|
Актуальність теми дослідження. Реалізація проголошеного Україною курсу на більш повне входження у світову співдружність, інтеграція в європейські структури неможлива без забезпечення ефективного процесу імплементації норм міжнародного права в національне законодавство, його відповідності визначеним стандартам і вимогам, виконання державою міжнародно-правових зобов язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції. Тому однією з вимог більшості міжнародних організацій, членство в яких Україна має або прагне набути, є приведення її законодавства у відповідність з нормами й стандартами правових систем зазначених організацій. При цьому, якщо узагальнити та реалізувати вже взяті Україною зобов язання тільки перед Радою Європи, ОБСЄ, Європейським Союзом тощо, то вона практично повинна створити цілком нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах. При розгляді проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом неможливо не враховувати нинішні соціально-економічні умови України. Саме тому наша країна поки що не має можливості забезпечити виконання ряду міжнародних норм. Недостатній рівень наукового опрацювання питань імплементації норм міжнародних актів у національне право України щодо проблем зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції, необхідність у подальшому дослідженні та застосуванні на практиці цих складних і мало вивчених питань, потребує визнати їх найважливішими та найактуальнішими для нашої країни в процесі гармонізації національного законодавства України із системою міжнародного права. Як загальносвітове суспільне явище, міграція сьогодні визнана об єктом комплексного дослідження – від вивчення проблем переміщення людей до регулювання міграційних процесів у міжнародному й внутрішньодержавному праві. Зміни, викликані розпадом СРСР й прискоренням процесів глобалізації привели до глибоких і суттєвих наслідків, що відбулися в міграційній політиці України. З початку 90-х років ХХ століття міграційні рухи в Україні зазнали істотних змін, що виразилося в збільшенні масштабів зовнішньої міграції населення. На її інтенсивність і спрямованість впливали, насамперед, процеси демократизації громадського життя, розширення можливостей реалізації громадянами своїх індивідуальних життєвих планів. Після проголошення незалежності в Україні, з одного боку, були ліквідовані характерні для тоталітарного суспільства обмеження в реалізації права людини на вільне пересування й вибір місця проживання. З іншого боку, падіння рівня життя населення значно підсилило міграційний рух, обумовлений, головним чином, економічними чинниками. Масштаби і напрямки міграційних рухів передусім визначаються рівнем стабільності суспільного розвитку, породжуються складними економічними відносинами в державі, труднощами в працевлаштуванні на території вітчизняної держави, прагненням до возз єднання родин. Географічне становище України визначає її як транзитну територію для багатьох людей, які в їжджають в державу по різних причинах та різними цілями.
Правовідносини у сфері міграції з давніх-давен регулюється в країнах Європи як міжнародним, так і національним правом. Тому саме цим зумовлені національні особливості правового регулювання міграційних процесів в цих державах. З метою входження до європейського правового простору, виконання зобов язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції, Україна повинна створити практично нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах, але враховувати національні інтереси при врегулюванні проблем протидії нелегальній міграції.
Імплементація норм міжнародного права у національному законодавстві, його гармонізація з відповідними стандартами та вимогами у сфері зовнішньої міграції в Україні має теоретичне й практичне значення для подальшого зближення українського національного і європейського права й визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість із точки зору вітчизняної науки міжнародного права. Взаємопроникнення міжнародного й внутрішнього права, посилення методу наднаціонального регулювання, розвиток транснаціонального права тощо – усе це проявлення однієї тенденції, а саме поява зародків глобальної правової системи, яка буде складатися з наднаціонального права, міжнародного права, внутрішнього права держав і транснаціонального права. Актуальність дослідження обумовлено також іншими обставинами. По-перше, для забезпечення державного контролю над удосконалюванням і реалізацією міграційної політики й законодавства, досягненням міжнародного рівня стандартів у цій галузі, забезпеченням національних інтересів України, створенням збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів.
По-друге, реалізація державної міграційної політики вимагає приведення національного законодавства України з питань міграції у відповідність до міжнародних стандартів; удосконалення існуючого законодавства з цих питань та подальшого розвитку законодавства про імміграцію, притулок, можливо навіть, прийняття міграційного кодексу. По-третє, дослідження відповідності норм національного права міжнародним стандартам сприяє подальшому розвитку таких галузей законодавства, як адміністративне право (стосовно права особи на набуття громадянства України). Саме тому залучення в роботі до розгляду проблеми зовнішньої міграції населення норм конституційного права (населення, громадянство тощо) та адміністративного права (притягнення іноземців до адміністративної відповідальності, видворення їх за межі України та ін.) є доцільним та взагалі необхідним, оскільки без цих норм права розгляд поставленої проблеми буде необ єктивним та неповним. По-четверте, дослідження проблеми вдосконалення імплементаційного механізму України щодо забезпечення прав людини у сфері зовнішньої міграції сприятиме зближенню законодавства України з міжнародним правом та активізації співробітництва нашої країни з іншими державами світу. Питання виконання Україною її міжнародних зобов язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції та протидії нелегальній міграції поки що не стало предметом широко дослідження українських фахівців у галузі міжнародного права. Усе це і є причиною того, що багато аспектів міграційної політики все ще залишаються поза правовим полем. До тепер ще в Україні відсутнє комплексне дослідження теоретичних аспектів цих питань при гармонізації національного законодавства з міжнародним правом. Питанням реформування законодавства, необхідності стандартизації процедур, перегляду міграційної політики відповідно до вимог Ради Європи присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Е. Аметистов, І. Блищенко, Ю. Боярс, М. Буроменський, В. Денисов, А. Довгерт, В. Захаров, В. Карташкін, І. Кисельов, В. Кисіль, О. Кузьменко, І. Лукашук, А. Овсюк, М. Пашков, О. Піскун, П. Рабінович, Л. Рибаковський, В. Семенов, Ю. Тодика, С. Черниченко, С. Чехович, В. Шумілов, К. Бечелор, Е. Борчард, Й. Відгерн, В. Гессен, Г.С. Гудвін-Гілл, В. Давід, М. Кесслер, Д. Кунц, П. Мартін, Л. Оппенгейм, Ч. Хайд, Г. Хекворд, Т. Хаммар, Д. Хендерсон та ін.
У дисертації використані відомості з монографій науковців, різних збірників документів і матеріалів щомісячних і періодичних видань, викладок з питань міграції іноземних дипломатичних представництв (Канади, Аргентини, США) в Україні, а також міжнародних і вітчизняних нормативних актів з зазначених проблем (Загальна декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Конвенція про статус біженців 1951 р., Закон США про біженців 1980 р., Закон про надання політичного притулку ФРН 1993 р., Конвенція про долю іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (Страсбург, 1992 р.), Європейська конвенція про громадянство (Страсбург, 1997 р.), Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 1959 р.) тощо; Закон України “Про біженців”, Закон України “Про громадянство”, Закон України “Про імміграцію”, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, низка Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого й виконана в межах цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” № 0186.0.070868.
Мета й завдання дослідження. Метою є дослідження проблем співвідношення міжнародного й національного права та вдосконалення імплементаційного механізму України при виконанні міжнародних зобов язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції. Для досягнення означеної мети дослідження автор ставить перед собою такі задачі:
- дослідити ступінь імплементації норм міжнародних актів нормам національного права в питаннях зовнішньої міграції населення;
- встановити відповідність нормативних актів України міжнародно правовим стандартам з питань міграції;
- провести системний аналіз особливостей міграційних процесів в Україні;
- дослідити основні риси існуючих у міжнародному праві правових режимів іноземців;
- проаналізувати ознаки та умови правового становища громадян України, які емігрували за кордон, у порівнянні з правовим станом іноземців, які постійно мешкають в Україні, щодо забезпечення виконання Україною її міжнародних зобов язань з питань захисту прав людини;
- визначити коло правових засобів запобігання та протидії нелегальній міграції в Україні та її спрямованості до країн Західної Європи;
- зробити висновки щодо вдосконалення та подальшого розвитку імплементаційного механізму України з питань зовнішньої міграції з метою більш повного входження України до світового співтовариства та інтеграції у європейські структури. Об єктом дослідження є правові відносини між державою й іноземцем у зв язку з виконанням Україною правових зобов язань з питань дотримання прав людини. Предметом дослідження є правові засоби вирішення проблем зовнішньої міграції і протидії нелегальній міграції у процесі вдосконалення імплементаційного механізму України, їх ознаки та подальший розвиток. Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод, а також спеціальні методи юридичного аналізу – системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-правовий, логічний, статистичний, соціологічний. Широке застосування знайшли принципи всебічного підходу й аналізу до досліджуваної проблеми, що дозволило об єктивно й правдиво досліджувати розглянуту тему. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони й категорії діалектики. Системно-структурний метод застосувався, зокрема, при характеристиці інституту звернення до законодавчих актів та міжнародних угод як одного з найефективніших джерел всесвітньої практики держав щодо питань міграційної політики, дослідження засобів вирішення проблем, зокрема, нелегальної міграції. Широко застосовувався історично-правовий метод при зверненні до генезису предмету дослідження і розвитку міграційних процесів. Соціологічний – застосовувався при аналізі письмових документів, як міжнародного характеру, так і внутрішньодержавного (Конвенцій ООН, Європейського Союзу, Ради Європи, міжнародних угод, декларацій, законів, указів та постанов), що забезпечує достовірність знань про досліджувані питання. Методом порівняльно-правового аналізу досліджено правове становище громадян України, які емігрували за кордон, та виконання Україною її міжнародно-правових зобов язань у наданні іноземцям, які перебувають в Україні, прав та свобод, передбачених міжнародним правом. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого становлення й розвитку, а також вивчення та застосування на практиці міграційного законодавства на підставі гармонізації міжнародного права з національним законодавством. Широке застосування у роботі знайшли категорії та способи формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи. Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною працею, першим в українській правовій літературі загальнотеоретичним дослідженням, у якому на базі основних положень теорії міжнародного права, співвідношення міжнародного й внутрішнього права щодо питань зовнішньої міграції, здійснено комплексне дослідження імплементаційного механізму України стосовно виконання зобов язань у сфері дотримання та захисту прав людини. При цьому вивчення цих проблем здійснювалося з урахуванням особливостей міграційного законодавства різних країн, сучасної практики та аналізу міграційної ситуації у світі. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, яка потребує дослідження ряду важливих практично не вивчених, чи недостатньо вивчених питань, дослідження нових ідей та тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі. У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних у науковому плані та важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем:
вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексне дослідження відповідності норм українського законодавства у сфері міграції міжнародно-правовим нормам;
2) подальший розвиток отримало положення про ступінь відповідності норм національного права у сфері зовнішньої міграції вимогам міжнародного права щодо забезпечення та захисту прав і свобод людини;
3) уперше виділено суттєві ознаки правового становища іноземців, які іммігрували в Україну з метою навчання, працевлаштування, туризму, а також у приватних чи службових справах;
4) запропоновано новий вид правового режиму для іноземців – “соціально диференційований”;
5) удосконалено тезу про те, що при відповідності норм національного права міжнародним стандартам подальшому розвитку набувають такі галузі законодавства, як адміністративне право (щодо питань набуття іноземцями громадянства України). 6) вперше у вітчизняній науці міжнародного права на підставі вивчення укладених міжнародних угод проведено аналіз підстав, передбачених законодавством України, для імміграції іноземців на постійне проживання та з метою трудової діяльності;
7) надано подальший розвиток дослідженню інституту взаємності при визначенні особливостей правового становища іноземців, які іммігрували в Україну, порівняно з правовим положенням громадян України, які перебувають за кордоном;
8) узагальнено коло правових засобів запобігання нелегальної міграції в Україну та недопущення її у країни ЄС;
9) запропоновано конкретні шляхи розв язання проблем, які виникають у зв язку з теоретичними недоліками, а також практичними прогалинами та протиріччями, що мають застосовуватися державою при укладанні міжнародних угод з питань зовнішньої міграції.
Практичне значення одержаних результатів. Воно полягає в подальшому розвитку окремих теоретичних положень науки міжнародного права: а) застосування висновків та пропозицій у законотворчому процесі щодо питань міграційної політики держави; б) міжнародного співробітництва з прав людини, зокрема, правового становища іноземців та режимів їх перебування на території держави; в) специфіки укладення міжнародних договорів; г) приведення норм національного права у відповідність до європейських стандартів; д) використання в практичній діяльності правоохоронних органів України.
Результати дисертації можуть бути використані за такими напрямками: науково-дослідний – поглиблять наукові знання про методи, принципи вдосконалення імплементаційного механізму України у сфері зовнішньої міграції, правові засоби вирішення питань легальної та нелегальної міграції в Україні. Науково-освітній – сприятимуть вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсу міжнародного публічного права, а також при підготовці відповідних навчальних видань. Правотворчий – враховуватимуться під час розробки, обговорення й укладання (затвердження) міжнародно-правових документів з питань виконання Україною її міжнародних зобов язань по дотриманню та захисту прав та свобод людини. Зовнішньополітичний – використовуватимуться в роботі центральних органів державної влади України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави щодо правового регулювання різних сфер діяльності шляхом розроблення та укладення відповідних міжнародних договорів; при створенні збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів та концепції Єдиної державної міграційної політики, а також у роботі правоохоронних відомств України.
- Існуючі норми міжнародного права, систематизація міжнародно-правових актів відносно зовнішньої міграції, їх окремі норми й принципів, імплементовані у встановленому порядку в систему національного права й законодавства, автор поглиблено вивчала та досліджувала під час роботи над дисертацією. Сформульовані в дисертації положення і наукові результати ґрунтуються на особистих дослідженнях і мають наукове і практичне значення щодо: а) вдосконалення імплементаційного механізму України стосовно виконання міжнародних зобов язань з прав людини; б) необхідності внесення змін у чинне законодавство України стосовно норм міграційної політики держави та їх відповідності міжнародним стандартам; в) формулювання конкретних пропозицій вирішення розглянутих проблем; г) висвітлення деяких питань по-новому. Дисертантом підготовлено три документи стосовно: еміграції громадян України за кордон (Пам ятка громадянину України, який виїжджає за кордон на тимчасове чи постійне проживання); імміграції іноземних громадян в Україну, дотримання ними правил перебування на території держави (Пам ятка іноземному громадянину, який відвідує Україну); Інструкція співробітникові міліції, до функціональних обов язків якого входять питання здійснення контролю за перебуванням іноземних громадян і осіб без громадянства на території країни та дотримання ними законодавства України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація, виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права і державного права іноземних держав Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дисертаційні положення обговорювалися на науково-практичній конференції молодих учених і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства (До 200-річчя Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого)” (30 жовтня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), а також на конференції молодих учених з педагогіки та психології (10-16 травня 2004 р., м. Харків, тези опубліковані), що проводилася Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди та Науково-дослідним інститутом педагогіки і психології ім. В.О. Сухомлинського.
Матеріали роботи можуть використовуватися у викладанні дисципліни “Міжнародне публічне право”, а також мають бути закладені в основу спеціальних учбових курсів “Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю” та “Основи права Європейського Союзу”. Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об єкту і предмету дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, переліку використаної літератури, а також трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок. У дисертації одна таблиця, що займає 1 сторінку. Перелік використаної літератури становить 234 джерела і займає 22 сторінки.
|
