних умовах, перспективи подальшого існування; уперше в науці трудового права розглянуто правовий статус ор-ганізацій роботодавців як суб єктів трудового права і колективних трудових правовід-носин;
визначено поняття, принципи, організаційно-правові форми соціального партнер-ства у сфері праці;
проаналізовано систему соціально-партнерських угод, їхній зміст, роль, ефектив-ність дії; з ясовано природу, зміст та принципи реалізації колективних прав: права працівників і роботодавців на свободу об єднання; права працівників на участь в управлінні підприємством (установою, організацією); права на колективні переговори та укладення колективних договорів і угод; права працівників на інформацію і консуль-тації; права на страйк; з ясовано місце норм, які регулюють колективні трудові відно-сини, у системі трудового права; запропоновано структуру нового Трудового кодексу України;
вперше досліджено міжнародні стандарти (всесвітні універсальні та європейські) колективних трудових прав, модельне трудове законодавство СНД та внесено конкрет-ні пропозиції щодо приведення національного законодавства у відповідність з міжна-родними трудовими стандартами; проаналізовано роль Міжнародної організації праці у встановленні міжнародних трудових стандартів, зокрема стандартів колективних тру-дових прав, основні завдання і напрямки її діяльності в умовах глобалізації економіки;
досліджено вплив міжнародного та європейського трудового права на розвиток сучасного трудового права України та визначено засоби імплементації міжнародних трудових норм у національну юридичну практику. Практичне значення одержаних ре-зультатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у за-конотворчій діяльності, в тому числі під час наступної кодифікації трудового законо-давства, у подальшій розробці модельного трудового законодавства країн СНД.
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у на-уково-дослідній роботі для подальшого аналізу теоретичних проблем правового регу-лювання колективних відносин, соціального партнерства у сфері праці, міжнародно-правового регулювання праці, а також у практиці застосування чинного трудового за-конодавства. Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Трудове право України”, спеціальних курсів “Правові основи соціа-льного партнерства у сфері праці”, “Порівняльне трудове право”, при підготовці і напи-санні підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін. Апро-бація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Оде-ського державного університету ім. І. І. Мечникова, Одеської національної юридичної академії, засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення ОНЮА. Дисертантка брала участь і виступала з науковими доповідями і повідомленнями за темою дисертаційного дослідження на конференціях, симпозіумах, семінарах, засіданнях круглих столів, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю Юридичного інституту ОДУ “Юриди-чна освіта і правова держава” (Одеса, 30-31 жовтня 1997 р.); засіданні Круглого столу журналу „Государство и право”, присвяченому 47-й річниці Дня прав людини «Прин-ципы, основания, пределы ограничения прав и свобод человека по российскому зако-нодательству и международному праву» (Нижний Новгород, 10-11 декабря 1997 г.); Ре-спубліканській науково-практичній конференції “До нової України – шляхом реформ” (Київ, 14-16 березня 1992 р.); Конференції “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні” (Одеса, 1996 р.); Одеській обласній науково-практичній конференції „Нова Конституція України в дії” (Одеса, жовтень 1996 р.); за-сіданні Круглого столу з нагоди 50-річчя Загальної декларації прав людини (Одеса, грудень 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річ-ниці створення Федерації професійних спілок України “Сучасний профспілковий рух в Україні та проблеми його консолідації” (Київ, 5 жовтня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Оде-са, 20 жовтня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції “Конституційні права і сво-боди громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи” (Львів, 9-11 лис-топада 2000 р.); Науково-практичній конференції “Становлення правової держави: про-блеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 8 грудня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Європа – Японія – Україна: шляхи де-мократизації державно-правових систем” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції “50 років Конвенції про захист прав і основних свобод людини і проблеми формування правової держави в Україні” (Харків, 19-20 жовтня 2000 р.); На-уковій конференції “Конституція України – основа модернізації держави і суспільства” (Харків, 21-22 червня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Парла-ментаризм в Україні: теорія і практика”, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України (Київ, 26 че-рвня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Соціальне партнерство – механізм ре-алізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства” (Київ, 6-8 липня 2001 р.); Науково – практичній конференції “Судова практика у справах за позовами до ЗМІ” (Київ, Верховний Суд України, 13-14 травня 1999 р.); Науково-практичній конференції “Механізми захисту прав і свобод людини в Україні” (Київ, 11-12 червня 1999 р.); Симпозіумі “Права людини та сучасні проблеми розвитку українсь-кого суспільства” (Одеса, квітень 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конферен-ції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, 9 лис-топада 2001 р.).
Матеріали дослідження покладено в основу доповідних записок “Про проект За-кону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”, “Про внесення змін до Кодексу законів України про працю у зв язку з прийняттям Закону України “Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності”, “Про організації роботодавців” та ін., направлених народним депутатам України, Головному науково-експертному управлінню Апарату Верховної Ради України. На основі виконаної теоретичної і прак-тичної роботи підготовані пропозиції щодо удосконалення колективного трудового за-конодавства.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у публікаціях, включаючи монографію, 28 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації підпорядкована меті та за-вданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об єднують 17 підроз-ділів, висновків, списку використаних джерел (441 найменування). Загальний обсяг ди-сертації становить 418 сторінок, із яких основного тексту – 382 сторінки.
|
