|
Актуальність теми. Ефективність діяльності контрольних органів прямо пропорційно залежить не лише від професіоналізму і компетентності посадових осіб, але і від належного здійснення фінансового контролю. З метою організації проведення контрольних дій прийнято багато нормативно-правових актів, але, насьогодні, ми не можемо говорити, що проблеми з правовим регулюванням процесу фінансового контролю на теоретичному та законодавчому рівні повністю вичерпано.
З розширенням сфери фінансово-господарської діяльності, фінансовий контроль залишається однією із головних функцій управління, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, достовірності операцій в ході утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів.
Впорядкована, злагоджена і здійснювана у відповідному порядку контрольна діяльність підвищує як відповідальність посадових осіб органів фінансового контролю, так і забезпечує швидкість її здійснення, допомагає у боротьбі з бюрократизмом і гарантує захист прав підконтрольних суб єктів. Всі ці вимоги фінансового контролю забезпечуються через процесуальну форму його проведення.
Контрольно-процесуальна форма представляє собою відповідну структуру та сукупність вимог, в рамках яких здійснюються контрольні дії. Оскільки мета контролю є загальною для органів фінансового контролю, то, відповідно, можна говорити і про єдині етапи, стадії, які будуть покладені в основу її реалізації. В даній ситуації йдеться про вироблення єдиних положень процесу фінансового контролю для всіх органів, які його здійснюють, не виключаючи властиві кожному органу власні особливості контрольної діяльності, що закріплені у нормативно-правових актах.
На жаль, питанню дослідження процесу фінансового контролю вченими приділялося мало уваги, йому присвячені поодинокі наукові праці, в яких розглядаються окремі його аспекти.
Важливою теоретичною базою для з ясування процесуального характеру контролю, порядку його проведення стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених: В.М. Горшеньова, О.Г. Лук янової, В.Й. Лучина, П.Є. Недбайла, В.М. Протасова, В.Д. Сорокіна, В.І. Тертишнікова, О.В. Фатхутдінової, М.С.Шакаряна, І.Б.Шахова, С.О.Шохіна, М.Т. Білухи, І.А. Белобжецького, Ф.Ф. Бутинця, Л.М. Крамаровського, М.М. Ровинського, Б.Ф. Усача, Л.К. Царьової та інших.
Важливу роль для з ясування основних теоретичних питань фінансового контролю відіграли праці відомих вчених юристів-фінансистів: О.М. Горбунової, О.Ю.Грачової, Л.К. Воронової, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, П.С.Пацурківського, Л.А. Савченко, Н.І. Хімічевої та інших. Пошук шляхів удосконалення діяльності органів фінансового контролю призвів до переоцінки поглядів, що сприяло появі ідеї про існування процесуальних норм і в непроцесуальних галузях права. Фінансовий контроль здійснюється в процесуальній формі, тому все більшого значення набувають питання правового регулювання діяльності органів фінансового контролю щодо проведення ними контрольних заходів, пошук нових шляхів, створення яких не можливо без дослідження фінансового контролю як виду контрольного процесу. Не зважаючи на наявність наукових праць, які висвітлюють порядок проведення фінансового контролю, ми не можемо констатувати, що проблеми пов язані з удосконаленням процесу фінансового контролю вирішені. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично не досліджених питань. Це стосується поняття процесу фінансового контролю, його правового регулювання, визначення ознак, стадій, гарантій. Саме це і зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи обрана з урахуванням тих заходів, що проводяться в Україні з метою приведення фінансового контролю до єдиних норм і правил для створення дієвого механізму протидії правопорушенням і зловживанням у сфері фінансової діяльності держави.
Цей напрям дослідження пов язаний з указом Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” від 27 серпня 2000 року, наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року, яким затверджено Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.
Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102U000477, 0105U001247), де автор є одним із виконавців, та затверджена Вченою радою Академії 17 березня 2004 року (протокол № 7).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі узагальнення правозастосовної діяльності органів фінансового контролю, врахування досягнень юридичної та економічної наук, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства розкрити правові проблеми процесу фінансового контролю як самостійної правової форми діяльності органів фінансового контролю, сформулювати теоретичні висновки та пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження були визначені основні завдання:
– з ясувати поняття, сутність та ознаки процесу фінансового контролю;
– проаналізувати еволюцію поглядів на процес фінансового контролю;
– визначити поняття та стадії процесу фінансового контролю;
– охарактеризувати зміст та порядок здійснення контрольних дій на кожній стадії процесу фінансового контролю;
– визначити основні гарантії зміцнення законності при здійсненні фінансового контролю; розкрити значення контрольно-процесуальної форми у зміцненні законності у сфері фінансового контролю;
– розробити рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які стосуються порядку проведення контрольних дій.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв язку із здійсненням фінансового контролю і регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України “Про Рахункову палату”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами органів фінансового контролю.
Предметом дослідження є нормативні акти, що регулюють процес фінансового контролю. Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження, відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань, стали такі наукові методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-догматичний (спеціально-юридичний).
Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв язки явищ, що розглядаються, об єктивно оцінити ефективність діяльності контролюючих органів у сфері фінансового контролю.
Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі українського законодавства різних років, порівнянні його з іноземним (у першу чергу з російським), а також визначенні основних категорій фінансового контролю – таких, як “процес фінансового контролю”, “фінансово-контрольні процедури”, “прийоми фінансового контролю” тощо.
Застосування системно-структурного методу надало можливість визначити місце правових норм, які регулюють порядок проведення фінансового контролю, в системі права України та системі фінансового права. За допомогою формально-догматичного методу досліджувався зміст процесу фінансового контролю, його стадій, гарантій законності.
Кожен із використаних методів застосовувався у конкретному випадку не ізольовано, а в поєднанні з іншими.
Наукова новизна роботи визначається, перш за все, тим, що дисертація є одним з перших у вітчизняній літературі комплексним, узагальненим дослідженням правового регулювання процесу фінансового контролю.
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо вдосконалення порядку здійснення фінансового контролю шляхом вироблення відповідної процесуальної форми його проведення та удосконалення чинного законодавства, які виносяться на захист.
Елементи наукової новизни знайшли відображення у таких положеннях:
вперше:
– визначено ознаки процесу фінансового контролю, розкрито його зміст;
– представлено процес фінансового контролю в широкому розумінні;
сформульовано висновок про необхідність об єднання контрольно-процесуальних норм в єдиному процесуальному нормативно-правовому акті; уточнено:
– класифікацію стадій процесу фінансового контролю;
– основні гарантії процесу фінансового контролю;
запропоновано:
– визнати вищий орган фінансового контролю, наділити його спеціальними повноваженнями по врегулюванню контрольної діяльності, розробці єдиної методологічної бази і правової технології проведення фінансового контролю;
– авторське визначення “процесу фінансового контролю”, “стадії процесу фінансового контролю”;
в новому аспекті:
– представлено процесуально-правову форму на прикладі діяльності органів фінансового контролю;
обґрунтовано необхідність:
– розмежування понять “процес фінансового контролю” і “фінансово-контрольна процедура”, “методи фінансового контролю” і “методичні прийоми фінансового контролю”;
– внесення відповідних змін та доповнень до проекту Закону України “Про фінансовий контроль” та інших нормативно-правових актів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: – у науково-дослідній сфері для подальших досліджень процесу фінансового контролю;
– у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства та при підготовці проекту Закону України “Про фінансовий контроль”;
– у сфері практичної діяльності органів фінансового контролю під час здійснення ними контрольних заходів;
– у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Фінансове право” та спецкурсу “Правові основи здійснення фінансового контролю”, під час викладання даних дисциплін.
Основні положення дослідження використовуються автором у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні семінарських занять з курсу “Фінансове право” та спецкурсу “Правові основи здійснення фінансового контролю” в Національній академії державної податкової служби України, підготовці навчально-методичних матеріалів із зазначеного курсу та спецкурсу для студентів юридичного факультету.
Деякі пропозиції дисертанта реалізовані Департаментом відомчого контролю Державної податкової адміністрації України, Інститутом законодавства Верховної Ради України. Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації й пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел. Ідеї і розробки, що належать Савченко Л.А. та Зимі Д.Л., у співавторстві з якими було підготовлено наукову статтю та тези конференції, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України, на якій виконана робота. Окремі положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях: “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (18 – 19 грудня 2003, м. Ірпінь); “Митна політика України в контексті Європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (20 – 21 листопада 2003, м. Дніпропетровськ); міжнародних науково-практичних конференціях: “Фінансовий механізм і його правове регулювання” (24 – 25 квітня 2003, Російська Федерація, м. Саратов); “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави” (22 – 24 вересня 2003, м. Чернівці); “10 років Конституції Російської Федерації в світі юридичної науки і практики” (грудень 2003, м. Москва); “Фінансове право: загальнодержавний і регіональний аспекти” (2 – 3 жовтня 2003, м. Саратов); “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського союзу” (16 квітня 2004, м. Ірпінь); на міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми нормативно-правового забезпечення бюджетно-податкової політики держави” (22 листопада 2002, м. Ірпінь). Емпіричною базою дисертаційного дослідження стало опитування працівників органів державної податкової та державної контрольно-ревізійної служб.
Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації знайшли відображення у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, 4-х тезах та 3-х доповідях, опублікованих за матеріалами конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 379 найменувань. Повний обсяг дисертації 210 сторінок. Обсяг основного тексту роботи 179 сторінок.
| 
