|
Актуальність теми дослідження. Ринкові перетворення та зміна типу взаємодії права і економіки передбачають оптимізацію й удосконалення системи джерел права, серед яких чільне місце у вітчизняному праві традиційно належить нормативно-правовим актам. Ефективність реалізації загальних приписів закону безпосередньо пов язана із дієвістю та кваліфікованістю підзаконного матеріалу, тому неупинно зростає роль таких джерел права, як нормативні договори та корпоративні акти. У сучасних умовах, коли відбувається піднесення ролі індивіда як основного носія прав та свобод, помітною є гуманізація і демократизація законодавства. Ці тенденції проявляються, зокрема, у тому, що держава надає організаціям, об єднанням та підприємствам достатню свободу, в рамках якої вони мають право здійснювати власну корпоративну нормотворчість. Таким чином долається віддаленість нормативних приписів від практики. Правовий орієнтир, закладений у нормі закону, конкретизується, доповнюється і розвивається у корпоративних правилах і механізмах відповідно до нагальних потреб діяльності конкретного суб єкта. Між нормативно-правовими актами та корпоративними актами встановлені тісні системні зв язки, вони співіснують як окремі ланки системи законодавства і мають рівну соціальну та юридичну цінність. Від якості їх взаємодії залежить ефективність функціонування законодавства в цілому, адже огріхи загальної норми можуть бути виправлені шляхом її юридично грамотної конкретизації чи деталізації корпоративною нормою. Остання завдяки своїй конкретності, обмеженому колу адресатів та безпосередній близькості до них здатна компенсувати недоліки централізованого правового регулювання. Практикою доведена теза, що недосконалий закон вимагає досконалої роботи з ним. Водночас необхідно визначити оптимальні межі свободи корпоративної нормотворчості так, щоб воно не суперечило, не спотворювало та не підміняло дійсну волю законодавця, але й не обмежувало підприємницьку та громадську ініціативу, не ускладнювало досягнення мети діяльності організацій та задоволення приватних інтересів. Корпоративна нормотворчість має бути гармонійно вписана у вітчизняну правову систему, відповідати загальним правилам та техніці правотворчості, втілювати високу правову культуру. Для цього необхідно визначити місце корпоративних актів у загальній ієрархії правових актів, з ясувати особливості їх реалізації, ступінь обов язковості та механізми забезпечення, які застосовуються суб єктами приватного права. Ці проблеми ускладнюються тим, що у продовж тривалого часу в процесі корпоративної нормотворчості ініціатива та воля самого колективу та органів підприємств та організацій була зведена до мінімуму, а її результат замінювався типовими правилами та інструкціями, які затверджувались органами влади та вищими структурами. З іншого боку, необхідність стандарту не як однотипності, а як юридичного еталону об єктивно зумовлена процесами уніфікації та систематизації, що відбуваються на рівні правової системи, і безпосередньо поширюються на корпоративну нормотворчість. Вимоги до техніки створення корпоративних актів мають бути чітко визначені. Внутрішні документи обмежені рамками закону і мають відповідати всім його вимогам, але водночас здійснювати гнучкіше налагодження механізму регулювання відносин, які належать до його компетенції. Складовою механізму суспільних перетворень є поява нових за своєю організаційно-правовою формою та значне розширення кола вже існуючих суб єктів права. Саме вони стають центром корпоративної нормотворчості, яка необхідна їм для правової ідентифікації, легалізації та організації своєї діяльності, закріплення внутрішньої системи зв язків. На сьогоднішній день спостерігається двоєдиний процес: удосконалення централізованого державного регулювання за умов зростаючої тенденції децентралізованої нормотворчості. Це викликає необхідність формування дієвого та науково обґрунтованого механізму корпоративного регулювання.
Проблема теоретичного осмислення поняття корпоративної норми та корпоративного акта набуває дедалі більшого значення. Адже ці правові форми лише тоді стають дієвим елементом правової системи, коли вони створені з дотриманням всіх істотних вимог щодо їх змісту та процедури прийняття. Нині в Україні склалася ситуація, коли очевидним є якісне оновлення та розширення сфери корпоративного регулювання, але при цьому у науці відсутній фундаментальний, комплексний аналіз регуляторів цього типу. Даний вид впливу на соціальні процеси залишається terra incognita, тому в юридичній практиці для його означення нерідко використовуються загальні поняття соціального менеджменту, фондового ринку, економіки тощо. Корпоративні акти, що приймаються організаціями і не суперечать законодавству, мають обов язкову юридичну силу для всіх суб єктів внутрішніх відносин, а також державних органів, інших комерційних та некомерційних організацій. Вони відіграють важливу роль у процесах правозастосування та правореалізації. Корпоративні акти широко застосовуються судовими органами, зокрема при розгляді спорів про виконання договорів та визнання угод недійсними, спорів, пов язаних із прийняттям та виконанням управлінських рішень організації, трудових спорів тощо. Корпоративні регулятори відіграють важливу роль у захисті прав та свобод громадян. З одного боку, організації можуть виступити на захист прав та інтересів своїх членів, а з іншого – вжити негативних заходів корпоративного впливу щодо своїх членів, які порушили права чи допустили недобросовісну поведінку стосовно громадян або юридичних осіб. Крім того, за допомогою корпоративних актів економічні відносини вводяться у правову площину, що позитивно впливає на захист прав та свобод громадян у сфері власності та праці. Тому важливо визначити, настільки впливовими та обов язковими є корпоративні санкції, якими важелями вони оперують та якими суспільними чи правовими інститутами підтримуються. Функціонування корпоративних актів є важливим не лише в умовах суперечливого правового регулювання, а й за високої юридичної техніки та ефективного механізмі правового регулювання. Корпоративні акти є тією невід ємною ланкою загальної системи діючих нормативних актів, яка забезпечує чітке, оперативне та однозначне застосування законодавства у практиці підприємств, організацій, об єднань громадян. Злагоджене функціонування системи джерел права неможливе без включення до неї корпоративних регуляторів та визначення їх функціонального навантаження. На сьогодні корпоративні акти є феноменом, правова природа якого однозначно не визначена та до кінця не досліджена у теоретичному аспекті. Отже, актуалізація місця і ролі корпоративних актів у правовій системі, їх застосування у широкому колі правовідносин зумовлюють необхідність ретельного, комплексного дослідження цього явища, надання йому змістовного наукового характеру.
Науково-теоретичною основою дослідження стали фундаментальні праці відомих вітчизняних та зарубіжних правознавців. Особливе значення при формуванні концептуальних та світоглядних засад відіграли фундаментальні праці М. Вебера, Т. Гоббса, Дж. Локка, загальні роботи С. Алексєєва, С. Братуся, А. Вєнгєрова, С. Вільянського, В. Горшеньова, С. Зівса, Д. Керімова, С. Кечек яна, М. Коркунова, О. Малько, М. Матузова, П. Недбайло, В. Нерсесянца, Є. Пенькова, А. Піголкіна, С. Полєніної, Л. Спиридонова, Ю. Тихомирова, В. Туманова, О. Черданцева, О. Шебанова, Г. Шершеневича, Л. Явича, комплексні дослідження Р. Давида та праці сучасних українських науковців В. Журавського, О. Зайчука, О. Копиленка, Н. Оніщенко, О. Скакун. Ці вчені глибоко дослідили сутність соціальної системи, природу соціальних норм та їх види. Наукова розробка питань локального регулювання була започаткована у 20-х роках ХХ століття працями І. Войтинського, С. Рабіновича-Захаріна, Я. Канторовича.
У подальшому загальна тенденція до централізації всіх правових процесів призвела до припинення наукової розробки проблеми локального регулювання аж до 60-років ХХ століття, коли з явилися численні праці, присвячені локальному регулюванню в окремих галузях права. У науці трудового права, це роботи М. Александрова, М. Бару, Л. Гінцбурга, Р. Лівшиця, С. Іванова. Спеціальні роботи в галузі господарського права опублікували В. Лаптєв, В. Андрєєв, О. Собчак. Представники науки колгоспного права З. Беляєва, І. Павлов, М. Козир, Г. Бистров також приділили увагу проблемі локального регулювання.
Перші загальні праці, присвячені теоретичним питанням локального регулювання та локальним нормам, відіграли важливе значення для включення цієї проблеми до предмета дослідження теорії права. Вони належать Р. Кондратьєву, В. Самигуліну, Є. Кленову, Р. Халфіній, О. Міцкевичу, О. Лукашовій, Ф. Левіанту, С. Архипову, Ц. Ямпольській. Однак новою віхою у дослідженні проблем локального регулювання стала поява комплексних правових досліджень, заснованих на системному підході, вони були здійснені Л. Антоновою та вже в пореформений час – Т. Кашаніною. Відзначаючи значний внесок цих та інших авторів у розроблення проблеми, слід зауважити, що в світлі теоретичних та практичних потреб сьогодення необхідні нові загальнотеоретичні підходи і методи. Сучасні дослідження проблеми корпоративних актів зосередженні, здебільшого, в сфері цивільного та підприємницького (господарського) права у працях О. Кібенко, О. Щербини, О. Вінник, І. Спасібо-Фатєєвої, Н. Глусь, Д. Задихайла. У теорії права ця проблематика знаходить своє відображення у окремих розділах підручників з теорії держави і права, переважно у розрізі взаємодії права із іншими видами соціальних норм (О. Скакун, В. Хропанюк, В. Котюк, М. Марченко, А. Венгеров, С. Комаров та ін.).
Незважаючи на те, що деякі роботи були написані задовго до початку економічних і правових реформ і оперують актуальним на той час поняттям “локальні акти”, їх використання як методологічної основи дослідження природи корпоративних актів та їх місця у правовій системі є надзвичайно важливим. Аналіз наукового доробку названих учених надає змогу оцінити сучасний стан розробки досліджуваної проблематики та визначити коло питань, які не набули відображення у теоретичних концепціях. По-перше, привертає до себе увагу відсутність системного аналізу та комплексного дослідження всієї сукупності корпоративних актів, які приймаються суб єктами різних організаційно-правових форм та видів; визначення їх правової природи, юридичної сили, видової характеристики, місця у системі джерел права. По-друге, необхідно виявити взаємодію та зв язок корпоративного регулятора з іншими загальнотеоретичними категоріями, такими як соціальні норми, суспільні і правові відносини, нормативно-правові акти, реалізація права та інші, а також методи та способи застосування щодо корпоративних актів загально правових механізмів, процедур і технік.
Отже, проблема корпоративних актів є надзвичайно актуальною, потребує глибокого наукового дослідження, а також уваги юристів-практиків, керівників підприємств, політиків, економістів та власників корпоративного капіталу.
Зв язок проблеми корпоративних актів з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планової теми “Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні” № РК 0104U007590.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у формуванні науково обґрунтованої концепції корпоративного акта як особливої форми права, що включає визначення суті, місця, ролі і значення корпоративних актів у загальній системі джерел права України, комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем створення, прийняття та реалізації корпоративних актів та корпоративних норм, розробці практичних рекомендацій щодо формування системи корпоративного регулювання в рамках окремого суб єкта.
Досягнення поставленої мети вимагає постановки і вирішення таких завдань аналітичного та методичного характеру:
- аналіз системи соціального регулювання та виділення особливостей корпоративного регулювання як її елементу, окреслення його відмінностей від процесу управління;
- видова характеристика соціальних норм як форми регулювання суспільних відносин, виділення серед них корпоративних норм;
- з ясування етимології терміна “корпоративна норма”, визначення поняття корпоративної норми, її ознак, видів, особливостей структури та функцій;
- виділення ознак корпоративного акта, які вирізняють його з-поміж інших джерел права, визначення поняття корпоративного акта;
- розробка класифікації корпоративних актів;
- визначення місця корпоративних актів у ієрархії правових актів згідно з їх юридичною силою;
- розкриття сутності та природи корпоративної нормотворчості;
- опис техніки створення корпоративних актів;
- визначення змісту та особливостей функціонування корпоративних норм у різних галузях права;
- обґрунтування необхідності проведення уніфікації та систематизації корпоративних актів та з ясування її специфіки порівняно із загальноправовою;
- аналіз основних підходів до застосування корпоративних актів у світовій практиці, виявлення зарубіжного досвіду корисного для поліпшення національної практики функціонування корпоративних актів, висвітлення світових тенденцій розвитку корпоративного нормотворення.
Об єктом дослідження є корпоративний акт як один із видів джерел права України.
Предметом дослідження обрано теоретичні проблеми комплексного вивчення корпоративних актів, а саме з ясування їх поняття, сутності, правової природи, структури, змісту, складових елементів, видового різноманіття, місця і функціонального значення у системі джерел права загалом та у окремих галузях права зокрема, особливостей техніки корпоративної нормотворчості, практичних аспектів реалізації, напрямів та тенденцій розвитку. Слід зазначити, теорія права розглядає корпоративний акт як різновид джерела права, водночас цивільне право досліджує його у комплексі із суб єктом нормотворчості – юридичною особою. За обсягом аналізу проблематики корпоративних актів, предмет дослідження науки теорії права і цивільного права, співвідносяться як загальне та особливе. Оскільки цивільне право вивчає корпоративні акти лише у галузі цивільних правовідносин, а теорія права розглядає їх як самостійне джерело права, яке представлене майже у всіх галузях права та сферах суспільних відносин. Методологічною основою дисертації є філософські та світоглядні підходи, метод діалектичного матеріалізму, загальнонаукові принципи і методи, спеціальні і приватні методи правового дослідження, загальні логічні методи пізнання (абстрагування, аналіз, синтез, узагальнення). Дисертантом широко застосовано системний підхід, особливо при вивченні соціальних явищ та їх взаємодії. Це надало змогу дослідити зв язок корпоративних актів з іншими джерелами права як елементами загальної системи соціальних регуляторів, виділити інститути, структуру, елементи та склад соціального регулювання. Особливо слід виокремити синергетичний аналіз, застосування якого надало змогу виявити оптимальну інтенсивність впливу різних соціальних регуляторів, у тому числі корпоративних, необхідних для підтримання стабільності суспільних відносин. У дослідженні системи джерел права та місця у ній корпоративних актів ми виходили із засад герменевтики, розглядаючи корпоративний акт, з одного боку, як самостійний правовий феномен та, з іншого – як інтегрований нормативний регулятор у взаємодії з іншими соціальними засобами впливу.
Серед основних принципів можна відзначити також всебічність дослідження корпоративних актів. Його суть полягає у вивченні корпоративних актів не окремо, а у взаємозв язку з іншими правовими явищами, такими як правова система, нормативно-правові акти, правові норми, функції права, джерела права та інші. Для вирішення окремих теоретичних питань був використаний принцип комплексності наукового дослідження, що надало нам змогу проаналізувати деякі теоретичні аспекти функціонування корпоративних актів, використовуючи понятійну базу та концептуальні позиції інших суспільних наук – філософії, соціології, політології, релігієзнавства. За допомогою історичного методу було досліджено процес становлення корпоративних відносин, еволюцію корпоративної нормотворчості, виникнення та розвиток уявлень про корпорацію. Крім перерахованих методів, був використаний також порівняльно-правовий, що надало змогу проаналізувати застосування корпоративних актів у теорії та практиці зарубіжних країн. Наукова новизна полягає у всебічному дослідженні корпоративного регулятора суспільних відносин і його нормативних форм. Уперше здійснено комплексний аналіз правової природи, суті, місця, ролі та функцій корпоративних актів і корпоративних норм, розроблена їх класифікація та видова характеристика, обґрунтовано значення у поліпшенні якісних показників чинного законодавства, підтриманні прогресивних тенденцій розвитку сучасної правової системи, а також у самоорганізації суспільного життя як одного із чинників розбудови громадянського суспільства. Результати дисертаційного дослідження сформульовані у теоретичних узагальненнях, які відображають його наукову новизну:
1. Досліджено корпоративне регулювання як самостійну нормативну систему, що має стосовно права комплементарний характер. Виявлено характер співвідношення та взаємодії корпоративних норм з іншими видами соціальних норм.
2. Розглянуто доктринально-правове підґрунтя розбіжностей термінологічного визначення корпоративних норм та локальних норм, а також їх відмінність від норм відомчих.
3. Визначено корпоративну норму як загальнообов язкове правило поведінки, що приймається організацією, поширюється на її членів, учасників, працівників, виражає їх узгоджену волю, регулює внутрішні відносини та визначає правосуб єктність організації.
4. Встановлено, що прямо передбачена санкція у корпоративній нормі буває рідко, і її реалізація в деяких випадках потребує індивідуального акта правозастосування, це є основною особливістю структури корпоративної норми. Елементами корпоративної норми можуть бути гіпотеза, диспозиція та санкція. Найбільш поширеними є одно- або двоелементні корпоративні норми, які складаються із диспозиції, або диспозиції та гіпотези.
5. Розглянуто корпоративний акт як різновид джерела права і він визначається як документ встановленої форми, виданий від імені юридичної особи її компетентним органом відповідно до встановленої процедури, з метою регулювання відносин, що складаються в процесі діяльності цієї юридичної особи, і містить обов язкові для виконання правила та встановлює, змінює чи припиняє правовідносини.
6. Доведено, що корпоративні акти, які діють у межах окремо взятої організації, функціонують як єдина система, яка в ідеалі характеризується узгодженістю, взаємодією, диференціацією складових за предметом регулювання та органом прийняття.
7. Запропоновано класифікацію корпоративних актів.
8. З ясовано характер корпоративної правотворчості, яка не є делегованою чи санкціонованою з боку держави, і розглядається як закріплене державою повноваження організацій, товариств, підприємств, об єднань та інших суб єктів щодо здійснення ними правотворчих функцій. При цьому наголос робиться на первинному закріпленні правотворчої компетенції за юридичними особами. Звідси виводиться підзаконний характер корпоративних актів, обов язкові вимоги до їх легітимності, що відкидає необхідність їх додаткового санкціонування, а також закріплена у загальній нормі, а не дозволене у індивідуальному порядку можливість здійснення корпоративної нормотворчості. Встановлено належність корпоративного акта до системи локального регулювання та водночас загальнооб язковість на рівні всієї системи правового регулювання, що визначає подвійний характер його юридичної сили. Остання встановлюється на загальнодержавному рівні закріпленими за організацією як автономним суб єктом правотворчими повноваженнями та ступенем загальності корпоративних нормативних актів, а на локальному рівні – місцем корпоративного органу, що прийняв акт у системі організації.
9. Доведено, що корпоративні норми регулюють відносини у різних галузях права. Належність корпоративної норми до певної галузі права визначається, передусім, її матеріальним змістом, який відповідає змісту правовідносин тієї чи іншої галузі права. Узагалі можливість функціонування в рамках конкретної галузі корпоративних норм та їх питома вага залежить безпосередньо від методу галузевого регулювання. У галузях права з диспозитивним методом регулювання корпоративних норм більше, ніж у галузях, де використовується імперативний метод.
10. Обґрунтовано необхідність проведення уніфікації корпоративних актів, суть якої полягає у визначенні способів типового регулювання корпоративних відносин та узагальненні зовнішніх форм та ознак актів, що видаються організаціями, які спрямовані на зменшення кількості їх видів та забезпечення єдиних підходів у їх застосуванні і при цьому не порушують об єктивно необхідного ступеня спеціалізації. Розглянуто особливості уніфікації корпоративних актів та її форми: універсалізація, інтеграція і систематизація.
11. Проведено аналіз зарубіжного досвіду у сфері корпоративної нормотворчості, який свідчить про двоєдину спрямованість розвитку корпоративних актів. З одного боку, помітно зменшується роль установчих документів як особливого та основного виду актів організацій, з іншого –дедалі більшого значення набувають внутрішні норми і правила, які регулюють поведінку працівників, членів, учасників організацій і містяться у спеціальних документах – кодексах, положеннях, регламентах. Доведено значущість у корпоративних правовідносинах санкцій, пов язаних із застосуванням суспільного впливу, коли порушника карають шляхом поширення інформації про його недобросовісність, неправомірність його поведінки чи її антисоціальний характер.
Про новизну даної тематики свідчить, зокрема, той факт, що навіть у нещодавно виданому підручнику “Проблемы общей теории права и государства” [80], серед питань, що стосуються місця права у системі соціального регулювання про корпоративні норми й не згадується. Практичне значення одержаних результатів. Положення й висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватись у теоретичних дослідженнях, наукових розробках, у процесі реалізації та застосування права, у практичній діяльності по створенню та прийняттю корпоративних актів, під час підготовки підручників та навчальних посібників для викладачів та слухачів вищих навчальних закладів. Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Його основні тези були викладені у доповідях на науково-практичних конференціях:
- “„Треті осінні юридичні читання” (5 – 6 листопада 2004 року., м. Хмельницький, тези доповіді опубліковані).
- “Законодавство України: Перспективи розвитку”. Міжвузівська конференція_________________________________ (січень 2005 р., м. Київ).
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:
— Корпоративні акти в системі джерел права України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 18. – С. 477 – 50.
— Корпоративне регулювання: сутність, ознаки, тенденції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 22. – С. 88 – 92.
Поняття, сутність та значення корпоративних актів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 25. – С. 38 – 43.
Особливості уніфікації корпоративних актів// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 26. – С. 78 – 84.
Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що мають сім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації 214 сторінок, до тексту додано список використаних джерел на 9 сторінках (140___ найменувань).
|
