|
Актуальність теми дослідження. Побудова правової державності в Україні, про що проголошено в ст.1 Конституції, вимагає негайних та глибоких перетворень у сфері соціальних, економічних і політичних відносин в суспільстві, і насамперед, удосконалення роботи правоохоронних органів, як одного з гарантів забезпечення успішної реалізації цих процесів. Такі перетворення, у свою чергу потребують чіткої правової регламентації з урахуванням змін у суспільному та державному житті. Тому сьогодні йде активний процес створення нових, зміни та скасування наявних правових норм, який визначається в теорії права поняттям “нормотворчість”. Соціальну значимість такого правового інституту, як нормотворчість, важко переоцінити, бо саме в процесі цієї діяльності створюються норми, що регулюють й упорядковують різноманітні сфери суспільних відносин.
Безперечно, ефективність діяльності органів внутрішніх справ залежить не лише від професійної підготовки співробітників, їх матеріально-технічного забезпечення тощо, – а чимала роль належить тому правовому інструментарію, що мається в їх розпорядженні. Але на практиці час від часу постає проблема невідповідності правових норм об єктивній дійсності або ж узагалі відсутність правової регламентації певного кола суспільних відносин. З огляду на це особливої актуальності набуває дослідження нормотворчої діяльності державних органів, взагалі, і відомчої нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ, зокрема, в процесі якої здійснюється усунення цих недоліків.
Виходячи з того, що результати нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ набувають прояву у вигляді відомчих нормативно-правових актів, то дослідження таких форм встановлення правових норм (їх ознак, структури, класифікації), безперечно, набуває актуальності. Аналіз цих нормативних документів дає можливість виявити прогалини і недоліки в наявному правовому просторі та намітити шляхи щодо їх вдосконалення. Актуальним також вбачається вивчення проблеми систематизації відомчих нормативних актів, які поки що, на жаль, не являють собою бажаного стрункого, суворо структурованого комплексу.
Таким чином, недосконалість чинної нормативної бази, що негативно впливає на якість професійної діяльності міліції, та недостатня теоретична розробка проблеми відомчої нормотворчої діяльності обумовлює необхідність глибокого й усебічного дослідження такого правового інституту, як відомча нормотворчість органів внутрішніх справ. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з Концепцією розвитку відомчої освіти та вузівської науки МВС України на період 2001-2005 рр., затвердженої рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. №9 КМ/1 та Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. №755 (п.39).
Мета і задачі дослідження. Автор має за мету на основі теоретичного аналізу поняття нормотворчості, її стадій, принципів, класифікації та розгляду нормативних актів як результату нормотворчості, поглибити уявлення про правову природу нормотворчої діяльності державних органів взагалі та органів внутрішніх справ зокрема, тим самим виділити сутнісні особливості цієї діяльності, які зможуть доповнити деякі аспекти існуючої теорії нормотворчості, розробити на цій основі науково обгрунтовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ.
Мета дослідження визначила його задачі:
– дослідити сутність та співвідношення понять “правотворчість” і “нормотворчість”;
– виявити місце нормотворчості в механізмі реалізації функцій державою, проаналізувати її поняття, принципи, стадії, класифікувати нормотворчу діяльність за деякими найбільш суттєвими підставами;
– розкрити сутність нормотворчого процесу державних органів, виявити місце органів внутрішніх справ у системі державних органів та проаналізувати особливості їх нормотворчої діяльності;
– визначити й проаналізувати основні принципи нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ;
– розглянути та класифікувати нормативні акти органів внутрішніх справ, визначити їх місце в системі нормативно-правових актів держави;
– виявити й дослідити вплив факторів на нормотворчу діяльність органів внутрішніх справ;
– визначити основні напрямки вдосконалення нормотворчої діяльності та нормативної бази органів внутрішніх справ.
Об єктом дисертаційного дослідження обрані суспільні відносини у сфері нормотворчої діяльності державних органів.
Предмет дослідження – нормотворчість органів внутрішніх справ, її сутність, принципи та форми.
Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до проблеми, а також спеціальні методи пізнання: логіко-семантичний, формально-юридичний, статистичний, системного аналізу та ін. Логіко-семантичний метод дозволив поглибити понятійний апарат стосовно термінів “правотворчість” та “нормотворчість” (підрозділ 1.1). За допомогою формально-юридичного методу досліджуються нормативно-правові засади нормотворчої роботи органів внутрішніх справ (підрозділ 2.1). Використання методу системного аналізу дозволило об єднати відомчі нормативно-правові акти в єдину взаємодіючу систему, яка в свою чергу є елементом системи нормативно-правових актів держави із притаманними останнім ознаками і водночас власною специфікою (підрозділ 2.3); а також визначити перспективні шляхи систематизації відомчої нормативно-правової бази (підрозділ 3.2). Статистичний метод сприяв виявленню стану, динаміки та тенденцій розвитку системи нормативно-правових актів органів внутрішніх справ. Дослідження грунтується на принципах об єктивності, конкретності, плюралізму. Специфіка та складність теми обумовила необхідність вивчення праць філософів, істориків, розгляду цієї проблеми у галузевих юридичних науках, та аналізу чинних нормативно-правових актів.
Теоретичну основу дослідження складають праці вчених з філософії, загальної теорії права та галузевих юридичних наук. Це роботи таких авторів, як: С.С.Алексєєв, О.М.Бандурка, І.В.Бенедик, А.Гавриляка, В.М.Горшеньов, Б.В.Дрейшев, Д.А.Керімов, Ю.Кідрук, А.М.Колодій, С.А.Комаров, В.В.Копєйчиков, В.В.Лазарєв, А.В.Міцкевич, А.Нашиць, В.Ф.Опришко, І.В.Опришко, А.С.Піголкін, Є.В.Погорелов, П.М.Рабінович, Т.Н.Рахманіна, О.Ф.Скакун, Ю.О.Тихомиров, І.Б.Шахов, О.Ющик, О.Н.Ярмиш та інших науковців. Автором також широко використовувались роботи вчених, які досліджували окремі аспекти проблеми правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ: М.І.Ануфрієва, В.М.Безденежних, І.І.Веремеєнко, Л.А.Григоряна, В.О.Єлеонського, І.Б.Киричук, Н.В.Лазнюк, В.В.Пашутіна, Л.Л.Попова, Л.М.Розіна, М.С.Тимофєєва, О.В.Фандалюка, А.Д.Черкасова та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі визнаних теоретичних засад вона є першим комплексним дослідженням нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ, та місця відомчих нормативних актів МВС в системі нормативно-правових актів Української держави.
Наукову новизну проведеного дослідження відбивають такі положення:
– подальшого розвитку набула проблема співвідношення понять “правотворчість” та “нормотворчість”. Термін “правотворчість” можна застосовувати в як родове поняття, охоплюючи ним такі два різновиди створення норм права, як законотворчість – створення правових норм, що дістають закріплення в актах вищої юридичної сили– законах; та нормотворчість – діяльність з прийняття правових норм на основі та відповідно до законів;
– удосконалено класифікацію нормотворчої діяльності за такими основними підставами, як суб єкти нормотворчості та способи створення правових норм;
– уперше у вітчизняній науці комплексно досліджено процедуру (стадії) створення нормативно-правового акта в органах внутрішніх справ;
– доведено, що основні принципи нормотворчості (законність, гуманізм, демократизм, науковість, гласність, техніко-юридична досконалість тощо) виступають загальними для всіх суб єктів цієї діяльності, однак в нормотворчій діяльності органів внутрішніх справ вони мають специфічні риси, та доповнюються принципами єдиноначальності та субординації; удосконалено класифікацію нормативно-правових актів органів внутрішніх справ;
– досліджено фактори, що впливають на нормотворчу діяльність органів внутрішніх справ;
– на основі аналізу стану систематизованості масиву нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ, аргументується потреба в проведенні якісних відомчих систематизаційних робіт.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені у роботі пропозиції можуть бути використані для підвищення ефективності нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ, удосконалення відомчої нормативно-правової бази, систематизації наявного масиву відомчих нормативно-правових актів. Поряд із цим результати дослідження можуть бути використані при викладанні дисциплін “Теорія держави і права” та “Юридична техніка відомчої нормотворчості” у вищих юридичних навчальних закладах, зокрема системи МВС України.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичній конференції “Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність” (5 квітня 2000 р., м. Запоріжжя); внутрішньовузівській конференції Запорізького юридичного інституту (14-15 червня 2000 р., м. Запоріжжя); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (14-15 травня 2002 р., м.Запоріжжя); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (11-12 грудня 2003 р., м.Запоріжжя); науково-практичній конференції “Механізм правового регулювання в правозахисній та правоохоронній діяльності в умовах розбудови української демократичної правової держави” (30 квітня 2004р., м.Львів).
Дисертація обговорювалась на кафедрі загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС України, кафедрі теорії та історії Національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у практичну діяльність штабу УМВС України в Запорізькій області, використовувалися в організації навчальної та науково-дослідної роботи курсантів і студентів Запорізького юридичного інституту МВС України.
Публікації. За темою дослідження автором опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях та тези доповідей на трьох наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (228 найменувань) та двох додатків. Загальний обсяг роботи складає 185 сторінок, з яких 164 сторінки тексту.
| 
