|
Актуальність теми дослідження. Конституція України у ст. 1 проголошує її правовою державою. Однією з найважливіших основ цієї держави є верховенство права, яке закріплене у ст. 8 Конституції. Реалізація цього конституційного положення зумовлює необхідність охорони права, яка здійснюється за допомогою правоохоронних функцій держави. Таким чином, ці функції є важливими для існування правової держави. Їх ефективна реалізація передбачає вивчення цього виду функцій з метою удосконалення механізму їх здійснення.
Проблеми, пов язані з функціями держави привертали увагу ще таких вітчизняних дослідників початку 20 сторіччя, як Н.М. Коркунов та Ф.В.Тарановський.
Активно функції держави вивчались у СРСР у 60-80 роках. У цей період з явилась низка монографій і дисертацій, присвячених проблемі таких дослідників, як М.Р. Аракелян, М.І. Байтін, І.П. Блищенко, А.П. Глєбов, А.І. Денисов, Л.І. Загайнов, Т.Г. Ісхакова, О.С. Іоффе, Л.І. Каск, В.Б. Коженевский, А.І. Корольов, О.П. Литвиненко, Г.Н. Манов, Б.А. Мухамеджанов, В.Ф. Погорілко, А.А. Рогачов, Е.В. Фомицький, Е.Р. Форнель, М.В. Черноголовкін, Д.Ю. Цивадзе, Є.В. Шамарін. Правоохоронним функціям держави спеціально були присвячені дисертації І.А. Кузнєцова, І.В. Асеєва.
Однак ці дослідження стосувались функцій соціалістичної держави, їх положення значною мірою застарілі, не можуть достатньою мірою використовуватись у сучасних суспільних умовах. Поряд з цим монографічних досліджень правоохоронних функцій держави за останні 20 років не здійснювалось. Лише окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у працях таких вчених, як: В.К. Бабаєв, С.В. Бабаєв, В.Д. Бабкін, Ю.А. Вєдєрніков, В.А. Владимиров, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, М.С. Кельман, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, М.І. Мельник, Л.А. Морозова, О.Г. Мурашин, П.М. Рабинович, М.В. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихомиров, Н.М. Онищенко, Н.Т. Шестаєв, М.І. Хавронюк та деяких інших дослідників.
Таким чином, з одного боку, існує практична потреба у вивченні сучасних правоохоронних функцій Української держави і механізму їх реалізації, з іншого, такого дослідження на даний час не існує, що зумовлює актуальність теми дисертації.
При цьому, в зв язку з тим, що правоохоронні функції тісно взаємопов язані з іншими функціями держави, існує потреба і їх вивчення в обсязі, необхідному для повного розкриття змісту і механізму реалізацій правоохоронних функцій.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького та згідно з Планом науково-дослідних робіт відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (№ держ. реєстрації 0102U001597).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні знань про правоохоронні функції як різновид функцій держави, встановлення їх змісту, вивчення форм, методів, суб єктів їх реалізації, внесення пропозицій щодо вдосконалення їх здійснення.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі завдання:
- встановити сутність і види сучасних функцій держави;
- охарактеризувати сучасні функції Української держави;
- виявити сутність правоохоронних функцій держави;
- визначити види правоохоронних функцій Української держави;
- охарактеризувати зміст правоохоронних функцій Української держави;
- охарактеризувати форми, методи, суб єкти реалізації правоохоронних функцій Української держави;
- внести пропозиції щодо вдосконалення реалізації правоохоронних функцій Української держави.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що пов язані з функціями держави.
Предмет дослідження - правоохоронні функції Української держави на сучасному етапі та діяльність з їх реалізації.
Методи дослідження. Для розв язання поставлених завдань використані:
- загально-філософські методи: історичний метод – для дослідження процесу виникнення і розвитку понять і категорій, пов язаних з темою дисертаційного дослідження; системний метод - для дослідження функцій як цілісного утворення, складеного з відносно самостійних підсистем; метод аналізу та синтезу – для виявлення елементного складу функцій держави; метод абстрагування - для формулювання понять і категорій, що відносяться до функцій держави,
- спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий метод - для встановлення подібності і відмінності законодавчого закріплення функцій держави в Україні і за кордоном; конкретно-соціологічний - для кількісної характеристики функцій держави;
- приватні методи: догматико-юридичний – для аналізу законодавства, що регламентує функції держави, метод тлумачення права – для встановлення прогалин у законодавстві, яке регулює функції держави.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні здійснено вивчення правоохоронних функцій як різновиду функцій Української держави, внесені пропозиції щодо вдосконалення їх реалізації.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
- сформульоване власне визначення функцій держави як об єктивно зумовлених її потребами і сутністю державної влади однорідних, стійких напрямів її діяльності із задоволення цих потреб;
- запропонована класифікація сучасних функцій держави на такі види: за територіальною спрямованістю (внутрішні, зовнішні, міжнародні); за сферою впливу (економічні. політичні, соціальні, екологічні); за тривалістю існування (тимчасові, постійні); за соціальною важливістю (основні, неосновні, найголовніші); за формою визнання (відкриті, латентні); за терміном виникнення (первинні, вторинні); за сферами спрямованості (функції приватної спрямованості, функції публічної спрямованості); за роллю в реалізації потреб (організаційні, охоронні, (загальноохоронні, правоохоронні)); за конкретністю спрямування (конкретні, загальні); за формою виразу (закріплені у правових актах, закріплені в політичних документах, не закріплені в письмовій формі); за способом закріплення (закріплені у внутрішньодержавних документах, закріплені у міжнародних документах); за точністю закріплення (конкретно вказані, закріплені у загальній формі); - встановлено, що сучасна Україна має такі функції:
а) внутрішні організаційні – соціальні (забезпечення трудової зайнятості населення, культурно-виховна, комунікативна); економічні (забезпечення функціонування державного сектора економіки, організація функціонування недержавного сектора економіки, організація збору податків); політичні (забезпечення здійснення суверенітету народу, забезпечення суспільної консолідації, ідеологічно-виховна функція); екологічні (підтримання екологічної рівноваги, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи);
б) внутрішні охоронні – соціальні (охорона прав і свобод особи, соціальний захист населення, подолання надзвичайних ситуацій, забезпечення збереження генофонду українського народу); економічна (забезпечення економічної безпеки держави); політичні (захист державного суверенітету, захист територіальної цілісності, забезпечення інформаційної безпеки, забезпечення правопорядку); екологічна (забезпечення екологічної безпеки).
в) зовнішні організаційні – соціальні (участь у вирішенні міжнародних соціальних проблем, культурне співробітництво з іншими державами, культурне співробітництво з українцями, що проживають за межами України); економічні (участь у вирішенні глобальних економічних проблем, економічне співробітництво з іншими державами); політична (участь в організації міжнародного правопорядку);
г) зовнішні охоронні – соціальна (участь в охороні прав особи на міжнародній арені); політичні (забезпечення обороноздатності держави, участь у підтримці міжнародного правопорядку); екологічна (участь у міжнародній охороні природного середовища);
- сформульоване визначення правоохоронних функцій держави як об єктивно зумовлених її охоронними правовими потребами і сутністю державної влади однорідних стійких напрямків її діяльності із задоволення цих потреб;
- визначено, що сучасна Українська держава має такі правоохоронні функції: а) внутрішні - функція охорони прав та свобод особи; функція забезпечення правопорядку, в яку входять такі конкретні функції - функція боротьби з корупцією, функція боротьби з організованою злочинністю, функція боротьби з тероризмом; б) зовнішні – функція участі України в охороні прав і свобод особи на міжнародній арені; функція участі України у підтримці міжнародного правопорядку, яка включає конкретні функції: боротьбу з корупцією, боротьбу з організованою злочинністю, боротьбу з тероризмом;
- охарактеризовано зміст правоохоронних функцій, при цьому з ясовано, що зміст правоохоронних функцій складають структурно-організаційні й якісно-змістовні елементи – перші характеризують з яких структурних елементів складається функція, другі елементи характеризують якісно-змістовну своєрідність цих структурних елементів, яка зумовлена об єктом їх впливу;
- побудована авторська класифікація і охарактеризовані форми реалізації правоохоронних функцій держави, відповідно до якої вони мають такі види:
а) правові, які поділяються на правотворчі форми (міжнародна і національна правотворчість) і правореалізуючі форми (безпосередня реалізація права і правозастосовча реалізація права, яку складають: установча діяльність, регулятивна діяльність, охоронна діяльність), які, в свою чергу, поділяються на інші підвиди;
б) організаційні, які поділяються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні форми;
- сформульована авторська класифікація і охарактеризовані методи здійснення правоохоронних функцій держави, відповідно до якої вони поділяються на загальні, якими є переконання і примус, спеціальні – правові й організаційні, правові поділяються на правотворчі і правореалізаційні, а останні – на методи безпосередньої реалізації і методи правозастосування: установчої діяльності, регулятивної діяльності, охоронної діяльності, які поділяються на більш конкретні методи відповідно до цих трьох видів діяльності, а організаційні методи класифікуються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні, які також поділяються на конкретні методи;
- здійснена класифікація і охарактеризовані суб єкти реалізації правоохоронних функцій Української держави відповідно до якої вони поділяють на такі види: за складом (одноособові й колективні); за терміном дії (постійні й тимчасові); за походженням (державні й недержавні); за характером компетенції (загальні й спеціальні, які можна поділити на основні і допоміжні).
- внесені пропозиції щодо закріплення системи сучасних функцій у Законі “Про основи національної безпеки України”; щодо удосконалення правотворчої форми реалізації правоохоронних функцій шляхом кодифікації відповідного законодавства і створення міжнародними структурами модельних нормативно-правових актів, на підставі яких повинні будуватись національні нормативно-правові акти; щодо уточнення в законодавчому порядку статусу суб єктів здійснення правоохоронних функцій; щодо удосконалення методів реалізації правоохоронних функцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для удосконалення законодавства, що регулює реалізацію правоохоронних функцій Української держави;
- у практичній діяльності – для вдосконалення процесу реалізації правоохоронних функцій Української держави;
- у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки проблеми правоохоронних функцій держави;
- у навчальному процесі –у викладанні таких дисциплін, як “Теорія держави і права”, “Конституційне право України”, “Судові та правоохоронні органи України”, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження доповідалися на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Положення дисертації були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (м. Дніпропетровськ, 30-31 травня 2001 р.); науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення національної безпеки в сучасних умовах” (м. Мінськ, 28-29 червня 2001 року, доповідь опублікована); науково-практичної конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28-29 квітня 2005 р., доповідь опублікована).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях здобувача:
1. Онопенко П.В. Правоохоронні функції держави України: Монографія. – К.: “Варта”, 2003. – 128 с.
2. Онопенко П.В. Функції сучасної держави, їх сутність, різновиди та тенденції розвитку // Держава і право. – 2000. - № 7. – С.72-76.
3. Онопенко П.В. Поняття та формування правоохоронних функцій держави // Підприємництво. Господарство і право. – 2004. - № 10. – С. 37-39.
4. Онопенко П.В. Види та зміст правоохоронних функцій держави // Підприємництво. Господарство і право. – 2004. - № 11. – С. 66-68.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, дисертація складається зі вступу 3 розділів, що мають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (140 найменувань). Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, з яких 191 основний текст.
| 
