|
Актуальність теми дослідження. Сучасна держава характеризується наявністю низки ознак, які дають змогу ідентифікувати її політичний режим як демократичний або як авторитарний (тоталітарний). Однією з них, поряд з верховенством права, розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, є інститут представницької демократії.
Особливе місце в державному механізмі будь-якої демократичної країни посідають спеціально обрані до вищого представницького органу держави особи – депутати. Належне визначення правового становища (статусу) члена парламенту є необхідною передумовою стабільного функціонування не лише законодавчої, але й інших гілок державної влади.
Чинна нормативно-правова база, що регламентує статус парламентарія в Україні, не в повній мірі відображає сучасне суспільно-політичне становище народного депутата України. Ще більшої актуальності проблема визначення статусу парламентарія набуває в умовах запровадження в Україні парламентсько-президентської форми державного правління, наслідком чого, вочевидь, стане значне підвищення ролі як Верховної Ради України загалом, так і конкретного народного депутата України зокрема.
З урахуванням вище зазначеного та за умов нестачі фундаментальних комплексних досліджень цієї проблеми в Україні, і було обрано тему даної дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету внутрішніх справ, протокол № 1 від 28.01.2002 р.; уточнена на засіданні Вченої ради Національного університету внутрішніх справ, протокол № 5 від 23.04.2004 р. Дисертація виконана відповідно до головних завдань Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, концепція якої схвалена Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-IV, пп. 9, 10 ч. I Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 та п. 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з ясування теоретичних основ правового становища парламентарія та вироблення конкретних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання статусу народного депутата України.
Основними напрямками дисертаційного дослідження є визначення теоретичних засад статусу члена парламенту, а також виявлення недоліків законодавчого забезпечення статусу народного депутата та формулювання на цій підставі конкретних пропозицій і рекомендацій стосовно вдосконалення правового регулювання окремих елементів статусу народного депутата.
Виходячи з поставленої мети, в дисертаційному дослідженні вирішуються наступні завдання:
1) з ясувати сутність депутатського мандату, а також механізм його виникнення і припинення;
2) визначити поняття, юридичну природу та ознаки статусу парламентарія, виокремити його складові;
3) розкрити зміст і значення депутатського імунітету як невід ємної складової правового становища парламентарія;
4) дослідити основні аспекти нормативно-правового регулювання депутатських повноважень, гарантій діяльності та відповідальності народного депутата України;
5) розкрити особливості правового становища народних депутатів, обраних до керівних органів Верховної Ради України;
6) виявити недоліки у правовій регламентації окремих елементів статусу народного депутата України;
7) запропонувати та обґрунтувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення статусу народного депутата України.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення законодавчої влади.
Предмет дослідження становлять теоретичні й практичні питання визначення, нормативно-правового закріплення та розвитку статусу народного депутата України.
Методи дослідження. У роботі використано низку філософських і загальнонаукових методів пізнання суспільних явищ і процесів. Зокрема, під час дослідження було використано діалектичний метод пізнання таких політико-правових явищ як депутатський мандат, статус парламентарія, депутатський імунітет. Окрім загальнонаукових, застосовувалися спеціальні наукові методи пізнання. Так, порівняльно-правовий та історико-правовий методи широко використовувалися для дослідження зарубіжного та вітчизняного досвіду (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Методи класифікації і групування використовувалися для виділення окремих видів повноважень (прав і обов язків) народного депутата та гарантій їх реалізації (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Статистичний аналіз, контент-аналіз та документальний аналіз застосовувалися для вивчення законодавчої та судової практики в сфері регулювання правового становища народного депутата України та виявлення юридичних колізій (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є завершеним комплексним дослідженням теоретичних засад правового становища (статусу) народного депутата, його правового регулювання, в тому числі з урахуванням необхідності адаптації національного законодавства, зокрема, конституційного, до вимог Європейського Союзу, а також зміни системи виборів народних депутатів та форми державного правління в Україні. Запропонована дисертація є авторським поглядом на сучасний стан та перспективи вдосконалення інституту народного представництва в Україні. У дисертації обґрунтовується низка понять, концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики та законотворчої діяльності положень і висновків, одержаних особисто здобувачем:
1) вперше у вітчизняній юридичній науці запропоновано дефініції „партійно-імперативний мандат” і “усічений” (неповний) статус народного депутата України”; удосконалено визначення таких правових категорій як „парламентський мандат”, „спеціальна дієздатність члена парламенту”, „статус парламентарія”, „гарантії реалізації депутатських повноважень”, „депутатська недоторканність”;
2) запропоновано власну оригінальну структуру правового становища парламентарія, а також класифікацію депутатських повноважень і гарантій їх реалізації;
3) встановлено співвідношення статусу члена парламенту зі спеціальними статусами посадових осіб інших органів державної влади та місцевого самоврядування;
4) узагальнено зарубіжну практику конституційно-правового регулювання статусу членів вищих представницьких органів державної влади;
5) розкрито особливості правового становища народних депутатів, обраних до керівних органів Верховної Ради України;
6) сформульовано й обґрунтовано конкретні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення законодавчого забезпечення статусу народного депутата з метою подальшого підвищення ефективності функціонування законодавчої влади в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:
1) у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми правового становища (статусу) парламентарія в Україні;
2) у правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного конституційного та адміністративного законодавства, яким регламентується статус народного депутата України;
3) у навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при розробці навчального посібника зі спеціального курсу „Парламентське право України” в рамках дисципліни „Конституційне право України”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників з курсів „Основи правознавства”, “Основи конституційного права України”, „Конституційне право України”, „Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, „Теорія держави та права” тощо, у викладанні відповідних навчальних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на чотирьох, у тому числі двох міжнародних, науково-практичних конференціях.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження містяться в семи наукових працях (статтях та тезах доповідей), чотири з яких надруковані у фахових виданнях:
1) Радченко О.І. Загальна характеристика правового становища депутата парламенту // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С.80-82.
2) Радченко О.І. Парламентський мандат як підстава набуття особою статусу депутата // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –2002. – № 20. – С. 249-253.
3) Радченко О.І. Особливості класифікації гарантій прав осіб, обраних до Верховної Ради України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 4. – С. 3-6.
4) Радченко О.І. Особливості набуття статусу народного депутата України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –2004. – № 26. – С. 139-143.
5) Радченко О.І. Функціональна характеристика депутата парламенту // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 35-37.
6) Радченко О.І. Загальні принципи депутатської діяльності // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матеріали науково-практ. конф. – Х., 2003. – С. 114-116.
7) Радченко О.І. „Усічений” (неповний) статус народного депутата України та його характерні ознаки // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матеріали науково-практ. конф. – Х., 2004. – С. 125-127.
| 
