|
Актуальність теми. В умовах демократизації та гуманізації суспільства державна політика України має бути спрямованою на забезпечення прав і свобод людини, а її законодавство приведено у відповідність до міжнародних норм та стандартів, і направлене на диференціацію виконання покарань та індивідуальний підхід як до засуджених, так і до осіб, які звільнились з місць позбавлення волі.
Прийняття Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексу України потребує розробки нових підходів до соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, і підтримки їх ресоціалізації державними органами місцевої влади та самоврядування, громадських, суспільних, релігійних, благодійних організацій та комерційних структур. За даними Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП), щорічно з установ виконання покарань (УВП) звільняється в середньому від 60 до 80 тисяч осіб, яких необхідно працевлаштувати. Більшість з них потребує житла, медичної, психологічної та соціальної допомоги, а до окремої чистини звільнених, які не бажають ставати на шлях виправлення, держава має застосовувати заходи індивідуального та адміністративного нагляду та контролю.
У зв язку з економічною нестабільністю, низьким рівнем життя проблема соціальної та трудової реабілітації звільнених осіб набуває особливої соціальної значимості і потребує розробки соціальних, правових, економічних заходів, реалізація яких має створити умови для успішної соціальної та трудової реабілітації цих осіб.
Проблеми соціальної адаптації, ресоціалізації та зайнятості засуджених знайшли відображення в наукових працях таких вчених: А.Г.Антоняна, О.М.Бандурки, О.В.Беца, М.Г.Дєткова, О.М.Джужи, В.О.Глушкова, В.І.Гороб-цова, В.І.Гуськова, Л.А.Жука, А.П.Закалюка, А.Ф.Зелінського, О.І.Зубкова, Р.А.Калюжного, А.В.Кирилюка, В.О.Корчинського, І.Г.Константинова, В.А.Льовочкіна, С.Ю.Лукашевича, М.П.Мєлєнтьєва, А.С.Міхліна, П.П.Михай-ленка, В.П.Михайленко, В.С.Наливайко, О.Б.Пташинського, Г.О.Радова, Р.А.Сабітова, О.П.Сєвєрова, В.С.Севостьянова, В.М.Синьова, А.Х.Степанюка, С.О.Стефанова, Н.А.Стручкова, В.В.Суліцького, В.М.Трубнікова, С.Я.Фаренюка, О.В.Філімонова, І.В.Шмарова, О.М.Яковлєва, А.П.Ярового та інших.
Ці вчені внесли значний внесок у розробку проблеми формування та удосконалення кримінально-виконавчої системи. Не применшуючи значення наукових результатів вказаних дослідників, необхідно, однак, відмітити, що основою їхніх праць було чинне законодавство колишнього СРСР і тому в них не враховані новітні тенденції, підходи та суспільні явища соціальної та трудової реабілітації засуджених, оскільки ці проблеми у сучасному вигляді виникли в процесі реформування економіко-політичного устрою в країні і її кримінально-виконавчої системи зокрема.
Цим визначається актуальність теми дисертаційного дослідження, яке спрямоване на визначення та обґрунтування нових наукових і практичних засад забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць відбування покарань; правового забезпечення організації та використання праці засуджених після відбуття ними покарання, їх побутового влаштування, організації медичної, психологічної та соціальної допомоги, від чого залежить успішність реабілітації та адаптації їх до умов волі.
В умовах кризи, де до цього часу перебуває економіка країни, незадовільне фінансування з Державного бюджету витрат на утримання засуджених, трудове і побутове влаштування звільнених осіб, структура соціальної та трудової реабілітації цієї категорії громадян потребує спеціального комплексного дослідження. В більшості країн світу до реабілітації звільнених з місць відбування кримінальних покарань ставляться надзвичайно серйозно, з колишніми ув язненими працюють психологи, соціальні працівники, центри взаємодопомоги. В Україні такої системи захисту цієї категорії населення немає. З подальшим розвитком становлення ринкових відносин, яке супроводжується великими соціальними зрушеннями, зокрема, безробіттям, постає гостра необхідність у вирішенні проблеми забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. У цьому зв язку актуальність обраної теми дослідження обумовлена:
необхідністю удосконалення чинного законодавства, яке регулює соціальну та трудову реабілітацію звільнених, досягти цілей у вирішенні задач соціальної їх адаптації до нових умов на волі, питань з їх працевлаштування, надання їм соціальної, медичної та психологічної допомоги, які стоять перед державними органами влади та управління і, зокрема, перед установами кримінально-виконавчої системи;
потребою теоретичного визначення та практичного обґрунтування соціальних та трудових проблем реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які виникли в сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи у зв язку з соціально-економічними та політичними змінами, які сталися на Україні за роки незалежності;
необхідністю розробки ефективних заходів попередження рецидивної повторної злочинності серед осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, переважно молоді та неповнолітніх.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках Тематики пріоритетних дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 років, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України, реалізацією основних положень Комплексної програми боротьби із злочинністю на 2001–2005 роки (наказ Президента України від 25 грудня 2000 року, №1376/2000) та програмою науково-дослідної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11 липня 2000 року №5/1-18).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій стосовно забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. У відповідності до мети були поставлені і вирішувалися такі задачі:
· на основі нових теоретико-методологічних підходів визначити сутність понять ресоціалізація, реабілітація та соціальна адаптація, їх загальну характеристику і взаємозв язки;
· встановити трудові та кваліфікаційні засади застосування реабілітаційного впливу на осіб, які звільняються з місць позбавлення волі;
· вивчити і оцінити сучасний стан соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
· дослідити соціально-демографічну, кримінально-правову, психологічну, пенітенціарну та постпенітенціарну характеристику осіб, звільнених з місць відбування покарання;
· сформувати систему заходів соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
· розробити пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
· запропонувати новітні підходи щодо удосконалення системи контролю та нагляду за особами, які звільнились з місць позбавлення волі.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі та заходи по його удосконаленню.
Предметом дослідження виступає соціальна та трудова реабілітація осіб, звільнених з місць позбавлення волі та заходи щодо їх удосконалення.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставлених задач і мети дослідження: статистичний аналіз – при вивченні та узагальненні соціально-демографічної, кримінально-правової та постпенітенціарної характеристики осіб, звільнених з місць відбування покарання; порівняльний – при вивченні трудових та кваліфікаційних можливостей та якостей засуджених та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, їх загальноосвітнього та професійно-технічного рівня; системно-структурний – при визначенні загальної характеристики та особливих рис осіб, звільнених з місць позбавлення волі; експертних оцінок – при обґрунтуванні основних напрямів подальшого удосконалення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
Методологію та методику дисертаційного дослідження складають діалектичні методи пізнання соціальних процесів і явищ, їх правова регламентація та системний підхід до вивчення об єкта дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є праці вчених з проблем ресоціалізації та соціальної адаптації засуджених і осіб, звільнених з місць позбавлення волі, Конституція України, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, накази МВС України та ДДУПВП, рішення колегій України та ДДУПВП, інструкції, вказівки, методичні розробки, положення та інші документи.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають матеріали та статистичні дані ДДУПВП, установ виконання покарань, ВДІМ УАСМ МВС України та міста Києва, Житомирської, Київської, Чернігівської, Черкаської та інших областей, у тому числі оперативні звіти за останні роки.
Репрезентативність дослідження, перевірка достовірності та об єктивності отриманих результатів і висновків забезпечені вивченням 285 особових справ засуджених, які підлягали звільненню, та 325 справ осіб, які були звільнені і перебували під адміністративним наглядом в територіальних органах внутрішніх справ; а також здійсненим анкетуванням 410 осіб звільнених з місць позбавлення волі і зареєстрованих у центрах зайнятості населення та інтерв юванням 185 дільничних інспекторів міліції та 210 співробітників виправних колоній міста Києва, Житомирської, Київської, Чернігівської областей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших комплексних теоретичних та практичних досліджень проблеми забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, в процесі яких були виявлені закономірності і тенденції їх працевлаштування і надання їм медичної, психологічної та соціальної допомоги та обґрунтовані основні напрями удосконалення та розробки на цій основі нових законодавчих та нормативно-правових норм.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі теоретико-методологічні та практичні результати:
започатковано новий підхід до визначення поняття соціальної реабілітації, як соціально-правової форми ресоціалізації її взаємозв язок з адаптацією і соціалізацією;
визначена сутність соціальної та трудової реабілітація осіб, звільнених з місць позбавлення волі як складових системи ресоціалізації;
запропоноване авторське поняття постпенітенціарного впливу та визначені його сутність, форми, ознаки та особливості.
виявлені трудові та кваліфікаційні можливості та якості засуджених і осіб, які звільняються з місць позбавлення волі;
визначена соціально-демографічна, кримінально-правова, психологічна, пенітенціарна та постпенітенціарна характеристика осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
розроблено систему заходів соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, в основу якої пропонується покласти нову систему професійно-технічного та загальноосвітнього навчання в УВП за новими програмами навчання та спеціальностями, які мають попит на сучасному ринку праці;
розроблено і обґрунтовано низку заходів з удосконалення нормативно-правової бази соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі; запропоновані зміни і доповнення до чинної законодавчої бази з цих проблем, та до Комплексної програми соціальної та трудової адаптації осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
запропоновано нові підходи до комплексного вирішення питання соціальної та трудової реабілітації звільнених державними, приватними, релігійними і благодійними організаціями та надання їм всіх видів допомог (громадської, медичної, соціальної та психологічної) в адаптаційному періоді після звільнення з місць відбування покарання.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що на основі комплексного дослідження зроблено спробу вирішити актуальні проблеми трудової та соціальної реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, розробити практичні рекомендації для застосування конкретних заходів з трудової, соціальної адаптації і побутового влаштування і надання психологічної, медичної допомоги особам, які відбули покарання і звільнилися.
Отримані результати дослідження були направлені державним органам різних рівнів і використані ними в практичній діяльності: при розробці „Протокольного рішення спільної наради Управління дільничних інспекторів міліції департаменту адміністративної служби міліції МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань не пов язаних з позбавленням волі”; при підготовці „Робочого плану Державного департаменту України з питань виконання покарань” щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року “Про затвердження програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002–2005 роки” (акт впровадження Державного департаменту України з питань виконання покарань №2833 від 21 вересня 2004 року); при розробці методичних вказівок Головного Управління адміністративної служби міліції МВС України “Про стан профілактичної роботи з кримінальними особами та заходи щодо їх удосконалення” від 30 січня 2003 року №10/5-425, “Про заходи щодо взаємодії із підрозділами кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань” від 30 травня 2002 року №10/5-628 (акт впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України №10/5-4281 від 25 вересня 2004 року).
Результати дисертаційного дослідження, які були опубліковані у науковому віснику Національної академії внутрішніх справ України (№ 1-2002, № 2-2002, № 3-2003, № 4-2003, № 4-2004), в збірнику наукових праць “Держава та право” Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (№ 22- 2003, № 23-2004, № 24-2004), в навчальних посібниках “Господарське право” (К.: Кондор, 2003) та „Правові основи підприємницької діяльності” (К.: ЄУФІМБ, 2003) використовуються кафедрою кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України у процесі викладання “Кримінально-виконавчого права” та при підготовці відповідних методичних посібників (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ України № 46/3010 від 20 жовтня 2004 р.). Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, теоретичні висновки, практичні пропозиції і рекомендації, що містяться в роботі, викладені в наукових публікаціях та доповідалися і обговорювалися на 4 конференціях, зокрема:
- Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції» (м. Київ, НАВСУ, 2003 р.);
- Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки» (м. Київ, Міністерство праці та соціальної політики, Державний центр зайнятості, НАН України, 2000 р.);
- Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Недержавна система безпеки підприємництва як складова національної безпеки України» (м. Київ, НАН України, ЄУФІМБ, 2003 р.);
- IX Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в економіці, праві, менеджменті і бізнесі» (м.Київ, НАН України, ЄУФІМБ, 2004 р.);
- засіданнях Круглого столу з питань реформування кримінально-виконавчої системи за участю науковців і практиків України (м. Київ, 25 квітня 2001 року)
Публікації. Основні положення проведеного дослідження, теоретичні та практичні результати, висновки та пропозиції відображені в 11 публікаціях, у тому числі у 8 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, та 3 статтях – у наукових фахових виданнях з економічних наук. Загальний обсяг публікацій – ,73 друк. арк. Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 225 с., містить 10 таблиць та 2 рисунки. Список використаних джерел із 185 найменувань викладено на 15 с., 15 додатків – на 21 с., 3 довідки про впровадження – на 6 с.
| 
