|
Актуальність теми. Води належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють важливу роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн. На сьогодні в Україні практично немає жодної поверхневої водойми за ступенем забруднення води, екологічним станом, яку можна віднести до водойм першої категорії з чистою питною водою.
Внаслідок проведення недосконалої водної меліорації, високої розораності земель і недостатньої лісистості водозборів, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, випрямлення русел річок, спостерігається нерівномірність (розрегульованість) їх стоку, прогресуюче обміління, замулювання, забруднення і, навіть, зникнення. За минулий 130-річний період густота річкової мережі зменшилась на 0,25 м/км2.
Поверхня території України порізана густою сіткою річок, більшість яких тече на південь в Чорне і Азовське море, і лише 2% її площі належить до басейну Балтійського моря. Всього в Україні налічується 63115 річок, в тому числі малих (площа водозбору до 2000 км2) - 63029, середніх (площа водозбору від 2001 до 50 тис. кв.км) - 77, великих (площа водозбору понад 50 тис. кв.км) - 9. Загальна довжина річок становить 206,4 тис.км., в тому числі малих річок, що мають довжину 10 км і більше, - близько 74 тис.км.
Малі річки становлять близько 99% річкової мережі басейнів великих річок і несуть надзвичайно велике антропогенне навантаження. Водою малих річок забезпечується понад 20% усіх народногосподарських потреб України. Водні ресурси малих річок мають істотне значення як для народного господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони малих річок повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання та охорони малих річок нашої держави.
У даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне використання та охорону малих річок України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку, залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних органів у сфері застосування екологічного законодавства. Все це вимагає наукового обґрунтування і практичного вирішення існуючих проблем.
Вирішення окремих питань безпеки водних ресурсів і забезпечення сталого водопостачання населення передбачено низкою програм загальнодержавного рівня: Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (1997); Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (2001) та іншими. 17 січня 2002 року прийнято Загальнодержавну програму розвитку водного господарства, яка має синхронізувати виконання більшості “водних” програм. Проте, з самого початку вона практично не виконується. Збільшення правопорушень у галузі використання водних ресурсів обумовлене рядом причин, які тісно пов язані з певними суперечностями та прогалинами в чинному законодавстві, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів.
Істотний вплив малих річок на екологічну безпеку держави, особливе їх значення у встановленні екологічної рівноваги та водночас збільшення антропогенного впливу на водну мережу України спонукає до встановлення пріоритетності їх захисту. Провідна роль у регулюванні відносин у галузі використання і охорони малих річок належить уповноваженим державним органам, оскільки, відповідно до статті 16 Конституції України, обов язком держави є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України. Питання охорони навколишнього природного середовища, і, зокрема, охорони водних об єктів, були відображені в працях науковців, зокрема: В.І.Андрейцева, С.Б.Байсалова, Г.А.Бистрової, М.М.Брінчука, Ю.А.Вовка, С.О.Генсірука, А.П.Гетьмана, В.І.Гордеєва, Р.К.Гусєва, Л.І.Дембо, О.С.Колбасова, С.М.Кравченко, Н.І.Краснова, О.І.Крассова, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, В.В.Петрова, О.О.Погрібного, Г.М.Полянської, В.К.Попова, Н.І.Титової, В.С.Шахова, Ю.С.Шемшученко, О.М.Шумило, М.В.Шульги, Б.В.Єрофеєва, В.Н.Яковлева, та ряду інших. Деякі положення правової охорони малих річок викладені у навчальній і навчально-методичній літературі.
Праці названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, які вони містять, спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони малих річок. Разом з тим роботи цих науковців стосуються, в основному, загальних проблем правової охорони водних ресурсів України і не досліджуються її особливості щодо малих річок, які займають одне з основних місць у стабілізації екологічної рівноваги нашої держави. До того ж окремі праці недостатньо пов язані з сучасним водним законодавством, базуються на правових нормах, які на сьогоднішній час змінені або втратили чинність. На даний час існує лише одне дисертаційне дослідження з правових питань використання та охорони даних об єктів, проте воно проведене на базі нормативних актів, частина з яких вже втратила чинність, ряд змінено та не враховані сучасні доповнення в українському законодавстві. Все це зумовлює потребу у проведенні системно-цілісного наукового дослідження в галузі правового регулювання відповідної сфери правовідносин.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт, затверджених вченою радою Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол №2 від 4 жовтня 2000 року), та пов язане з Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії та практики застосування екологічного законодавства науковими дослідженнями про правове регулювання використання та охорони малих річок в Україні, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо підвищення рівня правової охорони малих річок. Мета дисертаційного дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:
- уточнити та конкретизувати юридичне поняття малої річки, здійснити природно-науковий аналіз малих річок як об єкту правового використання та охорони; провести подальший аналіз наукових поглядів щодо правових форм, які забезпечують раціональне використання та охорону малих річок; охарактеризувати права та обов язки суб єктів користування малими річками в Україні;
- уперше на дисертаційному рівні визначити поняття та особливості договору оренди малої річки чи її частини;
- проаналізувати управління в галузі використання та охорони малих річок, охарактеризувати систему органів, які його здійснюють, та правові функції управління у галузі використання та охорони малих річок; охарактеризувати особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону малих річок із врахуванням стану водопорушень в ряді областей України.
Об єктом дослідження є система суспільних відносин, пов язаних із встановленням та реалізацією правового режиму малих річок в Україні.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини, пов язані з правовим режимом використання малих річок та тенденції їх розвитку в сучасних економічних умовах.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані наступні методи наукового пізнання: діалектичний, порівняльно-правовий, статистичний, системного аналізу та ряд інших методів наукового дослідження. Діалектичний метод є базовим методом дослідження і застосований при аналізі співвідношення правової охорони малих річок і раціонального використання водних ресурсів. Порівняльно-правовий метод використаний при аналізі поглядів науковців щодо визначення малих річок, характеристиці державного управління в галузі використання та охорони малих річок. За допомогою статистичного методу дисертанткою були досліджені кількісні характеристики правопорушень у сфері використання та охорони малих річок. Характеристика діяльності органів державного управління в галузі використання та охорони малих річок України здійснюється за допомогою методу системного аналізу. Наведені методи дослідження базуються на принципах об єктивного та всестороннього аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, що протікають у сфері правової охорони і раціонального використання малих річок. Висновки і положення щодо правового режиму малих річок в Україні, які містяться в дисертації, розглядалися з точки зору комплексного дослідження чинних нормативно-правових актів.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права - В.І.Андрейцева, В.Д.Басая, А.Г.Бобкової, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, В.В.Костицького, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, О.О.Погрібного, Г.М.Полянської, В.К.Попова, Б.Г.Розовського, Н.І.Титової, Г.В.Тищенка, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги та інших.
Дисертанткою також були використані доробки вчених-правознавців радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: М.М.Брінчука, Ю.О.Вовка, Р.К.Гусєва, Л.І.Дембо, Б.В.Єрофєєва, О.С.Колбасова, В.В.Петрова, В.М.Яковлєва та інших.
У процесі роботи над дисертацією були використані також праці екологів та представників інших галузей природничонаукових знань, які досліджували ті чи інші питання, суміжні з тими, що аналізуються у дисертації. Зокрема, це праці С.Л.Вєндрова, К.П.Воскресенського, С.О.Генсірука, А.П.Доманицького, А.М.Кавєріна, С.Г.Сініцина, М.Є.Ткаченка та інших.
Основною нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Водний кодекс України, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та інші правові акти, що стосуються правового режиму малих річок, прийнятих на загальнодержавному і місцевому рівнях. В роботі також використано практику діяльності органів державного управління, судову практику, практику діяльності природоохоронних органів в галузі правової охорони малих річок в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що наукова робота є одним з перших дисертаційних досліджень, у якому на базі аналізу сучасних положень екологічного права та водного законодавства комплексно розглянуті проблеми правового регулювання використання, управління та охорони малих річок в Україні. До найбільш вагомих результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать наступні положення:
1) уточнено визначення малої річки – як постійно діючих водотоків, що мають протяжність до 200 км, площу водозбору до двох тис. кв. км. і протікають, як правило, на території одного чи декількох районів та наділені екологічними, естетичними, економічними та іншими властивостями;
2) отримало подальший розвиток, дослідження питань, пов язаних з правовим регулюванням використання, управління та охорони малих річок; уперше на дисертаційному рівні визначено поняття та особливості договору оренди малої річки чи її частини. Воно розглядається як угода двох сторін, за якою орендодавець надає орендареві малу річку або її частину для цільового використання за певну плату на відповідний строк, а орендар зобов язується використовувати її за цільовим призначенням, вчасно вносити орендну плату та дотримуватись еколого-правових та інших приписів;
3) отримало подальший розвиток вивчення питання про суб єктний склад органів державного управління в галузі охорони малих річок України та проведено правовий аналіз ефективності їх діяльності; пропонується створити самостійну спеціалізовану службу експлуатації малих річок, яка безпосередньо підпорядковувалась б Державному комітету України по водному господарству, що займалась організацією робіт в басейнах малих річок і здійснювала контроль за їх використанням зі сторони водокористувачів, інших юридичних осіб, що знаходяться на водозбірній площі;
4) має місце подальший розвиток положення про те, що водопорушення мають свої особливості, що зумовлює застосування спеціальних методик обчислення шкоди, що дозволяє враховувати історичну, лікувальну, рекреаційну, культурну та інші цінності малих річок України;
5) обґрунтовується доцільність прийняття нормативного акту, що визначав би правове регулювання використання, управління та охорони малих річок України, зокрема, проект Закону України “Про малі річки”, що приймається Верховною Радою України.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути застосовані у:
- правотворчому процесі – шляхом вдосконалення екологічного законодавства України, розроблення запропонованого нами проекту Закону України “Про малі річки”, науково-дослідній роботі як матеріал для обговорення та подальших наукових досліджень проблем використання, управління та охорони малих річок України, навчальному процесі – шляхом читання лекцій та проведення практичних занять з курсу “Екологічне право України”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, які містяться у науковій роботі, обговорювалися на спільних засіданнях кафедр кримінального права і процесу й теорії та історії держави і права Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; були оприлюднені на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю Бєлгородського державного університету “Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації» (м. Бєлгород, Російська Федерація, квітень 2002р.), на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів “Молодь в юридичній науці” (м. Хмельницький, листопад 2002р.). Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в чотирьох фахових наукових статтях і двох тезах наукових повідомлень.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота композиційно складається з вступу, трьох розділів, що містять дев ять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 187 сторінок, з них основний текст – 172 сторінки, кількість використаних джерел – 181 найменування.
|
