|
Актуальність теми. Ефективність досудового слідства безпосередньо пов язана з рівнем теоретичного осмислення сутності та значення слідчих дій, особливостей вирішуваних ними завдань збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою встановлення істини в кримінальній справі. Потреба дослідження слідчих дій викликана зміною кримінально-процесуального законодавства, появою нових видів злочинів, способів і засобів їх скоєння, використанням у процесі злочинної діяльності технічного оснащення високого рівня, покращенням психологічної підготовки злочинців та їх обізнаністю про прийоми і методи роботи органів з розслідування злочинів, у результаті чого зростає необхідність удосконалення досудового слідства, зокрема, щодо провадження слідчих дій. Дослідження цієї проблеми призначене забезпечити пізнання різноманітних аспектів слідчих дій: кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного, визначення напрямів їх розвитку та удосконалення. Особливого значення набуває розробка нових та удосконалення існуючих кримінально-процесуальних, організаційно-тактичних заходів, психологічних прийомів, що застосовуються під час провадження слідчих дій, покликаних підвищити їх якість та ефективність. Різним аспектам діяльності з розслідування злочинів присвячені роботи Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, О.Я. Баєва, І.Є. Биховського, Р.С. Бєлкіна, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, О.О. Садченка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.М. Тертишника, В.Т. Нора, В.О. Образцова, М.І. Порубова, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила, С.А. Шейфера, М.П. Яблокова та інших учених. Розробки науковців мають важливе значення для діяльності з розслідування злочинів. Разом з тим у попередніх наукових працях не ставилася мета комплексного дослідження кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій, напрямів їх розвитку та удосконалення. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Постанов Верховної Ради України „Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 року, „Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 23 березня 2000 року №1592-ІІІ. Добір теми дисертації зумовили потреби слідчої практики органів внутрішніх справ, що підтверджується Наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність ОВС України” (додаток 3, розділ V). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 29 січня 2003 року та протокол № 10 від 27 жовтня 2004 року), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2004 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток наукових положень, що стосуються кримінально-процесуальних, морально-етичних, психологічних та організаційно-тактичних аспектів слідчих дій, удосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій ефективного провадження слідчих дій. Досягнення наведеної мети передбачає вирішення таких завдань: - з ясування поняття та характерних ознак слідчих дій;
- визначення місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів;
- виділення переліку слідчих дій;
- з ясування співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого під час розслідування злочинів; - визначення характеристик кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного аспектів слідчих дій;
- з ясування напрямів розвитку та удосконалення слідчих дій;
- формулювання науково-практичних пропозицій удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій; - формування практичних рекомендацій ефективного провадження слідчих дій під час розслідування злочину. Об єктом дослідження є діяльність органів досудового слідства із розслідування злочинів.
Предметом дослідження є слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонауковий діалектичний метод, а також інші наукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння. У процесі дослідження застосовувалися також: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців щодо поняття слідчих дій, їх переліку та завдань у різні історичні періоди; формально-логічний та системно-структурний методи при формулюванні ознак слідчих дій та розкритті їх сутності; порівняльно-правовий – під час проведення порівняльного аналізу положень кримінально-процесуального законодавства, законів України, міжнародно-правових документів, інших нормативних актів, що регламентують провадження вітчизняного та зарубіжного досудового слідства. Під час дослідження проаналізовано проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-І). Соціологічний метод застосовувався під час анкетування слідчих органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції та викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів. У дисертації були використані загальнотеоретичні положення філософії, логіки, етики, психології, криміналістики, кримінального процесу, кримінального права та інших наук, що визначає комплексний характер цього дослідження. Системний підхід застосовувався для комплексного висвітлення сутності кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій. Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджується емпіричними даними, зокрема результатами анкетування слідчих органів внутрішніх справ (182 особи), прокуратури (130 осіб), податкової міліції (123 особи), викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів (96 осіб), а також результатами вивчення та узагальнення кримінальних справ (узагальнено 216 матеріалів). Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, інші закони України, ратифіковані міжнародно-правові договори та угоди, нормативні документи МВС України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про поняття, сутність слідчих дій, напрями їх розвитку та удосконалення. При цьому особливо значущими, такими, що мають і теоретичне, і безпосередньо практичне значення, видаються такі положення роботи, зокрема: вперше:
- запропоновано авторську редакцію поняття „слідча дія”, „процесуальна дія”; із врахуванням авторського підходу визначено перелік слідчих дій з пропозицією його закріплення у кримінально-процесуальному законодавстві та з ясовано сутність, значення дій слідчого з „суперечливим” процесуальним статусом: одержання зразків для експертного дослідження (ст.199 КПК України), ексгумація трупа (ст.192 КПК України), затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст.106, ст.115 КПК України), накладення арешту на майно і опис майна (ст.129 КПК України);
- обґрунтовано комплексний характер слідчих дій відповідно до їх кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів;
на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (ст. ст. 32, 65, 85, 114, 126, 127, 192, 194, 199 та інших), а також пропозицій до проекту КПК України (реєстр. №3456-1, ст. ст. 6, 158, 241), що стосуються: поняття слідчих дій, їх видів, часу провадження, кола учасників, порядку фіксації перебігу слідчих дій та їх результатів, особливостей використання отриманих результатів у доказуванні по кримінальній справі, низки загальних та окремих правил провадження слідчих дій. удосконалено:
характерні ознаки слідчих дій; обґрунтування місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів; співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого, застосовуваними під час розслідування злочинів; набули подальшого розвитку:
- низка наукових понять, що стосуються поняття, видів, правил провадження слідчих дій;
- положення про місце та роль тактики слідчих дій у системі криміналістичної тактики;
- пропозиції про необхідність виділення із слідчої дії „відтворення обстановки і обставин події” двох видів – перевірки показань на місці та слідчого експерименту; науково-практичні пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій; науково-практичні рекомендації щодо ефективного та результативного провадження слідчих дій.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження уможливило сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук кримінального процесу та криміналістики. Ґрунтовний аналіз норм вітчизняного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, слідчої практики та наукових праць дозволив сформулювати власні науково обґрунтовані висновки, що є теоретичною основою для подальших розробок прикладного характеру. Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження автором були направлені пропозиції з удосконалення проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1) до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та взяті до уваги (лист-відповідь № 06-19/15-713 від 15.06.2004). Підготовлені пропозиції та рекомендації з удосконалення практичної діяльності органів досудового слідства МВС України позитивно оцінені та прийняті до уваги Головним слідчим управлінням МВС України (акт впровадження від 11.09.2004., вих. №13/5-1259). Схвальні відгуки отримали пропозиції з удосконалення навчального процесу в Національній академії внутрішніх справ України (акт впровадження від 02.11.2004) та під час розробки Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності (акт впровадження від 10.06.2004). Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження неодноразово доповідались на засіданнях кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України (2002-2004 рр.) та міжкафедральному семінарі (30 листопада 2004 року), на загальноакадемічній науково-теоретичній конференції „Конституційна реформа в Україні” (Київ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку у контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004), всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 2004), науково-теоретичній конференції молодих майбутніх вчених-управлінців „Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України у світлі освітянської реформи” (Київ, 2004) та науково-практичній конференції „Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” (Київ, 2004). Публікації. Основні положення дисертації відображені у 7 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Структура та обсяг дисертації визначаються метою та завданнями дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (262 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, 182 з яких - основний текст, 36 – додатки.
|
