|
Актуальність теми. З проголошенням незалежності в Україні розпочався процес розбудови демократичної, соціально-правової держави. Значне місце серед проблем, пов язаних з її розбудовою посідають проблеми реформування пенітенціарної системи.
Потреба реформування існуючої в Україні пенітенціарної системи зумовлена рядом причин, що викликають необхідність перебудови її роботи та самої структури, а також суттєвого переосмислення інституту виконання кримінальних покарань в українській державі.
Серед причин, що детермінують процес реформування пенітенціарної системи України є причини як внутрішні, так і зовнішні.
Причини внутрішні пов язані перш за все із діяльністю кримінально-виконавчої системи яка у процесі розбудови демократичної держави зберегла риси, що були притаманні колишній адміністративно-командній системі Радянського Союзу. Це невиправдано жорсткий централізм, закритість, відомчість та зневажливе ставлення до законослухняних громадян (не кажучи вже про злочинців) як до «гвинтиків» державної машини, правами яких дозволялось нехтувати, приносячи їх у жертву загальнодержавним інтересам. Така каральна політика держави стосовно осіб позбавлених волі не сприяла виникненню у них поваги до законів, відчуттю свого місця у суспільстві, а логічно призводила до озлобленості та посилення асоціальної установки у свідомості цих людей. Більше того, старі традиційні методи управління місцями позбавлення волі, які базувались на підтримці жорсткого режиму відбування покарання, усе менше сприяли утвердженню законності та правопорядку в пенітенціарних установах.
Стало цілком очевидним, що подальше наростання негативних тенденцій в кримінально-виконавчій сфері може призвести до паралічу та кризового стану цієї системи з непередбаченими наслідками як для української держави, та і суспільства.
Причини зовнішні пов язані зі вступом України до Ради Європи та прийняттям нової Конституції України, де були окреслені основні засади та напрями подальшого розвитку нашого суспільства і держави. Враховуючи норми і стандарти Ради Європи, а також конституційні положення стосовно забезпечення реалізації принципу верховенства права у процесі розбудови суверенної демократичної держави перед Україною виникла нагальна потреба приведення українського законодавства у відповідність із Європейськими стандартами щодо умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань.
Поряд із цим реформування пенітенціарної системи України стає сьогодні предметом посиленої уваги з боку багатьох вчених, політиків, державних діячів, юристів, політологів, істориків та інших фахівців. Проте, незважаючи на значний науковий, суспільний та практичний інтерес пов язаний з діяльністю та реформуванням пенітенціарної системи в сучасній українській юридичній науці і соціальній практиці немає належного уявлення щодо поняття і сутності пенітенціарної системи як суспільно-правового явища. Більше того, на теперішній час, коли в Україні розпочався активний процес розбудови та реформування пенітенціарної системи немає жодного дисертаційного дослідження, в якому були б проаналізовані теоретико-концептуальні засади реформування цієї надзвичайно важливої сфери життєдіяльності української держави та суспільства.
Такий стан науково-теоретичного забезпечення реформування пенітенціарної системи зумовлений рядом обставин: по-перше, найбільш значні наукові дослідження вчених за часів адміністративно-командної системи були зосереджені на проблемах, пов язаних із діяльністю виправно-трудової системи. Це знайшло своє вираження у наукових працях Владімірова В.А., Гальперина І.М., Денисової Т.А., Карпець І.І., Лук янова Ю.М., Мелентьєва М.П., Наташева А.Є., Нойя І.С., Панченко П.Н., Стручкова Н.А., Шестакова Д.А., а також у працях українських вчених Леоненко В.В., Скибицького В.В., Трубнікова В.Т., Харченко В.М., по-друге, після розпаду адміністративно-командної системи розпочався активний процес розбудови правової держави, де виникають нові напрями дослідження проблем пенітенціарної системи у контексті гуманізації та демократизації, приведення її у відповідність із Європейськими стандартами щодо умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань. Ці ідеї знайшли своє відображення в працях Антоняна Ю., Михліна А.С., Сельвестрова В.І., Уткіна В.А., Шмарова І.В., а також українських вчених – Багрій-Шахматова Л.В., Близнюка І.Л., Джужи О.М., Костенка О.М., Радова Г.О., та інших авторів.
Тому розробка концептуальних засад правових проблем реформування пенітенціарної системи України, за допомогою яких вона здійснюється, на цей час є дуже актуальною проблемою як для науки так і для практики.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в межах науково-дослідної роботи відділу кримінально-правових та кримінологічних досліджень Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України і пов язана з фундаментальними напрямами наукового дослідження: «Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні» на 2000-2003 рр. (№ державної реєстрації 01014001007), а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 р. (за № 1376).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення наукового аналізу і обґрунтування теоретико-методологічних засад правових проблем реформування пенітенціарної системи в Україні. Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішувались такі основні завдання:
- проаналізувати історичний розвиток національної наукової думки щодо становлення української пенітенціарної системи як цілісного соціально-правового явища;
- здійснити науковий аналіз та обґрунтування основних напрямків реформування пенітенціарної системи України у контексті розбудови демократичної, соціально-правової держави;
- проаналізувати систему державно-правового забезпечення у процесі реформування пенітенціарної системи України;
- довести, що гуманізація і демократизація пенітенціарної системи української держави являється однією з найважливіших умов на шляху її реформування та приведення у відповідність із Європейськими стандартами умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань.
Об єкт дослідження – становлення і розвиток пенітенціарної системи як цілісного соціально-правового явища, а також його міжнародно-правові та соціальні аспекти.
Предмет дослідження – правові проблеми реформування пенітенціарної системи в українській державі.
Методи дослідження. Під час дисертаційного дослідження використовувалися різноманітні наукові методи. Зокрема, при дослідженні проблем пенітенціарної системи як цілісного соціально–правового утворення використовувалися діалектичний, історичний, логіко–юридичний та порівняльний методи. В процесі дослідження правових проблем реформування пенітенціарної системи використовувалися такі методи, як структурно–функціональний, формально–логічний, інтегративний, порівняльний для поєднання наукових проблем й практичної діяльності. Аналіз вітчизняного, зарубіжного та міжнародного законодавства і досвіду у сфері виконання кримінальних покарань обумовив широке застосування компаративних методів дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведене наукове комплексне дослідження правових проблем реформування пенітенціарної системи, визначено пріоритетні шляхи вдосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства. В дисертації запропонована низка нових у теоретичному плані та важливих для практики виконання кримінальних положень, пропозицій і висновків, а саме: - вперше в українській юридичній науці аргументується висновок про те, що правовим механізмом організуючої ролі держави у сфері виконання покарань має бути національна пенітенціарна доктрина, до складу якої мають увійти закони про пенітенціарну політику, пенітенціарну систему, про постпенітенціарні заходи, про довічне ув язнення і порядок його відбування, а також програма координації дій усіх суб єктів, відповідальних за досягнення безпеки людини, суспільства та держави;
- пропонується змінити текст редакції ст.16 ВТК України «Виправно-трудові колонії-поселення», виклавши її у такій редакції - «Виправно-трудова колонія полегшеного режиму», вказавши її наступні підвиди: виправно-трудова колонія полегшеного режиму для осіб, що вчинили злочин з необережності; виправно-трудова колонія полегшеного режиму для осіб, які вчинили умисні злочини; виправно-трудова колонія полегшеного режиму для осіб, які твердо стали на шлях виправлення;
- пропонується внести до чинного законодавства України положення про зарахування часу роботи в установах виконання покарань до загального трудового стажу для осіб, які відбувають покарання не тільки в колоніях-поселеннях, а й в інших установах;
- пропонується ст.55 ВТК України доповнити частиною четвертою, виклавши її в такій редакції: «Для проведення виховної роботи і вирішення комунально-побутових проблем засуджені до позбавлення волі об єднуються в загони як організаційну форму колективу засуджених до позбавлення волі. Комплектування загонів засуджених здійснюється з урахуванням характеру вчинених злочинів, віку, освіти, статі, фаху. Порядок комплектування загонів і основні напрями проведення з засудженими виховної роботи визначаються Державним департаментом України з питань виконання покарань»;
- з метою приведення чинного виправно–трудового законодавства України у відповідність з вимогами стандартних мінімальних правил поводження з ув язненими пропонується уточнити ст. 41 ВТК виклавши її у такій редакції «Одержання та відправлення засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей». У розвиток зазначеного положення внести до проекту нового КВК України такі доповнення: «Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму утримання, дозволяється відправляти посилки, передачі і бандеролі їх родичам або іншим особам»; засудженим до позбавлення волі дозволяється одержувати посилки, передачі, де «вага посилки визначається Типовими правилами, а вага передачі повинна бути не більше 12 кілограмів»;
- пропонується внести до нового КВК України пропозицію, вказавши, що після визначення судом виду виправної установи для відбування покарання, Державний департамент з питань виконання кримінальних покарань бере на себе функцію розміщення в язнів за режимами утримання;
- пропонується прийняти Закон України «Про постпенітенціарну систему в Україні», який по своїй суті повинен визначити соціальні пріоритети та систему політико-правових, соціально-економічних та організаційних умов надання соціальної допомоги і працевлаштування, забезпечення контролю за особами, які звільнились з місць позбавлення волі.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені в цій роботі проблеми правового регулювання процесу виконання покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути використані при підготовці проектів Кримінально-виконавчого кодексу України і Кодексу про адміністративні порушення в Україні, де вирішення цих питань є необхідною умовою підвищення ефективності застосування норм кримінально виконавчого права в діяльності органів виконання покарань. Крім цього, матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних програм, методичної літератури, а також положення та висновки дослідження можуть бути корисними безпосередньо у практичній діяльності працівників пенітенціарної системи з метою підвищення їх професійної майстерності, рівня правової культури. Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були викладені автором на міжнародній науково-теоретичній конференції «Європа-Японія-Україна: шляхи демократизації державно-правових систем» (17-20 жовтня 2000 року, м. Київ), на семінарі «Права осіб, засуджених до позбавлення волі, в світі положень Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (м. Вінниця, м. Житомир, квітень 2001 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п яти наукових статтях автора, три з яких опубліковані у фахових наукових виданнях затверджених ВАКом України, а також у тезах 2 доповідей: науково-теоретичній конференції і семінарі.
| 
