|
Актуальність теми. Бурхливий розвиток автоматизації, інформатизації та комп ютеризації у всіх сферах суспільного життя, стрімкий розвиток інформаційних технологій, розширення виробництва технічних засобів і застосування комп ютерної техніки, породили новий вид суспільно-небезпечних винних діянь. Сутність відповідних злочинних діянь полягає в тому, що комп ютерна інформація неправомірно використовується або вона сама стає об єктом посягання. Сьогодні важко уявити сферу суспільного життя, у якій не використовувалися б сучасні інформаційні технології. Тому зрозуміло, що високими технологіями почав цікавитися злочинний світ. Професійна майстерність деяких його представників, особливо в економічній та фінансовій сфері викликає здивування. Повідомлення зарубіжних науковців свідчать, що збитки від комп ютерних злочинів посідають третє місце після торгівлі наркотиками та зброєю, а їх кількість має тенденцію до збільшення, що турбує все цивілізоване суспільство. Зрозуміло, що Україна, входячи в міжнародний інформаційних простір, не може залишатися осторонь проблем сучасного інформаційного суспільства.
Розширення сфери застосування комп ютерних технологій, без сумніву, має позитивне значення для розвитку суспільних відносин у сфері інформатизації. Однак воно спричинило появу нового виду злочинів – комп ютерних, що ставить перед державою та суспільством завдання щодо розроблення засобів боротьби із зазначеними злочинами, створення нормативної бази для його вирішення. Для України цей вид злочинності є відносно новим, проте у багатьох інших країнах проблеми, які з ним пов язані виникли давно. Зазначимо, що у США, перший злочин з використанням електронно-обчислювальних машин був зареєстрований у 1969 році. В Україні кримінальна відповідальність за такі посягання була встановлена лише у 1994 р. (ст. 1981 “Порушення роботи автоматизованих систем” КК УРСР 1960 р.).
За даними статистики МВС України, у 1997 р. органами внутрішніх справ зареєстровано 15 порушень роботи автоматизованих систем; у 1998 р. – 7; 1999 р. – 6; а у 2000 р. – 8. Таким чином, протягом чотирьох років зареєстровано лише 36 злочинів за ст. 1981 КК УРСР.
Чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК України) вперше передбачив самостійний розділ про ці злочини – розділ XVI “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”, який і є такою нормативною базою. У зв язку з цим актуальним є науковий аналіз злочинів, передбачених статтями цього розділу, і зокрема статтею 361 – “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин /далі – ЕОМ / (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”. Проаналізувавши наведені статистичні дані, можна дійти висновку, що комп ютерної злочинності в Україні не існує. Проте, вважаємо, що це не так. Незначні статистичні показники свідчать лише про недосконалість законодавства (причому не лише кримінального), відсутність механізмів, сил та засобів щодо здійснення профілактики, запобігання, виявлення та розслідування вказаних злочинів. Варто також пам ятати, що мова йде про злочини, які характеризуються надзвичайно високим ступенем латентності.
Сфера застосування ЕОМ, які все частіше об єднуються в локальні мережі підключаються до мереж широкого доступу (до глобальної мережі Internet), значно розширилась за рахунок розвитку ринку комп ютерів і програмного забезпечення, підвищення професійної підготовки користувачів, збільшення потреб організації у вдосконаленні технологій обробки даних.
Все активніше впроваджується автоматизована обробка бухгалтерської та іншої документації, а також “безпаперові” технології. Інформація, яка знаходиться в комп ютері дуже часто в паперовому вигляді взагалі не зберігається. Комп ютер став практично обов язковим атрибутом робочого столу не тільки керівників, але й рядових співробітників. Процес комп ютеризації впливає на стан і структуру управління, виробництва та правового регулювання. За їх допомогою вирішуються питання організації виробництва, укладаються угоди, здійснюється листування між віддаленими користувачами тощо. За допомогою комп ютерів вдалося автоматизувати більшість сфер людської діяльності. Навіть фізичний захист об єктів часто доручають не охоронцям, а інтегрованим комп ютерним системам, що дозволяють одночасно відстежувати переміщення співробітників як фізичним простором підприємства так й інформаційним простором1.
Проблема комп ютерної злочинності у всіх державах світу незалежно від їх розташування вимагає залучення все більшої кількості правоохоронних органів для організації боротьби з нею. Вона зумовлює необхідність розробки міжнародних процедур щодо надання допомоги при розслідуванні такого виду злочинів і створення в перспективі координаційного органу в рамках Інтерполу.
Українська держава не готова повною мірою протидіяти злочинам у сфері використання ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. Відсутність належної теоретичної основи та законодавчої бази не сприяє ефективній боротьбі з цим посяганням. Втім інші країни (у тому числі і Російська Федерація) приділяють значну увагу проблемі ”комп ютерних злочинів”. Ними розроблені “пакети” законодавчих актів у цій галузі, діють національні програми боротьби з комп ютерними злочинами. Україна значно відстає у створенні відповідної нормативної бази. Навіть у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005р.р. жодним словом не згадується про злочини у даній сфері.
До цього часу не було самостійного наукового дослідження, яке б спеціально присвячувалося криміналістичному забезпеченню розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. Значне місце в роботі відводиться вивченню і використанню робіт вчених: Ю.М. Батуріна, П.Д. Біленчука, А.Б. Венгерова, О.І. Вінберга, М.В. Вєхова, Ю.В. Гавриліна, В.В. Голубєва, В.Г. Гончаренка, Л.Я. Драпкіна, А.В. Дулова , Р.А. Калюжного, В.А. Колесника, В.В. Крилова, М.М. Коваленка, В.Е. Козлова, Н.Н. Лисова, І.М. Лузгіна, М.С. Полєвого, Є.Р. Росінської, Н.Г. Шурухнова, М.П. Яблокова та ін. Необхідно звернути увагу на те, що дослідженням означених проблем, як правило, займались лише науковці, які мають юридичну освіту, що сама по собі не дозволяє побачити зазначені проблеми з позиції розуміння внутрішнього змісту комп ютерних технологій. Цього певною мірою обмеженого підходу до дослідження зазначених проблем автору, як математику-програмісту і юристу, вдається уникнути та здійснити комплексне дослідження теми в системному поєднанні і кібернетичних, і юридичних знань.
Криміналістичним забезпеченням розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем і комп ютерних мереж є сукупність організаційних, технічних і тактичних засобів, необхідних для запобігання, виявлення та розслідування такого виду злочинів. Потреби і вимоги правоохоронної практики у науково обґрунтованих рекомендаціях щодо розслідування незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем і комп ютерних мереж та відсутність системного наукового аналізу комп ютерних злочинів у сучасних теоретичних розробках зумовлюють актуальність теми цього дисертаційного дослідження як у практичному, так і в теоретичному аспектах.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам наукових досліджень вищих навчальних закладів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-обгрунтованих рекомендацій щодо криміналістичного забезпечення розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. Відповідно до мети дослідження автор поставив перед собою такі завдання: – на основі положень кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики та теорії інформатики з урахуванням сучасного стану наукової думки та практичних потреб сьогодення, визначити зміст поняття “незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”;
– науково обґрунтувати поняття “криміналістичне забезпечення”; – на базі узагальнення криміналістичних знань та дослідження судово-слідчої практики виявити і розкрити зміст основних елементів криміналістичної характеристики незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж;
– узагальнити способи підготовки та вчинення такого виду злочинів, як “ключових” структурних елементів їх криміналістичної характеристики;
– виявити та охарактеризувати ознаки цієї категорії злочинців і потерпілих, показати особливості їх дій; – виявити особливості порушення кримінальних справ із зазначеного виду злочинів; – систематизувати обставини, що підлягають встановленню та доказуванню у розслідуванні незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж;
– типізувати слідчі ситуації початкового етапу розслідування зазначеного виду злочинів;
– розкрити особливості організації і тактики проведення слідчих дій характерних для розслідування даного виду злочинів; – охарактеризувати особливості використання спеціальних знань у ході розслідування цих злочинів;
– окреслити основні напрямки підвищення ефективності виявлення, розкриття і розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж;
– розробити систему рекомендацій, спрямованих на запобігання зазначеного виду злочинів.
Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення та виявлення незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; особливості початкового етапу розслідування та проведення окремих слідчих дій; напрямки підвищення ефективності виявлення, розкриття та розслідування таких злочинів; особливості запобігання цим злочинам.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що відбиває взаємозв язок теорії та практики, який застосовувався для визначення сутності, структури та взаємозв язків елементів криміналістичної характеристики незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. У процесі роботи використовувались такі загальнонаукові методи дослідження як: формально-логічний, системно-структурний, статистичний та порівняльно-правовий. Формально-логічний метод дослідження застосовувався для вивчення чинного законодавства, зокрема його положень щодо незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж, способів вчинення та приховування цих злочинів. Системно-структурний метод – для визначення логіки взаємозв язків у системі елементів криміналістичної характеристики незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. Порівняльний метод надав можливість окреслити місце методики розслідування вказаних злочинів у загальній методиці їх розслідування. Статистичний метод – для дослідження кримінологічних аспектів даного виду злочинів та ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі з ними. Порівняльно-правовий метод використовувався з метою порівняння вітчизняного законодавства щодо незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн, порівнювати особливості методики розслідування інших злочинів з методикою розслідування злочинів даного виду тощо. У процесі дослідження автором також використовувались і власні кібернетичні знання, що сприяло виявленню особливостей предмета злочинного посягання у цій сфері. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням проблем криміналістичного забезпечення розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем і комп ютерних мереж. Теоретична цінність дослідження, висновків полягає в тому, що вони є вагомим внеском у розвиток методики розслідування злочинів, як окремого розділу загальної теорії розслідування.
· У дисертації пропонується низка нових, концептуальних положень, що є значущими, як у теоретичному, так і практичному значенні. Зокрема: уточнено поняття незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж та його основні ознаки;
· обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення положень чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства із зазначеного виду злочинів;
· вперше розроблено криміналістичну характеристику незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж, визначено її структуру та розкрито основні її елементи;
· сформульовано поняття “спосіб незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”, систематизовано способи вчинення таких злочинів та детально їх проаналізовано;
· докладно охарактеризована “слідова картина” зазначеного виду злочинів;
· запропонована типологія злочинців та потерпілих у справах про незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж;
· типізовано слідчі ситуації, які є характерними для початкового етапу розслідування цих злочинів; розроблено типові версії початкового етапу розслідування цих злочинів;
· проаналізовано особливості тактики проведення слідчих дій важливих для розслідування такого виду злочинів;
● розкрито особливості використання спеціальних знань у розслідуванні таких злочинів;
● вперше обґрунтовано актуальність та доцільність створення системи запобіжних заходів протидії незаконному втручанню в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та обгрунтовані в дисертації теоретичні положення та пропозиції сприяють підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розкриття і розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж, є вагомим вкладом у розвиток криміналістики, як науки, оскільки розкривають системне уявлення про способи скоєння цих злочинів, слідову картину незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж та розширюють і поглиблюють знання про методику його розслідування.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані: а) у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки науково обґрунтованих положень та рекомендацій щодо вдосконалення криміналістичного забезпечення розслідування незаконного втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; б) у правотворчій діяльності – при підготовці змін та доповнень до чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства; в) у практичній діяльності співробітників органів дізнання, слідчих, експертів, прокурорів і суддів під час проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ про незаконне втручання в роботу ЕОМ (комп ютерів), систем і комп ютерних мереж; г) у практичній діяльності користувачів ЕОМ (комп ютерів), систем і комп ютерних мереж з метою запобігання цим злочинам; д) у навчальному процесі – при вивченні методики окремих видів злочинів, розробці спецкурсів “Особливості розслідування окремих видів злочинів” та “Криміналістичне забезпечення розслідування незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”, при підготовці науково-практичних підручників і методичних рекомендацій. Низка рекомендацій дисертаційого дослідження може бути використана для розробки заходів щодо підвищення професійної майстерності працівників слідчих та оперативно-розшукових спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання висвітлено вперше у вітчизняній криміналістиці, інші питання викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей криміналістичного забезпечення розслідування. Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації розглядались на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були викладені в доповідях і повідомленнях, зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми права на зламі тисячоліття” (Дніпропетровськ, лютий 2001 р.); “Актуальные проблемы борьбы с преступлениями и иными правонарушениями” (Барнаул, квітень 2004 р.); “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, квітень 2004 р.); науково-практичних конференціях: “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, квітень 2004 р.); “Механізм правового регулювання в правозахисній та правоохоронній діяльності в умовах розбудови Української демократичної правової держави” (Львів, квітень 2004 р.); “Использование современных достижений криминалистики в борьбе с преступностью” (Донецьк, квітень 2004 р.); “Преступления в сфере использования компьютерной техники: проблемы квалификации, раскрытия, расследования и предупреждения” (Луганськ, листопад 2004 р.).
Публікації. Наукові результати проведеного дисертантом дослідження знайшли відображення у п яти наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у семи тезах виступів на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження, його предмета і логіки дисертація складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 215 сторінок, із яких 176 – основного тексту, 16 – додатки. Список використаних джерел включає 253 найменування.
| 
