|
Актуальність теми. Важливим засобом забезпечення стабільності міжнародно-правових відносин є формування у системі міжнародного права інституту міжнародної кримінальної юстиції. Її поява зумовлена передусім необхідністю утворення дієвого механізму захисту міжнародного правопорядку, що все частіше потерпає в результаті міжнародних конфліктів, які неминуче призводять до порушення основних міжнародно-правових принципів та ведуть до скоєння міжнародних злочинів, загострення проблеми міжнародного тероризму, а також потреби встановити чіткі межі міжнародної кримінальної відповідальності держав та індивідів.
Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері міжнародного правопорядку об єктивно потребують адекватної реакції міжнародного права для запобігання порушенням невід ємних прав людини та нації, швидкої і постійної реакції на скоювані міжнародні злочини. Уже тепер можна констатувати прогрес міжнародного права у цьому напрямі, що є результатом сформованості однієї з найважливіших його галузей – міжнародного гуманітарного права та нової інституції – міжнародної кримінальної юстиції.
По при всі наміри міжнародного співтовариства запобігти збройним конфліктам, масовим порушенням невід ємних прав людини та нації, значного поширення набуло вчинення міжнародних злочинів, які лише у XX столітті спричинили мільйони невинних смертей та призвели до винищення цілих народів та націй. Тому однією із найактуальніших проблем міжнародно-правових відносин сучасності є проблема ефективного реагування та запобігання воєнним злочинам, агресії, геноциду.
Усі ці та інші проблеми, пов язані із захистом міжнародного гуманітарного права зумовили необхідність утворення Міжнародного Кримінального Суду, що повинен стати інструментом міжнародної кримінальної юстиції. Його завдання і функції, визначені Договором про створення Міжнародного Кримінального Суду (Римським Договором 1998 року) та прийняттям на його основі Статуту. Цей документ передбачає процедуру притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини, містить перелік останніх, визначає підстави міжнародної кримінальної відповідальності та принципи співробітництва держав у міжнародному кримінальному судочинстві.
Тривалий час ці питання були предметом дискусій у науці міжнародного права. Зокрема, проблеми, що знайшли своє відображення у статуті МКС розглядали свого часу відомі вчені радянського періоду — Г.І. Тункін, А.Н. Трайнін, Н.Н. Полянський, В. Грабар, М.Ю. Рагінський, С.Я. Розенбліт, В. Пелла. Вже тепер до цих питань звертаються сучасні юристи-міжнародники В.П. Бліщенко, І.В. Фисенко, H.I. Костенко, Е. Давид та багато інших, серед яких і безпосередні укладачі проекту Статуту МКС – М. Шеріф Бассіоні, А. Ціммерман, О. Тріфтерер, В. Шабас, Ф. Кірш та інші.
Актуальною все ще залишається проблема міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за скоєні міжнародні злочини особливо щодо притягнення останніх до відповідальності. Потребують з ясування відносини держав, що беруть участь у здійсненні кримінального судочинства міжнародним судовим органом.
Ці та інші обставини й зумовлюють гостроту проблеми існування міжнародної кримінальної відповідальності та Міжнародного Кримінального Суду і вимагають впровадження результатів конференції держав-учасниць Римського Договору 1998 року у практику міжнародного права.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі міжнародного права Львівського Національного Університету імені Івана Франка в рамках держбюджетної теми “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 01024003572). Науковий керівник – доцент, кандидат юридичних наук Гринчак Володимир Антонович.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є всебічний, комплексний правовий аналіз Статуту МКС за Римським Договором 1998 року як основного джерела, що визначає підстави і види міжнародної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, а також стадії і процедуру міжнародного кримінального судочинства.
Задачі дослідження зумовлені поставленою метою і полягають у тому, щоб:
- визначити об єктивні передумови створення Міжнародного кримінального суду, попередником якого були міжнародні трибунали та показати переваги МКС як постійнодіючого органу;
- з ясувати юридичну природу міжнародної кримінальної відповідальності, її підставу та сутність; - охарактеризувати види міжнародних злочинів, що становлять юрисдикцію МКС та визначити складові елементи цих злочинів;
- проаналізувати стадії та процедуру здійснення міжнародного кримінального судочинства за Статутом МКС;
- з ясувати об єктивні та суб єктивні чинники, які зумовлюють ратифікацію Римського Договору 1998 року нашою державою. Об єктом дослідження є проблема міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за міжнародні злочини здійснення правосуддя Міжнародним Кримінальним Судом, та засади міжнародного співробітництва держав у забезпеченні реалізації вимог Статуту МКС.
Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, норми сучасного міжнародного права, що передбачають міжнародну кримінальну відповідальність і містяться у Римському Договорі 1998 року та в актах міжнародного гуманітарного права, практика застосування цих норм міжнародними трибуналами, доктринальні положення, які стосуються проблеми відповідальності індивідів у міжнародному праві. Усі ці нормативні, теоретичні та прикладні положення досліджуються з огляду на невідворотність утворення Міжнародного Кримінального Суду в рамках Римського Договору 1998 року.
Методологічну основу дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті наукою міжнародного права. Методом історичного аналізу показано генезис міжнародного кримінального суду та обґрунтовано необхідність його постійного, а не лише ad hoc, існування. Системно-структурний підхід дав можливість розкрити внутрішню будову цього важливого міжнародного органу, відобразити взаємозв язок та взаємозумовленість його органів, а також місце останнього у системі міжнародно-правових інституцій. Догматичний аналіз норм Римського Договору 1998 року, Правил процедури і доказування та інших документів, на підставі яких МКС здійснюватиме свою діяльність сприяв виявленню недоліків, усунення яких сприятиме у майбутньому дієвості міжнародного кримінального судочинства. Переважно ці та деякі інші методи використовувалися в їхньому взаємозв язку.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням Римського Договору 1998 року про створення МКС та його Статуту. У роботі сформульовані наступні положення, що відзначаються новизною та виносяться на захист:
- вперше в науці міжнародного права подається визначення міжнародної кримінальної юстиції, що представляє собою діяльність постійнодіючого міжнародного кримінального судового органу, спрямовану на переслідування та покарання фізичних осіб, винних у вчиненні тяжких міжнародних злочинів, з метою забезпечення міжнародно-правового захисту загальновизнаних прав і свобод людини, а також для попередження та відвернення таких злочинів;
- наводяться додаткові аргументи щодо обґрунтування кримінальної відповідальності індивідів за вчинені міжнародні злочини. Зокрема, держава як абстрактна категорія (фікція) не може бути суб єктом злочину; злочини вчиняються фізичними особами з використання політичного механізму держави; держава виступає знаряддям вчинення злочину;
- обґрунтовується необхідність встановлення у Статуті МКС фіксованих термінів тримання під вартою осіб, щодо яких проводиться розслідування. Такими пропонується вважати строки фактичного розслідування справи, а при неможливості визначити останні через їх тривалість – строк утримання особи під вартою необхідно визначати із урахуванням відповідних термінів, що передбачені національним законодавством тієї держави, громадянин якої перебуває під арештом;
- доведено доцільність доповнення Статуту МКС положенням про обов язкову участь засудженої особи під час апеляційного провадження. Оскільки засуджений є одним із головних суб єктів міжнародного кримінального процесу і особою, що найбільш зацікавлена у апеляції, то його безпосередня участь у розгляді апеляційної скарги сприятиме дотриманню прав останнього на справедливий судовий розгляд та свідчитиме про неупередженість і гласність міжнародного кримінального процесу;
- з позицій розмежування понять “передача” та “видача” підозрюваних осіб, які за своїм змістовним наповненням та правовими наслідками їх застосування є відмінними між собою, доведено, що стаття 102 Статуту МКС, яка визначає порядок передачі підозрюваних осіб до МКС не суперечить принципу про заборону видачі державами своїх громадян, який закріплено у Конституціях багатьох країн. При застосуванні Міжнародним кримінальним судом процесу передачі осіб, підозрюваних у вчиненні міжнародних злочинів цей принцип жодним чином не буде порушено;
- наведено додаткові аргументи, що дають підстави вважати Висновок Конституційного Суду України у справі про Римський Статут (Справа № 1-35/2001 від 11.07.01) про неможливість ратифікації Римського Договору таким, що не порушує вимог Основного Закону нашої держави. МКС не доповнює систему судів національної юрисдикції, як зазначається у Висновку КСУ. Він існує паралельно і поширює свою юрисдикцію лише на міжнародні злочини, що посягають на міжнародні, а не на внутрінаціональні відносини. Тому ратифікація нашою державою Римського договору не може вважатися такою, що суперечить Конституції України. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можна використовувати як основу для вивчення майбутньої практичної діяльності МКС. Крім того, вони можуть застосовуватися у навчальному процесі при вивченні курсу міжнародного публічного права, спеціальних курсів, присвячених проблемам міжнародної кримінальної відповідальності та діяльності міжнародних судових органів. Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у надрукованих працях і апробовані на засіданнях та наукових семінарах кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Також вони були оприлюднені і обговорені на наукових і науково-практичних конференціях: 8-й (13-14 лютого 2002 року) та 9-й (13-14 лютого 2003 року) регіональних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” у Львівському національному університеті імені Івана Франка, м.Львів; “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” – Київський юридичнихй інститут МВС, 12 березня 2004 року м.Київ; “Проблеми ратифікації Статуту МКС” – Київський інститут міжнародних відносин, 31 березня 2004 року м.Київ.
Публікації. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації знайшли своє відображення у наукових статтях опублікованих у фахових виданнях та матеріалах наукових конференцій, виданих в Україні. Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, загальних висновків, а також списку використаних джерел (195 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок, в тому числі 12 сторінок списку використаних джерел.
| 
