|
Механізм правового регулювання суспільних відносини забезпечується нормотворчою діяльністю компетентних суб єктів, спрямованою на моделювання поведінки учасників цих відносин, їх впорядкування відповідно до досягнутого рівня суспільного розвитку. Така регламентація здійснюється на законодавчому та підзаконному рівнях правового регулювання і складає невід ємну частину реалізації державної політики. Забезпечення її проведення у різноманітних сферах суспільного життя (соціальній, науково-технічній, економічній, культурній та ін.) покладається на Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади. Відповідні конституційні функції Кабінету Міністрів України здійснюються ним шляхом видання правових актів. Тож, останні займають важливе значення в механізмі правового регулювання, у зв язку з чим обумовлена і потреба в їх науковому дослідженні. Актуальність теми дослідження. Проголошення України незалежною і демократичною державою окреслило чимало проблем в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах життєдіяльності українського суспільства, які потребували вирішення на шляху її становлення і розвитку у новій якості. Їх розв язання неможливе поза реформуванням діяльності органів виконавчої влади України щодо видання правових актів, адже така діяльність спрямована на правове забезпечення будь-яких державних та суспільних перетворень, задоволення інтересів і потреб громадян, окремих соціальних груп, держави і суспільства в цілому. Важливим напрямом її реформування є підвищення якості процедур видання правових актів, оскільки високий рівень правового забезпечення розвитку суспільних процесів є гарантією ефективного забезпечення надання державних управлінських і соціальних послуг громадянам.
Правові акти, що видаються органами виконавчої влади, є джерелами підзаконного правового регулювання суспільних відносин. Численний масив підзаконних правових актів “виходить” від Кабінету Міністрів України. З моменту проголошення незалежності України Кабінет Міністрів України видав понад 32 тис. актів, з яких близько 23 тис. постанов і 10 тис. розпоряджень, що свідчить про його активну нормотворчу, правозастосовчу та розпорядчу діяльність. Дотепер залишаються чинними на території України і більшість виданих Кабінетом Міністрів України декретів, які потребують дослідження не лише в історичному аспекті, а і з позицій теперішніх вимог правового регулювання суспільних відносин. Видання і реалізація актів Кабінету Міністрів України породжують низку проблем, які потребують ґрунтовного наукового дослідження. Так, існують колізії між актами Кабінету Міністрів України і законами України, актами Президента України, трапляються випадки перевищення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень, втручання у сферу виключно законодавчого регулювання суспільних відносин, зустрічається невідповідність форми актів Кабінету Міністрів України змісту, а також порушення порядку їх видання. Проблеми видання і дії правових актів порушувалися у працях С. С. Алєксєєва, Д. М. Бахраха, Р. Ф. Васильєва, В. М. Горшеньова, Б. В. Дрейшева, Л. М. Завадської, Д. А. Ковачева, Є. В. Курінного, Б. М. Лазарєва, О. С. Лисенкової, О. М. Мицкевича, С. П. Погребняка, Ю. С. Решетова, В. Д. Сорокіна, В. С. Стефанюка, Ю. О. Тихомирова, Ю. М. Тодики та інших відомих науковців.
Окремі аспекти видання актів Кабінету Міністрів України досліджувалися такими вченими, як: В. Б. Авер янов, І. П. Голосніченко, А. В. Дуда, А. П. Заєць, О. В. Константий, В. Ф. Опришко, М. В. Тесленко, О. І. Ющик та ін. Однак чимало питань залишилося поза дослідженням учених. Зокрема, недостатньо дослідженні проблеми відповідності форми і змісту урядових актів, їх класифікація, принципи видання, реалізація та ефективність.
Відтак, проблеми теоретичних засад видання та реалізації актів Кабінету Міністрів України на сьогодні є актуальними, адже: по-перше, ці проблеми пов язані з упровадженням концептуальних засад реформування Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади України, зокрема, правового забезпечення реалізації його завдань і функцій у світлі здійснення адміністративної реформи в Україні;
по-друге, дотепер не існує окремого наукового дослідження щодо проблем юридичної природи актів Кабінету Міністрів України, їх видання та реалізації;
по-третє, потребує удосконалення нормативно-правова база, що регулює порядок видання актів Кабінету Міністрів України;
по-четверте, необхідне оновлення теоретичної бази галузевих правових наук, які вивчають проблеми організації і функціонування органів виконавчої влади України, правові форми їх діяльності, зокрема, конституційного та адміністративного права України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації належить до пріоритетних у галузі адміністративного права України і є складовою планової тематики та науково-дослідної діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету, зосередженої на дослідженні теми: “Розвиток конституційного та адміністративного права України в період демократизації суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0105V003949).
Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в комплексному дослідженні теоретичних засад видання та реалізації актів Кабінету Міністрів України та в наданні пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази з питань правового регулювання нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України в сучасних умовах розвитку України як правової держави.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з ясуванні на основі здійснення комплексного наукового аналізу юридичної природи актів Кабінету Міністрів України, їх видів, процедури видання, механізму реалізації та ефективності, виробленні теоретичних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання суспільних відносин з використанням урядових актів.
- Для досягнення поставленої мети основна увага приділена розв язанню низки наступних завдань: визначити юридичну природу і поняття постанов, розпоряджень і декретів Кабінету Міністрів України як базових у дисертації;
- класифікувати акти Кабінету Міністрів України на види, виходячи з того, що їх класифікація дозволяє сформувати цілісне уявлення про форми вираження завдань і функцій Кабінету Міністрів України;
- встановити місце актів Кабінету Міністрів України в системі джерел адміністративного права України, враховуючи, що урядові акти справляють переважно адміністративно-правовий вплив на суспільні відносини і насамперед відносяться до джерел цієї галузі права;
- проаналізувати чинну нормативно-правову базу, що регулює порядок видання постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, визначити засади і стадії їх видання, і на цій основі сформулювати обґрунтовані наукові і практично значимі висновки щодо сучасного стану правового регулювання досліджуваної процедури та його подальшого вдосконалення;
- розкрити сутність реалізації актів Кабінету Міністрів України, механізму реалізації його нормативно-правових актів, з ясувати роль і значення кожного з елементів механізму у процесі практичного запровадження актів у суспільну практику;
- визначити види і завдання оцінки ефективності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України як важливого засобу забезпечення результативного втілення у життя встановлених в них норм права, а також її передумови.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, пов язані з виданням актів Кабінету Міністрів України, та правовідносини, що виникають в результаті їх дії.
Предметом дослідження є акти Кабінету Міністрів України, їх види, процедура видання, реалізація та ефективність.
Методи дослідження. У процесі проведення наукового дослідження використовувалися наступні методи:
- діалектичний – застосування якого дало можливість, по-перше, встановити ознаки актів Кабінету Міністрів України, особливості їх форми і змісту, стан теоретичного і практичного розв язання проблем їх відповідності, співвідношення із законами та іншими правовими актами; по-друге, здійснити класифікацію урядових актів шляхом виявлення основних зв язків та взаємозалежності між ними; по-третє, проаналізувати теоретичні аспекти видання урядових актів та його правове регулювання, встановити основні причини їх невиконання та неналежного виконання;
- історико-правовий – уможливив проведення аналізу здійснення Кабінетом Міністрів України делегованих повноважень і формулювання пропозицій по вдосконаленню законодавчого врегулювання суспільних відносин у майбутньому відповідно до вимог Конституції України; логіко-семантичний – шляхом оновлення понять постанов Кабінету Міністрів України, порядків, статутів, методик, концепцій та ін., конкретизації положень юридичної науки щодо правореалізації в поняттях реалізації нормативно-правових, розпорядчих і правозастосовчих актів Кабінету Міністрів України, сприяв уточненню і поповненню категоріального апарату, насамперед, наук конституційного і адміністративного права України;
- статистичного аналізу – дозволив з ясувати стан дотримання Кабінетом Міністрів України в його нормотворчій діяльності норм Конституції і законів України, актів Президента України, визначити шляхи підвищення ефективності урядових актів;
- конкретно-соціологічний – використання якого дало змогу шляхом анкетування з ясувати громадську думку з важливих питань видання урядових актів, зокрема, щодо: прозорості процедури їх видання, найбільш ефективних форм консультацій з громадськістю відносно урядових проектів тощо;
- формально-юридичний - за допомогою якого здійснено тлумачення норм Конституції і законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та інших актів з питань, пов язаних із предметом дослідження, проведено систематизацію нормативних, теоретичних і прикладних джерел.
Теоретичною основою дослідження стали фундаментальні положення загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії управління, адміністративного права, інформаційного права, конституційного права зарубіжних країн, філософії, логіки, соціології, сформульовані у працях вітчизняних і зарубіжних учених щодо категорій: правові акти, акти державного управління, норма права, підзаконність, джерела права, законодавство, процедура, процес, реалізація норм права, правозастосування, ефективність юридичних норм, анкетування, форма і зміст, система, співвідношення та ін. Практичну основу дослідження склали положення Конституції і законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, актів Міністерства юстиції України, зокрема, вивчено 1110 постанов, 136 розпоряджень, 14 чинних декретів Кабінету Міністрів України. Проаналізовані рішення Конституційного Суду України і Вищого арбітражного (господарського) суду України, опрацьовано 7 проектів законів України, а також концепції адміністративної реформи в Україні і реформування адміністративного права України. Використані матеріали щодо роботи Кабінету Міністрів України, підрозділів з контролю апаратів інших органів виконавчої влади, Міністерства юстиції України та його територіальних органів у 2004 році, статистичні дані щодо судової практики про визнання неправомірними актів Кабінету Міністрів України, результати соціологічних досліджень, а також матеріали соціологічних опитувань, проведених дисертанткою (проанкетовано 237 громадян).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці дослідженням, в якому здійснена спроба комплексно розглянути теоретичні засади видання та реалізації актів Кабінету Міністрів України. Основні результати проведеного дослідження, які становлять наукову новизну, характеризуються наступними новими науковими положеннями.
Вперше:
- висвітлено сучасну класифікацію актів Кабінету Міністрів України з урахуванням специфіки їх юридичної природи та повноважень Кабінету Міністрів України;
- обґрунтовано компонентний склад механізму реалізації нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України з виділенням заходів організаційного, матеріального, нормативного, інформаційного та ідеологічного забезпечення їх реалізації, включаючи контроль у системі органів виконавчої влади, судовий, президентський, парламентський і соціально-правовий контроль; встановлено, що зміст окремих постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України не завжди відповідає передбаченій для них формі, у зв язку з чим надані пропозиції регламентувати юридичні властивості цих актів на законодавчому рівні, насамперед шляхом прийняття Закону України “Про Кабінет Міністрів України”; усунути колізію між п. 1 розділу VІ Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України і п. 11 Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України в частині суперечливого визначення змісту урядових постанов, записавши у відповідній нормі Регламенту, що у формі постанов видаються акти Кабінету Міністрів України не лише нормативного характеру, а також акти з питань найбільш важливого чи загального значення.
Дістали подальшого розвитку положення юридичної науки щодо:
- обсягу адміністративного законодавства України, обґрунтувавши на основі аналізу законодавчої практики віднесення до його змісту нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;
- процедур видання правових актів державного управління, визначивши специфіку процедурного режиму (цілей, принципів і гарантій), процедурних проваджень і процедурних стадій видання постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;
- вдосконалення правового регулювання і процедур видання актів органів виконавчої влади України, сформулювавши пропозиції, зокрема, про необхідність прийняття Закону України “Про процедури видання нормативно-правових актів органів виконавчої влади” як спеціального нормативно-правового акту щодо порядку вироблення і ухвалення нормативних актів цих органів; передбачення в ньому процедури видання нормативних актів Кабінету Міністрів України, закріпивши, в числі інших його положень, порядок прийняття урядових постанов більшістю голосів від загальної кількості членів Кабінету Міністрів України, а порядок набрання його нормативними актами чинності - з моменту офіційного їх оприлюднення; реалізації правових актів, поповнивши категоріальний апарат юридичних дисциплін поняттями реалізації нормативно-правових, правозастосовчих та розпорядчих актів Кабінету Міністрів України;
- ефективності правових актів, виокремивши прогнозовану і реальну ефективність нормативних актів Кабінету Міністрів України, попередню, наступну, соціальну, наукову, правову і фахову її оцінки, а також, визначивши умови їх ефективності у масштабі нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України та площині реалізації його актів.
Удосконалено:
1) систему джерел адміністративного права України, включивши до підсистеми законодавчих актів цієї системи, зокрема, чинні декрети Кабінету Міністрів України, в яких встановлені норми адміністративного права; визначення понять: постанов Кабінету Міністрів України як правових актів вищого органу в системі органів виконавчої влади України, які видаються у межах його компетенції, з питань нормативного характеру, а також інших питань державного управління найбільш важливого чи загального значення, колегіально і з додержанням визначеної у законодавстві процедури на основі та на виконання Конституції і законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, а також відповідно до чинних декретів Кабінету Міністрів України; порядків, статутів, методик, концепцій, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України; декретів Кабінету Міністрів України як законодавчих актів, виданих у період реалізації делегованих йому Верховною Радою України повноважень у сфері законодавчого регулювання питань, передбачених законом і пов язаних із здійсненням ринкової реформи в Україні, з метою тимчасового оперативного їх вирішення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для збагачення теоретичної бази загальних і галузевих юридичних дисциплін на основі нових наукових положень дисертації; для проведення подальших наукових досліджень проблем видання, реалізації та ефективності актів Кабінету Міністрів України (їх окремих видів);
- у навчальному процесі – з метою глибшої підготовки студентів та аспірантів, у роботі викладачів для прочитання курсів з конституційного та адміністративного права України; для підвищення кваліфікації кадрів органів виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів урядових актів, контролюють їх виконання, відстежують ефективність дії; у сфері нормотворчості - для прийняття законів з питань організації та діяльності Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, засад підзаконної нормотворчої діяльності в Україні, а також для вдосконалення чинної нормативно-правової бази щодо видання урядових актів;
- у практичній діяльності спеціалістів Кабінету Міністрів України та утворюваних ним органах, центральних і місцевих органів виконавчої влади при розробленні проектів урядових актів, а також громадян у реалізації їх конституційного права брати участь в управлінні державними справами.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальному процесі в Національному транспортному університеті під час читання курсів “Основи конституційного права України”, “Адміністративне право України” (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 05.09.2005 р. № 1161/05).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана особисто автором. Пропозиції і положення дисертації базуються на власних дослідженнях здобувача, критичному аналізі наукових і нормативних джерел. Окремі питання дисертації порушуються вперше, інші розглядаються по-новому.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на наукових конференціях: “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, 2001 р.), третій національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (м. Одеса, 2003 р.).
Публікації. Результати дослідження висвітлено в чотирьох статтях у наукових фахових виданнях з юридичних наук, без співавторства, а також у двох тезах науково-практичних конференцій.
|
