|
Актуальність теми. Створення правової демократичної держави, заснованої на принципах гуманізму й соціальної справедливості, забезпечення прав і свобод особи, безпеки суспільства, неухильного дотримання законності та правопорядку вимагає розробки дієвої правової основи для протидії злочинності, яка, останніми роками, характеризується якісними змінами, посиленням організованості.
Аналіз статистичної звітності МВС України свідчить, що організованій злочинності притаманні швидкі темпи зростання й поширення. Так, у 1991 р. було виявлено 260 організованих груп, якими вчинено 2549 злочинів, у 1992 — відповідно 469 і 2606, у 1993 — 631 і 2619, в 1994 — 871 і 3534, у 1995 — 871 і 4556, у 1996 — 953 і 6241, у 1997 — 1079 і 7400, у 1998 — 1157 і 9000, у 1999 — 1166 і 9307, у 2000 — 960 і понад 7700 злочинів, у 2001 — 770 і понад 6700, у 2002 — 722 і 6467, у 2003 — 634 і 6159, у 2004 — 721 і 4609. З 1999 р., за офіційними даними, кількість виявлених організованих злочинних груп та вчинених ними злочинів дещо зменшилася. На думку науковців та практиків, зменшення цих показників доводить, що злочинні угруповання змінюють тактику діяльності, і це ускладнює їх виявлення та знешкодження. Ситуація, яка сформувалася, вимагає від правоохоронних органів ужиття новітніх ефективних заходів подолання протидії ОГ на досудових стадіях кримінального процесу.
Необхідно зазначити, що основні криміналістичні, кримінологічні та кримінально-правові ознаки організованої злочинності сформулювали українські та російські науковці (Ю.П. Аленін, В.М. Биков, В.Л. Васильєв, Л.Д. Гаухман, О.І. Гуров, А.І. Долгова, В.О. Коновалова, В.Т. Контеміров, В.Г. Лукашевич, В.В. Сташис, М.П. Яблоков та інші) лише наприкінці 80х на початку 90х років минулого століття. В останнє десятиліття вагомий внесок у вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю зробили відомі вітчизняні й зарубіжні вчені: Т.В. Авер янова, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, О.О. Дульський, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовський, В.Т. Нор, В.С. Овчинський, М.В. Салтєвський, М.Я. Сегай, О.П. Снігерьов, П.В. Цимбал, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші. Однак предметом дослідження цих науковців були здебільшого окремі питання криміналістичної характеристики злочинів, вчинених ОГ, застосування окремих тактичних прийомів у процесі їх виявлення та розслідування. Разом із тим провадження у справах цієї категорії на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування комплексно не досліджувалося.
Крім того, більшість досліджень були проведені ще до прийняття чинного КК України, у якому законодавець визначив, що є злочином, вчиненим ОГ, та вказав його ознаки. Саме встановлення й доказування наявності в діянні ознак, передбачених ч.3 ст.28 КК України, дозволяє кваліфікувати його як злочин, що вчинений ОГ.
Тому, жодним чином не применшуючи наукової й практичної цінності опублікованих робіт з розгляданої проблеми, зауважимо, що більш детального висвітлення потребують порядок встановлення ознак вчинення злочинів ОГ на стадії порушення кримінальної справи, доказування у справах про злочини, що вчинені ОГ, під час досудового розслідування. Необхідність розв язання цих та інших проблем визначила актуальність теми дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Указу Президента України №84 від 6 лютого 2003 року “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України (затверджена вченою радою, протокол №1 від 30.01.2002), відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України №755 від 05.07.2004.
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є вдосконалення організаційних та правових засад кримінально-процесуального провадження у справах про злочини, що вчинені ОГ, на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування.
Відповідно до мети дослідження, були поставлені такі завдання: 1) з ясувати особливості встановлення ознак вчинення злочинів ОГ на стадії порушення кримінальної справи; 2) конкретизувати предмет доказування у справах про злочини, вчинені ОГ, ознаки яких визначені ч.3 ст.28 КК України; 3) обґрунтувати положення про необхідність нормативного закріплення в КПК України порядку та форми взаємодії слідчої групи, що розслідує злочини, вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України, з оперативними підрозділами ОВС; 4) удосконалити методичні рекомендації щодо провадження пред явлення особи для впізнання, що відбувається поза візуальним спостереженням з боку того, кого впізнають, у справах про злочини, що вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України; 5) з ясувати особливості відображення результатів розслідування злочинів, вчинених ОГ, у постанові про притягнення особи як обвинуваченого та обвинувальному висновку; 6) обґрунтувати та внести пропозиції щодо змін кримінально-процесуального законодавства України, яке регулює провадження у справах про злочини, вчинені ОГ, та надати методичні рекомендації для забезпечення ефективного провадження на стадіях порушення кримінальної справи й досудового розслідування.
Об єктом дослідження є кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають при розслідуванні злочинів, вчинених ОГ, та закономірності формування кримінально-процесуальних засобів їх забезпечення.
Предметом дослідження є норми кримінально-процесуального права, процес кримінально-процесуального провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені ОГ, на стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплексне використання сукупності методів та прийомів сучасної теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ, що надає можливість досліджувати проблему в єдності її змісту та юридичної форми. У роботі також використано окремі методи наукового пізнання. Зокрема, на основі методів порівняння та узагальнення було визначено ознаки ОГ. За допомогою порівняльно-правового методу здійснено зіставлення норм чинного КПК України з нормами інших Законів, котрі регулюють конкретні питання провадження у справах про злочини, вчинені ОГ. Це дозволило сформулювати пропозиції стосовно їх узгодження. Соціологічний метод (анкетування та інтерв ювання) був застосований при опитуванні слідчих та працівників оперативних підрозділів за спеціально розробленою анкетою, яке сприяло обґрунтуванню теоретичних положень з питань дослідження. Також використані статистичні методи для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ та опитування окремих груп респондентів щодо особливостей кримінально-процесуальної діяльності на стадії перевірки заяв та повідомлень про злочини та досудового розслідування. При дослідженні міжнародно-правових актів, законів та підзаконних нормативних актів, а також при вивченні кримінальних справ про злочини, вчинені ОГ, автором були використані методи формальної логіки.
Емпіричну базу дослідження складають: аналіз статистичних даних МВС України за період з 1991 по 2004 роки, результати вивчення 175 кримінальних справ, закінчених відділом із розслідування особливо важливих справ та злочинів, що вчинені ОГ, СУ УМВС України в Запорізькій та Дніпропетровській областях та розглянуті судами Запорізької та Дніпропетровської областей у 1999-2004 роках; результати анкетування 236 слідчих та слідчих в особливо важливих справах СУ УМВС України в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Харківській, Хмельницькій, Херсонській, Черкаській областях. Зроблені під час дослідження узагальнення та аналіз емпіричного матеріалу знайшли своє відображення у дисертації, а їх результати є основою для висновків та рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні специфіки провадження у справах про злочини, що вчинені ОГ, на досудових стадіях кримінального процесу. В роботі враховані положення чинного законодавства, проаналізовано теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до дослідження значного кола проблем, котрі залишаються невирішеними та мають важливе практичне значення.
У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних положень, запропоновані висновки та рекомендації. До найбільш значущих із них можуть бути віднесені такі.
Уперше:
– зроблено комплексний аналіз та конкретизовано предмет доказування у справах про злочини, що вчинені ОГ, ознаки котрих визначені ч.3 ст.28 КК України, для відмежування цієї групи як стійкого об єднання трьох і більше осіб для вчинення злочинів за єдиним планом із розподілом функцій учасників, спрямованих на реалізацію цього плану, відомого всім учасникам групи, від інших видів груп, передбачених статтею 28 КК України;
– сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до КПК України стосовно визначення процесуального статусу заявника та особи, котра повідомила про злочин, провадження окремих слідчих дій за участю понятих.
Удосконалено:
– методичні рекомендації провадження слідчим впізнання особи поза візуальним спостереженням з боку того, кого впізнають, у справах про злочини, що вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України;
– пропозиції щодо відображення результатів розслідування злочинів, вчинених ОГ, у постанові про притягнення особи як обвинуваченого та обвинувальному висновку.
Набули подальшого розвитку:
– пропозиції про необхідність розширити процесуальні засоби перевірки заяв та повідомлень про злочини, що вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України;
– положення про необхідність нормативного закріплення в КПК України порядку й форми взаємодії слідчої групи, яка розслідує злочини, вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України, з оперативними підрозділами ОВС;
– пропозиції науковців щодо внесення змін до норм КПК України, які регулюють провадження зняття інформації з каналів зв язку, щодо суб єкта, зобов язаного знімати інформацію й повідомляти про це слідчого.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в роботі висновки та рекомендації сприятимуть підвищенню якості й ефективності провадження у справах про злочини, що вчинені ОГ. Результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: у науково-дослідній сфері — для подальшої розробки проблем організації та провадження досудового розслідування; у законотворчій роботі — для вдосконалення окремих положень чинного кримінально-процесуального законодавства, стосовно провадження досудового слідства у справах про злочини, що вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України; у правозастосовчій діяльності органів дізнання та слідчих — для підвищення якості та ефективності провадження у справах про злочини, що вчинені ОГ, передбачені ч.3 ст.28 КК України, на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування; у навчальному процесі — під час підготовки підручників та навчальних посібників для вивчення дисциплін кримінального процесу та криміналістики, у різних формах підвищення кваліфікації працівників органів дізнання й досудового слідства МВС України.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються: в Запорізькому юридичному інституті МВС України при викладанні дисциплін “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”, “Оперативно-розшукова діяльність”, спецкурсу “Організація розкриття та розслідування злочинів” (акт впровадження в навчальний процес Запорізького юридичного інституту МВС України від 20.05.2004); в практичній діяльності СУ УМВС України в Запорізькій області під час розслідування злочинів, вчинених ОГ, (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність слідчих підрозділів СУ УМВС України в Запорізькій області від 28.08.2004).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у вигляді наукових повідомлень на конференціях різних рівнів: Міжвузівській науковій конференції з іноземних мов “Правоохоронець і населення: іноземний досвід співпраці” (Донецьк, 22 березня 2002 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 14-15 травня 2002 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 30 червня-2 липня 2003 року); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання студентів і аспірантів” (Хмельницьк, 14-15 листопада 2003 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини”, присвяченій 55-річчю проголошення Загальної Декларації прав людини та 10 річниці “Віденської Декларації” (Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 року).
Результати дисертаційного дослідження були обговорені на міжкафедральному семінарі в Національній академії внутрішніх справ України.
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено в п яти наукових статтях у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та двох тезах доповідей на конференціях.
|
