|
Ст. 50 Конституції України проголошує право кожного на безпечне для життя і здоров я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а згідно ст. 16 Конституції забезпечення екологічної безпеки є обов язком держави [1]. Відповідно до зазначених вимог Конституції, Президент України у посланні до ВР «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.» проголосив розвиток і вдосконалення законодавчо-правової бази у галузі забезпечення екологічної безпеки ключовим завданням, що ставиться перед Україною [2].
Науково-технічний поступ, зростаючі світові темпи розвитку господарства, ріст комунікацій, урбанізації тощо, обертаються й негативним боком, що пов язано з різким погіршанням якості довкілля, виснаженням природних ресурсів, їх забрудненням [3]. Екологічний тягар України чи не найважчий у світі: на пересічного жителя припадає близько 150 кг отруйних забруднюючих речовин, що викидаються у повітря; майже 100 м3 забруднених стічних вод скидаються у водойми держави, прямі витрати на знищення відходів виробництва сягають сьогодні 16 млн. доларів США, а на видалення й знищення отруйних відходів витрачається близько 61 млн. доларів США [4]. Вчені різних країн майже одностайні у тому, що глобальна екологічна криза спричинюється ЕНД людини [5, с. 4; 6, с. 15; 7, с. 7; 8, с. 7; 9, с. 34, 140; 10, с. 143] тощо. На думку Єрофеєва Б. В. наслідки ЕНД загрожують порушити об єктивно необхідну для життєдіяльності людини рівновагу, створити небезпечну дисгармонію між суспільством і природою [11, с. 3]. Саме тому зусилля вчених різних країн і галузей науки спрямовані на гармонізацію ЕНД з екологічними викликами сьогодення. Цими питаннями займаються фахівці у царині екології, біології, економіки, медицини, географії, техніки тощо, але саме правознавство, зокрема, право екологічної безпеки, має унікальний інструмент опанування такою проблематикою, а саме широкою палітрою державно-владного впливу на поведінку людей задля її коригування, враховуючи об єктивно існуючі загрози, що опосередковуються у системі правовідносин [12, с. 3]. З огляду на викладене, опрацювання правового механізму регулювання здійснення ЕНД наразі є завданням вельми актуальним для України.
Окремі питання правового регулювання здійснення ЕНД в Україні розроблялися Андрейцевим В. І., Каракашем І. І., Погрібним О. О., а Барбашова Н. В. захистила дисертацію на тему «Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності», де розглянула прикладні аспекти проблеми. Разом з тим, комплексне дослідження багатоаспектної проблеми здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні на часі залишається актуальним. Прогалинами в цій галузі залишається комплексне окреслення заходів правового механізму регулювання ЕНД, визначення особливостей правового регулювання окремих видів ЕНД, правова розробка наукового поняття ЕНД, теоретичні дослідження механізму правового регулювання ЕНД через комплексне визначення критеріїв екологічної небезпечності окремих видів діяльності. Вивчення правових засад здійснення ЕНД в Україні, вдосконалення вітчизняного законодавства з цього питання може стати могутнім важелем в системі забезпечення екологічної безпеки і створення дієвих гарантій конституційного права громадян на екологічну безпеку.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Відповідно до постанови ВР «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 16 жовтня 1992 року № 2705-XII, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки визнано, зокрема: охорону навколишнього природного середовища, забезпечення здоров я людини, екологічно чиста енергетика та ресурсоощадні технолоґії [13]. Концепцією пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, затвердженою постановою КМУ «Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки» від 22.06.94 р. № 429 зазначені основні напрями було конкретизовано щодо різних видів ЕНД [14]. Окрім того, Концепцією науково-технолоґічного та інноваційного розвитку України, затвердженою постановою ВР від 13 липня 1999 року № 916-XIV, наукове забезпечення розв язання проблем охорони здоров я людини та забезпечення екологічної безпеки визнано пріоритетним напрямом науково-технолоґічного та інноваційного розвитку [15]. А такий засадничий документ як Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, затверджена постановою ВР від 16.01.97 р., спрямовує зусилля наукової громадськості на зниження навантаження ЕНД на довкілля, ліквідацію наслідків негативного впливу ЕНД [16]. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради ОНЮА (протокол № 5 від 3 липня 2000 р.) та узгоджується з загальною науково-дослідницькою програмою кафедри аграрного, земельного та екологічного права ОНЮА на тему: “Правове регулювання розвитку АПК України”, розробленою відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”. Авторові у виконанні цієї програми належить розробка положень, що стосуються забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі економіки та регулювання ЕНД в сільському господарстві.
Метою дисертаційного дослідження, зокрема, є комплексний аналіз чинного законодавства, яке визначає правові засади здійснення ЕНД, а також розробка рекомендацій з вдосконалення правового регулювання здійснення ЕНД в Україні, всебічна теоретична розробка правових засад здійснення ЕНД в Україні.
Завданнями дисертації є:
- ґрунтовне вивчення загальнотеоретичної, спеціально-правової, технічно-природознавчої та екологічної літератури, а також законодавства України і практики його застосування у царині регулювання ЕНД в Україні та за кордоном;
- дослідження поняття ЕНД, її характеристик, особливостей здійснення різних видів ЕНД;
- виявлення шляхів вдосконалення законодавства України про ЕНД;
- формулювання власних наукових висновків, розробка автором пропозицій щодо вдосконалення сучасної системи правового регулювання ЕНД в Україні.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами права, що пов язані зі здійсненням ЕНД.
Предметом дослідження є теоретичні наукові праці та інші правові дослідження проблеми регулювання здійснення ЕНД, законодавство України про ЕНД, відповідне законодавство деяких зарубіжних країн, міжнародне право у частині правового регулювання здійснення ЕНД, практика застосування законодавства України про ЕНД.
Теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. У дисертації використані праці таких відомих вітчизняних фахівців у галузі екологічного права: Андрейцева В. І., Балюк Г. І., Бобкової А. Г., Гетьмана А. П., Каракаша І. І., Ковальчук Т. Г., Кравченко С. М., Краснової М. В., Малишевої Н. Р., Малишка М. І., Мунтяна В. Л., Погрібного О. О., Попова В. К., Титової Н. І., Фролова М. О., Шемшученко Ю. С., Шульги М. В. тощо. Широко використані також праці таких зарубіжних вчених, як Адама Ярошинського, Боголюбова С. А., Браун-Вайса, Бринчука М. М., Єжи Куцовскі, Єрофеєва Б. В., Колбасова О. С., Лінди Старк, Лі Харісона, Петрова В. В., Серова Г. П. та ін.
Враховуючи багатогранність та багатоаспектність правового регулювання здійснення ЕНД, автором використані також праці відомих вчених інших галузей права: Колпакова В. К., Копейчикова В. В., Луця В. В., Савичева В. Н., Саніахметової Н. О. та ін. Крім того, з ясувати механізм дії екологічних загроз і напрямки вдосконалення законодавства України авторові допомогли праці вчених інших галузей наук: екології, біології, географії, техніки, сільського господарства, економіки тощо, зокрема: Білявського Г. О., Бокова В. О., Дерія С. І., Ілюхи В. О., Качинського А. Б., Кашенка О. Л., Лапечука П. І., Лапіна В. М., Лущика А. В., Фурдуя Р. С., та ін.
Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: а) загальнонаукові (діалектичний, історичний, метод системного аналізу, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний тощо); б) спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм тощо). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток законодавства у царині регулювання здійснення ЕНД. Конкретні види ЕНД розглядаються в комплексі з безпосередніми видимими ДЕН. Застосування методу системного аналізу дозволило з ясувати систему взаємозв язків між різними видами ЕНД. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні аспекти здійснення ЕНД. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн щодо правового регулювання здійснення ЕНД. Для з ясування системи правового регулювання ЕНД застосовувався метод тлумачення правових норм. Ці дослідницькі методи ґрунтуються на вимогах об єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються в нашій країні в період перехідного розвитку господарства. Все це зробило можливим різнобічно проаналізувати такий правовий інститут як правове регулювання здійснення ЕНД, дати наукову оцінку українському праву екологічної безпеки в частині правового регулювання здійснення ЕНД та спрогнозувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України у цій царині.
Наукова новизна дисертації полягає у належному теоретико-прикладному аналізі правового регулювання ЕНД. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства в незалежній Україні стосовно правових засад здійснення ЕНД в цілому. Вперше на рівні дисертаційного дослідження комплексно аналізуються основні недоліки і прогалини чинного законодавства з даної проблеми, визначаються напрямки вдосконалення правового регулювання здійснення ЕНД різних ступенів екологічної небезпеки. На підставі загальновідомих теоретичних положень в дисертації конкретизовано зміст поняття ЕНД. У роботі знайшли свій подальший розвиток питання вдосконалення законодавчо-правових актів і норм, особливості їх реалізації у царині правового регулювання ЕНД, запропоновані Андрейцевим В. І., Погрібним О. О. та іншими науковцями.
На захист виносяться такі положення:
- ЕНД в правовому аспекті слід законодавчо визначити як одна або більше дій у певній царині, які справляють або можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, внаслідок чинників екологічного ризику, що такі дії супроводжують; у цьому визначені “чинники екологічного ризику” означають різні обставини, що зумовлюють зростання або зменшення екологічного ризику;
- екологічно небезпечну дію слід розуміти як будь-який свідомий вчинок особи, початок якого характеризується одноразовим проявом активності (руху) суб єкта, який запускає певний механізм, і з запуском такого механізму (природного, технічного, біологічного, суспільного тощо) активність (рух) суб єкта вичерпується, при чому зазначений чинник є чинником екологічного ризику або запускає дію чинника екологічного ризику;
- правова характеристика ЕНД охоплює: а) первні ЕНД: суб єкт (не потребує спеціальної реєстрації), об єкт (навколишнє природне середовище, а опосередковано – людина, її майно і господарська діяльність) і зміст (екологічно небезпечна дія або сукупність таких дій); б) правові форми здійснення ЕНД (здійснення ЕНД фізичними, юридичними особами та державою у різних співвідношеннях); в) правові факти виникнення і припинення ЕНД (екологічний ризик і екологічно небезпечна дія); г) ступінь екологічної небезпеки ЕНД;
- ЕНД можна ділити за різними ознаками на види: за ступенем екологічної небезпеки, за об єктним і суб єктним складом, екологічно небепечними наслідками, середовищем провадження, силою впливу, тривалістю, змістом, інтенсивністю, предметом діяльності, швидкістю прояву негативних наслідків тощо; пропонується розробити ДК «Класифікація видів екологічно небезпечної діяльності»;
- сучасний стан правового регулювання ЕНД охоплює: а) адміністративні обмеження ЕНД (прямі заборони ЕНД, заходи нормативного характеру, заходи запобіжного характеру, заходи обліково-інформативного характеру, заходи контрольно-наглядового характеру); б) економічні заходи обмеження ЕНД (екологічне податкове стимулювання, екологічне оподаткування і страхування); в) обмеження ЕНД в НС; г) правову відповідальність за порушення законодавства про ЕНД;
- екологічно ризикована діяльність тим відрізняється від ЕНД, що включає в себе лише одну або більше дій, що можуть справити негативний з точки зору права вплив на довкілля, а ЕНД – дії, що справляють або можуть справити такий вплив;
- оцінка ступеню екологічної небезпеки ЕНД має здійснюватись на двох рівнях: сталому і рухомому; сталий рівень передбачає розробку законодавчих переліків видів ЕНД, що належать до певного класу небезпеки, а рухомий рівень передбачає оцінку видів ЕНД, що не віднесені до жодного з переліків у порядку сталої оцінки;
- система правового регулювання ЕНД залежно від ступеню екологічної небезпеки має передбачати чотири правових режими ЕНД: а) вкрай небезпечна ЕНД підлягає забороні; б) дуже небезпечна ЕНД підлягає посиленій реґламентації і обмеженню; в) правовий режим небезпечної ЕНД передбачає меншу кількість обмежень у її здійсненні – для неї встановлюється система обмежувальних дозволів – ліцензій; г) малонебезпечна діяльність здійснюється без будь-яких дозволів, але за умови дотримання певних законодавчо визначених умов;
- необхідно виділити нову катеґорію земель у складі земельного фонду України: екологічно вражені землі.
Практичне значення одержаних результатів.
Викладені в роботі висновки і рекомендації можуть бути використані в процесі вдосконалення екологічного законодавства України, при розробці нових нормативно-правових актів (в тому числі підзаконних), зокрема, запропонованих у дисертації законів «Про регулювання ЕНД», «Про екологічне ліцензування», «Про екологічну стандартизацію і сертифікацію», методики оцінки ступеню екологічного ризику тощо. Положення дисертації можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень правового регулювання здійснення ЕНД, у підготовці наукових посібників з цих питань. Низка пропозицій, сформульованих у роботі, зокрема тих, що стосуються розкриття сучасного стану правового регулювання ЕНД, можуть бути використані при розгляді справ і відстоюванні інтересів конкретних суб єктів ЕНД. Багато з них можуть бути корисними для науково-дослідних, проектно-пошукових організацій, управління екологічної безпеки, державної екологічної інспекції, органів санітарно-епідеміологічної служби, а також окремих суб єктів ЕНД.
Положення і висновки дисертаційної роботи використовуються у процесі підготовки і читання лекцій, а також проведення семінарських занять з курсу «Екологічне право України» на факультеті цивільного права та підприємництва Одеської національної юридичної академії і враховані при складанні робочих програм з відповідних навчальних предметів, а також при організації науково-дослідної роботи студентів.
Особистий внесок здобувача
Здобувачем при підготовці дисертації використані також ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими написані наукові праці. Зокрема, це стосується курсу лекцій «Экологическое право Украины» 2001 р., написаного спільно з Каракашем І. І., Бердніковим Є. С., Коротким Т. Р., де особисто авторові належать 4 лекції: «Правова охорона навколишнього природного середовища у містах та інших населених пунктах», «Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій», «Правове забезпечення екологічної безпеки», «Екологічне законодавство у зарубіжних країнах». Крім того, автором були використані наукові здобутки Погрібного О. О., Каракаша І. І., Берднікова Є. С., які є співавторами навчального посібника «Аграрное, земельное и экологическое право Украины: особенные части учебных курсов», де особисто авторові належать три глави: «Правовий режим використання земель, наданих для вивчення і розробки надр», «Правова охорона довкілля міст та інших населених пунктів» і «Правове забезпечення екологічної безпеки». При використанні у дисертації ідей, що належать співавторам, автором робиться відповідне застереження.
Апробація результатів дослідження.
Окремі дисертаційні висновки були апробовані на:
1. Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція», Одеса, жовтень 2000 року;
2. Міжнародній конференції «Роль неурядових організацій у покращенні стану екосистеми басейну ріки Дністер і лобіювання доопрацювання «Конвенції про використання водних і біологічних ресурсів і збереження ландшафтного й біологічного різноманіття басейну ріки Дністер», Одеса, 22-23 грудня 2000 року;
3. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення”, Харків, 29-30 вересня 2001 року;
4. Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників”, Київ, 29-30 листопада 2001 року;
5. Звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ОНЮА.
Положення дисертації відображені в публікаціях:
1. Бондар Л. О. Ліцензування як засіб державного регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності// Актуальні проблеми держави та права; Збірник наукових праць. Вип. 7 - Одеса: Астропринт, 2000.- С. 174-179;
2. Ладимир Бондар. Критерії оцінки ступеня екологічної небезпеки діяльності людини// Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини.- 2000.- Вип. 2.- С. 378-380;
3. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части учебных курсов. Учебное пособие. Под ред. д. ю. н., проф. Погребного А. А. и к. ю. н. доц. Каракаша И. И.- Х.: ТОВ «Одісей», 2001.- гл. 4 другого розділу, гл. 6 і 10 третього розділу;
4. Экологическое право Украины: Курс лекций. Под ред. к. ю. н. доц. Каракаша И. И.- Одесса: Латстар, 2001.- лекції 15, 19-21;
5. Л. Бондар. Зона надзвичайної екологічної ситуації як первень конституційно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки// Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000/ За редакцією С. В. Ківалова, М. П. Орзіха.- Бібліотека журналу «Юридичний вісник».- Одеса: Юридична література, 2001.- С. 287-289.
6. Бондар Л. О. Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічно небезпечної діяльності при хімізації сільського господарства// Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції.- К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001.- С. 164-166.
7. Бондар Л. О. Правовий режим екологічно забруднених земель// Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення. Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції.- К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001.- С. 166-168.
|
