|
Актуальність теми. Одним з напрямків реалізації соціально-партнерських відносин в Україні є укладення колективних договорів і угод, які укладаються на всіх рівнях – від національного до виробничого. Колективний договір, який містить локальні норми по використанню праці і відтворенню робочої сили, є важливою юридичною основою для укладення індивідуальних трудових договорів між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Він є надійним засобом захисту трудових прав працівників. Важливу роль колективний договір відіграє в сфері підвищення продуктивності праці, адже існує безпосередній зв язок між стимулами праці і соціальними резервами виробництва. Локальні правові норми, деталізуючи та конкретизуючи централізовані норми, сприяють ефективному господарюванню, стимулюють трудову діяльність учасників трудових відносин. Проявляючи турботу про себе, працівники тим самим роблять значний внесок у розвиток виробництва, підвищення його ефективності.
Однак інтереси найманих працівників і роботодавця, їх погляди на одні й ті ж питання в сфері праці не в усьому і не завжди збігаються. Працівники зацікавлені в першу чергу у високому рівні оплати праці, встановленні додаткових пільг, гарантій, створенні належних умов праці, скороченні тривалості робочого часу, а роботодавець — в одержанні високих прибутків, підвищенні ефективності виробництва при менших витратах, підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Звідси і суперечності, спори, конфлікти. Узгодженість цих інтересів відбувається в процесі розробки й укладення колективного договору як юридичного документу, в якому встановлюються взаємні зобов язання його сторін.
При єдиній формі власності на засоби виробництва – державній – роль колективного договору в регулюванні трудових відносин була приниженою. Протягом тривалого часу працівники байдуже ставилися до колективного договору, не вбачаючи в ньому практичної користі, оскільки була відсутньою можливість будь-що змінити в напрямку поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати.
Розвиток ринкових відносин змінив ставлення працівників до колективного договору. Вони почали вбачати в ньому засіб регулювання всього комплексу соціально-побутових умов, метод регулювання трудових відносин. Водночас ще є підприємства, установи та організації, в яких колективний договір не укладається. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами спостерігається в галузях невиробничої сфери: охорони здоров я, освіти, культури та в апараті органів державного управління, а також на багатьох підприємствах, що перебувають у приватній власності. Аналіз процесу укладання колективних договорів в Україні свідчить, що існує значна кількість суперечностей та прогалин у нормативно-правовому забезпеченні, які утруднюють колективно-договірне регулювання трудових відносин, не дозволяють сторонам колективного трудового договору досягти своїх цілей та в повній мірі захистити свої інтереси. Разом із недостатньою дослідженістю даного питання в науці трудового права викладене свідчить про актуальність та важливість даного дисертаційного дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, В.С.Андрєєва, М.І.Бару, Н.Б.Болотіної, В.С.Венедіктова, Н.К.Воєводенко, Г.С.Гончарової, В.Я.Гоца, Л.Я.Гінцбурга, В.В.Жернакова, С.О.Іванова, С.С.Каринського, Є.О.Кльонова, Ю.М.Коршунова, О.В.Лавриненка, Л.І.Лазор, Р.З.Лівшиця, В.Г.Малова, Л.А.Муксінової, Л.Я.Островського, А.Є.Пашерстника, О.С.Пашкова, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, О.І.Процевського, В.П.Сілаєва, О.Ф.Скакун, В.М.Скобєлкіна, О.В.Смирнова, О.І.Ставцевої, П.Р.Стависького, Л.О.Сироватської, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишевої, О.І.Шебанової та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці трудового права. Проблема колективних договорів в умовах формування ринкової економіки визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, входить до плану наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ, а також кафедри трудового, екологічного та аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства та правозастосовчої практики визначити або вдосконалити правові дефініції, розкрити сутність та особливості колективного договору в сучасних умовах, сформулювати нові підходи і внести пропозиції щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовчої практики у цій сфері. Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі задачі:
- визначити місце, роль та поняття колективного договору в сучасних умовах ринкової економіки;
- дослідити сучасну компетенцію сторін трудового договору; розкрити специфіку нормативно-правового забезпечення в цій сфері; визначити сучасне місце правовідносин в сфері укладання колективного договору в системі трудового права України; проаналізувати форми та методи контролю за виконанням колективного договору; дослідити порядок вирішення розбіжностей та підписання колективного договору;
- надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативно - правового забезпечення в цій сфері.
Об єктом дослідження є відносини в сфері дії колективних договорів;
Предметом дослідження є теоретичні і організаційно-правові питання, пов язані з підготовкою та укладанням колективних договорів.
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати, здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного та історичного. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження в єдності, взаємозв язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат в цій сфері (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувався розвиток колективно-договірного регулювання трудових відносин в нашій країні та за кордоном (підрозділи 1.1, 1.3). Застосування системно-структурного методу надало можливість дослідити колективний договір як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права та узагальнень практики, дослідити особливості укладання колективного договору в умовах ринкової економіки. В процесі проведеного дослідження розроблені і сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- визначено місце правовідносин в сфері укладання колективного договору в системі трудового права України;
- визначено поняття колективного договору в сучасних умовах ринкової економіки договору як виражену у формі локального нормативно-правого акту угоду, досягнуту між трудовим колективом та роботодавцем з приводу вирішення основних питань трудової діяльності працівників на підприємстві, в установі, організації;
- визначено сторони колективного договору, якими є роботодавець та трудовий колектив підприємства, установи, організації;
- обґрунтовано, що учасниками колективно-договірних відносин слід вважати усіх суб єктів трудового права, які прямо чи опосередковано приймають у цьому участь: профспілки або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи, керівники юридичної особи, працівники, певні посадові особи, державні органи, загалом держава;
- визначено, що зміст колективного договору складають локальні нормативні положення та індивідуально визначені зобов язання його сторін чи інших суб єктів трудового права;
- обґрунтовано, що до основних принципів укладання колективного договору слід віднести: дотримання норм трудового законодавства; повноваження представників сторін; рівність сторін; свободу вибору та обговорення питань; добровільність прийняття зобов язань; систематичність контролю та невідворотність відповідальності;
- доведено, що за цільовою ознакою колективні договори містять чотири різновиди умов: нормативні, зобов язальні, інформаційні та організаційні; - вперше науково обґрунтовано порядок вирішення розбіжностей під час підписання колективного договору;
- надані визначення колективного трудового конфлікту як такої стадії вирішення розбіжностей між трудовим колективом та роботодавцем, їх організаціями або представниками, за якої вони самостійно намагаються дійти компромісу з приводу встановлення зміни чи застосування умов праці та соціально-побутового обслуговування працівників та колективного трудового спору як такої стадії вирішення неврегульованих в процесі колективного трудового конфлікту розбіжностей між трудовим колективом та роботодавцем, їх організаціями чи представниками щодо встановлення, зміни або застосування умов праці та соціально-побутового обслуговування працівників, за якої розгляд цих розбіжностей передається до визначеного законодавством юрисдикційного органу;
- набуло подальшого розвитку дослідження контролю за виконанням колективного договору як сукупності різних за формою дій, що здійснюються суб єктами контролю за поведінкою сторін колективного договору та їх уповноважених органів з метою: а) отримання інформації про стан виконання нормативних положень та завдань колективного договору; б) застосування заходів щодо попередження правопорушень з боку сторін колективного договору та їх уповноважених органів; в) встановлення причин, які сприяють скоєнню цих правопорушень; г) прийняття заходів щодо притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;
- на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів в сфері укладання колективних договорів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці трудового права взагалі та проблем організації та регулювання відносин по підготовці та прийняття колективних договорів; б) у правотворчості – під час розробки проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів; в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства, яке регулює відносини в сфері укладання колективних договорів; г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені в надрукованих працях і апробовані на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ. Також вони доповідались на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 2003); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”(Запоріжжя, 2004).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 6 наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях та у 2 тезах науково-практичних конференцій.
| 
