|
Актуальність теми. Підвищення продуктивності є одним з головних джерел зростання національної економіки і добробуту суспільства. Пошуки шляхів забезпечення високої продуктивності стали першопричиною і рушієм наукових досліджень основоположників сучасного менеджменту: Ф.Тейлора, Г.Ганта, Л.Гілбрет, Ф.Гілбрета, Е.Мейо, М.Фолет, Г.Емерсона. За радянських часів вагомим науковим внеском у теорію матеріального і морального стимулювання продуктивності на основі “закону зростання продуктивності праці” стали роботи Е.Васільчикова, Л.Гіляровської, А.Здравомислова, М.Мошенського, С.Струміліна, В.Фєдініна, В.Хрипача. Водночас в економічно розвинених країнах відбувся бурхливий розвиток теорії і практики мотивації персоналу: виникли різні теорії мотивації (К.Алдерфера, В.Врума, Г.Ганта, Ф.Герцберга, Д.Макгрегора, А.Маслоу, Д.МакКлелланда та ін.), десятки систем матеріального стимулювання персоналу (Аткінсона, Барта, Бедо, Бігелоу, Кнеппеля, Роуена, Хелсі та ін.), системи колективної участі в доходах і прибутках підприємств (Вейцмана, Скенлона, Раккера). Менеджменту продуктивності персоналу присвячені праці таких зарубіжних дослідників як Дж.Обер-Кріє, Д.Сінк, Е.Цандер та ін. З початком економічних реформ в Україні світові наукові здобутки в галузі мотивації персоналу стали предметом дослідження, удосконалення і адаптації в працях провідних вітчизняних вчених: Д.Богині, О.Грішнової, В.Гуменюка, В.Данюка, Г.Дмитренка, М.Долішнього, С.Злупка, Г.Калитича, А.Колота, О.Крушельницької, О.Кузьміна, Г.Кулікова, І.Прокопенка, В.Сладкевича, Ф.Хміля, Л.Червінської, К.Шарапатова, В.Шинкаренка. Проблемам мотивації персоналу присвячені роботи вчених близького зарубіжжя: І.Васильєва, В.Вєсніна, Л.Владімірової, В.Дятлова, А.Кібанова, В.Кокорєва, В.Травіна, Р.Яковлєва та ін.
Водночас, з переходом України до ринкових умов господарювання питання мотивації продуктивності відступило на другий план. Існуючі за адміністративної економіки системи стимулювання продуктивності персоналу підприємства виявилися неадекватними сучасним умовам і до того ж майже повністю зруйнованими. Існуюча в зарубіжній практиці широка гамма систем стимулювання не лише не застосовується на вітчизняних підприємствах, а й майже не представлена інформаційно у вітчизняній науковій літературі. Невирішеним залишається питання єдиної загальновизнаної ідентифікації основних понять мотивації продуктивності персоналу. Відсутній всеохоплюючий метод оцінювання й аналізу нематеріальних передумов продуктивності персоналу.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за науковим напрямком координаційного плану №68 “Економічні проблеми державності України: важелі та стимули розвитку господарюючих систем” (Наказ Міносвіти України №37 від 13.02.97 р.) та є складовою науково-дослідної роботи кафедри трудових ресурсів і підприємництва Національного університету водного господарства та природокористування за темами: “Трансформація ринкових відносин і відтворення людського капіталу в Україні”, “Науково-методичні основи університетського менеджменту” (державний реєстраційний номер 0100V003423, шифр I-61), “Механізми конкуренції і сталого розвитку соціально-економічної системи в контексті євроінтеграції”.
Мета дослідження: розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо формування системи мотивації персоналу до високопродуктивної праці на вітчизняних підприємствах.
Завдання дослідження:
- дослідити та ідентифікувати основні поняття і розробити теоретичну модель мотивації продуктивності персоналу;
- здійснити порівняльний аналіз і узагальнити існуючі теорії мотивації з огляду на прийнятність їх практичного застосування;
- розробити структурно-логічну схему, теоретичну модель дослідження та формування системи мотивації продуктивності;
- вивчити і узагальнити світовий досвід мотивації;
- розробити рекомендації щодо моделювання та вибору систем матеріального стимулювання продуктивності;
- розробити науково-методичні основи оцінювання й аналізу соціально-психологічних передумов зростання продуктивності.
Об єкт дослідження: мотивація персоналу підприємства до підвищення його продуктивності .
Предмет дослідження: теоретичні та практичні засади формування системи мотивації продуктивності персоналу підприємства.
Методи та інформаційна база дослідження. В роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: історичний та порівняння – при дослідженні існуючих теорій мотивації; ідеального моделювання та системний підхід – при формуванні та дослідженні системи мотивації продуктивності персоналу; формалізації та ідеального моделювання – при розробленні рекомендацій щодо моделювання та вибору систем матеріального стимулювання; аксіоматичний, формалізації та наукової індукції – при розробленні методу економічного оцінювання комфорту персоналу.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України та Управління статистики в Рівненській області, звітна та облікова документація підприємств Рівненської області, результати опитувань працівників підприємств м. Рівне, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників в галузі менеджменту персоналу.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше:
- обґрунтовано і застосовано поняття “комфорт персоналу” – задоволення соціально-психологічних потреб, яке на відміну від “умов праці” охоплює весь спектр соціально-психологічних чинників продуктивності персоналу (режим роботи підприємства, можливості добиратися до місця роботи, наявність соціально-побутових послуг тощо); розроблено і апробовано метод економічного оцінювання і моніторингу соціально-психологічного комфорту/дискомфорту персоналу організації на основі такої аксіоми: якщо дискомфорт не компенсується співрозмірним підвищенням зарплати і соціальних виплат, то збільшуються плинність персоналу і конфліктні втрати робочого часу; числові оцінки і порівняльний аналіз комфортності персоналу є передумовою низькозатратного зростання продуктивності персоналу та підвищення відповідальності власників і менеджерів за гуманістичне ставлення до найманих працівників.
Удосконалено:
- найтиповіші комбіновані системи (моделі) оплати праці – Барта, Хелсі, Роуена, Емерсона – на основі змінних співвідношень між частками відрядної і почасової платні залежно від стабільності виробничих умов, що забезпечить гнучкість і ефективність стимулювання робітників.
Дістали подальший розвиток теоретичні основи формування системи мотивації продуктивності персоналу підприємства:
- обґрунтовано теоретичну модель системи мотивації як неперервного циклічного процесу “потреби {P} – стимули {S} – мотиви {M=S/P} – продуктивність П=f(M)”, що підвищить структурну адекватність дослідження підсистем “потреби”, “стимули” і “мотиви” в науці та практиці;
- доповнено традиційну систему стимулів групою стохастичних чинників впливу, які не залежать від суб єкта управління, але мають враховуватися при формуванні системи мотивації;
- визначено принципові відмінності та умови застосування комбінованих систем оплати праці, які маловідомі в Україні і не застосовуються у вітчизняній практиці, а також їх місце в класифікації систем матеріального стимулювання, що сприятиме розширенню можливостей мотивації продуктивності персоналу.
Практичне значення одержаних результатів. Використання розробок дисертації на вітчизняних підприємствах дасть змогу підвищити продуктивність персоналу внаслідок раціональної організації системи мотивації. Зокрема, основні положення і рекомендації можна застосовувати для удосконалення системи матеріального і соціально-психологічного стимулювання персоналу підприємства; оцінювання, моніторингу і розроблення цільових програм підвищення комфорту персоналу на підприємствах та в їх структурних підрозділах; диверсифікації та вибору систем оплати праці залежно від умов виконання робіт. Розроблені рекомендації щодо моделювання та вибору систем оплати праці використовуються при організації матеріального стимулювання працівників СПД Безкоровайною С.В. (довідка №17 від 19.12.2003 р.). Основні положення методу економічного оцінювання і аналізу комфорту персоналу впроваджені для оцінювання і моніторингу соціально-психологічних умов у структурних підрозділах ВАТ “Рівненська друкарня” (довідка №12-01-11 від 12.01.2004 р.). Результати роботи використовуються у викладанні навчальних дисциплін, передбачених Галузевим стандартом вищої освіти з підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів напряму 0502 – “Менеджмент” та 0501 – “Економіка і підприємництво”: “Мотивація персоналу”, “Менеджмент персоналу”, “Менеджмент продуктивності” тощо у Національному університеті водного господарства та природокористування (довідка №001-1025 від 21.05.2004 р.).
Особистий внесок дисертанта. Всі результати досліджень отримані автором самостійно. В роботі використані лише ті положення опублікованих у співавторстві праць, які належать особисто здобувачу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження апробовано на щорічних конференціях студентів та викладачів НУВГП (м. Рівне, 2000-2004 рр.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-трудових відносин в сучасних економічних умовах” (м. Слов янськ, 2003 р.); Традиційній (четвертій) міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стійке економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” (м. Київ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (м. Хмельницький, 2003 р.); ІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2003 р.); IV Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Фінансовий та банківський менеджмент: досвід та проблеми” (м. Донецьк, 2002 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2002 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (секція “Економіка і управління виробництвом та природокористуванням”, м. Рівне, 2002 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Водне господарство: економіка, екологія, менеджмент” (м. Рівне, 2000 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових працях, в т.ч. 7 у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій – 5,0 друк. арк., з них належить особисто автору – 4,3 друк. арк.
| 
