|
Актуальність теми. Офiцiйнe проголошення таких стратегiчних орiєнтирiв, як розвиток в Українi демократичної, соцiальної та правової держави, поставило перед наукою ряд важливих питань, пов`язаних із практичною реалізацією зазначених конституційних положень. Права і свободи людини, їх гарантiї визначають змiст та спрямованiсть дiяльностi держави. Конституцiйно закріплене право громадян на об`єднання, проголошене в ст. 36 Конституцiї, потребує iснування правових механiзмiв його реалiзацiї. Прийнятий Закон України “Про об`єднання громадян” від 16 червня 1992 року, iншi нормативнi акти значною мiрою визначили пiдстави i порядок легалiзацiї громадських органiзацiй, здiйснення нагляду i контролю за їх дiяльнiстю. Разом із тим, дiюче законодавство України про об`єднання громадян нинi вже не вiдповiдає сучасному стану виникнення i дiяльностi громадських органiзацiй, поза правовим регулюванням залишилися такі питання, як податковi пiльги, фінансування громадських об`єднань. З ясувалося, що процедура легалiзацiї громадських органiзацiй у тому вигляді, як вона врегульована дiючим законодавством, дуже складна, дорога і не може сприяти повною мірою реалiзацiї права на об`єднання. Таку саму процедуру повинні проходити і громадська органiзацiя, яка ставить перед собою такi, наприклад, цiлi, як надання соцiальної допомоги незабезпеченим верствам населення за рахунок iноземних грантiв, і громадськi організації, що утворенi як клуби за iнтересами.
Також не можна не вiдзначити, що реалiзацiя права громадян на об`єднання нерозривно пов`язана з глибокими змiнами соцiального устрою нашої держави. Ось чому постало питання про пiдготовку Закону України “Про громадськi органiзацiї”, який, розвиваючи положення нової Конституцiї України, мiг би стати належним ядром законодавства про об`єднання громадян, вiдповiдаючи вимогам мiжнародних договорiв i угод та всебiчно враховуючи мiжнародну теорiю i практику в сферi реалiзацiї права громадян на об`єднання.
Цiлком зрозумiло, що реалiзацiя такого завдання вимагає аналiзу конституцiйних основ права громадян на об`єднання, ретельної розробки цiлої низки питань щодо виникнення та легалiзацiї громадських органiзацiй, вивчення зарубiжного досвiду i практики, аналiзу дiючого законодавства України. Виникла необхiднiсть осмислення ролi i значення правової вiдповiдальностi громадських організації, яка могла б сприяти їхньому конструктивному функцiонуванню, i в той же час суттєво посилити попередження правопорушень. При здiйсненнi боротьби з порушеннями законодавства про об`єднання громадян використовуються рiзноманiтнi засоби державного примусу, але головне мiсце тут належить адмiнiстративному примусу, адмiнiстративній вiдповiдальностi.
Легалiзацiя громадських організацій, контроль за їх дiяльнiстю, їхня взаємодiя з органами виконавчої влади складають адмiнiстративно-правовий статус громадських організацій.
У теоретичному планi видiлення категорiї адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй є виправданим перед усiм тому, що в узгодженостi із дiючим законодавством України громадськi органiзацiї стали невiд`ємною частиною суб`єктiв адмiнiстративного права. Вони є не тiльки пiдконтрольними та пiднаглядовими суб`єктами управлiння, але й самi представляють та захищають свої законнi iнтереси та iнтереси своїх членiв (учасникiв) у державних та громадських органах, беруть участь у полiтичнiй дiяльностi, проводять масовi заходи (збори, мiтинги, демонстрацiї тощо). У зв`язку з цим, на думку дисертанта, громадськi органiзацiї повиннi розглядатися як особливі суб`єкти управлінських вiдносин, що функцiонують в рамках системи адмiнiстративно-правових норм.
Актуальнiсть обраної теми також обумовлена ступенем розробки цiєї проблеми в науковiй лiтературi. Аналiз законодавства про об`єднання громадян, взаємодiї громадських органiзацiй з органами виконавчої влади є необхiдною складовою реалiзацiї права громадян на об`єднання, особливо за умов становлення демократiї в Українi.
Незважаючи на важливiсть існування громадських органiзацiй в Українi, вирішення ними проблем суспiльного, полiтичного, соцiального значення, на сьогоднішній день вiдсутнi серйознi монографiчні дослiдження цього правового iнституту, його стану, перспектив розвитку. Немає дослiджень, якi б проводили паралель між вiдповідністю дiючого законодавства про об`єднання громадян i практикою його застосування свiтовим стандартам i сучасному стану здiйснення в Українi реформи адмiнiстративного права.
Тому назрiла гостра потреба проаналiзувати законодавство України щодо реалізації та набуття адміністративно-правового статусу громадськими органiзацiями, його вiдповiднiсть мiжнародним нормам i стандартам, а також розробити рекомендацiї i пропозицiї щодо удосконалення дiючого законодавства України про об`єднання громадян i практики його реалiзацiї. При пiдготовцi дисертацiї були використанi загально-теоретичнi дослiждення юристiв: C. C. Алексєєва, В. Д. Бабкiна, М. I. Козюбри, В. В. Копєйчикова, О. П. Копиленка, П. М. Рабiновича, О. В. Сурiлова i фaхiвцiв з адмiнiстративно-правової науки В. Б. Авер`янова, А. П. Альохiна, Д. I. Бахраха, Ю. П. Битяка, Л. Р. Бiлої, С. В. Кiвалова, В. М. Iванова, Р. Р. Калюжного, Ю. М. Козлова, А. П. Клюшнiченка, Б. М. Лазарєва, В. Ф. Опришка, I. М. Пахомова, А. О. Селiванова, Ю. С. Шемшученка, а також роботи, безпосередньо пов язанi з проблемою правової регламентацiї дiяльностi громадських органiзацiй: Ц. А. Ямпольської, С. С. Студенiкiна, Т. М. Слiнька, О. П. Кушнiренка, А. П. Ткачука та iнших. При написаннi дисертацiї використовувалися статистичнi данi, узагальнювалася практика дiяльностi громадських органiзацiй.
Зв`язок з науковими програмами, планами, темами. Запропонована дисертантом робота пов`язана з програмою наукових дослiджень, що виконуються Одеською нацiональною юридичною академiєю за темою: “Проблеми розвитку держави i права України в умовах ринкових вiдносин”. Дисертація виконана як розділ науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської нацiональної юридичної академiї за темою: ”Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи”.
Мета і задачі дослiдження. Мета дисертацiйного дослiдження полягає у визначеннi i обгрунтуваннi найбiльш рацiональних i ефективних шляхiв набуття i реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями. Основними завданнями наукового дослiдження є аналiз законодавства України про об`єднання громадян; вивчення засобiв набуття i реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; усвiдомлення мiсця i ролi правової вiдповiдальностi при застосуваннi стягнень щодо порушення законодавства про об`єднання громадян; розвиток взаємовiдносин мiж громадськими органiзацiями i гiлками влади та управлiння, а також вiдповiднiсть законодавства України про об`єднання громадян мiжнародним нормам i стандартам. Об`єктом дисертацiйного дослiдження є вивчення поняття реалiзацiї права громадян на об`єднання i його адмiнiстративно-правового змiсту; теорії виникнення i сучасного стану адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй; iнституту суб`єктiв адмiнiстративного права та їхньої класифiкацiї; iнституту адмiнiстративної вiдповiдальностi як засобу забезпечення законної дiяльностi громадських органiзацiй.
Предметом дисертацiйного дослідження є аналiз адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй, основних його елементiв, а також його нормативно-правового забезпечення.
Методи дослідження. У дослідженні використовувалися різні методи і засоби наукового пізнання. Основним із них є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дозволив дисертанту досліджувати стан законодавства України і країн Східної Європи стосовно адміністративно-правового статусу громадських організацій. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження широко використовувалися і приватно-наукові методи пізнання. В першу чергу - порівняльно-правовий - для вивчення існуючих в Україні та країнах Східної Європи організаційно-правових форм громадських організацій, а також для вивчення можливостей використання у цих країнах міжнародних норм і стандартів; знайшов своє застосування й історико-правовий метод для вивчення процесу виникнення і розвитку законодавства про об`єднання громадян; формально-юридичний метод використовувався для аналізу і з ясування змісту нормативних актів, що забезпечують державне регулювання створення і діяльності громадських організацій. Знайшли своє застосування й інші методи наукового пізнання, в тому числі статистичний, який застосовувався при аналізі соціально-політичного стану громадських організацій в Україні.
Наукова новизна одержаних результатiв полягає в комплексному аналiзі законодавства України про об`єднання громадян, в якому врегульовані питання, пов`язанi з набуттям i реалiзацiєю адмiнiстративно-правового статусу громадськими організаціями, узгодженості законодавства України з мiжнародними нормами i стандартами в галузi здiйснення права кожного на об`єднання; виконане комплексне монографiчне дослiдження iнституцiонального включення громадських органiзацiй в систему управлінських вiдносин.
Наукова новизна проведенного дисертантом дослідження полягає в такому: проаналiзовано законодавство України щодо набуття i здiйснення адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; узагальнено iсторичний досвiд виникнення i функцiонування громадських органiзацiй в Українi; запропоновано періодизацiю розвитку цього iнституту в Українi; проаналiзовано свiтовий досвiд, мiжнароднi норми i стандарти щодо реалiзацiї права кожного на об`єднання; зроблено порiвняльний аналiз українського та зарубіжного законодавства щодо набуття i здiйснення адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; проаналiзовано правовий аспект взаємовiдносин громадських органiзацiй з органами виконавчої влади; розглянуто фактори, що впливають на поширення кiлькостi громадських органiзацiй в Українi.
Практичне значення одержаних результатiв полягає у визначеннi адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй i його значення щодо здiйснення права кожного на об`єднання, у розробцi оптимальних для України умов виникнення i дiяльностi громадських органiзацiй. Зробленi висновки дозволяють зрозумiти засоби розв`язання цих проблем у сучасний перiод.
Методологiчнi пiдходи, порiвняльний матерiал та отриманi теоретичнi результати можуть бути пiдставою для подальшої розробки теми дисертаційного дослiдження, а також при викладаннi курсу “Адмiнiстративне право i процес” у вищих i середнiх навчальних закладах, для пiдготовки спецкурсiв, а також пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки службовцiв органiв виконавчої влади та управління. Під час дослiдження розробленi численнi пропозицiї з удосконалення дiючого законодавства i практики його застосування, що, на думку дисертанта, може сприяти пiдвищенню ефективностi реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй. Висновки, рекомендацiї, розробленi в результатi проведеного дослiдження, можуть знайти своє практичне застосування при розробцi та укладенні установчих документiв громадських органiзацiй, удосконаленні правовiдносин з органами влади та управлiння. Крiм цього, отриманi дисертантом результати можуть бути використанi органами виконавчої влади при легалiзацiї громадських органiзацiй та здiйсненні нагляду та контролю за їх дiяльнiстю. Результати дослiдження можуть бути використанi судами при вирішеннi спорiв, пов`язаних із використанням законодавства про об`єднання громадян.
Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дослiдження обговорювалися на кафедрi адмiнiстративного i фiнансового права Одеськoї нацiональної юридичної академiї. Дисертант робив наукові доповiді за темою дисертації на 1-й (1997 рiк), 2-й (1998 рiк), 3-й (1999 рiк) і 4-й (2000 рiк) наукових конференцiях професорсько-викладацького складу та аспірантiв Одеської нацiональної юридичної академiї, на мiжнародному всеукраїнському науково-практичному симпозiумi “Права людини i сучаснi проблеми розвитку українського суспiльства” (м. Одеса, 2001 рiк), мiжнародних конференцiях “Права людини у глобальному свiтi” (м. Ноттiнгем, 2001 рiк), “Статус некомерцiйних органiзацiй в Українi” (м. Київ, 2000 рiк), “Оподаткування некомерцiйних органiзацiй в Українi” (м. Київ, 2000 рiк), “Демократiя в державах Центральної та Схiдної Європи через 10 рокiв піcля падiння комунiзму” (м. Кракiв, 2000 рiк), “Десять рокiв переходу до демократiї у Центральнiй та Схiднiй Європi” (м. Варшава. 2000 рiк), “Демократiя i плюралiзм” (м. Варшава, 1999 рiк), “Трансформацiя i Європеїзацiя” (м. Варшава, 1999 рiк).
Публікації. Результати роботи опублiкованi автором у 12 статтях, з яких 5 опублікованi у фахових виданнях. У цих статтях відбито основнi положення дисертацiї, промiжнi результати дослiдження та зроблено висновки щодо вирiшення дослiджуваних у роботi проблем.
|
