|
Актуальність теми дослідження зумовлюється відсутністю цілісної теорії інституту президентства в Україні, єдиних наукових підходів щодо ряду питань, пов язаних з його функціонуванням, та порівняно незначною кількістю фундаментальних наукових досліджень у даному напрямі. Адже теоретичні проблеми інституту президентства в Україні ще не стали об єктом спеціальної уваги дослідників, відсутні спроби здійснити комплексний і системний аналіз наукових розробок вітчизняних і зарубіжних вчених цього питання.
Впровадження в систему органів державної влади України поста Президента України з одного боку засвідчило готовність України не лише сприймати, а й втілювати в життя передовий досвід правових інститутів розвинених демократичних країн, а з іншого значно посилило увагу в нашому суспільстві до інституту президентства взагалі і, водночас, створило розмаїття поглядів серед науковців, політиків й широкої громадськості загалом. Серед вітчизняних дослідників помітною є відмінність у підходах до характеристики цього інституту й, особливо, його місця в конституційно визначеному механізмі держави та функціонального спрямування. Разом з тим, слід зазначити, що нерідко критичні відгуки з являються без проведення глибокого й всебічного аналізу політико-правової системи нашої держави, а отже й чинників, які впливають на її функціонування.
Водночас, навіть при наявності певної кількості наукових публікацій, які тією чи іншою мірою стосуються даної теми, спостерігається помітне відставання теоретичного пошуку від практики розвитку інституту президентства в Україні. Певною мірою це можна пояснити тим, що політична чутливість теми зумовлює більшу увагу науковців до формальної сторони даного інституту.
Нині в Україні відбувається політико-правова реформа, яка передбачає перерозподіл ряду функцій і повноважень законодавчої і виконавчої гілок державної влади, а також Президента України, що об єктивно передбачає створення фундаментальних теоретичних основ подальшого функціонування інституту президентства. Адже визначення статусу Президента України, його повноважень значною мірою залежить від наукових досліджень цього інституту. Це також зумовлює актуальність обраної теми.
Переосмислення ролі і місця зазначеного інституту в системі вищих органів державної влади, необхідно зрештою у контексті становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.
У зв язку з цим виникає гостра необхідність визначити особливості інституту президентства як форми інституту глави держави, місце Президента України в механізмі держави, дослідити проблеми функцій і повноважень Президента України, а також чинники, які зумовлюють розвиток інституту президентства в Україні тощо. Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теоретичних проблем президентства. Окремим питанням теоретичних проблем інституту президентства в Україні на сучасному етапі були присвячені дослідження в галузі теорії держави і права, конституційного права та в інших галузевих юридичних науках. Ці питання розглядались, зокрема, у працях В. Авер янова, С. Агафонова, C. Алексеєва, Ф. Бурчака, Ю. Коломійця, В. Копєйчикова, В. Котюка, Л. Кривенко, О. Крупчана, С. Лисенкова, В. Мелащенка, В. Мельниченка, Н. Мяловицької, Н. Нижник, В. Опришка, Н. Плахотнюк, В. Погорілка, С. Серьогіної, М. Ставнійчук, Ю. Тодики, О. Фрицького, П. Чалого, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, В. Яворського та інших.
Проблеми інституту президентства вивчали також зарубіжні вчені Г. Атаманчук, М. Баглай, В. Вєрін, Є. Глушко, Ш. Дебаш, М. Дюверже, О. Дюамель, Девід П. Каррі, М. Крутоголов, А. Мішин, Л. Окуньков, М. Сахаров, Ю. Скуратов, П. Страшун, Ю. Тихомиров, В.Чиркін, Ф. Шовен та інші провідні вчені.
У дослідженні використовувалися як вітчизняні, так і іноземні нормативно-правові акти, а саме Конституція України, закони України, укази та розпорядження Президента України та інші нормативно-правові акти. В роботі також було використано його Послання до Верховної Ради України, Конституції Іспанії, Франції, Італії, Швеції тощо.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Наукове дослідження виконане згідно з планами наукових досліджень кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, узгоджується з напрямом „Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету (протокол №5 засідання Вченої ради університету від 25 грудня 1994 року), а також згідно з Концепцією розвитку законодавства України на період 1996-2005рр. і охоплюється навчальними програмами та планами.
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є аналіз і вирішення найбільш актуальних теоретичних напрямів проблем інституту президентства в Україні та внесення на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні.
Реалізація зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
виходячи з наукових підходів до поняття інституту президентства та авторського розуміння його суті сформулювати поняття інституту президентства в Україні;
здійснити аналіз концепцій інституту президентства як форми інституту глави держави;
з ясувати аналіз теоретичних направлень щодо місця Президента України в механізмі держави;
розглянути конституційно-правові основи інституту президентства в Україні та їх аналіз у наукових дослідженнях;
з ясувати наукові підходи до аналізу функцій Президента України і на цій основі формулювання власного погляду щодо класифікацій функцій Президента України;
розкрити зміст чинників, що зумовлюють розвиток інституту президентства в Україні;
сформулювати пропозиції, на основі аналізу теоретичних проблем інституту президентства, щодо удосконалення норм цього інституту в чинному законодавстві України.
Об єктом дисертаційного дослідження є сукупність правових норм, інститутів і відносин у сфері публічної влади.
Предметом дослідження є особливості виникнення, функціонування та розвитку інституту президентства в Україні.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі широко застосовувалися загальні принципи наукового пізнання: об єктивність (при систематизації та класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації), єдність історичного і логічного, комплексний підхід до висвітлення наукових проблем. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи – функціональний (який дозволив розглянути місце Президента України в механізмі держави та проаналізувати правову думку щодо інституту президентства як форми інституту глави держави), сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури (аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, які застосовуються в юридичній науці: історико-юридичний, формально-юридичний та порівняльно-правовий. Застосування даних методів дало можливість внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує інститут президентства в Україні. Комплексний підхід до використання наукових методів дозволив всебічно розглянути теоретичні проблеми інституту президентства в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним з перших в Україні досліджень, в ході якого сформульована авторська концепція інституту президентства в Україні.
Наукова новизна дослідження найбільш виразно характеризується в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації:
на основі теоретичних досліджень сформульоване авторське визначення поняття глави держави, як одноособового органу державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними конституціями та окремими законами;
авторське визначення поняття глави держави України як одноособового органу державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними Конституцією України;
наведено авторське визначення нормативно-правового інституту президентства в Україні, як системи норм, які регулюють порядок виборів Президента України, визначають функції та повноваження Президента України, термін його повноважень і порядок їх припинення, його конституційно-правову відповідальність, а також норми, що регламентують діяльність допоміжних органів і служб при Президентові України;
отримало подальший розвиток теоретичне положення про те, що діяльність Президента опосередковує собою здійснення самостійного виду державної влади – президентської влади, оскільки Президент України самостійно видає нормативні акти (укази), здійснює функції і повноваження, властиві лише йому і не може їх делегувати та має підпорядковані йому органи і служби;
сформульована думка, що діяльність Президента України як глави держави здійснює вплив на всі владні структури держави і розвиток суспільства в цілому; здійснена авторська класифікація функцій Президента України за такими критеріями: за об єктами пропонується розрізняти політичну, економічну, соціальну та культурну функцію Президента України; за способами діяльності Президента України пропонується розрізняти представницьку функцію, функцію гарантування Конституції і конституційного ладу України, гарантування безпеки і оборони, установчу і контрольну функції; за засобами діяльності доцільно виділяти установчу, інформаційну та інші функції;
сформульоване авторське визначення установчої функції як виду діяльності дворівневого характеру: 1) формування органів державної влади та їх структурних підрозділів; 2) підбір, підготовка та розстановка кадрів, наділених владними повноваженнями;
запропоновано авторська концепція системи чинників, які впливають на становлення, функціонування і розвиток інституту президентства в Україні, яку слід розглядати як в широкому, так і у вузькому розумінні. Система чинників в широкому розумінні включає в себе об єктивні чинники, пріоритетними серед яких є політичні, економічні, соціальні та культурні. Система чинників у вузькому розумінні включає суб єктивні чинники, до яких слід віднести суспільну свідомість, правову культуру та гарантії діяльності Президента України;
внесено авторські пропозиції щодо змін до Конституції України в контексті конституційної реформи та прийняття Закону України „Про Президента України”.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем системи прав і свобод людини і громадянина та загальнотеоретичних проблем реалізації Конституції України. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані у законопроектній роботі, в процесі викладання навчальних курсів „Конституційне право України”, „Конституційне право зарубіжних країн”, „Теорія держави і права”, „Порівняльне конституційне право” та ряду інших дисциплін та відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах, а також науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів та аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення, які містяться в дисертації, неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та кафедри права Київського національного лінгвістичного університету.
Результати досліджень, що включені до дисертації, доповідалися, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. - Київ, Інститут законодавства Верховної Ради України, 26 червня 2001р. - (тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції „Українська Центральна Рада: поступ націєтворення та державобудівництва” - Київ, 20 березня 2002р. - (доповідь опубліковано); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 10-ій річниці відновлення дипломатичних взаємин між Україною і Туреччиною „Україна - Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє”, - Київ, 14 - 15 травня 2002р. - (доповідь опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Конституционный процесс и развитие политической системы общества”, - Минск, Белорусский государственный университет, 17 - 18 жовтня 2002р. - (тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів (Київ, 28 - 29 квітня 2004р.) - (доповідь опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 13 наукових статтях, з них у 3 фахових виданнях та монографії.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження. Вона містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел, який нараховує 165 позицій і займає 10 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок.
| 
