|
Ст. 3 Конституції України визнає життя людини однією з найвищих соціальних цінностей Української держави. Цим ознаменовано остаточний відхід від загальноприйнятої у радянському суспільстві недооцінки особистих немайнових прав фізичної особи та скеровано суспільний розвиток на всебічне забезпечення прав і свобод людини. Тому цілком логічним та послідовним є проголошення у ст. 27 Конституції України права людини на її найбільшу цінність – на життя. Право людини на життя є широким та багатоаспектним поняттям. Це право стає дороговказом розвитку певних інститутів різних галузей права у напрямку його забезпечення. Безперечними видаються такі галузеві аспекти права людини на життя як конституційні, кримінальні, адміністративні. Однак чи не найважливішими з них є цивільно-правові аспекти цього особистого немайнового права: його поняття, зміст, межі, гарантії, способи захисту, їх специфіка, тощо.
Актуальність теми. Норма ст. 27 Конституції України стала першою в історії держави, яка проголосила право кожної людини на життя на законодавчому рівні. Хоча право людини на життя в радянській юридичній літературі не заперечувалось, відсутність наукових досліджень, практики правового регулювання та, відповідно, застосування вказаного права призводить до потенційних труднощів у забезпеченні права людини на життя на сучасному етапі. Зміст права людини на життя, передбачений Конституцією України, розширено і конкретизовано у ст. 281 Цивільного кодексу України. Однак норми цієї статті не містять визначення права людини на життя, залишають спірними ряд правомочностей його носія та не вирішують питання меж права людини на життя, зокрема, часових.
Актуальність дослідження саме цивільно-правових аспектів права на життя зумовлюється відходом від традиційних поглядів на особисті немайнові права як такі, що можуть лише охоронятись цивільним правом, але не регулюватись ним, а також на особисті немайнові відносини, не пов язані із майновими, як такі, що можуть виступати предметом цивільного права лише як виняток у випадках, прямо передбачених законом. Існує численний каталог досліджень права людини на життя в рамках кримінального права, зокрема, таких його аспектів як смертна кара, злочини проти особи, необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця тощо; ведуться дослідження права на життя з позицій конституційного права. У низці публікацій висвітлювались деякі цивільно-правові аспекти права людини на життя. Проте на монографічному рівні у вітчизняній літературі ці проблеми є малодослідженими.
Проблемі права людини на життя (в цілому чи окремих його аспектів) присвячені праці багатьох вчених, які є представниками різних галузевих юридичних наук, соціології, політології, медицини. Так, у радянський період, а пізніше в Україні та Російській Федерації вагомий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вчені як: Н. Ардашева, М. Амосов, М. Антонович, Є. Г. Афанасьєв, Д.В. Боброва, М.І. Бондарук, С. Бородін, А.І. Брусіловський, В. Валко, З.С. Гладун, В. Глушков, І.І. Горелік, К. Гориславський, Н.В. Кальченко, М.І. Ковальов, Л.О. Красавчікова, М.С. Малеїн, М.М. Малеїна, Б.В. Марков, М.І. Матузов, О. Пунда, П.М. Рабінович, З.В. Ромовська, В. Селіванов, Ю.Д. Сергеєв, Р.О. Стефанчук, В.М. Танаєв, Є.А. Флейшиц, В.М. Чхиквадзе, Я.М. Шевченко, К.Б. Ярошенко та багато інших.
Значна кількість праць з цієї тематики висвітлювалась й у працях таких дослідників з “дальнього” зарубіжжя, як: V. Aggelen, P. Dijk, R. Dvorkin, H. Fenwick, G.J.H Hoof, D. Horan, D. Humphry, K. E. Irwin, J. Kevorkian, D. Mall, B.G. Ramcharan, M. Rhonheimer, C. E. Rice, T. Slipko, B. Steinbock, C. Wellman, A. Wickett тощо. Велика кількість праць зарубіжних вчених пояснюється насамперед тим, що у відповідних державах норми щодо права людини на життя були об єктом дослідження впродовж кількох століть та містяться у численних правових джерелах, багато з яких є всесвітньо визнаними пам ятками суспільного розвитку. Відсутністю комплексних чи цивільно-правових монографічних досліджень цієї проблеми в Україні та іншими наведеними обставинами власне і зумовлюється актуальність дослідження права людини на життя.
Зв язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі тематики, по якій спеціалізується кафедра цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка та відповідає загальній темі науково-дослідницької роботи кафедри “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 01.07.2002 року №11/74. Базові положення цього дослідження були покладені в основу робочої програми та методичного забезпечення з дисципліни “Міжнародно-правовий захист прав людини”, яка викладається у Львівській комерційній академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з ясування цивільно-правового змісту поняття права людини на життя та особливостей правового регулювання відносин, пов язаних із здійсненням цього права.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:
- з ясувати місце суб єктивного права людини на життя серед інших її особистих немайнових прав, а також співвідношення цього права з деякими суміжними особистими немайновими правами (зокрема, правом на безпечне для життя і здоров я довкілля, правом на охорону здоров я і медичну допомогу, правом на повагу до гідності людини);
- проаналізувати існуючу правову регламентацію права людини на життя у міжнародно-правовій та національно-юридичній практиці (нормотворчій, нормозастосувальній та нормотлумачній), виявити деякі правові проблеми, які виникають у цій регламентації, віднайти та обґрунтувати шляхи їх розв язання;
- уточнити поняттєво-термінологічний апарат, необхідний для здійснення даного дослідження, зокрема, сформулювати (запропонувати уточнення) дефініцій таких понять як право людини на життя, медико-біологічний експеримент, самопожертва, піддання життя ризику тощо;
- з ясувати зміст поняття суб єктивного права людини на життя та цивільно-правовий зміст цього поняття;
- виявити особливості правового регулювання відносин, пов язаних із здійсненням права людини на життя;
- сформулювати пропозиції та рекомендації по вдосконаленню діючого законодавства щодо права людини на життя і практики його застосування в Україні.
Об єктом дослідження є суб єктивне право людини на життя як особисте немайнове право. Предметом дослідження виступають цивільно-правові положення та закономірності регулювання відносин, пов язаних із здійсненням права людини на життя.
Методологічні основи дослідження. Ними є філософські, загальнонаукові і спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання використовувався протягом усього процесу дисертаційного дослідження і дозволив проаналізувати тенденції розвитку суб єктивного права людини на життя. Методи аналізу і синтезу використовувались у зв язку із формулюванням понять права людини на життя, самопожертви, піддання життя ризику, еутаназії. Системно-структурний метод дозволив виявити місце права людини на життя серед інших особистих немайнових прав. У роботі використовувались, зокрема, й такі методи, як історико-правовий (при дослідженні генезису правової регламентації в Україні права людини на життя), формально-юридичний та метод тлумачення права (при аналізі змісту актів цивільного законодавства щодо забезпечення права людини на життя та практики їх реалізації), порівняльно-правовий (при порівнянні правових актів України та інших держав, а також міжнародно-правових актів) тощо.
Безпосередньою змістовно-методологічною основою даного дослідження слугувала сформульована науковим керівником концепція права людини на життя та його цивільно-правових аспектів.
Джерела дослідження. У дисертації використовується законодавство України, інших держав, міжнародно-правові акти, а також матеріали судової практики України, США, Великобританії та ряду країн Європи.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим у вітчизняному правознавстві монографічним дисертаційним дослідженням проблем цивільно-правового регулювання відносин, пов язаних із здійсненням права людини на життя.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях, що виносяться на захист:
- уточнено поняття а) права людини на життя; б) права людини на піддання життя ризику; в) еутаназії;
- сформульовано поняття “самопожертва”;
- визначено місце права людини на життя серед інших особистих немайнових прав людини;
- окреслено зміст права людини на життя, зокрема, обґрунтовано положення, що зміст права людини на життя складається з таких можливостей, як реалізація цього права власною поведінкою управненої особи, реалізація права на життя завдяки поведінці (активній чи пасивній) інших суб єктів, спрямованій на забезпечення чи захист права на життя, а також можливість звернення до державних чи інших органів за захистом свого порушеного права;
- обґрунтовано положення, що цивільно-правовий зміст права людини на життя охоплює: а) право на відмову від життя активною поведінкою людини (самопожертву); б) право на піддання свого життя ризику; г) право на участь у медичному, науковому та іншому досліді чи експерименті; д) право надати інструкції на випадок такої хвороби чи перебування у такому стані, коли людина буде не здатна висловити свою волю щодо підтримання свого життя; е) право на захист свого життя та життя інших людей від протиправних посягань;
- обґрунтовано доцільність легалізації еутаназії;
- встановлено, що самозахист права людини на життя є правомірним не залежно від обраного засобу, за умови дотримання загальних засад захисту цивільних прав;
- запропоновано рекомендації щодо оптимізації законодавчого забезпечення в Україні права людини на життя: а) запропоновано доповнити ст. ст. 1161, 1162 ЦК України, окресливши коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди у випадку смерті рятівника; б)запропоновано доповнити ст. 1164 ЦК України, надавши право особі, чиє життя перебуває під загрозою, самостійно усунути цю загрозу за рахунок зобов язаної сторони; в) пропонується уточнити ч. 1 ст. 15 ЦК України таким чином: “Кожна особа має право на захист свого цивільного права, а у випадках, передбачених законом, - права іншої особи, у разі його порушення, невизнання або оспорювання”; г) пропонується привести норми Закону України “Про міліцію” щодо переліку випадків правомірного застосування зброї працівниками правоохоронних органів у відповідність із нормами Конвенції про захист прав людини та основних свобод; а також пропозиції щодо удосконалення практики судів при вирішенні спорів, пов язаних з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди у зв язку із заподіянням смерті.
Формулювання цих положень є особистим внеском здобувача у дослідження зазначеної проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення можуть бути враховані законодавчими та іншими нормотворчими органами України при удосконаленні нормативно-юридичних засобів забезпечення права людини на життя. Вони можуть бути корисними для судових та інших правозастосовних органів держави, адвокатів, громадських правозахисних організацій та окремих громадян у процесі реалізації та захисту права на життя.
Крім того, матеріали дисертаційного дослідження можуть застосовуватись при викладанні в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів як “Конституційне право”, “Захист прав людини”, “Цивільне право”, “Міжнародне право”. Апробація результатів дослідження. Положення дисертації висвітлювались у доповідях та повідомленнях здобувача на п яти наукових конференціях, зокрема VIII регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 13-14 лютого 2002 р.); науково-практичній конференції для молодих вчених "Становлення і розвиток правової системи України" (м. Київ, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 21 березня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 28 жовтня 2002 р.); міжнародній науковій конференції “Український зовнішньополітичний інтерес (політичні, економічні та правові механізми реалізації)” (м. Львів, 10-11 жовтня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Україна наукова 2003" (м. Дніпропетровськ, 16-20 червня 2003 р.).
Базові положення дисертації транслювались радіостанцією “Незалежність” в циклі передач “Права людини” у квітні – травні 2004 р..
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.
1. Публікації. Основні положення дисертації відображено в одинадцяти публікаціях дисертанта (з них чотири – у фахових виданнях): Соловйов А. В. До питання про зміст права людини на життя // Права людини і Україна: Праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України.- Серія 1.- Випуск 2.- Львів: "Світ", 1999.- С. 35-42.
2. Соловйов А. Деякі юридичні проблеми штучного переривання вагітності в аспекті права людини на життя // Вісник Львівського університету.- Випуск 36: Серія юридична.- Львів, 2001.- С. 21-25.
3. Соловйов А. До питання співвідношення понять права людини на життя та права на охорону здоров я і медичну допомогу // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- №10.- С. 38-40.
4. Соловйов А. Деякі аспекти "права людини на смерть" // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- №4.- С. 71-74.
5. Кузнєцов Д., Максимик М., Соловйов А. Громадянські права в Україні.- Випуск 1.- Львів: Міжрегіональна економіко-правова академія, 1998.- 39 с.
6. Городецький Н., Кінаш О., Соловйов А. Громадянські права в Україні: процедура судового захисту.- Випуск 2.- Львів: Міжрегіональна економіко-правова академія, 1998.- 19 с.
7. Соловйов А. Співвідношення понять права людини на життя та права на повагу до гідності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002 р. – Львів, 2002.- С. 223-225.
8. Соловйов А.В. Деякі цивілістичні аспекти реалізації права людини на життя особистою поведінкою уповноваженого суб єкта // Становлення і розвиток правової системи України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. 21 березня 2002 р. – К., 2002. – С. 95-98.
9. Соловйов А.В. Право людини на піддання свого життя професійному ризику // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”. Т. 4. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 42-44.
10. Соловйов А.В. Деякі аспекти права людини на захист свого життя та життя інших людей від протиправних посягань // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова 2003”. Т. 2. Право – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 58-61. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004 р. – 976 с. (глава 21 у співавторстві з Ромовською З.В.).
| 
