|
Актуальність теми дослідження. Конституційне закріплення основних екологічних прав людини в нашій державі стало актом гуманізації національного законодавства та зумовило необхідність формування відповідного правового механізму їх реалізації і захисту. Основою його досконалості та ефективності є теоретичні дослідження у різних галузях права, передусім екологічного.
Основоположні екологічні права належать до природних прав людини. Вони – невід ємні, невідчужувані, перебувають у нерозривному взаємозв язку з правом на життя та правом на здоров я, тому потребують більш ефективного захисту, зокрема у формі відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням.
В “Основних напрямках державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджених постановою Верховної Ради України 5 березня 1998 року, стан довкілля в Україні характеризується як кризовий. Результатом цього є різке погіршення стану здоров я людей, збільшення смертності, і в цілому ситуація характеризується як така, що наближається до глобальної екологічної катастрофи. Збільшення факторів негативного впливу на довкілля та загострення екологічних проблем потребує активних законодавчих, правозастосовчих та організаційних заходів з боку держави, уповноважених державних органів та громадськості, спрямованих на захист екологічних прав та інтересів громадян. Необхідність дослідження обраної теми зумовлена також незначною кількістю судових справ щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян. Це пояснюється недостатністю або недосконалістю правового регулювання суспільних відносин даної галузі.
Та обставина, що окремі екологічні права є правами природними та носять абсолютний характер, зумовлює певні особливості механізму компенсації шкоди, заподіяної їх порушенням, тому відносини, які виникають з приводу відшкодування шкоди, потребують всебічного аналізу, дослідження та визначення їх відповідного місця у загальній частині захисту прав людини.
Крім того, вагомою причиною, що зумовлює актуальність теми дослідження, є особливості шкоди, заподіяної порушенням права на екологічну безпеку (види, структура, розмір, сфера виникнення та особливості прояву) як правового явища, обумовленого різними за походженням екологічними факторами. Таке дослідження сприятиме створенню досконалого правового механізму її визначення та відшкодування.
Насамкінець є потреба з ясування правової природи окремих категорій та понять, визначення яких відсутнє у чинному екологічному законодавстві, що створює певні проблеми в правозастосовчій діяльності уповноважених органів (екологічна шкода; моральна шкода, заподіяна порушенням екологічних прав громадян; джерело підвищеної екологічної небезпеки та ін.).
Актуальність зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян” здійснено за планом наукової роботи юридичного факультету і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Волинського державного університету імені Лесі Українки в рамках наукових програм та напрямків, затверджених Академією правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення проблем відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, спрямоване на: з ясування правової природи відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян; дослідження особливостей, видів, структури шкоди, заподіяної громадянам через негативний стан довкілля та визначення підстав та умов її відшкодування; дослідження механізму відшкодування шкоди з метою подальшого удосконалення екологічного законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання: - з ясувати правову природу відносин відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- дослідити види, структуру, зміст, підстави та умови відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- дати визначення екологічної шкоди та моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав, з ясувати підстави та принципи її компенсації;
- розкрити правову природу категорії “джерело підвищеної екологічної небезпеки” стосовно проблематики, яка розглядається, дати їй визначення, з ясувати актуальні питання щодо особливостей відшкодування шкоди, заподіяної такими джерелами;
- дослідити форми відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян: судову, адміністративно-управлінську, страхову та гарантії такого відшкодування. Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв язку із захистом екологічних прав людини шляхом відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням, законодавство України, що врегульовує ці відносини, та практика його застосування.
Предметом дослідження є система правовідносин, які виникають у процесі визначення та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян.
Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися вживані в юридичній науці методи наукового пізнання, а саме: історичний (історичні аспекти розвитку юридичної відповідальності в екологічному праві, зокрема особливості формування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення, розвиток ідеї позитивної відповідальності в екологічному праві); формально-юридичний (аналіз положень нормативно-правових актів у галузі відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян); системно-функціональний (дослідження чинного законодавства України з метою визначення правових засобів удосконалення механізму відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян); порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких інших країн, що регулюють суспільні відносини у сфері захисту екологічних прав людини); статистичний (аналіз статистичних даних, які використовувались у процесі дослідження) й інші загальнонаукові та спеціальнонаукові методи пізнання.
Основні висновки та положення, що містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі норм Конституції України, екологічного та інших галузей законодавства, дослідженнях загальнотеоретичної юридичної науки, науки екологічного та інших галузей права.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В. І. Андрейцева, Г. В. Анісімової, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, А. П. Гетьмана, Н. В. Єремєєвої, С. М. Кравченко, Т. Г. Ковальчук, М. В. Краснової, А. М. Котлевець, Н. Р. Кобецької, В. А. Мунтяна, Н. Р. Малишевої, В. К. Попова, С. В. Размєтаєва, Н. І. Титової, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, О. М. Шумило та ін.
Крім того, були використані доробки учених-правознавців – представників радянської та російської еколого-правової науки: М. М. Бринчука, М. І. Васильєвої, В. В. Петрова, О. С. Колбасова, Б. В. Єрофеєва та ін.
Комплексний характер дослідження обумовив залучення при його здійсненні праць таких фахівців у галузі загальної теорії права: С. С. Алексєєва, В. В. Копейчикова, О. Е. Лейста, М. І. Матузова, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун, Л. І. Спиридонова, О. В. Сурілова та ін.; конституційного права: Ю. М. Тодики, В. Ф. Погорілка; цивільного права: М. М. Агаркова, Д. В. Бобрової, В. В. Васькіна, В. В. Глянцева, О. Л. Жуковської, А. І. Загорулька, А. Зейца, Л. М. Іваненко, Т. І. Іларіонової, О. С. Йоффе, О. Г. Калпіна, О. О. Красавчикова, Г. К. Матвєєва, М. С. Малеїна, В. П. Маслова, А. Покровського, В. Т. Смирнова, А. О. Собчака, Г. Я. Стоякіна, В. О. Тархова, Б. Утевського, Г. Ф. Шершеневича, А. С. Шевченко, Я. М. Шевченко, М. Я. Шемінової, С. І. Шимон та ін.
Наукова новизна отриманих результатів. Полягає у комплексному дослідженні правових питань відшкодування шкоди, заподіяної громадянам порушенням їхніх екологічних прав шляхом визначення правової природи відповідних відносин, видів та структури шкоди, яка заподіюється, аналізу підстав, умов, механізму її відшкодування із визначенням кола проблем, які потребують правового вирішення, та вироблення пропозицій щодо удосконалення відповідних правових приписів з метою створення в нашій державі ефективного механізму захисту екологічних прав громадян у формі відшкодування шкоди, заподіяної їх порушенням.
У відповідності з метою та завданнями дослідження на захист виносяться такі основні положення, пов язані з науковою новизною:
- обґрунтовується твердження, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, доцільно визначати як: складний соціально-правовий інститут, в якому поєднано заходи юридичної (цивільно-правової) та позитивної відповідальності;
- додатково обґрунтовується положення про те, що громадяни мають право на відшкодування шкоди (матеріальної, моральної) у всіх випадках порушення права на екологічну безпеку, незалежно від чинників, які призвели до такого порушення, а механізм відшкодування шкоди зумовлюється факторами (правопорушення, техногенна катастрофа, техногенно-природне явище, природне стихійне явище, військовий інцидент та ін.), які призвели до такого порушення; - запропоновано диференціацію шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, на такі види: економічну та антропогенну (екогенну); майнову та немайнову (моральну); пряму дійсну шкоду та упущену вигоду; пряму та непряму;
- запропоновано власне визначення екологічної шкоди та моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, обґрунтовано підстави та принципи її компенсації;
- дістало подальший розвиток дослідження діяльності об єктів підвищеної екологічної небезпеки як спеціальної умови відшкодування шкоди, заподіяної їх впливом, запропоновано визначення цієї категорії з урахуванням національного та міжнародного законодавства;
- обґрунтовано доцільність застосування на практиці окремих принципів доведення причинно-наслідкових зв язків у справах про відшкодування шкоди, заподіяної шкідливим впливом на довкілля;
- доведено на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування необхідність запровадження в Україні медико-екологічної експертизи для доведення причинних зв язків між захворюванням чи смертю особи та негативним станом довкілля;
- обгрунтовується доцільність запровадженням різних видів екологічного страхування (обов язкового, добровільного, обов язкового державного) як перспективної форми компенсації шкоди, заподіяної громадянам порушенням їхніх екологічних прав; - отримало подальший розвиток питання оптимізації статусу потерпілого (позивача) у справах про відшкодування шкоди громадянам, заподіяної порушенням їхніх екологічних прав. Практичне значення отриманих результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне та прикладне значення. Викладені у роботі узагальнення, висновки та пропозиції можуть бути використані у:
- правотворчому процесі для удосконалення чинного екологічного законодавства України шляхом внесенням змін та доповнень до окремих нормативно-правових актів, розроблення та прийняття спеціальних нормативно-правових актів щодо визначення та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян;
- подальших наукових дослідженнях актуальних питань захисту екологічних прав громадян у нашій державі; - навчальному процесі під час читання курсу “Екологічне право України”.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, довідкової та методичної літератури. Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Основні висновки і положення дисертації доповідалися автором на сьомій (Львів, 2001) та восьмій (Львів, 2002) регіональних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”, науково-практичній конференції молодих вчених і аспірантів України “Проблеми та перспективи розвитку і реалізації законодавства України” (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2001), регіональній науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, (Івано-Франківськ, 2002), та наукових конференціях викладачів і студентів юридичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004), міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2004). Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в шести наукових статтях у провідних фахових виданнях та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 171 сторінка, список використаних джерел – 188 найменувань.
| 
