|
Актуальність теми дослідження. Розвиток України як суверенної, демократичної і правової держави передбачає встановлення надійного засліну негативним явищам, чинникам, що реально загрожують безпеці країни. Особливе занепокоєння викликає злочинність, її прилаштовуваність до нових умов, набуття нею активного, агресивного та все більш організованого характеру. Так, тільки у 2003 році вчинено 25,8 тис. особливо тяжких злочинів, виявлено 634 організовані групи та злочинні організації, учасники яких вчинили 6159 злочинів [9, с. 25-27] ).
Тривалість функціонування організованих злочинних угруповань пов язана з модернізацією форм та способів протидії правоохоронним органам, злочинним впливом на доказову інформацію і учасників кримінального судочинства. Захисний механізм від викриття злочинних груп удосконалюється, стає витонченим, охоплює значну кількість суб єктів. У таких умовах важливого значення набуває постановка і вирішення завдання щодо розробки тактичних основ усунення (нейтралізації) протидії розкриттю та розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними групами.
Висвітленню різних аспектів боротьби з організованою та груповою злочинністю присвячені праці вчених-криміналістів: Т. В. Авер янової, Ю. В. Аленіна, О. Я. Баєва, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. М. Бикова, В. М. Варцаби, В. Г. Гончаренка, М. С. Гурєва, С. Ф. Здоровка, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, В. І. Кулікова, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, В. С. Овчинського, В. В. Тіщенка, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін. У криміналістиці певна увага приділялася дослідженню особливостей протидії розслідуванню. Тільки останнім часом були захищені дисертації І. А. Ніколайчуком, В. В. Трухачовим, Р. М. Шехавцовим. Разом з тим, зазначені праці присвячені найбільш загальним проблемам боротьби зі злочинністю, визначенню поняття, форм та способів протидії розслідуванню. Хоча вивчення тільки сутності протидії розслідуванню є недостатнім для обрання необхідного рівня тактичного арсеналу працівниками правоохоронних органів.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю встановити певні особливості протидії розслідуванню з боку організованих злочинних груп, сформувати тактичні основи усунення та подолання такої протидії компетентними органами. Вказані обставини дозволяють віднести проблематику, що розглядається, до актуальної. В такій постановці проблеми протидії розслідуванню на рівні дисертаційного дослідження розглядаються вперше.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах реформування правової демократичної держави" № 0186.0.099031. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 1 липня 2002 року, протокол № 13.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей протидії розслідуванню в механізмі організованої злочинної діяльності та розробці тактичних основ усунення та подолання такої протидії співробітниками правоохоронних органів.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
1) визначити ознаки, сутність та зміст протидії розслідуванню; сформулювати поняття "протидія розслідуванню" і встановити місце даної категорії в системі криміналістики;
2) дослідити особливості захисної функції організованих злочинних груп від викриття, співвідношення протидії розслідуванню із посткримінальною поведінкою злочинців, їх "захисною домінантою";
3) проаналізувати специфіку використання різних форм протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
4) дати характеристику окремим формам протидії розслідуванню, які притаманні організованій злочинності (використання корумпованих посадових осіб правоохоронного органу; вплив засобів масової інформації; фальсифікація доказів; застосування погроз та фізичного насильства та ін.);
5) розробити тактику усунення протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (пропонування тактичних прийомів та рекомендацій, визначення можливостей в обранні тактичної лінії поведінки, певних правил дій у тих чи інших ситуаціях);
6) визначити тактичні можливості усунення протидії розслідуванню зазначеної категорії злочинів (розробити тактику дотримання слідчої таємниці, тактику попередження слідчих помилок, тактику подолання неправдивих показань, тактику забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства).
Об єктом наукового дослідження є діяльність слідчого під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.
Предметом дослідження виступають закономірності, які виявляються в тактичному забезпеченні діяльності правоохоронних органів з метою подолання протидії розслідуванню з боку організованих злочинних угруповань.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Під час дослідження були використані: методи логіки (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія тощо) при вивченні різних форм протидії розслідуванню, при розробці тактичних засобів усунення такої протидії; порівняльно-правовий і формально-юридичний методи для аналізу діючого кримінального і кримінально-процесуального законодавства, інших нормативних актів, що встановлюють правові основи слідчої таємниці, регламентують заходи та засоби забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та ін.; історичний метод при розгляді розвитку окремих наукових теорій і дискусій щодо протидії розслідуванню та вивчення організованої злочинності; системно-структурний – для дослідження окремих елементів криміналістичної тактики (системи слідчих дій, системи тактичних прийомів, комплексів слідчих дій і оперативно-розшукових заходів тощо); соціологічні методи – з метою узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, анкетування та інтерв ювання слідчих тощо.
Нормативну базу дисертації склали: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дослідження складають: результати вивчення та узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, за 1998–2004 рр. (проведено узагальнення 200 кримінальних справ про різні за своєю спрямованістю злочини, вчинені ОЗГ); результати анкетування та інтерв ювання 100 слідчих прокуратури та МВС України, які брали участь у розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; дані статистичних звітів МВС України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України; власний досвід роботи дисертанта у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше у вітчизняній юридичній літературі проведено комплексне дослідження протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та запропоновано тактичні основи щодо усунення (нейтралізації) такої протидії.
Наукова новизна відбивається у таких основних положеннях:
1) проведено ґрунтовний аналіз визначень поняття "протидія розслідуванню" та запропоновано авторське визначення цієї категорії криміналістики;
2) визначено місце протидії розслідуванню в системі криміналістики. На думку автора, найбільш загальні проблеми протидії розслідуванню повинні розглядатися в структурі криміналістичної тактики (кримінальної і слідчої тактики);
3) вперше встановлено співвідношення захисної функції організованих злочинних груп від викриття і протидії розслідуванню. На думку автора, захисний механізм являє собою потенційну можливість реагування на дії з боку правоохоронних органів. Протидія розслідуванню – реальне спрацювання захисних механізмів;
4) надано характеристику і визначено особливості різних форм протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (приховування злочинів, корумпування посадових осіб, використання засобів масової інформації, повідомлення неправдивих показань, фальсифікація доказів, застосування погроз і фізичного насильства тощо);
5) зроблено висновок, що приховуванню злочинів з боку організованих злочинних груп притаманні специфічні риси; акцентовано увагу на взаємозв язку корупції і організованої злочинності. Зроблено спробу встановити різні корупційні механізми та їх роль у протидії розслідуванню (корумпування правоохоронців, використання депутатських та інших імунітетів тощо);
6) вперше наголошується на можливостях використання засобів масової інформації (ЗМІ) із метою протидії розслідуванню з боку організованих злочинних угруповань; проведено дослідження лжесвідчень і неправдивих показань стосовно проблем протидії розслідуванню; визначено причини та мотиви неправди;
7) вперше розглянуто фальсифікацію доказів як своєрідну форму протидії розслідуванню. Проведено аналіз діючого кримінального та кримінально-процесуального законодавства, яке, на думку дисертанта, потребує удосконалення. Автор пропонує передбачити в КК України окрему норму "Фальсифікація доказів"; розглянуто певні процесуальні гарантії від фальсифікації доказів та аргументована їх доцільність;
8) зроблено висновок, що організовані злочинні групи застосовують різні форми насильства (погрози, фізичний вплив, убивства та ін.); сформульовано пропозицію про необхідність відпрацювання своєрідних механізмів захисту свідка, розробки спеціальних державних програм "Захист свідків";
9) вперше зроблено спробу визначити зміст тактики, спрямованої на усунення протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Автор вирізняє такі основні напрямки: тактика дотримання слідчої таємниці; тактика усунення слідчих помилок; тактика викриття неправди в показаннях; тактика забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства;
10) запропоновано визначення поняття слідчої таємниці та аргументується необхідність існування такого інституту; вперше систематизовані та сформульовані тактичні правила дотримання слідчої таємниці;
11) звернуто увагу на зв язок тактичних помилок і ефективності розслідування. Запропоновані блоки типових тактичних помилок і згруповані причини їх виникнення;
12) визначені найбільш оптимальні тактичні прийоми, спрямовані на викриття неправди при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; розроблено тактичні рекомендації щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальшої розробки загальної теорії криміналістики, а також тактики та методики розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;
– у правотворчості – з метою вдосконалення чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють антикримінальну діяльність правоохоронних органів;
– у діяльності правоохоронних органів – як рекомендації, спрямовані на оптимізацію слідчої діяльності у боротьбі з протидією розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу "Криміналістика", підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались на міжнародній науково-практичній конференції "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики" (Харків, 19-20 червня 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми криміналістики" (Харків, 25-26 вересня 2003 р.), семінарах слідчих та оперативних працівників в УМВС України у Львівській області, а також обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
За результатами дисертаційного дослідження підготовлено та надіслано на адресу Міністерства внутрішніх справ України доповідну записку з метою впровадження тактичних рекомендацій у слідчу практику. Окремі пропозиції та матеріали дисертанта знайшли своє застосування в слідчих підрозділах УМВС окремих областей України, а також у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та Львівському юридичному інституті МВС України під час проведення практичних занять з криміналістики.
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 6 наукових публікаціях (з них 4 наукові статті надруковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 195 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (229 найменувань) і додатків (13 с.).
| 
