|
Актуальність теми. Упродовж останньої чверті ХХ ст. туризм стрімко увійшов до повсякденного життя сотень мільйонів людей. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, людей і довкілля набуває таких масштабів, що можна говорити про “туристичну революцію”. Гаазька декларація з туризму стверджує: “Це революція, що надає всім громадянам світу можливість подорожувати…” [1]. У цьому зв`язку особливої актуальності набуває дотримання взятих державою згідно з новою Конституцією України зобов`язань щодо права людини на свободу пересування, права вільно залишати територію держави та повертатися до неї, а також інших суміжних прав і свобод, що забезпечуються всебічним розвитком туризму. Як засвідчує досвід багатьох розвинених демократичних країн світу, в Україні в умовах розбудови державності туризм може і повинен стати засобом загальнодоступного й повноцінного відпочинку, відновлення життєдіяльних сил людини, однією з форм раціонального використання вільного часу, важливою складовою культурного та духовного виховання громадян. Успішний розвиток цих процесів в Україні зумовлюється рядом чинників, серед яких основним є створення ефективної системи законодавства, здатної забезпечити регулювання суспільних відносин у сфері туризму. Важливою передумовою створення правової основи туризму стало прийняття 1995 року Закону України “Про туризм”, який окреслив стратегічну лінію й конкретні завдання його розвитку в державі. Однак, туризм в Україні не посів належного йому місця в економічній і соціальній структурі суспільства, що не в останню чергу спричинено недосконалістю його нормативно-правової бази. Подолання суттєвих недоліків національного законодавства про туризм і досягнення єдиної концептуальної спрямованості норм вимагає створення його наукової основи, що й спричинило вибір цієї теми дисертаційної роботи. Важливість даної проблематики зумовлена й специфікою туризму як особливої форми реалізації основоположних прав і свобод людини й громадянина в Україні: права на свободу пересування, відпочинок та інших суміжних прав. Водночас, слід зауважити, що проблеми конституційно-правових основ туризму в Україні досі залишилися зовсім не дослідженими, що також свідчить про актуальність обраної теми дисертаційної роботи. Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової теми відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Система органів державної влади України” (№ держ. реєстрації 0101U001009). Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є розкриття теоретичних і практичних аспектів сутності, змісту, особливостей конституційно-правових основ туризму в Україні.
Об`єктом дослідження виступають правові відносини, що виникають у сфері туризму. Предметом дослідження є конституційно-правові основи туризму в Україні. Відповідно до поставленої мети у дисертаційному дослідженні автором зроблена спроба вирішити такі основні наукові завдання:
дати авторське визначення поняття “туризм” у конституційно-правовому аспекті; розкрити юридичну природу туризму як особливої форми забезпечення реалізації гарантованих Конституцією України основних прав і свобод людини й громадянина;
сформулювати дефініцію права на туризм, визначивши його за суттю, змістом і формою;
визначити поняття конституційно-правових основ туризму в Україні;
здійснити визначення конституційних правовідносин у сфері туризму, їх суб`єктів і об`єктів;
проаналізувати законодавство України, що регламентує відносини в сфері туризму, дати наукове визначення системи законодавства про туризм та запропонувати його концепцію; окреслити напрями вдосконалення вітчизняного законодавства, норми якого спрямовані на врегулювання відносин з питань туризму.
Методи дослідження. Комплексність даного дисертаційного дослідження обумовила необхідність застосування методологічного апарату науки конституційного права з використанням прийомів і методів наукового пізнання; цілісності та єдності дослідження; поєднання методів історизму та порівняльного правознавства. Досягнення мети дисертаційного дослідження реалізується шляхом використання філософії права, яка розглядає феномен права у суспільстві через систему законів філософського пізнання, категорій понять та окремих системних принципів. Зокрема, застосовується раціоналізм, соціологія права. Для аналізу особливостей явища туризм як об`єкта конституційно-правового регулювання використовувалися засоби правової антропології, метод єдності логічного та історичного, методи аналізу й синтезу (розділи І та ІІ). За допомогою історично-правового методу досліджувалися проблеми функціонування окремих суб`єктів туристичних відносин (підрозділи 2.2. і 2.3.). Застосування логічно-семантичного методу дало можливість поглибити понятійний апарат (підрозділи 1.1. і 2.3.), а використовуючи метод формальної юридичної логіки розкриваються основні поняття, юридичні конструкції, нормативно-правова основа провадження туризму в Україні (розділи І і ІІ). Використовуючи історичний метод, досліджено еволюцію становлення й розвитку поняття туризм, його конституційно-правових основ в Україні (розділ І). Визначення конституційних правовідносин у сфері туризму здійснено на основі системного підходу та методів порівняння, абстрагування, аналізу й синтезу (підрозділ 1.3.). За допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз правових норм, що регулюють туризм (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2., 2.3. і 2.4.). Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовані для виділення окремих груп суб`єктів туристичних відносин (підрозділ 2.3.). Компаративний метод і документальний аналіз використовувалися для вирішення проблем і внесення пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання відносин у сфері туризму. При застосуванні соціологічного методу досліджено місце і роль громадянина у системі суспільства як носія прав і обов`язків при реалізації законодавства України в галузі туризму та здійсненні туристичних подорожей (розділ І). Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути актуальні проблеми конституційно-правових основ туризму в Україні. Науково-теоретичну й практичну основу дисертаційного дослідження складає сучасна соціальна філософія визнання пріоритетності інтересів людини, забезпечення її прав і свобод як головного обов`язку держави. Дисертаційна робота ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків у галузі конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права. Досліджуючи окремі аспекти становлення і розвитку правового регулювання туризму в Україні, автор враховував досягнення відомих вчених: М. А. Анан`єва, А. Б. Бідненка, К. Г. Борисова, Л. М. Гурвіча, В. Е. Іванова, А. П. Іванова, Д. К. Ісмаєва, В. М. Кривошеєва, В. М. Мікадзе, П. Г. Олдака, Ю. М. Соколова, Л. Б. Шейніна, В. Хунцикера, К. Крапфа, П. Бернеккера, Х. Юбеля та багатьох інших відомих вчених Росії та далекого зарубіжжя. Серед українських правознавців окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у працях М. О. Баймуратова, А. Г. Бобкової, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, О. Ю. Серьогіна, С. Б. Чеховича, Я. М. Шевченко та деяких інших дослідників. Вивченню проблеми сприяли також опубліковані праці відомчих вчених в галузях права, історії, туризмознавства, філософії, соціології, економіки й географії, а також враховано західну наукову думку в досліджувальній сфері.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція та законодавство України про туризм, норми міжнародного туристичного права та міжнародно-правові стандарти в сфері прав людини і громадянина, законодавство зарубіжних країн з питань туризму, що використовувалося з метою порівняльного аналізу. Емпіричну базу дослідження складає узагальнення довідкових матеріалів щодо туризму в Україні, публікації в періодичних виданнях, відповідні теоретичні й практичні матеріали ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, Всесвітньої туристичної організації, Туристичної асоціацї України, а також практика діяльності урядових органів у галузі туризму деяких зарубіжних країн (Англія, Іспанія, Італія, США, ФРН, Японія, Росія, Молдова, Грузія, Узбекистан тощо).
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертаційна робота є першим у науці конституційного права монографічним дослідженням, що присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правових основ туризму в Україні. Теоретичні висновки, що містяться у дисертації, складають авторську концепцію конституційно-правових основ туризму в Україні, а також є основою практичних пропозицій і рекомендацій. Новизну дослідження відбивають такі найважливіші результати, що виносяться на захист:
запропоновано авторське визначення поняття туризм як тимчасового подорожування людини за межі місця проживання з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення або з іншою метою, яка не передбачає зайняття оплачуваною діяльністю в місці чи країні тимчасового перебування, шляхом вільного обрання форм і напрямів пересування;
визначено поняття право на туризм як можливості людини вільно подорожувати з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення тощо; з`ясовано, що право на туризм, свободу туристичних подорожей є складовим елементом конституційного права на свободу пересування, права вільно залишати територію України й повертатися до неї. Юридична природа цього права полягає в тому, що туризм є одночасно основою і наслідком реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина;
здійснено авторське визначення конституційно-правових основ туризму в Україні як системи конституційно-правових норм, що утворюють самостійний субінститут конституційного права “туристичне право”;
запропоновано авторське бачення системи законодавства України про туризм як системи джерел, що складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти. Цю систему формують й окремі норми актів адміністративного, цивільного, господарського, міжнародного та інших галузей права, що регулюють відносини в сфері туризму. Сформульовано концепцію системи законодавства України про туризм, яка полягає в його поділі на окремі групи;
подано авторську періодизацію становлення й розвитку законодавства про туризм в Україні;
сформульовано визначення конституційних правовідносин у сфері туризму як відносин, що виникають під час реалізації туристом гарантованих конституційних прав на свободу пересування, відпочинок та інших суміжних прав і свобод людини й громадянина, та здійснення туристичної діяльності підприємствами для задоволення різноманітних потреб туристів (рекреаційних, культурних тощо). Окреслено коло суб`єктів цих відносин та об`єкти конституційних правовідносин у сфері туризму; визначено критерії авторської класифікації суб`єктів туристичної діяльності та надано їх видову характеристику, виходячи з специфіки провадження ними туризму, залежно від місця й ролі в туристичних правовідносинах і функцій, які вони виконують в процесі здійснення туристичної діяльності;
вносяться пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує правовідносини у сфері туризму, зокрема шляхом створення кодифікованого акту – Туристичного кодексу України. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на розвиток наукових знань у сфері правових основ туризму, можуть бути корисними у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем реалізації прав і свобод людини й громадянина у сфері туризму, а також проблем конституційно-правового регулювання туризму в Україні. Сформульовані пропозиції та висновки, концептуальні підходи можуть застосовуватися в нормотворчій діяльності з питань туризму. Ряд положень дисертації доцільно врахувати при вдосконаленні законодавства України про туризм у контексті його кодифікації, а також у правозастосовчій практиці - для покращення форм і методів діяльності суб`єктів туристичного підприємництва, підвищення їх відповідальності перед туристами й державою, забезпечення реалізації прав і свобод людини під час здійснення туристичних подорожей та їх всебічний захист. Матеріали дисертації також можуть бути використаними в навчальному процесі, включаючи систему підготовки фахівців у галузі права, туризму, а також при перепідготовці й підвищенні кваліфікації працівників сфери туризму тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Деякі аспекти, що стосувалися дисертаційного дослідження, оприлюднені в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Туристичний феномен: економічні, соціальні, екологічні та культурно-історичні передумови і наслідки” - Святогорськ, 2002 (тези опубліковані); “Другі осінні юридичні читання” - Хмельницький, 2003 (тези опубліковані); під час роботи круглого столу “Проблеми реалізації прав людини у контексті міжнародних конвенцій” – К., 2003, а також на громадських слуханнях “Про стан законодавчого забезпечення в галузі туризму: проблеми та шляхи вирішення” – К., 2002, де дисертантка виступила з доповіддю щодо перспектив вдосконалення туристичного законодавства в Україні.
Автор безпосередньо брала участь у розробці проектів:
законів України з питань туризму: Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 07.06.2001 р.; Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.03.2003 р.; указів Президента України “Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року” від 10.08.1999 р. № 973/99, “Про підтримку розвитку туризму в Україні” від 02.03.2001 р. № 127/2001, “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання” від 15.06.2001 р. № 435/2001;
постанов Кабінету Міністрів України “Про утворення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань туризму та затвердження Типового положення про управління з питань туризму обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації” від 25.11.1999 р. № 2142; “Про внесення змін до переліку органів ліцензування та переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності” від 04.03.2004 р. № 267; “Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336” від 24.07.2003 р. № 1164; “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 р. № 228 (щодо спрощення порядку в`їзду в Україну іноземних туристів) від 28.07.2003 р. № 1168.
Дослідник також брала безпосередню участь у здійсненні науково-правової експертизи ряду законопроектів, а також відомчих нормативно-правових актів з питань туризму.
Публікації. Основні положення дисертації та результати дослідження викладені у 8 публікаціях: 1. Формування та розвиток туристичного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 115-120.
2. Правове регулювання туристичної галузі в Україні: його стан та необхідність вдосконалення // Вісник ДІТБ: щорічний науковий журнал. Випуск 6. – Донецьк: Донецький інститут туристичного бізнесу, 2002. – С. 57-61.
3. Право Європейського Союзу і національне туристичне законодавство // Український часопис міжнародного права: науково-практичний журнал. – К. - 2002. – № 4. - С. 33-44.
4. Про проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 181-188.
5. Право людини на свободу пересування як суб`єктивне право на туризм // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 12. – С. 102-111.
6. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр.енцикл., 2004. – Т.6. – С. 662-664 (у співавторстві з Вихристенком Б.І.).
7. Місце туристичного законодавства в правовій системі України // Туристичний феномен: економічні, соціальні, екологічні та культурно-історичні передумови і наслідки: Матеріали ІУ-ої міжнародної науково-практичної конференції 14-16 травня 2002 р. – Святогорськ, 2002. – С. 80-83.
8. Проблеми кодифікації туристичного законодавства України на сучасному етапі // Другі осінні юридичні читання: Матеріали наукової конференції молодих вчених 14-16 листопада 2003 р. – Хмельницький, - 2003. – С. 56-58.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів (об`єднують 7 підрозділів), висновків і списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 218 сторінок, в т. ч. список використаних джерел - 19 сторінок (всього 227 найменувань).
| 
