|
Актуальність теми дослідження. У становленні та розбудові українського суспільства важливе місце посідає правова реформа, проведення якої стало життєво необхідним внаслідок змін в економічному, соціальному та політичному житті. Разом з іншими фундаментальними галузями права реформується і адміністративне.
Серед основних завдань, які вирішуються в системі реформування адміністративного права, є взаємовідносини громадянин – держава, оскільки основне місце у цьому виді правовідносин належить органам державної влади. Тому нагальним є вирішення питання щодо усунення проявів недобросовісного ставлення посадовців різного рівня до виконання своїх службових обов язків та недопущення проявів їхньої корумпованості.
Актуальність теми дослідження зумовлюється загостренням до останнього часу проблеми поширення корупції в Україні, збільшенням різноманітності форм її проявів на сучасному етапі в процесі становлення і розвитку як економічної, так і політичної системи України, її впливом на економіку держави та соціальну сферу, а також необхідності посилення боротьби з цим протиправним явищем та наслідками, які воно викликає. Це стало однім із основних завдань роботи новообраного Президента України та його уряду. Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої є надзвичайно важливою справою. Можна стверджувати, що корупція як антисуспільне явище впливає на темпи розвитку економіки держави, владу та суспільство в цілому. Те, що декілька років тому здавалося неможливим, в останні роки сьогодні стало реальністю, яка негативно впливала на всі сторони життя України. Корупція – складне антисоціальне явище. Багато століть вона “супроводжує” економічний і культурний розвиток усіх країн світу. Масштаби і наслідки процесів корумпованості в усіх державах світу вимагають від відповідних державних і міжнародних установ та організацій постійного і поглибленого аналізу її причин з метою нейтралізації та розробки заходів щодо подолання.
Недостатня науково-теоретична розробка понять “корупція”, “корупційне діяння”, “корупційне правопорушення”, важливість визначення корупційних діянь як адміністративних проступків та відмежування їх від службових злочинів, проблеми адміністративно-правового регулювання боротьби з корупцією в Україні, необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією, визначають актуальність даної роботи і зумовили вибір автором теми дисертаційного дослідження.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Незважаючи на те, що інституту адміністративного правопорушення як за радянських часів, так і після проголошення незалежності України присвячувалось багато наукових праць, питання до цього часу залишається актуальним та цікавим для дослідження. Правова природа інституту відповідальності за корупційні правопорушення досліджувалася в працях вчених у галузі адміністративного права Ю.П.Битяка [45] , І.П.Голосніченка [14] , О.В.Терещука[121] , О.Я.Прохоренко[119] та інших.
Базою роботи послужили наукові праці в сфері дослідження понять корупції, а також корупційного діяння як комплексного поняття, які значною мірою й зумовили напрямки наукового пошуку, а саме: роботи М.І.Мельника, М.І.Камлика, Є.В.Невмержицького, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка.
Кримінально-правовий аспект корупційних діянь глибоко досліджений у працях Л.В.Багрій-Шахматова, О.О.Дудорова, М.І.Камлика, Н.В.Кузнецової, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка, що було основою для проведення розмежування корупційного правопорушення як адміністративного проступку та як злочину.
Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього рівня наукового дослідження. Дисертація виконана як складова частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права, в окремих аспектах вона пов язана з темою “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”(№01БФ042-01), яка розробляється на юридичному факультеті в період з 2000 до 2005 року та знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем адміністративного права, що ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з ясуванні поняття корупції як соціально-правового явища, її особливостей, причин та умов розповсюдження в Україні, теоретичному обґрунтуванні адміністративно-правових заходів боротьби з нею, а також у вироблені пропозицій щодо вдосконалення боротьби з цим асоціальним явищем.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні завдання:
- обґрунтування корупції як історичного явища, а також аналіз еволюції корупційних діянь в Україні в контексті порівняльного аналізу подібного явища в інших державах світу;
- визначення понять “корупція”, “корупційне діяння” та “корупційне правопорушення” як правових явищ та їх співвідношення; - аналіз та визначення корупційних діянь як адміністративних проступків, дослідження складу корупційного правопорушення;
- проведення розмежування між корупційним правопорушенням та службовими злочинами;
- визначення основних напрямів та методів боротьби з корупцією в Україні;
- визначення адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
- класифікація адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні;
- обґрунтування змісту заходів адміністративного примусу, що застосовуються у боротьбі з корупцією;
- з ясування системи організаційно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Об єктом дисертаційного дослідження виступає корупція як правове явище, адміністративно-правові заходи боротьби з нею в Україні, причини та умови її виникнення, методи боротьби з цим явищем.
Предметом дисертаційного дослідження є історичні і правові джерела, що характеризують корупцію як соціально-правове явище, заходи адміністративно-правової боротьби з нею в Україні та зарубіжних країнах.
Методологічна основа дисертації. У дисертації використовуються загальновизнані наукові методи дослідження.
На всіх етапах написання дисертаційної роботи широко використовувалися такі методи, як порівняння, аналіз, аналогія, спостереження, індукція та інші методи, які були не тільки основним інструментом добору матеріалу для наукового дослідження, а й необхідною умовою досягнення поставленої автором мети.
Взаємозв язок, співвідношення і розмежування корупційних діянь як адміністративних правопорушень та службових злочинів здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, автор досліджував багатий вітчизняний та зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі, що присвячена історії виникнення корупції та її розвитку. Порівняльний метод застосовувався під час дослідження доцільності запровадження в діяльності державних правоохоронних органів України тих чи інших методів та заходів боротьби з корупцією, що застосовуються на практиці в діяльності державних органів влади інших країн.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених методів наукового дослідження дозволили всебічно розглянути особливості адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією, виявити їх роль та місце в науці адміністративного права України.
Важливе методологічне значення для дослідження правової природи інституту адміністративного правопорушення та інституту відповідальності за корупційні правопорушення мають праці вчених у галузі теорії адміністративного права В.Б. Аверґянова, О.Ф.Андрійко, Д.Н.Бахраха, О.М.Бандурко, Ю.П.Битяка, Є.В.Додіна, І.П.Голосніченко, В.К.Гіжевського, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, А.Т.Комзюка, В.М.Марчука, І.М.Пахомова, М.М.Тищенко, М.Ю.Тихомірова, які займалися проблемами дослідження інститутів адміністративного правопорушення та адміністративної відповідальності, що є фундаментальною основою будь-якого дослідження наукових проблем боротьби з адміністративними проступками.
Корупція, як антисоціальне явище, піддається глибокому дослідженню в роботах М.І.Мельника, який присвятив дослідженню цього питання дві монографії: “Корупція: сутність, поняття, заходи протидії”. – 2001 рік та “Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)”. – 2004 рік.
Джерелом для визначення корупції як адміністративного правопорушення стала робота О.В.Терещука, який в 2000 році захистив дисертацію на тему “Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення”.
В роботі було використано наукові розробки І.П.Голосніченка, В.М.Гаращука, О.Г.Кальмана, М.І.Камлика, О.В.Коваленко, М.І.Мельника, Є.В.Невмержицького, О.Я.Прохоренко, А.І.Редьки, М.І.Хавронюка щодо напрямків та заходів боротьби з корупцією в Україні.
Загалом дисертація є науковою працею, в якій пропонується переважно теоретичний аспект аналізу правових засад впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією із перших в Україні монографічних праць, у якій з позицій адміністративного права досліджено недостатньо розроблені адміністративно-правові питання впровадження адміністративно-правових заходів боротьби з корупцією в Україні.
Новизна роботи полягає у таких основних результатах дисертаційного дослідження:
1. При визначенні поняття корупції та корупційних діянь, враховувалося те, що корупційними можуть визнаватися не тільки діяння осіб, уповноважених на виконання державних функцій та прирівняних до них осіб щодо незаконного прийняття майнових та немайнових послуг, благ і переваг з використанням свого правового статусу та пов язаних з ним можливостей, а й підкуп зазначених осіб шляхом незаконного надання їм цих благ, послуг та переваг з метою отримання від них певних привілеїв та переваг. 2. При цьому пропонується всі корупційні діяння, як адміністративні правопорушення, поділяти на два види: 1) саме корупційні діяння, відповідальність за які передбачені статтею 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”; 2) інші правопорушення, пов язані з корупцією (відповідно статті 5, 6, 10 11 вищевказаного Закону).
3. В роботі також дістало подальший розвиток визначення та характеристика основних ознак корупції та корупційних діянь, зокрема таких, як:
1) корупційна діяльність може здійснюватися як особами, уповноваженими на здійснення функцій держави та іншими особами, прирівняними до них (наприклад – керівники відповідних державних підприємств), так і фізичними особами та уповноваженими представниками юридичних осіб;
2) корупційна діяльність пов язана з протиправним використанням наданих особам, уповноваженим на здійснення функцій держави та іншим особам, прирівняних до них, повноважень або протиправним наданням таким особам благ, пільг та інших переваг;
3) спеціальною метою корупційної діяльності є отримання матеріальних благ, пільг, послуг та інших переваг як для себе так і для третіх осіб, а також отримання певних привілеїв фізичними чи юридичними особами.
3. Обґрунтовується доцільність розширення кола суб єктів корупційних правопорушень, визначених у ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, шляхом включення в дану статтю наступних категорій суб єктів:
- працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби; - військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);
- суддів, народних та присяжних засідателів;
- посадових осіб контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України);
- всіх інших державних службовців, які не підпадають під наведені категорії;
- керівників та головних бухгалтерів банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;
- осіб, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих дільниць;
- громадян, зареєстрованих у встановленому законом порядку, кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;
- посадових осіб органів місцевого самоврядування;
- уповноважених представників офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичних осіб, які незаконно надають переліченим вище особам матеріальну винагороду.
5. Під адміністративними заходами боротьби з корупцією пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією та які носять владно-розпорядчий характер.
6. Адміністративні заходи боротьби з корупцією запропоновано поділяти на заходи адміністративного примусу та заходи організаційного характеру. В основу поділу покладено таку кваліфікуючу ознаку, як коло осіб, на яких спрямовані заходи, а саме, заходи адміністративного примусу носять індивідуально-визначений характер, в той час як організаційного характеру спрямовуються на невизначене коло осіб.
7. Пропонується преамбулу Закону України „Про боротьбу з корупцією” викласти у наступній редакції: “цей Закон визначає правові та організаційні засади (принципи) запобігання (попередження) корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, а також притягнення винних осіб до відповідальності”.
8. Запропоновано преамбулу Закону України “Про боротьбу з корупцією” доповнити наступним визначенням: “попередження корупції – це діяльність органів та посадових осіб, які ведуть боротьбу з корупцією, що спрямована на виявлення, вивчення, обмеження або усунення явищ, які сприяють вчиненню корупційних правопорушень”.
9. Організаційно-правові заходи боротьби з корупцією полягають у прийнятті органами виконавчої влади нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин боротьби з корупцією, вдосконалення вже діючих актів та в практичних діях державних органів, щодо створення умов для правомірного функціонування державного апарату та попередження корупції через усунення причин та умов виникнення корупції в Україні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для науки адміністративного права, оскільки розширюють і поглиблюють знання про корупцію як анти правове явище в цілому та про адміністративно-правові заходи боротьби з нею, зокрема. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу “Адміністративне право” та спецкурсу “Теоретичні проблеми адміністративного права”, а також у практичній діяльності працівників Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, прокуратури України, органів податкової міліції, спеціальних органів Збройних сил України, які ведуть боротьбу з корупцією, у правозастосовчій діяльності суддів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватися в подальших наукових розробках.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де відбулося її неодноразове обговорення та рецензування.
Результати дисертації доповідались на наукових та науково-практичних конференціях: “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, 2001); “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” 5-6 квітня 2001 року (Київ, 2001).
Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять з курсу “Адміністративне право” та спецкурсу “Теоретичні проблеми адміністративного права” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затвердженому ВАК України, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції:
1. Рогульський С.С. Корупційне правопорушення як адміністративний проступок // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2000. – № 41. – С. 66–69.
2. Рогульський С.С. Соціально-правовий аналіз поняття корупції і корупційних діянь // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 24 (частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 153–164.
3. Рогульський С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 251–256.
4. Рогульський С.С. Адміністративні заходи попередження та боротьби з корупцією в Україні // Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених: „Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”. – Х.: Нац. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого, 2001. – С. 184–186.
Структура дисертації. Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 187 сторінок. Список використаних у дисертації джерел становить 177 найменувань.
| 
