|
Актуальність теми дослідження. Стан розвитку кредитних правовідносин визначальним чином обумовлює ефективність функціонування економіки, яка базується на ринкових засадах. Поступова трансформація пострадянської планової системи управління народним господарством та розбудова сучасних ринкових механізмів господарювання зумовили динамічний розвиток в Україні ринку фінансових послуг та його кредитної складової. Прийняте наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років законодавство, зокрема Закон про НБУ, Закон про банки, Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, послугувало належною правовою основою для створення в Україні основних інститутів та інфраструктури банківської системи і ринку фінансових послуг, включаючи їх відповідних професійних учасників (банки та інші фінансові установи) і регуляторів (НБУ, Держкомфінпослуг, ДКЦПФР).
Перспектива подальшого розвитку кредитних відносин в Україні безпосередньо залежить від імплементації якісно нових підходів до їх правового регулювання. Передусім це регулювання потребує вдосконалення у напрямку забезпечення належного юридичного режиму функціонування конкретних механізмів та інструментів, що використовуються в діяльності суб єктів фінансових та кредитних правовідносин. Особлива роль належить поглибленню та вдосконаленню правового регулювання у сфері банківського кредитування, оскільки банківські установи є домінуючим видом фінансових посередників, а здійснювані ними кредитні операції є найвагомішою для розвитку економіки фінансовою послугою.
Останнім часом простежується тенденція розвитку законодавства у зазначеному напрямку. Зокрема, в українській правовій системі знайшли відображення прогресивні тенденції щодо регулювання спектру правовідносин, пов язаних із забезпеченням виконання кредитних зобов язань. Однак комплексного та системного підходу до розбудови належного правового регулювання у галузі банківського кредитування в Україні поки не існує. Недостатньо уваги вивченню й аналізу даних проблем приділяється і у вітчизняній юридичній літературі. Окремі правові аспекти кредитної діяльності банків висвітлювалися у працях вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, зокрема: М.М.Агаркова, І.А.Безклубого, П.Д.Біленчука, А.Ю.Вікуліна, А.А.Вишневського, Л.К.Воронової, Я.А.Гейвандова, Д.М.Гриджука, І.С.Гуревича, А.М.Екмаляна, Н.Ю.Єрпилєвої, Л.Г.Єфімової, Н.Н.Захарової, Р.І.Карімулліна, А.Т.Ковальчука, Г.Л.Короткої, В.М.Коссака, О.А.Костюченка, В.Л.Кротюка, Н.С.Кузнєцової, С.І.Кумок, М.П.Кучерявенка, В.П.Нагребельного, О.М.Олійника, В.О.Олійника, А.О.Селіванова, Є.А.Суханова, В.Г.Першина, І.І.Пучковської, Г.А.Тосуняна, Ю.А.Шишкіна, С.Батлера, Д.Валея, Г.Глінки, Д.Райса, Р.Хау та інших. Більшість зазначених авторів досліджували переважно цивільно-правові аспекти кредитування або ж його особливості в контексті загальних вимог до регулювання банківської діяльності. Вивчення закономірностей розвитку грошово-кредитних відносин є традиційною сферою економічних досліджень, зокрема в працях відомих українських та зарубіжних вчених: Б.П.Адамика, А.М.Бабича, Н.І.Гребеннік, Б.С.Івасіва, М.В.Карпова, С.І.Кручка, В.Д.Лагутіна, Б.Л.Луціва, А.М.Мороза, С.В.Мочерного, Т.В.Осипенко, Л.Н.Павлової, М.І.Савлука, А.О.Сігайова, І.А.Сиротіної, Т.С.Смовженко, В.С.Стельмаха, В.Т.Сусіденка, Д.Ван-Хуза, Ч.Вулфела, Ж.Гарсії, Д.Дагласа, Дж.Мадури, Р.Міллера, Фр.Мишкіна, Ж.Пассейка, А.Полларда, Х.Фляйзіга та інших.
Натомість, в українській юридичній науці практично не досліджувались фінансово-правові аспекти регулювання банківського кредитування як відносно самостійного компонента в сфері фінансових правовідносин. Тему даної дисертаційної роботи обрано саме у зв язку з недостатнім рівнем дослідження даного питання, а також з огляду на його вкрай важливе практичне значення для подальшої еволюції кредитної системи України та належного правового забезпечення процесів у цій сфері. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України „Проблеми адміністративно-правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (№ державної реєстрації 0102U001602), „Проблеми вдосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні” (№ державної реєстрації 0101U001011) та „Проблеми вдосконалення податкового законодавства і правового регулювання банківської діяльності” (№ державної реєстрації 0101U005660). Метою дисертаційного дослідження є виявлення основоположних принципів, складових елементів та особливостей фінансово-правового регулювання банківського кредитування, а також розробка й обґрунтування практичних рекомендацій і конкретних пропозицій щодо вдосконалення існуючої в Україні законодавчої і нормативно-правової бази у цій сфері. Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні завдання:
- проаналізувати правовий зміст базових понять і категорій, що використовуються у сфері кредитних правовідносин;
- з ясувати основні юридичні ознаки, притаманні для банківського кредиту як форми реалізації кредитно-грошових правовідносин, які зумовлюють його спеціальний фінансово-правовий режим; - визначити об єкт та суб єктів правового регулювання банківського кредитування;
- сформулювати основні принципи регулювання кредитних правовідносин за участю банківських установ, а також дослідити особливості функціонування найважливіших елементів правового забезпечення банківського кредитування;
- висунути й обґрунтувати відповідні наукові висновки, а також пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України в галузі банківського кредитування.
Об єктом дослідження є суспільні відносини щодо банківського кредитування та правове регулювання у цій сфері з огляду на його публічно-правову природу та фінансово-правовий характер.
Предметом дослідження є сукупність фінансово-правових норм і принципів регулювання відносин у сфері банківського кредитування, практичні аспекти їх реалізації, а також інші юридичні та організаційні засоби впливу держави на забезпечення стабільного розвитку банківської та кредитної системи України.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів юридичного аналізу, сучасних наукових поглядів й практичних підходів до регулювання кредитних правовідносин за участю банків. В процесі дослідження використовувався формально-логічний метод, за допомогою якого визначені базові поняття у сфері кредитних правовідносин. Застосування методу функціонального аналізу дозволило визначити юридичні особливості банку як суб єкта кредитних правовідносин. Діалектичний метод дав можливість виявити комплексний фінансово-правовий характер регулювання відносин у сфері банківського кредиту з урахуванням органічного взаємозв язку з іншими аспектами правового регулювання банківської діяльності, а також з огляду на їх економічний зміст. Шляхом зіставлення різноманітних наукових поглядів на природу та зміст банківського кредиту, а також міжнародних підходів до регулювання діяльності банків загалом та їх кредитних операцій зокрема, порівняльно-правовий метод дав змогу визначити спеціальні принципи, покладені в основу правового регулювання банківського кредитування. За допомогою методів системного та структурного аналізу визначені основні складові елементи регулювання банківського кредитування. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні здійснене системне наукове дослідження актуальної проблематики формування в державі комплексного фінансово-правового регулювання суспільних відносин у сфері банківського кредитування та запровадження з цією метою спеціального законодавства. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
1. Регулювання кредитних правовідносин за участю банківських установ кваліфіковано таким, що має фінансово-правовий характер і являє собою засіб впливу держави на розвиток банківського кредитування, забезпечення стабільності банківської системи і захист прав вкладників та інших кредиторів банків.
2. Доведено складну та специфічну юридичну природу кредиту: в широкому розумінні він є формою реалізації кредитних правовідносин, коли одна особа тимчасово набуває право кредитора стосовно іншої особи-боржника незалежно від юридичних підстав його виникнення; у вузькому – це вид кредитних правовідносин, котрі виникають за участю банків як фінансових установ, що використовують при здійсненні активних операцій залучені від вкладників грошові кошти. 3. Об єктом правового регулювання банківського кредитування залежно від форми участі банку в кредитних правовідносинах визначені суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення банком кредитних операцій, або відносини щодо надання банківського кредиту як домінуючої у банківській діяльності кредитної операції. Банківський кредит визначено формою реалізації кредитних правовідносин, що реалізується на підставі кредитного договору у відносинах між банком (кредитором) і клієнтом (позичальником) шляхом передачі залучених банком у вклади грошових коштів у власність позичальнику на умовах строковості, платності, повернення, забезпечення і цільового використання. 4. Сформульовані та обґрунтовані спеціальні принципи правового регулювання банківського кредитування, зокрема принципи: захисту прав кредиторів; кредитоспроможності позичальника; забезпечення банківського кредиту; мінімізації кредитних ризиків банку; цільового використання банківського кредиту; прибутковості кредитних операцій банку; відповідальності позичальника за повернення кредиту. 5. Виявлено основні елементи, які забезпечують оптимальний фінансово-правовий режим регулювання банківського кредитування: заходи фінансової безпеки у банківській системі; процедура переддоговірних відносин щодо надання банківського кредиту; механізм забезпечення виконання кредитних зобов язань; засоби стягнення заборгованості за банківським кредитом.
6. Запропоновано впровадити на рівні законодавства та правозастосовчої практики спеціальну регламентацію процедури переддоговірних відносин щодо надання банківського кредиту як комплексу організаційно-правових та фінансово-економічних заходів, що здійснюються у відносинах між банком і потенційним позичальником до моменту укладення кредитного договору з метою перевірки кредитоспроможності позичальника, характеру запропонованого ним забезпечення та аналізу на цій основі кредитного ризику банку. 7. В основу ефективного механізму забезпечення виконання кредитних зобов язань запропоновано покласти три базові підходи: оприлюднення обтяжень майна шляхом їх реєстрації у відповідному державному реєстрі; пріоритет прав кредиторів на майно, що визначається за фактом державної реєстрації відповідного обтяження; позасудове врегулювання вимог кредиторів щодо їх задоволення за рахунок вартості предмета забезпечення. Для регулювання відносин іпотеки принципово важливою також визначена концепція цілісності нерухомого майна, яка спирається на інтегруюче значення земельної ділянки як основи будь-якої нерухомості.
8. Зроблено висновок про доцільність запровадження в Україні дворівневої моделі функціонування ринку іпотечного кредитування, що являє собою внутрішню організацію іпотечного ринку і забезпечує ефективну реалізацію відносин між банками як основними суб єктами іпотечного кредитування першого рівня та інвесторами як суб єктами іпотечного фінансування другого рівня з приводу рефінансування операцій іпотечного кредитора. Функціонування такої моделі можливе з використанням випуску іпотечних облігацій, секюритизації іпотечних активів та\або рефінансування з боку іпотечної установи другого рівня.
9. З метою впровадження якісно нових підходів до правового регулювання суспільних відносин у сфері банківського кредитування визнано доцільним прийняття рамкового закону про банківський кредит та внесення змін до ряду законодавчих актів з питань кредитування, зокрема ЦКУ, ГКУ, ЗКУ, Закону про банки, Закону про ФГВФО, Закону про іпотеку, Закону про реєстрацію та інших.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше систематизовано викладені, досліджені і обґрунтовані основні фінансово-правові аспекти, принципи та складові елементи регулювання банківського кредитування. Відповідні дисертаційні висновки, пропозиції та рекомендації можуть стати основою для подальших наукових розробок проблем правового регулювання банківського кредитування та вдосконалення чинного нормативно-правового регулювання кредитних відносин, що реалізуються за участю банківських установ.
Головні результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані у навчальному процесі при викладенні курсу „Банківське право” і спецкурсу „Правове регулювання банківського кредитування”. Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення й розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на двох науково-практичних конференціях – на Міжнародній конференції „Правові засади створення системи іпотечного фінансування в Україні” (м. Київ, 22–23 квітня 2004р. – тези не публікувалися) та на ХІІ Ялтинській міжбанківській конференції країн СНД і Балтії (26–29 квітня 2004р. – тези не публікувалися). Головні висновки, відпрацьовані в ході дисертаційного дослідження, були реалізовані дисертантом в процесі його безпосередньої участі в розробці нещодавно прийнятих Закону про іпотеку та Закону про забезпечення. З урахуванням основних положень дисертації за участю автора розроблено проекти закону про банківський кредит та закону про іпотечні цінні папери, а також пропозиції щодо внесення змін до Закону про ФГВФО. Запропоновані у дисертації підходи до регулювання переддоговірних відносин та іпотечного кредитування знайшли відображення в Стандартах житлового іпотечного кредитування, розроблених за участю автора під егідою Української національної іпотечної асоціації. Крім того, основні результати, наукові положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладені у 5 статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до відповідних переліків фахових видань за спеціальністю „правознавство”, а також в розділі колективної монографії „Доходи та заощадження в перехідній економіці України” та у дванадцяти статтях до шеститомної „Юридичної енциклопедії”.
|
