|
Актуальність теми дослідження. Здійснювана в Україні адміністративна реформа спрямована на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи державного управління, є важливим чинником забезпечення соціально орієнтованого розвитку суспільства, визначає істотне посилення дієздатності держави, ефективне виконання нею своїх функцій. Реалізація основоположних завдань реформи повинна здійснюватись в умовах чіткого спрямування та координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів на активній соціальній політиці держави щодо забезпечення конституційних прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Необхідною основою цього є розроблення нової схеми та регламенту прийняття управлінських рішень, а також надання управлінських послуг фізичним та юридичним особам, в тому числі в сфері ліцензування господарської діяльності.
Ліцензування є одним із заходів державного регулювання господарських відносин в Україні. Разом з тим, нормативна база в регулюванні багатьох питань ліцензування відстала від потреб часу, не в усьому її вимогам відповідає і практична діяльність органів, які безпосередньо здійснюють видачу ліцензій. Необхідність формування принципово нової системи державного управління, в тому числі і в сфері економіки, удосконалення з цією метою діяльності державних органів, з одного боку, успішний розвиток підприємництва та інших видів господарювання, як запорука розвитку усього суспільства та держави, з іншого, обумовлює актуальність та важливість дослідження проблем ліцензування господарської діяльності, його сутності та значення, змісту та об єктів, повноважень посадових осіб щодо виконання та застосування його правових норм тощо. Таке дослідження необхідно також з точки зору потреб розвитку, удосконалення та систематизації адміністративного законодавства, розробки проектів нормативних актів, зокрема, кодифікованого нормативного акту щодо надання органами державної влади управлінських послуг, інших актів в сфері ліцензування, прийняття яких набуло особливої гостроти. У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі питанням ліцензування господарської діяльності приділяли увагу такі фахівці, як: Авер янов В., Андрєєв В., Бахрах Д., Береславський С., Іонова Ж., Голосніченко І., Калюжний Р., Коліушко І., Кириченко І., Лаптєв В., Мельник П., Олійник О., Піджаренко О., Плішкін В., Подлінєв В., Попович В., Савченко Л., Саніахмєтова Н., Сегеда С., Тихомиров Ю., Шакун В., Шеваріхін А., Шкарупа В., Щербина В. та ін. Проте глибокі наукові дослідження з цих питань відсутні. В цілому для вітчизняної правової науки розробка зазначених проблем є новим напрямом наукового пошуку, основними недоліками якого є відсутність базового поняття ліцензування, його юридичної природи, критеріїв запровадження. Недостатньо акцентовано увагу на питаннях адміністративної відповідальності учасників ліцензійних відносин, застосування інших заходів адміністративно-правового примусу в цій сфері. Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її незаперечна наукова і практична значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні її поглибленого дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 рр. (наказ МВС України №755-04). Крім того, цей напрямок дослідження відповідає Концепції боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення організаційно-правових засад, юридичної природи, сутності, значення, змісту ліцензування, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів влади та суб єктів господарювання в цій сфері.
Виходячи із поставленої мети, завданням дослідження є:
- аналіз державно-правового механізму регулювання господарських відносин в Україні;
- з ясування сутності управлінських послуг, які надаються фізичним та юридичним особам;
- визначення юридичної природи, поняття, критеріїв ліцензування;
- дослідження процесуального порядку видачі ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності;
- аналіз способів забезпечення законності в сфері ліцензування; характеристика заходів адміністративного примусу, що застосовуються в сфері ліцензування господарської діяльності;
вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад ліцензування господарської діяльності в Україні. У процесі виконання дисертації використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного права, а також статті публіцистичного характеру в друкованих засобах масової інформації. Емпіричну базу дослідження склали результати фокус-групового дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень “Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання сфери ліцензування господарської діяльності в Україні”, практика діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, статистичні дані про здійснення ліцензування господарської діяльності та застосування заходів адміністративного примусу. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Об єктом дослідження є суспільні відносини в сфері ліцензування господарської діяльності.
Предметом дослідження виступають норми права, які регламентують організацію та порядок здійснення ліцензування господарської діяльності, а також особливості ліцензійної роботи Міністерства внутрішніх справ України.
Методи дослідження. В роботі використано як загальнонаукові методи дослідження, зокрема, діалектичний і структурно-функціональний – при визначені місця і ролі ліцензування серед заходів адміністративно-правового регулювання господарських відносин в Україні, системного аналізу – для співставлення різноманітних нормативно-правових актів з метою з ясування їх впливу на відносини в сфері ліцензування [підрозділ 1.1], так і спеціальні. Використання порівняльно-правового методу дозволило з ясувати принципи та критерії запровадження ліцензування в зарубіжних країнах [підрозділ 1.3], статистичного – для дослідження практики видачі та анулювання ліцензій органами ліцензування, застосування заходів адміністративного примусу [підрозділи 2.1 та 2.3]. В досліджені також використовувались методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших. Нормативну базу дисертації складають Конституція України, інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів влади.
· Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що до нашого часу проблеми ліцензування господарської діяльності в України комплексно не досліджувались. Існуючі праці вчених, що стосуються зазначених проблем, зачіпають лише окремі їх питання. Дослідження діючих норм права, нових поглядів та тенденцій розвитку суспільних відносин організаційно-правового забезпечення ліцензування господарської діяльності в Україні з урахуванням реалій переходу держави до ринкових відносин дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій із зазначенням напрямів удосконалення законодавства. Зокрема: вперше: визначено юридичну природу ліцензування, яка полягає в легітимації правоздатності (в області дії локальних заборон при загальному дозволі) або наділенні спеціальною правоздатністю осіб (при загальній забороні) у сфері суспільних відносин, що охороняються державою;
· запропоновано критерії та процесуальний порядок запровадження ліцензування господарської діяльності;
· обґрунтовано введення спрощеного порядку продовження терміну дії ліцензії на новий строк стосовно суб єктів господарювання, до яких немає серйозних претензій з боку органів ліцензування шляхом внесення плати за право провадження господарської діяльності, що ліцензується, та запровадження поетапної сплати коштів для деяких видів господарської діяльності, де вартість ліцензії становить більше ста тисяч гривень;
доведено доцільність внесення у розділ ХІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальності посадових осіб, які видають ліцензії, у разі порушення законодавства в сфері ліцензування;
уточнено поняття плати за видачу ліцензії, під якою слід розуміти разовий платіж, який сплачується суб єктом господарювання за право заняття видом господарської діяльності, вказаним у ліцензії, пропонується ввести грубе порушення ліцензійних умов як підставу для анулювання ліцензії;
дістали подальшого розвитку поняття ліцензування, яке розглядається в якості правового режиму щодо окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, який передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, контроль за такою діяльністю та можливість припинення останньої за особливими підставами з боку повноважних органів держави, положення про стадії ліцензійного провадження, систему способів забезпечення законності в державному управлінні, застосування заходів адміністративного примусу в сфері ліцензування та інші. Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження розширює та конкретизує існуючі уявлення про сутність, юридичну природу, особливості й об єкти ліцензування окремих видів господарювання та про діяльність органів внутрішніх справ щодо його здійснення. Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів регулювання господарських відносин в Україні, вивчення сутності та змісту ліцензування господарської діяльності. Дослідження розглянутих в дисертації питань дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих науково-дослідних положень, пов язаних із визначенням правових основ, положення, завдань та порядку здійснення ліцензійної діяльності, що заповнило загальний вакуум, який існував щодо цих питань в теорії права та управління;
- у правотворчій діяльності – при опрацюванні проекту Кодексу адміністративних процедур, розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються порядку ліцензування господарської діяльності в Україні;
- у навчальному процесі – під час викладання курсу “Адміністративний процес” при висвітлені питань, що стосуються ліцензійного та контрольного проваджень. Одержані результати дисертаційного дослідження в певних випадках носять комплексний та міжгалузевий характер і можуть бути використані в сфері теорії управління, загальної теорії держави та права, адміністративному, цивільному та інших галузях права, для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні лекцій, інших занять із слухачами та студентами юридичних закладів освіти, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів;
у практичній діяльності різних державних органів, в тому числі внутрішніх справ – при безпосередньому здійсненні функцій, пов язаних з видачею ліцензій, здійсненням контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження діяльності, застосуванні заходів адміністративного примусу в цій сфері тощо. Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, травень 1999р.) і “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, лютий 2001р.). Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором в практику діяльності Департаменту адміністративної служби міліції ГУ МВС України в м. Києві у вигляді рекомендацій, які стосуються видачі ліцензій на провадження видів господарської діяльності, підвідомчих ОВС, контролю за дотриманням підприємцями ліцензійних умов, застосування заходів примусу за їх порушення (Акт впровадження № 9/36-01 від 12.09.2003р.), використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва при вдосконаленні Закону України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” (Акт впровадження №06-11/12-266 від 22.06.04р.) та враховані у навчальних програмах, планах семінарських і практичних занять при викладанні курсу “Адміністративний процес” кафедрою адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Публікації. Результати дисертації опубліковано у шістьох наукових статтях, чотири з яких – у фахових наукових журналах та збірниках.
Структура дисертації. Дисертація включає в себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 181 сторінка, з них список використаних джерел, який складається із 189 найменувань, займає 17 сторінок. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.
|
