|
Науково-технічний прогрес як взаємозумовлений поступовий розвиток науки і техніки на сучасному етапі глибоких революційних змін у всіх сферах життя людського суспільства визначається поняттям науково-технічної революції. Місце і значення науки і техніки, їхня роль у функціонуванні суспільного організму стають домінуючими. Наука перетворюється на провідний чинник всієї системи суспільних відносин та суспільного виробництва. Сучасний синтез науки і техніки дає змогу вдосконалювати наявні та створювати нові засоби виробництва. Безумовно, поява нових засобів, які є втіленням досягнень науки і техніки, сприяє підвищенню ефективності реалізації завдань в окремій сфері суспільного життя.
Одна з них - це сфера суспільних відносин, зумовлених боротьбою зі злочинністю. Проникнення в неї сучасних науково-технічних засобів, розробка специфічних приладів, апаратів та прийомів роботи з ними, всебічне впровадження у практику розслідування та попередження злочинів приводить до виникнення низки проблемних питань, що по-требують невідкладного розв язання.
Особливу увагу привертають питання, що торкаються результатів застосування на-уково-технічних засобів у доказуванні в кримінальному процесі. З ясування цього цент-рального проблематичного питання дасть повніше уявлення про роль і місце науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві.
Проблеми використання різноманітних науково-технічних засобів у сфері боротьби зі злочинністю тривалий час залишалися поза увагою науки кримінально-процесуального права. Дослідження здебільшого проводили у розрізі криміналістичної науки. Відсутність аналізу цих питань негативно впливає на формування нормативно-правової бази, яка регулює відносини, пов язані з застосуванням науково-технічних за-собів у процесі розслідування злочинів, і як наслідок, це не дає можливості повною мі-рою використати одержані результати в практичній діяльності правоохоронних органів.
Наше дослідження проведено на основі існуючих правових норм, розгорнутого аналізу вихідних даних концептуального науково-теоретичного характеру, практики за-стосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, а також досвіду іно-земних правових систем.
Потреба у проведенні такого дослідження зумовлена тим, що на сьогодні немає си-стемних теоретичних праць з проблем використання новітніх досягнень науки і техніки у кримінальному процесі взагалі та в процесі доказування зокрема. У науці кримінального процесу ще не повною мірою досліджені самі визначення таких понять, як «науково-технічний засіб, який використовується у кримінальному процесі», «дані, одержані у ре-зультаті застосування науково-технічних засобів». Ще не розглянуто системно питання видів та функцій науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, напрямів ви-користання даних, здобутих шляхом їхнього застосування, а також використання у про-цесі доказування результатів, одержаних з допомогою науково-технічних засобів при проведенні оперативно-розшукової діяльності.
Усе це створює у практичній діяльності труднощі як у процесі самого застосування науково-технічних засобів з метою збирання та перевірки доказів, так і, що особливо ва-жливо, у безпосередньому використанні здобутих даних у ході доказування у конкретній кримінальній справі.
Найважливішим при цьому є необхідність наукового обґрунтування нормативно-правового закріплення за даними, одержаними в результаті застосування науково-технічних засобів, місця повноцінного джерела доказової інформації.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю встановлення єдиної сис-теми правових категорій та формування на їхній основі правових засад використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі України, визначення допустимих напрямів застосування одержаних за їхньою допомогою даних та закріплення за цими даними в кримінально-процесуальному законодавстві України місця самостійного дже-рела доказової інформації.
Важливість наукового дослідження у зазначеній сфері зумовлена потребою ство-рення додаткових чинників, що повинні сприяти досягненню завдань кримінального судочинства шляхом нормативно-правового регулювання фактично існуючих та потен-ційно діючих відносин, пов язаних з використанням у процесі боротьби зі злочинністю різноманітних науково-технічних засобів.
Результати нашого дослідження мають науково-теоретичний та прикладний харак-тер. Автором пропоновано внести низку змін до існуючих правових норм як у галузі кримінально-процесуального права, так і в спорідненій з нею галузі, що стосується від-носин оперативно-розшукового характеру.
На нашу думку, актуальність наукового дослідження полягає ще й в тому, що спри-ятиме не тільки виконанню завдань кримінального процесу, підвищенню швидкості роз-криття злочинів, економії процесуальних засобів і коштів, але й надасть додаткові гарантії дотримання закону в процесі кримінального судочинства.
Як уже зазначалось, спеціальних монографічних досліджень з зазначеної проблема-тики немає. В окремих працях автори лише фрагментарно торкаються цих питань, проте вони мають дискусійний характер, залишаючи в цілому проблему «відкритою».
Зокрема, частково елементи дослідження цієї проблеми містяться у працях: Р.С.Бєлкіна, В.Г.Гончаренка, Ф.К.Діденка, А.А.Ейсмана, О.О.Закатова, В.К.Лисиченка, О.А.Леві, З.М.Ломако, Г.М.Міньковського, М.Г.Несена, Ю.М.Оропая, М.А.Селіванова, Н.В.Сибільової, М.С.Стро-говича, Ф.В.Хоменка. Більшість з цих праць написані у 70-80-х роках і підходи авторів до розв язання проблеми є такими, що панували в той період, а відтак не відповідають сучасним вимогам. У новітніх наукових працях також не повною мірою висвітлено роль і місце науково-технічних засобів з позицій науки кримінально-процесуального права. Це дослідження О.М.Бандурки, В.П.Бахіна, Б.Т.Безлєпкіна, П.Д.Біленчука, В.П.Бож єва, В.Н.Галузо, Г.І.Грамовича, О.В.Горбачова, М.О.Громова, Е.А.Долі, А.Я.Дубінського, А.В.Іщенка, Н.С.Карпова, В.С.Кузьмічова, О.М.Ларіна, П.А.Лупинської, Н.П.Молібоги, М.М.Михеєнко, В.Т.Нора, Е.А.Разумова, М.В.Салтевського, І.В.Сервецького, В.М.Тертишника, С.А.Шейфера, В.П.Шибіка, Р.Х.Якупова. Фрагментарно приділяючи увагу питанням використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі, автори у своїх працях визначають лише зага-льні принципи розв язання зумовлених цією діяльністю проблем. Поза увагою залиша-ються важливі і такі, що потребують деталізації, аспекти застосування цих засобів у кри-мінальному судочинстві. Щодо проблеми використання у доказуванні матеріалів, здобу-тих шляхом оперативно-розшукового застосування цих засобів, то вона має «гострий» дискусійний характер.
Як видається розв язати цю проблему не можна лише на підставі правових та тео-ретичних засад оперативно-розшукової діяльності. Най-ефективнішим способом вирі-шення проблеми є комплексний підхід, який має ґрунтуватись на єдиних правових заса-дах використання науково-технічних засобів.
Відтак, мета дослідження полягає у закріпленні за даними, одержаними в результаті застосування науково-технічних засобів, місця повноцінного джерела доказової інфор-мації. Щодо прикладного характеру, то метою дослідження є формування змін та допов-нень до правових норм, що регулюють відносини у цій сфері.
Об єктом дослідження виступає процес використання різноманітних науково-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю. Предметом дослідження є використання для доказування у кримінальному процесі даних, одержаних у результаті застосування нау-ково-технічних засобів фіксації та пошукових науково-технічних засобів. Методами до-слідження, використаними в дисертації, є метод порівняльного правознавства, форма-льно-логічний метод та метод аналізу. Вибір та подальше використання зазначених ме-тодів у праці має комбінований характер залежно від вирішуваних безпосередніх завдань дослідження. Побудоване дослідження на основі аналізу практики використання науко-во-технічних засобів у кримінальному судочинстві, зокрема 175 кримінальних справ, розглянутих судами Хмельницької області.
З метою реалізації мети, поставленої у дослідженні, вирішувалися такі завдання:
1) проведено комплексний аналіз правових засад використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі;
2) визначено поняття науково-технічного засобу, що використовується у кри-мінальному процесі;
3) виділено функції та окремі види науково-технічних засобів, які застосовують-ся у кримінальному судочинстві;
4) визначено поняття даних, одержаних у результаті застосування науково-технічних засобів у кримінальному процесі;
5) проаналізовано основні напрями використання даних, одержаних у резуль-таті застосування науково-технічних засобів у кримінальному процесі;
6) встановлено місце і роль даних, одержаних у результаті застосування науко-во-технічних засобів у процесі доказування в кримінальному судочинстві;
7) проаналізовано процес використання даних, одержаних у результаті засто-сування науково-технічних засобів під час здійснення оперативно-розшукових заходів для доказування в кримінальному процесі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше застосування у кримінальному судочинстві науково-технічних засобів розглядається з позицій комплек-сного правового інституту, пов язаного з регулюванням суспільних відносин стосовно використання цих засобів у боротьбі зі злочинністю. У дослідженні обґрунтовано необ-хідність вироблення єдиної системи правових категорій, що надаватиме усій сукупності норм, спрямованих на врегулювання суспільних відносин даного виду, вигляду цілісної правової системи.
Зокрема, в дисертації узагальнено визначення поняття науково-технічних засобів, використовуваних у кримінальному процесі, під якими розуміють сукупність приладів, пристроїв, апаратури, інструментів і матеріалів, що застосовуються відповідно до закону спеціально уповноваженими особами для досягнення науково обґрунтованого результа-ту, який би сприяв захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повному та швидкому розкриттю злочинів і викриттю осіб, винних у їхньому вчиненні.
З позицій науки кримінально-процесуального права зроблено спробу удосконали-ти визначення напрямів цільового призначення (функцій) науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві: пошукової, фіксації, дослідницької, конструктивної, моделю-вання, діагностичної.
Уперше сформульовано поняття даних, одержаних у результаті застосування нау-ково-технічних засобів у кримінальному процесі як перенесених на технічний засіб фік-сації відомостей про факти, що відображаються в різноманітних матеріальних носіях, ха-рактеризуються інформаційною цінністю та сенсом і на основі яких у визначеному зако-ном порядку спеціально уповноважені органи держави встановлюють наявність або від-сутність обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.
У праці визначено поняття та сформульовані основні елементи криміналістичного, кримінологічного, оперативно-розшукового та кримінально-процесуального аспекта ви-користання даних, одержаних у результаті застосування науково-технічних засобів. Зок-рема, в межах криміналістичного аспекта виділено використання даних для ідентифікації, висунення і побудови версій, планування розслідування, моделювання, діагностики, а в межах кримінально-процесуального аспекта акцентовано увагу на використанні зазна-чених даних для доказування, у конкретній кримінальній справі.
Зроблено спробу узагальнити способи збору доказової інформації у вигляді даних, одержаних у результаті використання науково-технічних засобів, під час проведення слі-дчих, судових та оперативно-розшукових дій.
У процесі дослідження виникла потреба удосконалити наукове положення, згідно з яким до документів у кримінальному судочинстві слід відносити результати застосування науково-технічних засобів фіксації, що містять відомості, які мають значення для справи, подані учасниками кримінального процесу, встановлені в ході оперативно-розшукових заходів, слідчих та судових дій.
Крім того, подальшого розвитку дістало наукове положення, за яким здобуті ре-зультати застосування науково-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності можуть бути використані для доказування в кримінальному процесі.
Практичне значення одержаних в процесі теоретичного дослідження результатів полягає у формуванні змін та доповнень до правових норм, що регламентують процес використання науково-технічних засобів у розслідуванні злочинів. Автором сформульо-вані і нові правові норми, які, що обґрунтовується в дисертації, було б доцільно імплеме-нтувати у кримінально-процесуальне законодавство і законодавство про оперативно-розшукову діяльність. Пропоноване введення у правову систему зазначених правових норм та окремих правових категорій розглядається автором як один із визначальних чинників підвищення ефективності використання результатів застосування науково-технічних засобів у процесі розслідування злочинів на практиці.
Головні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у до-повідях, зроблених на п яти науково-практичних конференціях, та в 9 опублікованих у наукових виданнях статтях.
На шостій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотво-рення і захисту прав людини в Україні”, що відбувалась у Львівському національному університеті імені Івана Франка, зроблено доповідь на тему “Поняття науково-технічного засобу в науці кримінально-процесуального права України” (м.Львів, 8.02.2000). На сьо-мій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”, що відбувалась у Львівському національному університеті імені Івана Франка, зроблено доповідь на тему “Науково-технічні засоби у кримінальному процесі” (м.Львів, 13.02.2001). На звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Хмельницького інституту регіонального управління та права оприлюднено тему “ Сучасні аспекти використання науково-технічних засобів у кримі-нальному судочинстві” (м.Хмельницький, 30.02.2001); на звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Хмельницького інституту регіонального управління та права оприлюднено тему “Захисник як суб єкт застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві” (Хмельницький, 26.04.2000); на звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Хмельницького інституту регіонального управління та права “Проблеми вдосконалення управління та правове забезпечення соціально-економічного розвитку України” – доповідь “Викорис-тання технічних засобів інструментальної діагностики в кримінальному судочинстві” (м.Хмельницький, 31.03.1999).
Матеріали дослідження опубліковані у таких наукових виданнях:
Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип.35. - стаття «Поняття да-них, одержаних у результаті застосування науково-технічних засобів у кримінальному процесі»; Вісник Львівського Університету. Серія юридична. Вип.36 - стаття «Викорис-тання науково-технічних засобів у кримінальному процесі»; Збірник наукових праць Академії прикордонних військ України. №8 - стаття «Прості та аналітичні пошукові нау-ково-технічні засоби та практика їх застосування у досудовому слідстві»; Журнал Юри-дичний вісник. –2001. -№2 - стаття «Використання результатів застосування науково-технічних засобів у процесі розслідування злочинів»; Вісник Технологічного університету Поділля. -1999. -№2 - стаття «Правові засади використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі»; Вісник Технологічного університету Поділля. -1999. -№3 - стат-тя «Використання даних, отриманих у результаті застосування науково-технічних засобів під час здійснення оперативно-розшукових заходів для доказування у кримінальному процесі»; Журнал Держава і право. -2000. -№8 – стаття “Проблеми застосування науко-во-технічних засобів захисником у кримінальному процесі”; Журнал Держава і право. -2001. -№9 - стаття “Поняття функцій та видів науково-технічних засобів, які використо-вуються у кримінальному процесі”; Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -2000. -№3 – стаття “Поняття науково-технічного засобу у кримінальному процесі”;
| 
